АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2009 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого - Станкевича В.А. суддів - Варикаші О.Д. - Ступакова О.А. при секретарі - Переверзевій Н.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2008 року, -

встановила:

17.06.2008 року до Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 з ним, посилаючись на те, що відповідачка, з якою він знаходився у фактичних шлюбних відносинах, не приділяє дітям достатньо уваги та піклування, не працює. Діти знаходяться на його утриманні, він здійснює догляд за дітьми: відводить їх до дитячого садочка та забирає їх, возить дочку в музичну школу та на підготовче відділення французької школи. Спільного господарства вже тривалий час сторони не ведуть, проте часті скандали між ними шкодять вихованню дітей (а.с.4).

Відповідач позов не визнала. В обґрунтування своїх заперечень посилалась на те, що постійно піклується про дітей, виховує їх. Позивач створює неможливі умови для проживання в одній квартирі, настроює дітей проти неї, внаслідок чого вони проводять більше часу з батьком. Крім того, відповідачка влаштувалась на роботу, тривалий час вона не працювала в зв'язку із хворобою сина. Наполягаючи на тому, що вона здатна створити належні умови для розвитку дітей, вона просила у позові відмовити.(а.с. 18-22).

Представник третьої особи — орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації, притягнутий судом до участі у справі, позов підтримав, посилаючись на свій висновок від 19.06.2008 року, відповідно до якого вважає доцільним визначити місце проживання дітей з батьком.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2008 року позов ОСОБА_1 задоволений

Головуючий у першій інстанції - Вербицька Н.В.

Справа № 22ц-779/2009р

Доповідач -Станкевич В. А. . Категорія: ЦП 46

Визначено місце проживання неповнолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, з батьком - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4.

В апеляційній скарзі, поданій ОСОБА_2 ставиться питання про скасування рішення суду із закриттям провадження у справі та винесення окремої ухвали на адресу Одеської обласної державної адміністрації про неправомірні дії Опікунської Ради Малиновської держадміністрації м. Одеси.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

За ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Судом встановлено, що сторони знаходились в фактичних шлюбних відносинах з 2001 по 2007 роки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_4, батьком яких є ОСОБА_1, матір'ю -ОСОБА_2, що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження (а.с.5-6).

Сторони разом з дітьми та сином відповідачки від першого шлюбу - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, проживають та зареєстровані в трикімнатній квартирі АДРЕСА_1, яка належить на праві власності позивачу (а.с.37).

Ухвалюючи рішення та визначаючи місце проживання неповнолітніх ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, суд першої інстанції виходив із того, що батько має постійне місце роботи, високу заробітну плату, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, має значно кращі порівняно з матір'ю житлово-побутові умови для виховання дитини.

Проте погодитись із такими висновками суду не можна, оскільки суд дійшов їх із порушенням норм матеріального й процесуального права.

Згідно зі ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Відповідно до ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати неповнолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки ті піклування або судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

В даному випадку батько та мати проживають разом з дитьми в одній квартирі.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені вимоги закону та принцип 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, в якій вказано, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків коли є виключні обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Крім того суд першої інстанції сам в рішенні зазначив, що за час спільного проживання обидва батьки піклуються про дітей, займаються їх вихованням.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що кращі матеріально-побутові умови життя ОСОБА_6 та висновок органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради від 19 червня 2008 року є достатніми підставами для визначення місця проживання неповнолітніх дочки і сина з батьком. При таких даних колегія суду дійшла до висновку про необхідність скасування рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2008 року та постановления нового рішення, яким в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити.

Керуючись ст. ст. 304, 307, п.п. З і 4 ст. 309, 313, ч. 2 ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2008 року скасувати.

Постановити нове рішення яким у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей -відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції