АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 січня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Громіка Р.Д. суддів - Панасенкова В.О., Драгомерецького М.М.
при секретарі - Щуровській О.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2004 року, по справі за скаргою ОСОБА_1 на неправомірні дії другого відділу Державної виконавчої служби Малиновського районного управління юстиції м. Одеси , -
встановила:
16.02.2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на незаконні дії другого відділу Державної виконавчої служби Малиновського районного управління юстиції м. Одеси, посилаючись на те, що начальник другого відділу Державної виконавчої служби Малиновського районного управління юстиції неправомірно затвердила постанову про повернення йому виконавчого документа Малиновського районного суду м. Одеси, не виконавши рішення суду.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 скаргу підтримала та пояснила суду, що державним виконавцем не були прийняті всі міри до розшуку майна боржника, крім того не був оголошений розшук боржника, тому було порушено право заявника на виконання рішення суду.
На підставі викладеного заявник просив, зобов'язати другий відділ Державної виконавчої служби Малиновського районного управління юстиції м. Одеси відмінити постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві № В-3\326, та виконувати судове рішення згідно з вимогами закону.
Представник другого відділу Державної виконавчої служби Малиновського районного управління юстиції м. Одеси скаргу не визнав та пояснив, що 17.01.2003 року до другого відділу Державної виконавчої служби Малиновського районного управління юстиції поступив виконавчий лист № 1-177 виданий 05.12.2002 року Іллічівським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди на користь ОСОБА_1. Було відкрито виконавче провадження, в процесі якого були прийняті усі міри для своєчасного та повного виконання рішення суду , так державний виконавець виходив за адресою вказаною у виконавчому документі, але було встановлено, що боржник за даною адресою більше року не проживає, майно що належить боржнику за вказаною адресою відсутнє. З метою встановлення майна боржника, на яке може бути звернено стягнення в рахунок погашення заборгованості, державним виконавцем надіслано запити до ОМБТІ та РОН, МРЕВ-2, ДШ та оголошено розшук майна боржника. 12.11.2003 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення
Головуючий у суді першої інстанції: Погорєлова С.О.
Справа №22ц-37/09р.
Доповідач: Громік Р.Д.
Категорія ЦП 79
виконавчого документу стягувачеві, на підставі ст. 40 п. 5 Закону України «Про виконавче провадження».
Рішенням суду від 03.09.2004р. ОСОБА_1 було відмовлено в задоволені скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. ставиться питання про скасування рішення суду, в зв'язку з тим, що воно постановлено с порушенням норм матеріального і процесуального права, та висновки суду не відповідають обставинам справи.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19.04.2005р. апеляційна скарга ОСОБА_1. була задоволена частково, рішення суду першої інстанції було скасоване, справа направлена
на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.
Представник другого відділу Державної виконавчої служби Малиновського районного управління юстиції м. Одеси подав на вказану ухвалу касаційну скаргу, яка ухвалою Вищого Адміністративного Суду України від 06.11.2007р. була задоволена, справа була направлена на новий апеляційний розгляд.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Заявник звернувся до суду в порядку глави 31-Г посилаючись при цьому на ст. 248-20 ЦПК України 1963р., який діяв на період виникнення підстав для подачі скарги. Відповідно до вказаної статті учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їх права чи свободи.
Відмовляючи в задоволенні скарги суд першої інстанції суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем були зроблені всі заходи передбачені Законом України "Про виконавче провадження" для встановлення, місцезнаходження боржника і належного йому майна. Оскільки виконавчий лист був пред'явлений про стягнення з боржника моральної шкоди, відповідно до ч.5 ст. 42 цього Закону державний виконавець може звернутися з поданням про розшук боржника чи винести постанову про оголошення розшуку майна боржника за наявності письмової згоди стягувача відшкодувати витрати на розшук та авансувати зазначені витрати відповідно до вищевказаного Закону.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції судова колегія погодитись не може.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до вироку Іллічівського райсуду м. Одеси від 17.04.2002р. з підсудного ОСОБА_3 на користь потерпілого ОСОБА_1. було стягнуто моральну шкоду у розмірі 5000 грн.. На підставі цього вироку, 05.12.2002р. Іллічівським райсудом м. Одеси був виданий виконавчий лист, в якому було вказано про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1. у відшкодування шкоди - 5000 грн..
З вищевказаного вироку також вбачається, що ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні пошкодження в результаті ДТП, вчиненої з вини ОСОБА_3.
В подальшому, отримані ОСОБА_1 тілесні пошкодження були визнані трудовим каліцтвом, йому була встановлена 2-а група інвалідності безстроково.
Таким чином, відповідно до матеріалів справи та наданих доказів, вбачається, що на користь ОСОБА_1. було стягнуто 5000 грн. на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом (на час винесення вироку - ушкодженням здоров'ю).
Ч. 1 ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі відсутності відомостей про місце проживання (знаходження) боржника за виконавчими документами про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'ю.
Тобто вказана частина ст.. 42 Закону України "Про виконавче провадження" не розмежовує поняття матеріальної чи моральної шкоди, в статті чітко вказано -відшкодування шкоди.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції не правильно трактував та застосував положення вказаної норми матеріального права, зробивши неправильний висновок щодо віднесення вказаних правовідносин до вирішення у порядку ч. 5 ст. 42 Закону України "Про виконавче провадження" як відносно інших виконавчих документів, що привело до неправильного вирішення справи по суті.
Апелянт в процесі розгляду справи неодноразово заявляв клопотання щодо зміни своїх вимог, однак, колегія суддів, не прийняв вказані зміни та доповнення, залишила їх без розгляду.
Так, відповідно до статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено
неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі.
На підставі викладеного, у зв'язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, у колегії суддів є всі законні підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309 ч. 1 п. 4; ст.313-314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України судова колегія,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2004 року -скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1.
Визнати дії другого відділу Державної виконавчої служби Малиновського районного управління юстиції м. Одеси щодо повернення стягувачеві виконавчого документа за №3/326 від 12.11.2003р. - незаконними.
Скасувати постанову другого відділу Державної виконавчої служби Малиновського районного управління юстиції м. Одеси від 12.11.2003р. про повернення виконавчого документа стягувачеві № В-3\326 як незаконну.
Зобов'язати другий відділ Державної виконавчої служби Малиновського районного управління юстиції м. Одеси виконувати виконавчий лист Іллічівського райсуду м. Одеси від 05.12.2002р. про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1. у відшкодування шкоди - 5000 грн. - відповідно до вимог чинного законодавства.
На рішення може бути подана касаційна скарга протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішення апеляційного суду.