Справа № № 585/3022/19

Номер провадження 1-в/585/13/20

У Х В А Л А

І М Е Н ЕМ У К Р АЇ Н И

20 лютого 2020 року                                                        м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області  в складі: головуючого судді В.О. Шульги, з участю секретаря Ю.В. Кириленко, прокурора К.О. Яковенка, захисника Ю.В. Осіпова,   розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни клопотання ОСОБА_1 про заміну невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням у виді позбавлення волі на визначений строк, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням в якому просить замінити покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким, а саме на 15 років позбавлення волі, зарахувати відбутий строк до покарання у виді позбавлення волі на певний строк. В обгрунтування клопотання вказує, що вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області він засуджений до довічного позбавлення волі. На сьогоднішній день він відбув 15 років та 10 місяців довічного позбавлення волі в умовах тримання максимального рівня безпеки. Подальше своє тримання під вартою вважає порушенням ст. 3 Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод, з підстав зазначених у рішенні ЄСПЛ «Пєтухов проти України № 2», яке є джерелом права. Вважає, що він знаходиться тих же самих умовах в яких перебував Пєтухов. З посиланням на ст. 5, ч.3 ст. 74 КК України вважає, що призначене йому покарання має бути пом`якшене через невідповідність рішенню Європейського суду з прав людини.

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 повідомив що вважає покарання справедливим, вину визнає. Він відбуває покарання 17 років, він змінився, має хороші життєві цілі на майбутнє, він почав писати книжки. Внутрішньо людина змінюється на краще. Він вважає що навіть розстріл є більш милосердним рішення, ніж довічне позбавлення волі.

Захисник Осіпов Ю.В. підтримав клопотання і просив задоволити.

Прокурор вважав клопотання необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню, оскільки законом не визначено порядку і способу заміни покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким, за винятком інституту помилування

З особової справи засудженого вбачається, що вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.01.2005 року ОСОБА_1 засуджено за п. «а», «з», «и», «і» ст. 93, ч.3 ст. 215-3, ст. 70 КК України (в редакції 1960 року), п.п. 6, 13, ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 187, ч.3 ст. 186, ч.3 ст.289, ч.3 ст. 357, ч.2 ст.342, ст. 348, ч.1 ст.263, ст. 257, ст. 14 ч.1 - ч.4 ст. 187 КК України (в редакції 2001 року), ст. 70 КК України (в редакції 2001 року) до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна. Зазначено, що міру запобіжного заходу залишити тримання під вартою. Строк відбування покарання відраховувати з 14 жовтня 2003 року(а.о.с. 13- 53 Т. № 3).

Ухвалою Верховного Суду України від 04 жовтня 2005 року вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.01.2005 року відносно ОСОБА_1 залишено без змін (а.о.с. 54 Т. №3).

Вироком Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 06.09.2007 року ОСОБА_1 засуджений за ч.3 ст. 142 КК України (в редакції 1960 року) до покарання у виді 10 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України вказане покарання визначено поглинути покаранням призначеним за вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 січня 2005 року за яким ОСОБА_1 був визнаний винним та засуджений за вчинення кримінальних правопорушень передбачених п. «а», «з», «і» ст. 93, ч.3 ст. 215-3, ст. 70 КК України (в редакції 1960 року), п.п. 6, 13, ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 289, ч.3 ст. 187, ч.4 ст. 187, ч.3 ст. 186, ч.3 ст. 357, ч.2 ст. 342, ст. 348, ч.1 ст. 263, ст. 257, ч.1 ст. 14, ч.4 ст. 187 КК України у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією усього майна, що є його власністю та остаточно призначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією усього майна, що є його власністю. Зазначено, що міру запобіжного заходу залишити тримання під вартою. Строк відбування покарання відраховувати з 14 жовтня 2003 року(а.о.с. 68-79 Т. № 3).

Згідно розпорядження Петриківського районного суду Дніпропетровської області вирок Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 06.09.2007 року відносно ОСОБА_1 набрав законної сили 20 вересня 2007 року (а.о.с. 80 Т. № 3.).

Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 07.02.2018 року засудженому ОСОБА_1 зараховано у строк покарання за вироком Петриківського райсуду Дніпропетровської області від 06 вересня 2007 року у виді довічного позбавлення волі, строк попереднього ув`язнення, а саме періоди з 14.10.2003 року по 04.10.2005 року та з 14.11.2006 року по 20.09.2007 року, відповідно до співвідношення один день попереднього ув`язнення відповідає двом дням позбавлення волі (а.с.84 – 86 Т. №3).

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати такі питання, зокрема, про звільнення від покарання і пом`якшення покарання у випадках, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 74 КК України.

Статтею 51 КК України встановлені види покарань, з яких покарання у виді позбавлення волі на певний строк (п.11 ч.1 ст.51 КК України) і довічне позбавлення волі, тобто безстрокове покарання (п.12 ч.1 ст.51 КК України) є різними видами покарань.

Відповідно до ч.1 ст. 82 КК України особам, які відбувають покарання у виді обмеження чи позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м`яким покаранням. У цих випадках більш м`яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком.

Згідно з п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким», заміна невідбутої частини покарання більш м`яким на підставі ч.1 ст.82 КК України може застосовуватись до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк.

Ч. 1 ст. 64 КК України визначено, що довічне позбавлення волі призначається за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених КК України, якщо суд не знайде можливим застосувати покарання у виді позбавлення волі на певний строк. При цьому, довічний характер даного покарання не є абсолютним, оскільки у передбачених законом випадках можлива його заміна іншим видом покарання.

Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2011 року (справа №5-16кс11), покарання у виді довічного позбавлення волі не належить до строкових видів покарання і відповідно до нього не можна застосовувати строкові критерії.

Згідно ч. 2 ст. 87 КК України актом помилування Президента України може бути здійснена заміна засудженій особі до довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше 25 років, стосовно індивідуально визначеної особи, а згідно ч. 7 ст. 151 КВК України, засудженим до довічного позбавлення волі може бути подано клопотання про його помилування після відбуття ним не менше 20 років призначеного покарання.

Щодо застосування судом рішення ЄСПЛ «Пєтухов проти України № 2», суд відмічає наступне.

Глава 3 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV у ст.17 визначає порядок виконання рішень ЄСПЛ, яка містить лише вказівку на те, що суди можуть відновити попередній стан Стягувача шляхом, зокрема повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі (п. а ч. 3 ст. 10), при цьому мова йде про конкретну особу, щодо якої постановлено рішення ЕСПЛ. Така обставина в даному випадку відсутня.

Іншим чином суд загальної юрисдикції не може виконувати Рішення ЄСПЛ, оскільки такий обов`язок, чи право, на нього не покладено законодавством.

Заходами загального характеру, відповідно ст. 13 Закону є: заходи, спрямовані на усунення зазначеної в Рішенні системної проблеми та її першопричини, зокрема: а) внесення змін до чинного законодавства та практики його застосування; б) внесення змін до адміністративної практики; в)забезпечення юридичної експертизи законопроектів; г) забезпечення професійної підготовки з питань вивчення Конвенції та практики Суду прокурорів, адвокатів, працівників правоохоронних органів, працівників імміграційних служб, інших категорій працівників, професійна діяльність яких пов`язана із правозастосуванням, а також з триманням людей в умовах позбавлення свободи; д) інші заходи, які визначаються - за умови нагляду з боку Комітету міністрів Ради Європи - державою-відповідачем відповідно до Рішення з метою забезпечення усунення недоліків системного характеру, припинення спричинених цими недоліками порушень Конвенції та забезпечення максимального відшкодування наслідків цих порушень.

Всі перелічені заходи також не належать до функції відправлення правосуддя, отже не можуть бути застосовані судом.

В той же час, у рішенні Європейського суду з прав людини «Пєтухов проти України» (№2) («Заява № 41216/13») в п. 194 зазначено про те, що суд відмічає, що зазначена справа в тій частині, що стосується неможливості скоротити довічне позбавлення волі, розкриває системну проблему, яка закликає до здійснення заходів загального характеру. Характер визнаних порушень згідно ст. 3 Конвенції передбачає, що для належного виконання даного рішення від держави-відповідача може знадобитися створення реформи системи перегляду довічних вироків.

Таким чином у задоволенні клопотання ОСОБА_1 слід відмовити за його безпідставністю, оскільки на сьогоднішній день в КК України та КПК України відсутній механізму реалізації заміни довічного ув`язнення на строкове, який би міг бути застосований судом.

Керуючись ст. 28, 57, 127, 129 Конституції України, ст. ст. 64, 74, 82, 87 КК України, ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 537, 539 КПК України, -

П О С Т А Н О В ИВ:

У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 про заміну невідбутої частини покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким покаранням у виді позбавлення волі на визначений строк, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Роменський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 7 днів з дня її оголошення.

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ В. О. Шульга