Справа № 22ц - 7773 2008р. Головуючий у 1 інстанції : Мироненко В.В.

Категорія: 46 Доповідач: Новікова Г.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі

головуючого Новікової Г.В., суддів Постолової В.Г., Сукманової Н.В. при секретарі Мартіросовій А.Б.

за участю апелянта ОСОБА_1 та його представника адвоката ОСОБА_2, позивачки ОСОБА_3 та її представника адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 23 вересня 2008 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , 3-я особа: ОСОБА_5 про визнання спільним та розподіл спільного майна подружжя

Заслухавши доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд, -

ВСТАНОВИВ:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 23 вересня 2008 року, яким за ним визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1, а на користь позивачки стягнуто 1А вартості вказаної квартири, як спільного майна подружжя. Посилався на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Суд не прийняв до уваги , що спірна квартира була придбана на його кошти до початку сумісного проживання з позивачкою, судом прийнято як доказ передачі позивачкою йому коштів для придбання квартири пояснення свідків, в той час як нормами цивільного законодавства не передбачено приймати до уваги пояснення свідків без дотримання письмової форми в даному випадку .

В обгрунтування позову позивачка посилалася на те, що вона з сином мали на праві власності квартиру АДРЕСА_2. В травні 2003 року вона познайомилася із відповідачем і для спільного проживання вони стали підбирати варіанти купівлі квартири. Для чого вона продала належну їй із сином квартиру в м.Соледарі, однак оформили договором дарування для меншої сплати державного мита і 1450 долларів США передала відповідачеві для купівлі спірної квартири. Договір купівлі-продажу спірної квартири АДРЕСА_1 відповідачем було укладено 28.08.2003 року. Вартість квартири складала 11083 грн.. В зв»язку із тим, що одержаних від продажу її квартири коштів не вистачало на придбавання спірної квартири, то відповідач брав кредит в банку. На початку вересня вона переїхала до відповідача і вони проживали у спірній квартирі, 6.10.2003 року вони зареєстрували шлюб. Протягом першого року проживання вони погашали кредит. Вважала, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя і просила стягнути вартість 1/2 квартири на її користь.

Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав .

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд виходив із того, що позивачкою було передано відповідачеві для купівлі квартири 1/2 її вартості, квартиру придбано в період сумісного проживання, а тому квартира є спільною сумісною власністю і позивачка має право на стягнення з відповідача вартості 1/2 частини спірної квартири.

Разом з тим, такий висновок суперечить нормам матеріального та процесуального права.

Згідно статтей 22, 24 КоБС України (в редакції 1969 року) майно, нажите подружжям під час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування^ власністю кожного із них.

Судом встановлено, що за договором купівлі-продажу від 28.08.2003 року ОСОБА_1 купив квартиру АДРЕСА_1.

29.09.2003 року було укладено договір найму жилого приміщення, яке знаходиться в приватній власності ОСОБА_1 між ним та ОСОБА_3 однієї кімнати площею 12, 1 кв.м в квартирі АДРЕСА_1. Дана обставина не оспорюється сторонами.

26.08.2003 року ОСОБА_3 та її син ОСОБА_5 уклали договір дарування квартири АДРЕСА_2, яка належала їм на праві власності.

6.10.2003 року відповідно до свідоцтва про одруження між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було зареєстровано шлюб. 10 вересня 2007 року шлюб між сторонами розірвано.

Спірні правовідносини виникли в 2003 році при дії КоБС України та ЦК України в редакції 1963 року, і не продовжували існувати на час початку дії Сімейного Кодексу України та ЦК України 2004 року, а тому висновок суду першої інстанції про те, що правовідносини щодо визнання спірної квартири спільним сумісним майном подружжя є тривалими, а тому на ці правовідносини поширюється дія Сімейного Кодексу України не ґрунтується на вимогах закону.

ОСОБА_1 було придбано спірну квартиру до реєстрації шлюбу з позивачкою.

Посилання позивачки на те, що вона продала належну їй та її синові на праві власності квартиру в м.Соледарі і кошти передала відповідачеві для покупки спірної квартири в сумі 1450 долларів США, що дає право на визнання спірної квартири сумісним майном подружжя , не можуть бути прийняті до уваги, так як позивачкою не надано доказів передачі коштів для придбання спірної квартири. Надані суду розписки про те, що нею 25.08.2003 року отримані від Дехтярьова С.В. кошти за продану квартиру та розписка про те, що ОСОБА_6 передав позивачці кошти в сумі 1450 долларів США за придбану ним квартиру в даному випадку не мають значення, оскільки між сторонами було укладено не договір купівлі-продажу квартири, а договір дарування. Пояснення свідків про передачу коштів відповідачеві також в даному випадку не можуть бути прийняті до уваги, так як сторонами не дотримано письмової форми угоди. Не представлено позивачкою і доказів того, що вона приймала участь в придбанні спірної квартири.

Таким чином, спірна квартира придбана ОСОБА_1 до реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 і не є спільною сумісною власністю подружжя.

Доводи про те, що відповідачем було оформлено договір кредиту від 1.09.2003 року на купівлю спірної квартири на суму 1472 долларів США і це підтверджує передачу коштів позивачкою в сумі 1450 долларів США , оскільки відповідачеві не вистачало саме таку суму, не можуть бути прийняті до уваги, так як оформлення ним кредиту в даному випадку не має правового значення для визнання майна спільною сумісною власністю подружжя.

Сама позивачка підтвердила факт укладання 29.09.2003 року ОСОБА_1 з нею договору найму кімнати в спірній квартирі, яка належала йому на праві власності. Укладання договору найму кімнати в спірній квартирі підтверджує той факт, що позивачка на момент укладання такого договору визнавала за відповідачем право власності на квартиру.

Та обставина, що сторони в послідуючому, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, продовжували виплачувати взятий відповідачем кредит, не дає підстав для визнання спірної квартири спільним майном подружжя та визнання права власності за позивачкою на 1/2 частину квартири.

За встановлених обставин висновки суду не відповідають встановленим обставинам та суперечать нормам матеріального та процесуального права, а тому рішення місцевого суду підлягає скасування з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 309, 314, 316 ЦПК України, ст.ст.22, 24 КоБС України , апеляційний суд , -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки від 23 вересня 2008 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, 3-я особа: ОСОБА_5 про визнання спільним та розподіл спільного майна подружжя відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців.