ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.02.2020Справа № 910/11232/19

За позовом 1) Фізичної особи-підприємця Арутюнова Рубена Оганесовича

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБТ ЕНЕРГО"

до Публічного акціонерного товариства "Експерементальний механічний завод"

про стягнення 446 561, 63 грн

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судового засідання Саницька Б.В.

представники учасників справи:

від позивача 1,2: Дудко О.В.;

від відповідача: Хілінський А.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Арутюнов Рубен Оганесович (надалі - позивач 1) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ТБТ ЕНЕРГО» (надалі - позивач 2) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Експериментальний механічний завод» (надалі - відповідач) про відшкодування доходів від безпідставно набутого майна у сумі 368 321, 21 грн позивачу 1 та повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів) позивачу 2 у сумі 78 240, 42 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач 1 посилається на положення ст. 1214 ЦК України, а саме на те, що відповідач без достатньої на це правової підстави отримав дохід від орендних платежів у період з січня по травень 2019 року в загальній сумі 368 321, 21 грн.

Позивач 2, в свою чергу, просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 78 240, 42 грн, що були сплачені відповідачу, як забезпечувальний платіж на підставі договору оренди нежитлового приміщення №18-39372701005 від 30.11.2018, укладеного між ним відповідачем, оскільки на даний час вказаний договір оренди розірваний.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2019 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачам строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

29.08.2019 від позивача 1 надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/11232/19, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.09.2019.

18.09.2019 через загальний відділ діловодства суду від позивача 2 надійшла заява про проведення підготовчого судового засідання 25.09.2019 без участі його представника, оскільки уповноважений представник підприємства буде перебувати за межами України.

23.09.2019 через загальний відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позову заяву, в якому останній посилається на необґрунтованість вимог позивачів, у задоволені позову просив відмовити. Також зазначив, що на даний час Шостим апеляційним адміністративним судом відкрито провадження з розгляду апеляційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.05.2019 в справі №640/5124/19 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Нікітіної Ю.В. від 28.12.2018 №44720821. Зазначеним рішенням скасовано попереднє рішення від 19.12.2018 №44720821 державного реєстратора Подоляки І.П. про реєстрацію права власності за позивачем 1 нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі корпус А, Л, З. На підтвердження чого надав копію ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.08.2019 у справі №640/5124/19.

У підготовче засідання 25.09.2019 з`явилися представники позивача 1 та відповідача, представник позивача 2 не з`явився, по день та час розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2016 зупинено провадження у справі № 910/11232/19 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 640/5124/19.

08.11.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача 2 надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, з посиланням на те, що 30.10.2019 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.05.2019 у справі №640/5124/19 скасовано та адміністративний позов Арутюнова Р.О. до Державного реєстратора КП "Реєстратор" Нікітіної Ю.В. про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії залишено без розгляду.

11.11.2019 через відділ діловодства суду від позивача 2 також надійшло клопотання про поновлення провадження у справі, з посиланням на вказану вище постанову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2019 провадження у справі № 910/11232/19 поновлено, підготовче засідання призначено на 11.12.2019.

11.12.2019 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в обґрунтування своєї позиції останній зазначив, що розгляд справи №910/11232/19 неможливий до вирішення та набрання рішенням законної сили по справі №758/14876/19, предметом якої є визнання протиправними дій державного реєстратора Тарасенка Ігоря Миколайовича та скасування рішення.

Засідання призначене на 11.12.2019 не відбулося, у зв`язку із перебуванням судді Карабань Я.А. на лікарняному. Ухвалою Господарського суду міста Києва підготовче засідання призначено на 14.01.2020.

27.12.2019 від представника позивачів надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження від 11.12.2019.

У підготовче засідання 14.01.2020 з`явився представник позивачів, представник відповідача у засідання не з`явився, повідомлений був належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Суд протокольно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки рішення у справі №758/14876/19 не впливає на встановлення фактичних обставин необхідних для вирішення спору по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2020, враховуючи, що під час підготовчого провадження, та зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, та позивачем було заявлено про надання суду всіх наявних у нього доказів і пояснень по справі, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 04.02.2020.

03.02.2020 через відділ діловодства суду позивачем 1 подано заяву про долучення до матеріалів справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна актуальну станом на 03.02.2020.

03.02.2020 через відділ діловодства суду позивачем 2 подано пояснення стосовно того, що станом на день розгляду по суті відповідачем не повернуто забезпечувальний платіж у розмірі 78 240, 42 грн.

Представник позивачів 1, 2 у судовому засіданні 04.02.2020 надала пояснення по суті позовних вимог, позов просила задовольнити, представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову в повному обсязі.

У судовому засіданні 04.02.2020 відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.10.2009 між Відкритим акціонерним товариством «Експериментальний механічний завод», в особі Голови правління - Масліхіна Ігоря Юрійовича, який діяв на підставі Статуту в новій редакції, засвідченого 12.08.2002 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лисань С.С. за реєстровим № 1354, (продавець) та Арутюновим Рубеном Оганесовичем (Покупець) було укладено договір купівлі - продажу нежилих будівель, зареєстрований в реєстрі за № 2322, відповідно до умов якого Продавець передає, а Покупець приймає у власність нежилі будівлі літ. З, А, Н, М, І, И, П, Й, О, Л, Е, У, Ф, Т, К, загальною площею - 8588,9 кв. м., що знаходяться в АДРЕСА_1.

Згідно з п. 2.1 зазначеного договору, продаж здійснюється за ціною 3 822 397, 98 грн, яку продавець та покупець вважають вигідною для себе, її розмір не пов`язаний із збігом якихось важких для продавця та покупця обставин і повністю задовольняє їх.

Розрахунок згідно п. 2.1 цього договору може бути проведений у будь-який спосіб, визначений сторонами, який не протирічить чинному законодавству України, у будь-який день після укладання цього договору купівлі продажу, але не пізніше 19 січня 2010 року (п. 2.2).

Відповідно до п. 7.1 договору, право власності на вищевказані відчужувані нежилі будівлі покупець набуває з моменту державної реєстрації відповідно до п. 4 ст. 334 ЦК України після повної сплати суми продажу, зазначеної в п. 2 цього Договору у порядку, передбаченому п. 2.2 цього Договору.

Договір купівлі-продажу нежилих будівель, зареєстровано в реєстрі за № 2322, 19.10.2009, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пестич Л. В., якою особу громадян, які підписали договір, встановлено, їх дієздатність, а також правоздатність та дієздатність ВАТ «Експериментальний механічний завод», повноваження його представника і належність ВАТ «Експериментальний механічний завод» нежилих будівель, перевірено.

23.08.2016 приватним нотаріусом Скульською Т.А. внесено запис про перехід права власності на об`єкт нерухомого майна - нежилі будівлі в літерах З, А, Н, М, І, И, П, Й, О, Л, Е, У, Ф, Т, К, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , від Публічного акціонерного товариства «Експериментальний механічний завод» до Арутюнова Р.О. (номер запису про право власності: 16050555, індексний номер рішення: 310071341).

Як пояснює позивач, тривалий час, а саме: з 16.12.2016 по 19.12.2018 нежилі будівлі літ. З, А, Н, М, І, И, П, Й, О, Л, Е, У, Ф, Т, К, загальною площею - 8588,9 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1 , без достатніх правових підстав перебували у власності відповідача, ці обставини встановлено судом у постанові Вищого адміністративного суду України у справі № 826/20057/16 від 08.08.2017 та у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/2421/18 від 18.12.2018.

19.12.2018 державним реєстратором Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" Подолякою І.П. повторно внесено запис про перехід права власності на об`єкт нерухомого майна - нежилі будівлі в літерах З, А, Н, М, І, И, П, Й, О, Л, Е, У, Ф, Т, К, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , від Публічного акціонерного товариства "Експериментальний механічний завод" до Арутюнова Р.О. (номер запису про право власності: 29550024, індексний номер рішення: 44720821).

30.11.2018 між ПАТ «Експериментальний механічний завод» (орендодавець) та ТОВ «ТБТ ЕНЕРГО» (орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення №18-39372701005-ОР, відповідно до умов якого орендодавець зобов`язується передати орендареві, а орендар зобов`язується прийняти у тимчасове платне користування (оренду) майно, визначене у договорі, за плату на обумовлений строк для використання його у господарській діяльності орендаря.

Пунктом 1.2 договору визначено, що за цим договором орендодавець зобов`язується передати орендарю наступне майно:

- частину нежитлового приміщення загальною площею: 52,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, корпус літера «А»,

- частину нежитлового приміщення загальною площею: 741 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, корпус літера «Л».

У пункті 1.3 договору зазначено, що орендодавець є власником майна.

Між Публічним акціонерним товариством "Експериментальний механічний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТБТ ЕНЕРГО" підписано акт прийому-передачі майна в оренду, який є додатком № 1 від 31.12.2018 до договору оренди нежитлового приміщення від 30.11.2018 №18-39372701005-ОР.

Згідно із п.3.1 розмір щомісячної орендної плати за користування майном зазначається в додатку №4 до договору.

Додатком № 4 від 10.12.2018 до договору оренди нежитлового приміщення від 20.11.2018 №18-39372701005-ОР визначено розмір щомісячної плати за користування майном. Відповідно до пункту 3 вказаного додатку розмір щомісячної плати за користування майном становить 78 240, 42 грн з ПДВ.

Крім цього п.3.9 договору оренди встановлено, що після підписання договору та не пізніше дня підписання акту приймання-передачі майна в оренду, орендар сплачує орендну плату в розмірі щомісячної орендної плати (незалежно від дати передачі майна в оренду), що передбачено в п.3.1 договору та забезпечувальний платіж, який дорівнює розміру місячної орендної плати зазначеної в п.3.1 договору.

Після закінчення терміну дії та/або розірвання договору забезпечувальний платіж може бути зарахований в рахунок оренди за останній місяць оренди або використаний орендодавцем на відшкодування збитків, що виникли внаслідок дій або бездіяльності орендаря та/або пов`язаних з ним третіх осіб, в процесі експлуатації майна, що орендується, та/або систем комунікації і обладнання будівлі в цілому (п.3.10).

31.01.2019 між ПАТ «Експериментальний механічний завод» та ТОВ «ТБТ ЕНЕРГО» було підписано додаток №5 до договору оренди 30.11.2018 №18-39372701005-ОР, згідно якого було змінено пункт 1.2 договору, а саме встановлено, що орендодавець зобов`язується передати орендарю наступне майно:

- частину нежитлового приміщення загальною площею: 354 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, корпус літера «З»,

- частину нежитлового приміщення загальною площею: 741 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, корпус літера «Л».

Відповідно до пункту 4 вказаного додатку встановлено, що розмір щомісячної плати за користування майном становить 96 693, 62 грн з ПДВ.

31.01.2019 між ПАТ «Експериментальний механічний завод» та ТОВ «ТБТ ЕНЕРГО» було підписано акт прийому передачі майна з оренди (додаток №6) згідно якого орендар повернув орендодавцю частину нежитлового приміщення загальною площею: 52,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, корпус літера «А» та акт прийому передачі майна в оренду (додаток №7) згідно якого орендодавець передав орендарю частину нежитлового приміщення загальною площею: 354 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, корпус літера «З».

Так на виконання умов договору відповідачем позивачу 2 були виставлені наступні рахунки на оплату оренди, які відповідно оплачені останнім, а саме:

· рахунок від 30.11.2018 №1234 (оренда за січень 2019 року) на суму 78 240, 42 грн та від 03.12.2018 №1235 (забезпечувальний платіж) на суму 78 240, 42 грн сплачено згідно платіжного доручення від 03.12.2018 №635 у загальній сумі 156 480, 84 грн;

· рахунок від 28.01.2019 №27 (оренда за лютий 2019 року) на суму 96 693, 62 грн сплачено згідно платіжного доручення від 12.02.2019 №769;

· рахунок від 21.02.2019 №92 (оренда за березень 2019 року) на суму 96 693, 62 грн сплачено згідно платіжного доручення від 05.03.2019 №831;

· рахунок від 21.03.2019 №146 (оренда за квітень 2019 року) на суму 96 693, 62 грн сплачено згідно платіжного доручення від 05.04.2019 №887;

· рахунок від 19.04.2019 №204 (оренда за травень 2019 року) на суму 96 693, 62 грн сплачено згідно платіжного доручення від 26.04.2019 №929.

27.05.2019 між ФОП Арутюновим Р.О. та ТОВ «ТБТ ЕНЕРГО» підписано додатковий договір до договору №18-39372701005-ОР від 30.11.2018 згідно якого змінено сторону орендодавця, а саме на ФОП Арутюнова Р.О. та 28.05.2019 договір про розірвання договору оренди нежилого приміщення №18-39372701005-ОР від 30.11.2018 і згідно акту прийому передачі позивач 2 повернув позивачу 1 вказані вище нежитлові приміщення.

В обґрунтування позовних вимог позивач 1 зазначає, що відповідач не будучи власником нежитлових будівель в літерах З, А, Н, М, І, И, П, Й, О, Л, Е, У, Ф, Т, К, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , безпідставно отримував орендні платежі за договором оренди нежилого приміщення №18-39372701005-ОР від 30.11.2018 та зазначені обставини, на думку позивача, є підставою для стягнення з відповідача грошових коштів, які відповідач отримав без достатньої правової підстави у період з січня по травень 2019 року як орендні платежі.

Позивач 2, в свою чергу, в обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскільки на даний час договір оренди нежитлового приміщення №18-39372701005 від 30.11.2018 розірвано відповідач безпідставно утримує грошові кошти в сумі 78 240, 42 грн, що були сплачені позивачем 2, як забезпечувальний платіж на підставі зазначеного договору.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

У частині четвертій статті 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України).

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватись моральних засад суспільства (частина 2 статті 319 Цивільного кодексу України).

Частиною третьою статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають із моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини дванадцятої статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" датою і часом державної реєстрації прав та їх обтяжень вважається дата і час реєстрації відповідної заяви.

Як встановлено судом, відповідно до договору купівлі-продажу № 2322 від 19.10.2009 Арутюнов Рубен Оганесович набув право власності на об`єкт нерухомого майна - нежилі будівлі в літерах З, А, Н, М, І, И, П, Й, О, Л, Е, У, Ф, Т, К, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

19.12.2018 до Реєстру прав власності на нерухоме майно було внесено запис про право власності Арутюнова Рубена Оганесовича на об`єкт нерухомого майна - нежилі будівлі в літерах З, А, Н, М, І, И, П, Й, О, Л, Е, У, Ф, Т, К, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначені відомості підтверджуються Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 20.11.2019 № 189428418.

Як встановлено судом, 30.11.2018 між ПАТ «Експериментальний механічний завод» (орендодавець) та ТОВ «ТБТ ЕНЕРГО» (орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення №18-39372701005-ОР, відповідно до умов якого орендодавець передав орендарю:

- частину нежитлового приміщення загальною площею: 52,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, корпус літера «А»,

- частину нежитлового приміщення загальною площею: 741 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, корпус літера «Л».

31.01.2019 між ПАТ «Експериментальний механічний завод» та ТОВ «ТБТ ЕНЕРГО» було підписано додаток №5 до договору оренди 30.11.2018 №18-39372701005-ОР, згідно якого орендодавець передав орендарю:

- частину нежитлового приміщення загальною площею: 354 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, корпус літера «З»,

- частину нежитлового приміщення загальною площею: 741 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, корпус літера «Л».

За своєю правовою природою вказаний договір є договором оренди.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Нормою ч. 1 ст. 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до абз. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, при цьому плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено судом вище позивачем 2 за період з грудня 2018 по квітень 2019 року на виконання умов договорів оренди, було перераховано на користь відповідача 543 255, 32 грн, з яких: 465 014, 90 грн орендні платежі за січень-травень 2019 року та 78 240, 42 грн забезпечувальний платіж.

Разом з тим, 19.12.2018 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 29550024 про перехід права власності на об`єкт нерухомого майна - нежилі будівлі в літерах З, А, Н, М, І, И, П, Й, О, Л, Е, У, Ф, Т, К, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , до Арутюнова Рубена Оганесовича .

Частиною першою статті 770 ЦК України визначено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця.

Таким чином, позивач є власником майна, переданого відповідачем в оренду третій особі, а отже виходячи з приписів ст. 317 Цивільного кодексу України, саме власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, в тому числі шляхом передання його в оренду іншим особам.

При цьому, позивач 1 спірне майно в оренду не передавав та нікого, в тому числі і відповідача, не уповноважував на передачу цього майна в оренду.

Відтак, наведене дає підстави для висновку про те, що майно, передане відповідачем в оренду позивачу 2, було набуте та збережене (та передане в оренду) відповідачем безпідставно, що свідчить про наявність у позивача 1 як законного власника майна підстав вимагати у відповідача відшкодування доходів, що були фактично отримані чи могли бути отримані з цього майна за заявлений позивачем період.

Частиною першою статті 1212 і пунктом 1 частини першої статті 1214 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. Із цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Характерною особливістю кондикційних зобов`язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов`язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов`язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов`язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, у тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Таким чином, можна дійти висновку, що кондикція - це позадоговірний зобов`язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб`єктним складом підпадає під визначення зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.

Відтак, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Таким чином, оскільки позивач 1 з 19.12.2018 є власником майна, переданого відповідачем в оренду третій особі, то відповідно - майно, було набуте та збережене (та передане в оренду) відповідачем безпідставно. Відтак, позивач має право вимагати у відповідача відшкодування доходів від орендної плати за період з січня по травень 2019 року, які отримані відповідачем без достатньої правової підстави.

Розраховуючи суму позову, позивач 1 виходив з розміру орендованого приміщення, а також розміру орендної плати за договорами оренди, укладеними між відповідачем та позивачем 2.

З поданих сторонами документів вбачається, що позивачем 2 за спірний період на виконання умов договору оренди, було перераховано на користь відповідача 465 014, 90 грн з призначенням платежу: оплата за оренду нежитлового приміщення та 78 240, 42 грн забезпечувальний платіж.

З огляду на вищенаведене, суд вважає доведеними обставини щодо отриманого відповідачем доходу за передання частин нежитлового приміщення загальною площею: 52,5 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 корпус літера «А», загальною площею: 741 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , корпус літера «Л» та загальною площею: 354 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, корпус літера «З» у розмірі 465 014, 90 грн.

Суд наголошує на тому, що приписи ст. 1214 Цивільного кодексу України встановлюють правило, за якого дохід, отриманий від майна, що набуте або збережене особою без достатньої правової підстави, підлягає відшкодуванню цією особою з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави, оскільки був стороною у вказаній справі.

При цьому, аналізуючи наявну у матеріалах справи постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 по справі № 826/2421/18 та довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 167687875 суд доходить висновку, що відповідач був обізнаний про володіння частиною вказаних вище нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, без достатньої правової підстави.

Судом також взято до уваги доводи ПАТ «Експериментальний механічний завод» про те, що у провадженні Подільського районного суду м. Києва перебувають справи № 758/8009/17 та № 758/4241/19 за позовом Арутюнова Р.О. до ПАТ «Експериментальний механічний завод» витребування майна з чужого незаконного володіння.

Наведені обставини дають підстави для висновку, що відповідач міг знати про те, що у спірний період (з січня по травень 2019 року) він зберігав майно, передане в оренду, без достатньої правової підстави, відтак, з огляду на встановлені судом обставини щодо отриманого відповідачем доходу за передання майна за адресою: м. Київ, вул. Кирилівська, 69, корпус літ. А, Л, З розмір такого доходу в силу ст. 1214 Цивільного кодексу України повинен бути відшкодований позивачу 1.

Отже, вимога позивача 1, про стягнення безпідставно набутого майна є обґрунтованою, проте арифметично невірною та враховуючи положення ч.1 ст.14 ГПК України, згідно якої суд розглядає справу в межах заявлених вимог, стягненню з відповідача підлягають безпідставно набуті грошові кошти саме в розмірі заявленому позивачем 1 - 368 321, 21 грн.

Доводи відповідача стосовно того, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки договір купівлі-продажу майна, яке є предметом договору оренди, позивач 1 укладав як фізична особа та статус фізичної особи - підприємця позивач 1 набув лише в 18.10.2016, а статус платника ПДВ 01.07.2019, суд відхиляє з огляду на таке.

Згідно статті 325 ЦК України, суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 320 ЦК України).

Тобто, фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до частини першої статті 58 ГК України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом.

Згідно з частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частина друга статті 50 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.

Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Натомість згідно з частиною восьмою статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Наявність статусу підприємця свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи - підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані, зокрема, у постановах від 14.03.2018 у справі N 2-7615/10, від 05.06.2018 у справі N 522/7909/16-ц).

Судом встановлено, що позивач 1 здійснює свою підприємницьку діяльність на підставі реєстраційного запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 18.10.2016, номер запису 2 071 000 0000 021495.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд відзначає, що позивач 1 має законне право придбати майно, що є предметом договору оренди як фізична особа та в подальшому використовувати його у своїй господарській діяльності, а тому суд вважає цей спір пов`язаним із господарською діяльністю позивача 1.

Доводи відповідача про те, що в суму грошових коштів, одержану відповідачем у спірний період, увійшли 20 % податку на додану вартість, що не є доходом у розумінні приписів статей 14 та 136 Податкового кодексу України, є безпідставними, оскільки положення даних норм закону регулюють питання податкових правовідносин, що є відмінним від правовідносин цивільного характеру щодо безпідставно набутих коштів, тому такі доводи відхиляються (аналогічний висновок Верховного Суду, сформульовано у постанові Касаційного господарського суду по справі № 910/11210/16).

Крім того, враховуючи встановлені судом вище обставини, зокрема щодо розірвання 28.05.2019 договору оренди нежилого приміщення №18-39372701005-ОР від 30.11.2018 та повернення позивачем 2 нежитлових приміщень за ним, суд приходить до висновку про те, що відповідачем безпідставно утримуються грошові кошти в сумі 78 240, 42 грн, що були сплачені позивачем 2, як забезпечувальний платіж на підставі зазначеного договору, а тому вони мають бути повернуті останньому на підставі ст. 1212 ЦК України.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Оскільки грошові кошти у наведених сумах не сплачені на користь позивача 1, 2 та доказів такої споати відповідачем суду не надано, позов ФОП Арутюнова Р.О. та ТОВ «ТБТ ЕНЕРГО» до ПАТ «Експериментальний механічний завод» про відшкодування доходів від безпідставно набутого майна у сумі 368 321, 21 грн позивачу-1 та повернення безпідставно набутого майна (грошових коштів) позивачу-2 у сумі 78 240, 42 грн підлягає задоволенню.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір за розгляд даної справи судом підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів.

За змістом частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

На підтвердження понесення судових витрат позивачем 1 надано суду накладні від 16.08.2019 № 0408001265163 та № 0408001265104 щодо відправлення позовної заяви із додатками на адресу відповідача та позивача 2, в обґрунтування реальності понесення судових витрат позивачем надано суду фіскальні чеки № 00365120033149 та №0365140033151 на загальну суму 52,00 грн.

На підтвердження понесення судових витрат позивачем 2 надано суду накладні від 0708.2019 №0410806125249 щодо направлення відповідачу вимоги про повернення коштів, та від 16.08.2019 № 0408001265090, № 0408001265112 щодо відправлення позовної заяви із додатками на адресу відповідача та позивача 1, в обґрунтування реальності понесення судових витрат позивачем надано суду фіскальні чеки №00539210047204, № 00365150033152 та №0365100033147 на загальну суму 94,20 грн.

Зважаючи на висновок суду про задоволення позовних вимог, судові витрати, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи також покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Експериментальний механічний завод" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 69, ідентифікаційний код 00110734) на користь Фізичної особи-підприємця Арутюнова Рубена Оганесовича ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 368 321 (триста шістдесят вісім тисяч триста двадцять одну) грн 21 коп. грошових коштів отриманих, як дохід від безпідставно набутого майна, 5 524 (п`ять тисяч п`ятсот двадцять чотири) грн 83 коп. судового збору та 52 (п`ятдесят дві) грн 00 коп. витрат пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовлення її до розгляду.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Експериментальний механічний завод" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 69, ідентифікаційний код 00110734) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТБТ ЕНЕРГО» (04119, м. Київ, вул. Ю. Іллєнка (Мельникова), буд. 52, ідентифікаційний код 39372701) 78 240 (сімдесят вісім тисяч двісті сорок) грн 42 коп. безпідставно набутих грошових коштів, 1 921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн 00 коп. судового збору та 94 (дев`яносто чотири) грн 20 коп. витрат пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовлення її до розгляду.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст, у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному, складено та підписано 20.02.2020.

Суддя Я.А.Карабань