2-500/2007p. РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 березня 2007 року м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області в складі:
головуючої судді Лизенко И.В.,
при секретарі судового засідання Паршиковій Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства „АРС", треті особи ОСОБА_2, закрите акціонерне товариство „Страхова група „ТАС", про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з вищеназваним позовом, посилаючись на те, що 25.07.2006р. близько 16-30 год. по вул. Леніна м. Лисичанська сталася дорожньо-транспортна пригода з вини третьої особи ОСОБА_2, який керуючи автомобілем ЗАЗ-110247, що належить відповідачу, не прийняв заходів щодо недопущення самовільного руху автомобілю, залишив його на проїжджій частині дороги, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем позивача. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди їй завдано майнової шкоди у сумі 522,51 грн., що складається з витрат на відновлення пошкодженого автомобілю з вирахуванням отриманого страхового відшкодування, та моральної шкоди у сумі 2000 грн., що виразилася у позбавленні можливості користуватися пошкодженим автомобілем, необхідності приймати додаткових зусиль для організації життя. Просила суд стягнути з відповідача майнову шкоду у сумі 522,51 грн. та моральну шкоду у сумі 2000 грн.
У судовому засіданні позивач зменшила позовні вимоги про відшкодування майнової шкоди, просила суд стягнути з відповідача майнову шкоду у сумі 510 грн. та моральну шкоду у сумі 2000 грн., пояснивши, що 25 липня 2006 року, приблизно о 16 годині ЗО хвилин третя особа ОСОБА_2 залишив, належний відповідачу автомобіль ЗАЗ-110247 д/н НОМЕР_1, на проїжджій частині дороги, не прийнявши при цьому заходів по недопущенню його самовільного руху, внаслідок чого вказаний автомобіль здійснив наїзд на належний їй автомобіль. За таких обставин їй було завдано майнову шкоду на суму 1900 грн. 51 коп., з яких 1390 грн. 51 коп. їй було компенсовано страховиком, та моральну шкоду яку вона оцінює в 2000 грн. Моральна шкода виразилася в тому, що вона була позбавлена на протязі тривалого часу можливості користуватися власним транспортом, що тягне за собою додаткові витрати, а також суттєво порушує життєві та виробничні зв'язки, що склалися, вона вимушена прикладати зусиль для їх відновлення, у нервових переживаннях через пошкодження автомобілю.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, підтвердив пояснення позивача.
Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні позов визнав частково та пояснив, що він визнає факт вчинення дорожньо-транспортної пригоди та те, що позивачці було завдано майнову шкоду на заявлену нею остаточно суму, проте заперечує проти того, що позивачці було завдано моральну шкоду. Вважає факт завдання моральної шкоди не доведеним.
Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні позов визнав частково, підтвердив пояснення ОСОБА_3.
Третя особа ОСОБА_2 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди, заперечував проти задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди та пояснив, що він підтверджує, що 25.07.2006 р. за його участю та з його вини сталося ДТП, в якому постраждала машина позивачки, за що його було притягнуто до адміністративної відповідальності. Він вважає, що позивачці було завдано майнову і моральну шкоду, але розмір моральної шкоди, на його думку, завищений.
Представник третьої особи ЗАТ «Страхова група «ТАС» у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову та пояснив, що свої обов'язки, як страховики вони виконали в повному обсязі, на його думку, відповідач повинен відшкодувати позивачці заподіяну
шкоду. Моральна шкода, завдана пошкодженням майна позивачки, передбачена
п.3 ч.2 ст. 23 ЦК України, тому не відшкодовується за договором страхування між ЗАТ «Страхова група «ТАС» та відповідачем.
Судом досліджено наступні докази:
показання свідка ОСОБА_5, допитаного в судовому засіданні, який пояснив, що позивачка є його матір'ю, внаслідок ДТП у неї був шоковий стан, вона потрапила в неврологічне відділення лікарні. Автомобіль, який використовувався у справах фірми, неможливо було експлуатувати що сказалося на справах фірми. Крім того, вони з матір'ю були позбавлені можливості поїхати у відпустку через пошкодження автомобілю та стан здоров'я матері. Стресовий стан позивачки посилювався тим, що в травні 2006 року було зроблено капітальний ремонт машини з фарбуванням кузова, після ДТП тривалий час позивачка не могла отримати кошти на ремонт машини;
показання свідка АДРЕСА_1, допитаної в судовому засіданні, яка пояснила, що позивачка є директором фірми на якій вона працює, внаслідок ДТП через отриманий стрес стан здоров'я позивачки погіршився, вона знаходилася на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні, не могла належним чином займатися справами фірми, порушилися її плани щодо відпустки;
письмові докази: довідка про розмір витрат на правову допомогу, квитанції про сплату судових витрат, копія постанови Сєвєродонецького міського суду Луганської області про накладення адміністративного стягнення від 14.09.2006р., копія висновку авто товарознавчого дослідження по оцінці вартості відновлювального ремонту транспортного засобу від 07.08.2006р., копія акту огляду транспортного засобу від 26.07.2006р., копія заяви, письмові заперечення відповідача, копія договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності від 06.02.2006р., виписка з амбулаторної карти, копії листків непрацездатності, відповідь Сєвєродонецького міського суду від 05.09.2006р., копії скарг позивача, відповідь прокуратури м. Сєвєродонецька від 13.09.2006р.
Суд, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, показання свідків, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.
Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.
25 липня 2006 року, приблизно о 16 годині 30 хвилин в м. Лисичанську, в районі АДРЕСА_1, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів „ЗАЗ-110247" д/н НОМЕР_1, що належить ПП „АРС", під керуванням працівника відповідача ОСОБА_2, з його вини, та „Тойота" д/н НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль позивача, що не заперечується сторонами.
Відповідно до автотоварознавчого дослідження НОМЕР_3 (а.с.7-12) вартість відновлювального ремонту автомобіля „Тойота", що належить позивачу, складає 1900 грн. 51 коп.
Відповідно до платіжного доручення НОМЕР_4 на рахунок позивача здійснено перерахунок страхового відшкодування в сумі 1390 грн. 51 коп. Отже, розмір невідшкодованої позивачці майнової шкоди складає 510 грн., представниками відповідача у цій частині позовні вимоги визнані.
Відповідно до ч.2, ч.5 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивачки в частині стягнення майнової шкоди в сумі 510 грн. з відповідача - власника джерела підвищеної небезпеки, підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000 грн., суд вважає такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1, ч.2 п.3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Зокрема, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно ч.2, 5 ст. 1187 ЦК України моральна шкода також відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки, якщо він не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
У судовому засіданні встановлено, що позивачці завдано моральної шкоди, яка полягає у нервових переживаннях, стресі через пошкодження автомобілю внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки з вини працівника відповідача ОСОБА_2, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6.
Представниками відповідача не надано суду доказів, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань позивачки, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд вважає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди складає 1000 грн., тому позовні вимоги позивача у цій частині підлягають задоволенню частково.
Відповідно до квитанцій про сплату судового збору у сумі та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ, довідки про витрати на правову допомогу позивачкою при поданні позову понесені судові витрати на суму 181 грн., які підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст. 88 ЦПК України пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 108 грн. 89 коп.
Зважаючи на викладене, на підставі ст. ст. 23, 1167, 1187 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 84, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до приватного підприємства „АРС", треті особи ОСОБА_2, закрите акціонерне товариство „Страхова група „ТАС", про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою задовольнити частково.
Стягнути з приватного підприємства „АРС" на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди 510 (п'ятсот десять) гривень, на відшкодування моральної шкоди 1000 (одну тисячу) гривень, а також понесені судові витрати у сумі 108 (сто вісім) гривень 89 копійок.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання до Лисичанського міського суду заяви про апеляційне оскарження суду протягом 10-ти днів з дня його проголошення або подання апеляційної скарги у той самий строк. Апеляційна скарга подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Лисичанського міського суду Луганської області.