Справа 22ц/61 Головуючий у 1-й інстанції Бучик А.Ю.
Категорія 54 Доповідач Зарицька Т.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах
апеляційного суду Житомирської області у складі:
головуючої Зарицької Т.В.
суддів: Рафальської І.М., Балашкевича С.В.
при секретарі Сухоребрій Т.А.
з участю: сторін та їх представників
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „Тетерів" про визнання незаконними наказів, зміну формулювання причини звільнення та зустрічним позовом ТОВ „Тетерів" до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди за апеляційною скаргою ТОВ „Тетерів" на рішення Богунського районного суду м.Житомира від 22 жовтня 2008 року
встановила:
У січні 2007 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ТОВ „Тетерів", профспілкового комітету ТОВ „Тетерів" та просила визнати незаконними протокол профспілкового комітету №8 від 28.12.2006 року, наказ №76-к від 30.12.2006 року, наказ №62 П від 30.12.2006 року. В обгрунтування вимог зазначала, що з 12.07.2005 року працювала в ТОВ „Тетерів" продавцем продовольчих товарів. 30.12.2006 року наказом №76-к була звільнена з роботи за п.2 СТ.41 КЗпП України, а наказом №62-П стягнуто з неї збитки. Дані накази вважає незаконними. Звільняючи її за недовіру, відповідач не вказав її винних дій та причину недовіри. Стягуючи з неї середньомісячний заробіток на відшкодування збитків, товариство не зазначило всю суму збитків та не вказало жодного доказу її вини. Крім того, згідно ст.128 КЗпП України загальний розмір відрахувань із заробітної плати не повинен перевищувати 20 відсотків.
Ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира від 06 лютого 2007 року відмовлено у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до профспілкового комітету ТОВ „Тетерів" про визнання незаконним протоколу.
У лютому 2007 року ТОВ „Тетерів" звернулося з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути з відповідачки на його користь 2122 грн. 22 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 51 грн. витрат, пов'язаних з оплатою державного мита та 281 грн. витрат, пов'язаних з наданням юридичної допомоги. В обґрунтування вимог зазначало, що ОСОБА_1 з 12 липня 2005 року працювала продавцем продтоварів ТОВ „Тетерів". З нею був укладений договір про повну матеріальну відповідальність. 23 грудня 2006 року проведеною інвентаризацією підзвітних відповідачці товарно-матеріальних цінностей виявлено недостачу на загальну суму 2122 грн. 22 коп. Добровільно відшкодувати шкоду відповідачка не погоджується.
Ухвалою судді від 17 квітня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ТОВ „Тетерів" об'єднано в одне провадження.
У квітні 2008 року ОСОБА_1 позовні вимоги доповнила. Просила змінити формулювання причини звільнення зі звільнення за п.2 ст.41 КЗпП України на звільнення за ст.38 КЗпП України.
У вересні 2008 року ТОВ „Тетерів" розмір позовних вимог збільшило та просило стягнути з ОСОБА_1 8631 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 22 жовтня 2008 року позов ОСОБА_1 до ТОВ „Тетерів" задоволено.
Визнано незаконними накази по ТОВ „Тетерів" №76-к від 30.12.2006 р. та №62-П від 30.12.2008 р.
Змінено формулювання причини звільнення з роботи ОСОБА_1 зі ст.41 п.2 КЗпП України на ст.38 КЗпП України (за власним бажанням).
У позові ТОВ „Тетерів" до ОСОБА_1- відмовлено за безпідставністю.
У апеляційній скарзі ТОВ „Тетерів" просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Апелянт посилається на неповне з'ясування судом обставин по справі.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Відповідно до п.2 ст.41 КЗпП України крім підстав, передбачених ст..40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.28 постанови №9 від 06.11.92 р. „Про практику розгляду судами трудових спорів" звільнення з підстав втрати довір'я (п.2 ст.41 КЗпП) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом, тощо), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір'я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 12.07.2005 року працювала продавцем продовольчих товарів ТОВ „Тетерів" (а.с5, 13 т.2). З нею було укладено договір про колективну (бригадну) відповідальність, як членом колективу (бригади) відділу соків ТОВ „Тетерів" (а.с.14-15 т.2).
23.12.2006 року в товаристві проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, отриманих під звіт продавцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та виявлено недостачу на суму 5016 грн. (а.с 10-27 т.1).
26.12.2006 року ОСОБА_1 подала заяву про звільнення з роботи за власним бажанням (а.с.75 т.2).
Згідно з наказом №62-П від 30.12.2006 року із належної до виплати заробітної плати ОСОБА_1 було відраховано на покриття збитків суму грошей, що не перевищує середній місячний заробіток шляхом внесення цієї суми до каси товариства (а.с.4 т.2).
Наказом №76-к від 30.12.2006 року позивачка звільнена з роботи за ст.41 п.2 КЗпП України за недовіру з боку власника в зв'язку з винними діями працівника, який обслуговує грошові або товарні цінності (а.с.3 т.2).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд правильно виходив з того, що відповідачем не доведено винних дій позивачки, що дають підстави для втрати довір'я. Сам по собі факт нестачі матеріальних цінностей при невстановленні винних дій матеріально відповідальної особи не може бути підставою для звільнення в зв'язку з утратою довір'я. Суд обґрунтовано визнав наказ про звільнення за ст.41 п.2 КЗпП України незаконним.
З огляду на те, що 26.12.2006 року позивачкою було подано заяву про звільнення за власним бажанням, суд правильно задовольнив і іншу вимогу ..ОСОБА_1 та змінив формулювання причини звільнення на звільнення, за ст.38 КЗпП України.
Відмовляючи ТОВ „Тетерів" у задоволенні зустрічного позову про відшкодування матеріальної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що товариством не доведено, що нестача товару є наслідком винних протиправних дій (бездіяльності) ОСОБА_1
Проте, з таким висновком суду погодитися не можна, виходячи з наступного.
Статтею 134 КЗпП України визначено перелік випадків повної матеріальної відповідальності.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 працювала продавцем продовольчих товарів у відділі соки і з працівниками вказаного відділу, в тому числі і з ОСОБА_1, у відповідності до ст. 135-2 КЗпП України було укладено письмовий договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, шкода товариству завдана недостачею, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 повинна нести колективну матеріальну відповідальність.
З матеріалів справи вбачається, що загальна сума недостачі по відділу соки становить 5016 грн. (а.с.59 т.2). Шкода товариством розподілена між членами колективу пропорційно місячній тарифній ставці і фактично відпрацьованому часу. Згідно з розрахунком (а.с.85 т.2) сума недостачі, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 становить 2122 грн. Враховуючи те, що 09.01.2007 року в рахунок погашення недостачі ОСОБА_1 добровільно внесла в касу товариства 110 грн., колегія суддів розмір відшкодування матеріальної шкоди визначає в сумі 2012 грн.
Доводи апелянта, що на відшкодування шкоди слід стягнути саме 8631 грн., є безпідставними, оскільки відповідно до ст.130 КЗпП України при покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством.
Відповідно до змісту ст.136 КЗпП України покриття шкоди працівниками в розмірі, що перевищує середній місячний заробіток, провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.
З огляду на те, що шкоди товариству завдано недостачею, розмір якої перевищує середній місячний заробіток ОСОБА_1, то у ТОВ „Тетерів" не було підстав для видачі наказу про стягнення шкоди у розмірі середнього місячного заробітку. З врахуванням наведеного, суд обґрунтовано визнав наказ №62-П незаконним.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ТОВ „Тетерів" задовольнити частково.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 жовтня 2008 року в частині відмови в позові ТОВ „Тетерів" скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ „Тетерів" 2012 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 281 грн. на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням юридичної допомоги, 51 грн. витрат, пов'язаних з оплатою державного мита.
У решті рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду Українадротягом двох місяців.