ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 лютого 2010 рокуСправа № 2а-171/10/0370
Волинський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Ксензюка А.Я.,
при секретарі судового засідання – Шергіній Ю.О.,
з участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Чернацької О.В.,
представника третьої особи Мушкеєва В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк» про визнання дій неправомірними та визнання нечинною постанову,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Першого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про визнання дій неправомірними та визнання нечинною постанову про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 22 листопада 2009 року.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що на виконанні у відповідача знаходиться виконавчий напис за №614, вчинений 22 грудня 2009 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Плетньовим В.О., на підставі якого державним виконавцем першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Чернацькою О.В. винесено постанову, якою накладено арешт на майно боржника (дві квартири: чотирьохкімнатна - АДРЕСА_1 та двокімнатна - АДРЕСА_2) з метою стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Ерсте Банк» 1 246 810 грн. 59 коп. боргу по кредиту та оголошення заборони на його відчуження. Позивач стверджує, що державний виконавець виніс незаконну постанову та вийшов за межі виконавчого документу, тим самим вважає такі дії державного виконавця незаконними та з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження».
В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві та просили їх задовольнити.
Відповідач в запереченні від 19 січня 2010 року за №180 та представник відповідача в судовому засіданні пред’явлені позовні вимоги заперечили, мотивуючи тим, що дії заступника начальника першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Чернацької О.В. при винесенні постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 22 листопада 2009 року відповідають вимогам чинного законодавства і є законними. В задоволенні позову просили відмовити.
Ухвалою суду від 18 лютого 2010 року публічне акціонерне товариство «Ерсте Банк» залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Представник публічного акціонерного товариства «Ерсте Банк» в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, мотивуючи тим, що дії державного виконавця щодо винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження правомірні та вчинені згідно законодавства.
Заслухавши пояснення, доводи та заперечення позивача та представників сторін і третьої особи, суд приходить до висновку про необхідність відмовити в задоволені позову з таких підстав.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження – це сукупність дій органів і посадових осіб Державної виконавчої служби, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів, яке здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених чинним законодавством України, а також рішеннями, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до вимог статей 3, 18, 19 Закону України «Про виконавче провадження» державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі написи нотаріуса.
Статтею 24 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов’язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред’явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред’явлений до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов’язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні 22 грудня 2010 року заступником начальника першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Чернацькою О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого напису №614 виданого 22 грудня 2009 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Плетньовим В.О. про звернення на майно - чотирьохкімнатну АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_1 (ід. Код НОМЕР_1), яка проживає в АДРЕСА_3. За рахунок коштів, отриманих від реалізації вищевказаних квартир, пропонується задовольнити вимоги ПАТ «Ерсте Банк» в розмірі 1 246 810 грн. 59 коп. боргу по кредиту. З метою забезпечення виконання виконавчого документу заступником начальника подано 2 заяви про реєстрацію обтяжень об’єктів нерухомого майна в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна.
Представник відповідача в судовому засіданні пояснила суду, що при винесенні постанови від 22 грудня 2009 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження була допущена механічна помилка відносно дати – в постанові написано, що дата видачі 22 листопада 2009 року. Вказаною постановою накладено арешт на майно боржниці ОСОБА_1 2 квартири, які знаходяться в заставі. Арешт на АДРЕСА_3 не накладався.
Відповідно до частини 6 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом.
На день розгляду справи – 18 лютого 2010 року виконавче провадження №16529596 зупинене на підставі Луцького міськрайонного суду від 5 січня 2010 року (постанова про зупинення виконавчого провадження від 12 січня 2010 року).
Статтями 5, 7 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов’язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії, а також використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Суд не приймає до уваги твердження позивача, що державний виконавець при винесенні постанови вийшов за межі виконавчого документу, зазначивши в постанові накладення арешту на квартиру за адресою, на котру не вчинено виконавчий напис, оскільки в наданих суду представником відповідача заявах про реєстрацію обтяження об’єкта нерухомого майна та витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна зазначено тільки двокімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_2 та чотирьохкімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1.
Згідно вих. №57760 від 22 грудня 2009 року перший відділ державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції направляє копію постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження – для негайного виконання в БТІ Волинської області та боржнику (конверт від 31 грудня 2009 року). За таких обставин твердження позивача, що державний виконавець виніс незаконну постанову неправомірне.
Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Позивач належним чином не довів протиправність дій державного виконавця щодо порушення в винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження та не надав суду доказів, які б підтверджували, що державний виконавець вийшов за межі виконавчого документу щодо накладення арешту на майно на яке не вчинено виконавчий напис.
В силу частин 1 та 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди (в даному випадку господарський суд) перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищезазначене, суд не вбачає підстав для задоволення позову, оскільки дії державного виконавця першого відділу Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції щодо винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 22 листопада 2009 року є правомірними і відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та підстави для визнання постанови нечинною відсутні.
Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі – 22 лютого 2010 року. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя А. Я. Ксензюк