ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 лютого 2010 р. Справа № 2-а-105/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Іващук Олени Іванівни,
при секретарі судового засідання: Задерей Ірина Василівна
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
відповідача : Спесивцева В. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Фізична особа-підприємець ОСОБА_3
до: Головних державних податкових ревізорів-інспекторів 1 рангу ДПІ у м. Вінниці Гайдука Олександра Олексійовича та Гонти Сергія Михайловича
про: визнання дій протиправними та скасування рішення
ВСТАНОВИВ :
В січні 2010 року Фізична особа-підприємець – ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до Головних державних податкових інспекторів 1 рангу ДПІ м. Вінниці про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних санкцій.
Зазначала, що за результатами перевірки з питань дотримання суб’єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), наявності торгових патентів та ліцензій проведеною працівниками ДПІ у м. Вінниці Гайдуком О. О. та Гонтою С. М., складено Акт перевірки на підставі якого були прийняті податкові рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а також 2.6 “Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні” та пункту 9 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що її не було повідомлено про проведення перевірки у спосіб та строк передбачені законом, а також те, що обставини зазначені в акті перевірки, не відповідають дійсності, а саме, що виявлений та зафіксований в Акті перевірки факт неоприбуткування готівкових коштів на місці проведення розрахунків, а також не здійснення обліку коштів, тобто їх фактичного надходження у книзі обліку розрахункових операцій, не є порушенням норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, за порушення яких, передбачена відповідальність відповідно до Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”.
Не погоджуючись із заявленими позовними вимогами, відповідачу до суду було подано письмові заперечення, в яких відповідач зазначає про помилковість доводів позивача відносно порушення щодо неповідомлення її про дату початку та закінчення проведення перевірки не пізніше ніж за 10 днів до дня її проведення. Окрім того вказує, що оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичного надходження у КОРО на підставі фіскальних чеків РРО, а також сума готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах (п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні). Порядок ведення книги регулюється розділом 7 даного Порядку.
Ухвалою суду від 08.02.2010 року до участі в справі залучено співвідповідача – Державну податкову інспекцію у м. Вінниці, як орган із яким в службових відносинах перебувають перевіряючи інспектори, первинно визначені відповідачами у даній справі.
В судовому засіданні представник позивача – ОСОБА_1. підтримав позовні вимоги та просив суд їх задоволити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.
Відповідачі Гайдук О. О. та Гонта С. М., а також представник відповідача - ДПІ у м. Вінниці – Лесик В. В. та ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнали, аргументуючи наведеним у письмових запереченнях, окремо суду пояснивши, що оскаржуване рішені прийняті в межах наданих повноважень та відповідно до порушень виявлених в ході проведення перевірки.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з огляду на наступне.
Судом встановлено, що головними державними податковими ревізорами-інспекторами 1 рангу ДПІ у м. Вінниці Гайдуком О. О. та Гонтою С. М., згідно направлень №№ 1607/23 та 1608/17 від 03.09.2009 року (а.с. 11) здійснена планова перевірка відділу магазину, розташованого за адресою: вул. Пирогова, 157 м. Вінниця, в якому здійснює підприємницьку діяльність ФОП – ОСОБА_3
За наслідками проведеної перевірки складено Акт б/н від 03.09.2009 року року, в якому зафіксовано порушення, зокрема вказано, що ФОП – ОСОБА_3 не оприбутковано готівкових коштів в сумі 650,60 грн. за робочі дні 14.08.2009, 07.07.2009, 19.06.2009, 07.08.2009, 24.06.2009 року - не здійснено облік із зазначенням готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій №0228008008 р/4/16959 від 12.08.2009 р. на підставі Z-звітів №№00997, 00990; 00943; 00948. Не забезпечено щоденний друк фіскального звітного чека за 07.06.2009 р. Суми розрахунків за робочі дні склали: 07.08.2009 р. – 121,05 грн., 14.08.2009 р. – 197 грн., 07.07.2009 р. – 105,85р., 19.06.2009 р. – 112,60 грн., 24.06.2009 р. – 114,10 грн.
Відповідно до наведеного в акті вказано на порушення п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та п. 2.6. Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого Постновою Правління Нацбанку України № 637 від 15.12.2004 р.
Відмовляючи в задоволенні позову суд виходить з наступного.
Спеціальним законом, який визначає порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій, в даному випадку в сфері торгівлі, є Закон України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Відповідно до положень п. 9 статті 3 вказаного Закону, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані:
- щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій;
Статтею 17 цього Закону передбачена відповідальність за порушення його норм, зокрема, на підставі пункту 4 цієї статті, до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій застосовуються фінансові санкції в розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Представником позивача в судовому засіданні не заперечувались встановлені перевіркою факти. Разом з тим, відповідно до їх позиції, не оприбуткування коштів в день їх фактичних надходжень в повній сумі згідно щоденних фіскальних звітних чеків в книзі обліку розрахункових операцій є лише порушенням ведення книги обліку розрахункових операцій.
З такою позицію позивача суд не погоджується виходячи із того, що відповідно до глави 1 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління НБУ N 637 від 15.12.2004р., де дається визначення КОРО – це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах ДПС України книга, що містить щоденні звіти, які складають на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).
Пункт 2.6. зазначає, що вся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній мірі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичного надходження у КОРО на підставі фіскальних звіті чеків РРО (даних РК), а також сума готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 N 614 затверджений Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, який розроблено на виконання Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Порядок поширюється на книги обліку розрахункових операцій і розрахункові книжки, що використовуються суб'єктами підприємницької діяльності при здійсненні розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, крім розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.
Порядок ведення книги ОРО регулюється розділом 7 вказаного Порядку. Зокрема, пп. 7.5 встановлено, що використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає: наявність книги ОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО; підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО; щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо; у разі виходу з ладу РРО чи відключення електроенергії здійснення записів за обліком розрахункових квитанцій; ведення обліку ремонтів, робіт з технічного обслуговування, а також перевірок конструкції та програмного забезпечення РРО у відповідному розділі книги ОРО.
Окрім того, суд бере до уваги те, що зміст процедури оприбуткування коштів, згідно з нормами положення №637 полягає не лише в роздрукуванні фіскального чеку, а й відповідного своєчасного здійснення запису у КОРО на підставі зазначеного Z-звіту.
Господарським кодексом (далі - ГК) України передбачено притягнення до господарсько-правової відповідальності учасників господарських відносин за правопорушення у сфері господарювання. Зокрема, статтею 217 ГК України до виду господарсько-правової відповідальності законодавцем віднесено застосування адміністративно-господарських санкцій відповідно до встановленого законом порядку уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Стаття 218 ГК України встановлює підстави господарсько-правової відповідальності. Так, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків (ст. 238 ГК України).
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства (далі-КАС) України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Стосовно вимог позивача, щодо визнання неправомірними дій щодо проведення планової перевірки працівниками ДПІ у м. Вінниці, з посиланням на порушення вимог щодо повідомлення про проведення перевірки у спосіб та строк передбачені законом, суд вважає, що вони не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.
Слід зазначити, що стаття 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” визначає підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
В даному випадку, податковим органом було проведено перевірку позивача щодо дотримання ним порядку здійснення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, тому посилання позивача на порушення вимог статті 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” є безпідставним та необґрунтованим, оскільки на проведену перевірку не поширюється обов’язок податкового органу попереджати платника податків за 10 днів про проведення планової перевірки.
На підстав наведеного податкові повідомлення-рішення №0009502340 та №0009492340 від 10.09.2009 року є правомірним.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В силу ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.
В той же час згідно з ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем надано достатню кількість доказів, що спростовують вимоги позивача, а тому дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмови.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні позову Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 до Головних державних податкових ревізорів-інспекторів 1 рангу ДПІ у м. Вінниці Гайдука Олександра Олексійовича і Гонти Сергія Михайловича, а також Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання дій протиправними та скасування рішення - відмовити.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 17.02.10
Суддя Іващук Олена Іванівна
12.02.2010