Справа № 11а-1268, 2008р. 

Головуючий в 1-й інстанції Палькова В.Н.

Категорія: ст.186 ч.2 КК України. 

Доповідач - Шевцова В.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2008 року грудня місяця «09» дня

Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого — Шевцової В.Г. Суддів: Чупини С.П., Сажинова В.В. З участю прокурора — Литвиненка О.О. адвоката - ОСОБА_4. засудженого — ОСОБА_1. законного представника неповнолітнього засудженого — ОСОБА_2.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь в розгляді справи в суді І інстанції та законного представника неповнолітнього засудженого ОСОБА_1. — ОСОБА_2. на вирок Суворовського районного суду м.Херсона від «02» жовтня 2008 року.

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком засуджені:

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 раніше судимий: 1. 29 травня 2008 року Дніпровським районним судом м.Херсона за ст. 383 ч.1 КК України на один місяць арешту зі звільненням від відбування покарання на підставі ст.ст. 75, 104 КК України з іспитовим строком 1 рік, -за ст. 186 ч.2 КК України з застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України відповідно зі ст. 72 КК України до цього покарання повністю приєднано невідбуте покарання за вироком Дніпровського районного суду м.Херсона від 29 травня 2008 року і остаточно призначено 2 роки 1 місяць позбавлення волі з поміщенням до спеціальної виховної установи.

Міра запобіжного заходу - підписка про невиїзд - залишена без зміни до набрання вироком чинності.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимий, -

за ст. 186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі зі звільненням на підставі ст.ст. 104, 75, 76 КК України від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки з покладенням обов'язків повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, навчання, роботи і періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

ОСОБА_1, ОСОБА_3 вироком суду визнані винними та засуджені за те, що вони 21 червня 2008 року близько 1800 години, знаходячись біля будинку №51 по вулиці 49 Херсонської Гвардійської дивізії в м.Херсоні, за попередньою змовою між собою, з корисливих намірів, відкрито, із застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, яке виразилося в нанесенні ударів руками та ногами в голову та тулубу потерпілого ОСОБА_5., спричинивши йому фізичний біль, заволоділи особистим майном потерпілого на загальну суму 1080 гривень, чим спричинили йому матеріальні збитки.

В апеляціях:

- прокурор, який брав участь в розгляді справи в суді І інстанції
посилається на те, що призначене покарання ОСОБА_1 з
застосуванням ст. 69 КК України не відповідає даним про його особу та
тяжкості ним вчиненого, просить вирок в частині призначення
покарання ОСОБА_1 скасувати внаслідок його м'якості та
постановити новий вирок, яким засудити ОСОБА_1. за ст. 186 ч.2 КК
України до 4 років позбавлення волі, а за сукупністю вироків на підставі
ст. 71 КК України з урахуванням вимог ст. 72 КК України остаточно
призначити покарання 4 роки 1 місяць позбавлення волі з поміщенням
до спеціальної виховної установи і взяти ОСОБА_1. в залі суду під
варту.

Крім того, є зайвою вказівка суду на відбування покарання ОСОБА_1. с спеціальній виховній установі після призначення покарання за ч.2 ст. 186 КК України, тому її слід виключити із резолютивної частини вироку;

- законний представник неповнолітнього засудженого ОСОБА_1. —
ОСОБА_2 просить з врахуванням пом'якшуючих відповідальність
обставин, думки потерпілого пом'якшити ОСОБА_1 покарання.

На цей же вирок щодо ОСОБА_3. ніким із учасників судового розгляду апеляція не подана.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію, законного представника неповнолітнього засудженого ОСОБА_2., засудженого ОСОБА_1. та адвоката ОСОБА_4., які підтримали апеляцію ОСОБА_2., а апеляції прокурора просили залишити без задоволення, останнє слово засудженого ОСОБА_1., в якому він просив пом'якшити йому покарання, оскільки він бажає стати на шлях

виправлення і більш злочинів вчиняти не буде, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню частково, а апеляція законного представника неповнолітнього засудженого ОСОБА_2. задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_1. у вчиненні грабіжу особистого майна потерпілого ОСОБА_5. підтверджується визнавальними показами як засудженого ОСОБА_1., так і засудженого цим же вироком ОСОБА_3., показами потерпілого, свідка ОСОБА_6 та іншими матеріалами справи, які апелянтами не оспорюються.

Злочинні дії ОСОБА_1. за ст. 186 ч.2 КК кваліфіковані правильно.

Твердження, наведені в апеляції прокурора про безпідставність застосування місцевим судом щодо засудженого ОСОБА_1. ст. 69 КК України не грунтуються на законі та матеріалах справи.

Згідно зі ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, при призначенні ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції визнав такими, що пом'якшують йому покарання: неповнолітній вік засудженого, його позитивні характеристики, визнання вини, щире каяття, добровільне відшкодування шкоди, думку потерпілого.

обставин, що пом'якшують

За наявності у справі шістьох покарання й істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи ОСОБА_1. і тяжкості вчиненого ним злочину, суд першої інстанції законно та обґрунтовано Застосував до нього ст. 69 КК України.

Призначене покарання ОСОБА_1, як за ч.2 ст.186 КК України, так і за сукупністю вироків є Необхідним та достатнім для виправлення засудженого, а тому його не можна визнати м'яким, як про це зазначив в апеляції прокурор.

Між тим, інших підстав для пом'якшення цього покарання, колегія суддів не вбачає. Не наведені інші підстави і в апеляції законного представника неповнолітнього засудженого — ОСОБА_2..

Разом з тим, із резолютивної частини вироку підлягає виключенню вказівка суду на відбуття покарання ОСОБА_1. в спеціальній виховній установі після призначення покарання за ч.2 ст. 186 КК України, як зайва.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію прокурора, який брав участь в розгляді справи в суді І інстанції задовольнити частково, апеляцію законного представника неповнолітнього засудженого ОСОБА_2. залишити без задоволення.

Вирок Суворовського районного суду м.Херсона від 02 жовтня 2008 року відносно ОСОБА_1 змінити, з резолютивної частини вказаного вироку виключити після призначення покарання за ч.2 ст. 186 КК України вказівку суду щодо відбуття покарання ОСОБА_1. в спеціальній виховній установі, як зайву.

В решті вирок щодо ОСОБА_1. залишити без зміни.