Справа № 22ц-2761, 2008р. 

Головуючий в 1-й інстанції Головко О.В.
Категорія: 6 Доповідач - Капітан І.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2008 року грудня місяця "10" дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого - Капітан І.А.

Суддів: Цуканової І.В., Полікарпової О.М.

при секретарі - Жегуліній A.M.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Херсонської міської ради на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 10 жовтня 2008 року

за позовом.

ОСОБА_1

до

Херсонської міської ради

про визнання права власності,

встановила:

У липні 2008 року ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до Херсонської міської ради про визнання права власності.

Посилаючись на те, що він є власником квартири АДРЕСА_1 в період з 1992 по 1994 роки з дозволу Херсонської міської ради він добудував до своєї квартири будинок з дотриманням санітарно-технічних та експлуатаційних вимог і з цього часу відкрито, безперервно і добросовісно володіє даним будинком, не порушуючи при цьому права та інтереси власників інших квартир, ОСОБА_1. просив суд визнати за ним право власності на будинок жилою площею 83, 1кв.м., загальною - 217кв.м.

Рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 10 жовтня 2008 року за ОСОБА_1. визнано право власності на будинок, добудований до квартири АДРЕСА_1 жилою площею 83, 1кв.м, загальною площею 217, 0кв.м.

В апеляційній скарзі Херсонська міська рада, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_1. у задоволенні позову відмовити.

В письмових запереченнях ОСОБА_1., посилаючись на безпідставність доводів апеляційної скарги та - законність рішення, просить скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, суд І інстанції виходив з того, що прибудова збудована з дозволу Херсонської міської ради на земельній ділянці, що була відведена для цієї мети, дана прибудова

не порушує права сусідів і цією прибудовою позивач відкрито користується 14 років при відсутності претензій зі сторони будь-кого.

Проте такого висновку суд дійшов без ретельної
перевірки дійсних обставин справи, без належної оцінки зібраних
у справі доказів, з порушенням норм матеріального і

процесуального права, що, відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення і постановления по справі нового рішення.

Відповідно до вимог статей 213, 215, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, а за змістом має містити встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. При встановленні фактів суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Так, судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу від 14 листопада 1991 року ОСОБА_1. є власником квартири АДРЕСА_1 загальною площею 45, 7кв.м, в тому числі жилою - 25, 0кв.м /а.с.6/. Згідно витягу з рішення Херсонської міської ради №195 від 21.07.1992 року ОСОБА_1. дозволено добудувати прибудову до квартири АДРЕСА_1 /а.с.9/. За даними архівного відділу Херсонської міської ради у фондах відділу немає рішення Херсонської міської ради №195 від 21.07.1992 року /а.с.10/. Згідно технічного паспорту загальна площа прибудови становить 217, 0кв.м, жила площа - 83, 1кв.м. /а.с.11-14/. Згідно заяв мешканців будинку прибудова до квартири ОСОБА_1 їх інтересів не порушує /а.с.15-17/.

Як свідчать матеріали справи, у пред'явленому позові ОСОБА_1. просив визнати за ним право власності на добудований будинок на підставі ч.1-З ст.376, ч.1.2, 4 ст.344 ЦК України. Під час розгляду справи ОСОБА_1. не уточнював, не доповнював і не змінював підстави свого позову /а.с.1-3, 33-35/.

Проте суд, в порушення ст. 11 ЦПК України, вирішив спір, у тому числі і на підставі ст.331 ЦК України, яка позивачем не заявлялась і не підлягає застосуванню у даних спірних правовідносинах.

Крім того, згідно з ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови' надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

За змістом зазначеної норми за особою, яка здійснила самочинне будівництво, може бути визнане право власності на нерухоме майно, однак при наявності певних умов - якщо земельну ділянку надано у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно, якщо така особа має право власності чи право користування земельною ділянкою, якщо є належний дозвіл і затверджено проект на будівництво і якщо відсутні істотні порушення, будівельні норми і правила.

На підтвердження своїх позовних вимог позивач посилається на рішення Херсонської міської ради №195 від 21 липня 1992 року про надання дозволу добудувати прибудову до

його квартири, яке не може бути визнано належним і достовірним доказом по справі, оскільки факт існування такого рішення оспорюється відповідачем /а.с.10/, в даному рішенні не зазначено розміри прибудови, а наявність такого дозволу без затвердженої проектної документації та при відсутності даних щодо відведення земельної ділянки не може бути підставою для визнання за позивачем права власності на збудований будинок загальною площею 217, 0кв.м.

Відсутність претензій та заперечень зі сторони власників інших квартир /а.с. 15-17, 33-35/ також: не є підставою для визнання за позивачем права власності на самочинне будівництво, оскільки відповідно до ч.5 ст.376 ЦК України при відсутності порушень прав інших осіб право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на земельній ділянці, може бути визнано за власником (користувачем) цієї ділянки за його вимогою.

Інших доказів на підтвердження своїх позовних вимог про визнання права власності на підставі ст.376 ЦК України, позивач суду не надав, у зв'язку з чим ці вимоги не підлягають задоволенню.

Крім того, не підлягають задоволенню і вимоги ОСОБА_1 з підстав, передбачених ст.344 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом; право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Оскільки позивачем не надано доказів, що він володіє саме чужим майном, що нерухоме майно зареєстровано в органах БТІ, а, крім того, відповідно до п.п.1, 8 «Прикінцевих та перехідних положень ЦК» визнання судом права власності за набувальною давністю не може мати місце раніше 1 січня 2011 року, колегія суддів вважає вищезазначені позовні вимоги безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.344, 376 ЦК України, ст.ст.303, 307, п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Херсонської міської ради задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 10 жовтня 2008року скасувати, постановити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Херсонської міської ради про визнання права власності відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржено протягом двох місяців з моменту його проголошення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду України.

Головуючий: І.А.Капітан

Судді: І.В.Цуканова, О.М.Полікарпова