У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Кармазіна Ю.М.,
суддів Міщенка С.М. і Філатова В.М.
за участю прокурора Саленка І.В.
і потерпілої ОСОБА_4
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 23 березня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Полтавської області, касаційними скаргами потерпілої ОСОБА_4 і її представника ОСОБА_5 на вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 19 травня 2009 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області від 9 вересня 2009 року щодо ОСОБА_6
Цим вироком
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянин України, такий, що
судимості не мав,
засуджений за ч. 1 ст. 115 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на п’ять років позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 5855 грн. на відшкодування матеріальної та 70000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а також на користь держави 1000 грн. судових витрат.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області від 9 вересня 2009 року вирок щодо ОСОБА_6 змінено, збільшено суму моральної шкоди, стягнутої із засудженого на користь ОСОБА_4, до 100000 грн. У решті вирок залишено без зміни.
Згідно з вироком ОСОБА_6 засуджено за те, що він 24 липня 2008 року приблизно о 22-ій год. неподалік від автодороги в напрямку с. Старі Санжари Новосанжарського району Полтавської області під час конфлікту на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин умисно вбив ОСОБА_7, здійснивши в нього три прицільних постріли із мисливської рушниці.
З метою приховання слідів злочину ОСОБА_6 перевіз і залишив труп ОСОБА_7 на узбіччі ґрунтової дороги Решетилівка - Братешки неподалік с. Коржі, що в Решетилівському районі Полтавської області.
У касаційному поданні прокурор просить судові рішення щодо ОСОБА_6 скасувати внаслідок неправильного застосування кримінального закону, невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та даним про особу засудженого у зв’язку з м’якістю, а справу направити на новий судовий розгляд. Вказує на відсутність ґрунтовних підстав для призначення засудженому більш м’якого покарання, ніж передбачено законом. Мотивує тим, що суд не достатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_6 злочину, думку потерпілої ОСОБА_4, яка наполягала на суворому покаранні, визнанні вини лише частково, що не може свідчити про дійове каяття, а також відсутність нападу, про що стверджував засуджений, з боку ОСОБА_7
Зі змісту касаційної скарги потерпілої ОСОБА_4 видно, що вона не погоджується з рішенням суду у частині призначення ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 69 КК України і вважає призначене покарання таким, що є м’яким. Не погоджується потерпіла і з рішенням суду в частині вирішення цивільного позову про стягнення моральної шкоди. Стверджує, що її розмір мав становити не менше 120 тис. гривень. Вважає, що суд мав стягнути із засудженого на її користь 2000 гривень, понесених нею витрат за надання правової допомоги адвокатом. Вважає, що дії засудженого мають бути кваліфіковані за ст. 115 ч. 2 п. 4 КК України, оскільки, на її думку, він вчинив вбивство її сина з особливою жорстокістю.
Аналогічне прохання міститься і в касаційній скарзі представника потерпілої ОСОБА_5, який на її обґрунтування наводить такі ж, як і його довірителька доводи.
Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання касаційних подання і скарг, пояснення потерпілої ОСОБА_4, яка просила касаційні скарги задовольнити, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційних подання і скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного і обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, згідно ст. 69 КК України можливе лише за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання й істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, та даних про особу винного.
Умотивовуючи рішення про призначення ОСОБА_6 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України, суд послався на явку з повинною, дійове каяття, добровільне часткове відшкодування збитків, позитивну характеристику за місцем проживання, принесення вибачення перед потерпілими і висловлення наміру надавати їм допомогу.
Однак, призначення засудженому в даному конкретному випадку більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, на думку колегії суддів, не відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Вирішуючи питання про застосування ст. 69 КК України, суд фактично не врахував, що відповідно до ст. 12 КК України злочин, вчинений ОСОБА_6, віднесено до категорії особливо тяжких, не взяв до уваги його суб’єктивне ставлення до скоєного і, зокрема, того, що як убачається із матеріалів справи, він упродовж досудового слідства і в суді визнавав вину у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_7 частково, змінював свої показання, наводячи різні версії події злочину, що свідчить про його намагання пом’якшити вину за скоєне.
Крім того, при призначенні покарання суд не дав оцінки конкретним обставинам справи. Зокрема, із обвинувального висновку вбачається, що ОСОБА_6 пред’являлось обвинувачення в тому, що він під час сварки з ОСОБА_7 умисно завдав потерпілому не менше десяти ударів мисливською рушницею у голову, обличчя, тулуб і по кінцівках. Після завдання ударів ОСОБА_6 умисно здійснив не менше трьох пострілів з мисливської рушниці у ОСОБА_7, внаслідок чого настала смерть потерпілого. Після цього ОСОБА_6 вчинив дії, спрямовані на приховання слідів злочину, а саме - перевіз труп ОСОБА_7, залишивши його на узбіччі ґрунтової дороги Решетилівка – Братешки.
Також суд першої інстанції, обираючи покарання, вказав, що потерпілий ОСОБА_7 своєю грубою образою сам спровокував вчинення злочину, однак ця обставина, крім показань ОСОБА_6, іншими матеріалами справи не підтверджується.
Разом з тим, у вироку зазначено про врахування при призначенні покарання думки потерпілої ОСОБА_8, яка доводилась ОСОБА_7 співмешканкою і яка в судовому засіданні показала, що стосовно міри покарання покладається на розсуд суду. Разом з тим, суд не взяв до уваги думку його матері потерпілої ОСОБА_4, яка наполягала на призначенні ОСОБА_6 більш суворого покарання, ніж його призначив суд.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що рішення суду про призначення ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 69 КК України не відповідає вимогам ст. 65 КК України та не ґрунтується на конкретних обставинах справи. Визначений судом розмір покарання є невідповідним ступеню тяжкості злочину та даним про особу винного і несправедливим унаслідок його м’якості, про що обґрунтовано зазначається у касаційних поданні і скаргах.
Апеляційний суд, перевіряючи справу в апеляційному порядку, не перевірив належно доводи апеляцій прокурора і потерпілої ОСОБА_4 стосовно м’якості призначеного засудженому покарання та не навів мотивованих підстав, через які визнав в цій частині доводи апелянтів необґрунтованими.
Крім того, апеляційний суд, зазначаючи в ухвалі про те, що ОСОБА_6 знаходився в стані сильного душевного хвилювання, викликаного аморальними діями потерпілого, виклав припущення, оскільки судового слідства у справі не провадив.
За таких обставин судові рішення щодо ОСОБА_6 відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 398 КПК України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.
При новому судовому розгляді справи суду належить дослідити докази у встановленому законом порядку, дати їм належну оцінку, перевірити доводи касаційних скарг потерпілої та її представника стосовно неправильної кваліфікації дій ОСОБА_6, неправильного вирішення цивільного позову, і за умови підтвердження такого ж обсягу обвинувачення, в якому він був визнаний винним даним вироком, призначити засудженому покарання, яке відповідало б вимогам ст. 65 КК України.
Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
касаційне подання заступника прокурора Полтавської області і касаційні скарги потерпілої ОСОБА_4 і її представника ОСОБА_5 задовольнити.
Вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 19 травня 2009 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Полтавської області від 9 вересня 2009 року щодо ОСОБА_6 скасувати, а справу направити до того ж місцевого суду на новий судовий розгляд в іншому складі суду.
С у д д і:
Ю.М. Кармазін С.М. Міщенко В.М. Філатов