Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 березня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
головуючого - судді Мельника Ю.М.
суддів: Буцяка З.І., Ковальчук Н.М.
при секретарі – Сеньків Т.Б.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача Денисенко В.І. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду від 4 грудня 2009 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Володарськ - Волинському районі Житомирської області про відшкодування шкоди , завданої ушкодженням здоров»я та відшкодування моральної шкоди , -
в с т а н о в и л а :
У травні 2004 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Володарськ-Волинському районі Житомирської області про стягнення 586 грн. 20 коп. заборгованості по щомісячних страхових виплатах за період із 12 лютого 2004 року по 1 червня 2004 року та стягнення щомісячно по 165 грн. 65 коп. із 1 червня 2004 року безстроково . Одночасно просив стягнути 15 375 грн. одноразової допомоги та 100 000 грн. для відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров»я.
Уточнивши 15 жовтня 2009 року позовні вимоги в частині розмірів страхових виплат та в частині підстав відшкодування моральної шкоди , позивач просив стягнути із відповідача 19275 грн. заборгованості по щомісячних грошових сумах, та просив стягувати по 374 грн. 24 коп. щомісячно безстроково. Одночасно вказував , що відмовою здійснити виплату страхових сум відповідач завдав йому моральну шкоду на відшкодування якої просив стягнути із відповідача 100 000 грн. (а.с.207-208).
Рішенням Рівненського районного суду від 4 грудня 2009 року позов ОСОБА_1 стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 10350 грн. 55 коп. заборгованості по щомісячних страхових виплатах за період з 12 лютого 2004 року по 4 грудня 2009 року включно. В задоволенні позовних вимог про зобов»язання сплачувати щомісячно страхову суму безстроково та відшкодування моральної шкоди - відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій покликається на його незаконність через порушення судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Вказував, що суд 1 інстанції неправильно визначив середній заробіток із якого нараховувалися страхові виплати , оскільки при визначенні середнього заробітку не врахував заробітну плату , яку ОСОБА_1 одержував по сумісництву.
Зазначене призвело до заниження розміру страхових виплат.
Окрім того , вказував, що суд безпідставно відмовив у задоволенні позову про зобов»язання відповідача здійснювати щомісячно виплату страхової суми безстроково,
Справа № 22-313/10 Головуючий в 1-ій інст.: Красовський О.О.
Категорія № 30, 32 Суддя-доповідач : Мельник Ю.М.
оскільки позивач має право на отримання таких виплат.
Вказував, що відмовою виплатити страхові суми відповідач заподіяв йому моральну шкоду , але суд безпідставно відмовив йому у відшкодуванні цієї шкоди.
Із цих підстав просив оскаржуване рішення суду змінити та ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на його користь 20023 грн. 58 коп. заборгованості за період з 12.02.2004 року по 04.12.2009 року включно, зобов»язати відповідача виплачувати по 374 грн. 24 коп. щомісячної страхової виплати з подальшим корегуванням її розміру відповідно до законодавства , стягнути 10640 грн. одноразової допомоги та стягнути на відшкодування моральної шкоди 100000 грн.
У судовому засіданні апеляційного суду позивач та його представник , давши пояснення в межах доводів апеляційної скарги, просять її задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача вважає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим і в задоволенні апеляційної скарги просив відмовити.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Задовольняючи позовну вимогу в частині стягнення із відповідача заборгованості по щомісячній страховій виплаті на компенсацію частини втраченого заробітку , суд 1 інстанції виходив із того , що після встановлення ОСОБА_1 ступеню втрати професійної працездатності відповідач був зобов»язаний відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» здійснювати таку виплату.
Колегія суддів погоджується із таким висновком місцевого суду оскільки він ґрунтується на досліджених судом доказах та відповідає вимогам законодавства.
Так, із матеріалів справи вбачається , що 7 лютого 1977 року із ОСОБА_1 під час виконання трудових обов»язків у Червоноармійській середній школі стався нещасний випадок , що пов»язаний із виробництвом про що було складено акт форми Н-1. ( а.с. 4 ).
12 квітня 1977 року ОСОБА_1 було встановлено 3 групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва. ( а.с. 5)
За змістом ст. ст. 21, 28, 30, 34, 35 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" право на отримання потерпілим страхових виплат у разі настання стійкої втрати працездатності, виникає в особи з дня встановлення їй вперше ступеня стійкої втрати працездатності висновком МСЕК.
Встановлено, що 12 лютого 2004 року Рівненська міжрайонна МСЕК № 2 встановила у ОСОБА_1 50 % втрати професійної працездатності безстроково у зв»язку із травмою на виробництві.( а. с. 6)
20 лютого 2004 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення та виплату йому страхових сум.(а.с.35)
22 березня 2004 року відповідач постановою № 06-66 відмовив ОСОБА_1 у виплаті страхових сум. ( а.с. 9), вказавши при цьому на те, що підставою для такої відмови послужило те, що акт по формі Н-1 підписаний лише двома членами комісії.
Рішенням Червоноармійського районного суду Житомирської області від 11 березня 2009 року відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Володарськ-Волинському районі було відмовлено у задоволенні позову до відділу освіти Червоноармійської районної державної адміністрації та Червоноармійської загальноосвітньої школи , третьої особи – ОСОБА_1 про визнання акту про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1 недійсним. При цьому суд зазначив, що підстав для визнання акту недійсним через те , що він не був підписаний трьома членами комісії немає, оскільки встановлено судом , що даний акт був складений трьома членами комісії –директором школи Прищенко Г.О., головою міськкому Войтенко Н.В. та технічним інспектором Чупахіною Г.І. ( а.с. 195-198).
Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини , встановлені судовим рішенням у цивільній справі , що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За таких обставин суд першої інстанції відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" поклав на відповідача обов»язок по сплаті щомісячної грошової суми для компенсації відповідної частини втраченого внаслідок нещасного випадку на виробництві заробітку ОСОБА_1 за період із 12.02.2004 року по 4.12.2009 року включно. Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я. Сума щомісячної страхової виплати не повинна перевищувати середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я. У разі коли потерпілому одночасно із щомісячною страховою виплатою призначено пенсію по інвалідності у зв'язку з одним і тим самим нещасним випадком, їх сума не повинна перевищувати середньомісячний заробіток, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я. Визначені раніше сума щомісячної страхової виплати та пенсія по інвалідності зменшенню не підлягають.
Визначаючи розмір страхових виплат місцевий суд у рішенні навів відповідні розрахунки з якими погоджується і колегія суддів апеляційного суду.
Доводи апелянта про те, що при визначенні середньомісячного заробітку для виплат за загальнообов»язковим державним соціальним страхуванням суд першої інстанції врахував лише заробітну плату кочегара і не врахував 0.5 посадового окладу, який яку він отримував за роботу техпрацівника не спростовують висновків місцевого суду. Частиною 10 ст. 34 цього ж Закону встановлено, що середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв'язку із втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов»язковим державним соціальним страхуванням , що затверджується Кабінетом Міністрів України. Пленум Верховного суду України в п. 13 своєї постанови від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" роз'яснив, що відповідно до ч. 10 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" втрачений потерпілим у зв'язку з ушкодженням здоров'я заробіток (відповідна його частина) визначається із середньомісячного заробітку, обчисленого згідно із затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (далі - Порядок).
Цим Порядком (у редакції станом на 2004 рік - момент виникнення спірних правовідносин) в п.12 установлено, що в тому разі , коли на дату звернення за страховою виплатою особа, яка має у зв'язку з ушкодженням здоров'я право на отримання страхових виплат, вже не працює на виробництві, з яким пов'язана втрата працездатності, середня заробітна плата обчислюється виходячи з середньої заробітної плати відповідного працівника (на дату подання потерпілим документів медико-соціальній експертній комісії для встановлення йому ступеня втрати професійної працездатності) за тією професією (посадою, розрядом, роботою) на підприємстві (в цеху, на дільниці, ділянці), де працювала зазначена особа до моменту ушкодження здоров'я. У цьому разі за бажанням потерпілого середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат може обчислюватися відповідно до положення, затвердженого правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків за погодженням з Мінпраці. Із акту про нещасний випадок на виробництві вбачається, що нещасний випадок із ОСОБА_1 стався під час виконання ним обов»язків кочегара. Із довідки № 391-А від 12 березня 2004 року та акту перевірки достовірності даних, зазначених у довідці про середню заробітну плату від 22 березня 2004 року слідує, що середньомісячна заробітна плата відповідного працівника (кочегара) на дату подання ОСОБА_1 документів медико-соціальній експертній комісії для встановлення йому ступеня втрати професійної працездатності становила 187 грн. 68 коп. і саме із цієї середньомісячної заробітної плати суд обраховував сума страхової виплати. Доводи позивача в апеляційній скарзі , що при обрахуванні середньомісячної заробітної плати необхідно враховувати як основну так і заробітну плату за сумісництвом не спростовують висновків суду , оскільки потерпілим , які припинили трудові відносини із підприємством, де працювала до моменту ушкодження здоров'я середньомісячний заробіток вираховувався відповідно до п.12 Порядку в редакції на час подачі ОСОБА_1 документів до МСЕК. За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку , що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду щодо правильності обрахування розміру середньомісячної заробітної плати для нарахування страхових виплат за загальнообов»язковим державним соціальним страхуванням.
Одночасно колегія суддів вважає, що доводи позивача про незаконність висновків місцевого суду про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди не спростовують висновків цього суду в цій частині. Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині місцевий суд правильно виходив із того , що позивачем не було надано доказів , які б підтверджували факт заподіяння йому моральної шкоди .
У той же час колегія суддів вважає, що рішення суду в частині відмови ОСОБА_1 у стягненні із відповідача щомісячних страхових виплат безстроково було постановлено з порушенням норм матеріального права. Згідно ст.. 21 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я шляхом виплати щомісяця грошової суми в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого. Судом першої інстанції було встановлено, що відповідач зобов»язаний був сплачувати ОСОБА_1 безстроково щомісяця страхові суми для компенсації частини втраченого внаслідок трудового каліцтва заробітку із моменту подачі медико-соціальній експертній комісії документів для встановлення йому ступеня втрати професійної працездатності але відмовляв йому у такій виплаті . Встановивши , що право ОСОБА_1 на отримання від відповідача страхових виплат відповідачем було порушено, місцевий суд на порушення вимог ст.. 15 ЦК України не здійснив захисту цього порушеного права. За таких обставин колегія суддів вважає, що для захисту права ОСОБА_1 необхідно зобов»язати відповідача виплачувати ОСОБА_1 по 227 грн. 77 коп. щомісяця із 5 грудня 2009 року безстроково із послідуючим коригуванням вказаної суми відповідно до вимог законодавства. Із урахуванням зазначеного колегія суддів прийшла до висновку , що рішення місцевого суду в частині відмови позивачеві в стягненні щомісячних грошових сум на компенсацію частини втраченого заробітку ОСОБА_1 слід скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення цієї позовної вимоги , а в решті – рішення залишити без змін. Керуючись п.2 ч.1 ст. 307 , п.4 ч.1 ст. 309 , ст. 316,317 ЦПК України, колегія суддів , ВИРІШИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Рівненського районного суду від 4 грудня 2009 року в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні позову до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворюваннях у Володарсько-Волинському районі Житомирської області про стягнення безстроково щомісячної грошової суми у зв»язку із частковою втратою професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого скасувати.
Зобов»язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворюваннях у Володарсько-Волинському районі Житомирської області здійснювати виплату ОСОБА_1 починаючи із 5 грудня 2009 року щомісячну грошову суму у зв»язку із частковою втратою професійної працездатності , що компенсує частину втраченого заробітку в розмірі 227 грн. 77 коп. із послідуючим коригуванням вказаної суми.
В решті рішення суду 1 інстанції залишити без зміни.
Рішення суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції набирають законної сили з моменту проголошення рішення апеляційного суду але можуть бути оскаржені в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання ними законної сили.
Головуючий :
Судді: