Постанова

Іменем України

05 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 609/1673/17

провадження № 61-24301св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Рада адвокатів Тернопільської області, звітно-виборна конференція адвокатів Тернопільської області в особі головуючого Будзи Тараса Васильовича, Шергея Василя Івановича,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду Тернопільської області у складі колегії суддів: Ткача З. Є., Міщія О. Я., Парандюк Т. С.,

від 11 квітня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Ради адвокатів Тернопільської області, звітно-виборної конференція адвокатів Тернопільської області в особі головуючого Будзи Т. В., Шергея В. І. про визнання недійсним та скасування рішення, визнання неправомірними дій.

Позовна заява мотивована тим, що 04 серпня 2017 року Рада адвокатів Тернопільської області ухвалила рішення про проведення звітно-виборної конференції адвокатів регіону 30 вересня 2017 року та призначення дати зборів для висування делегатів на вказану конференцію (15 вересня

2017 року). Цим же рішенням було визначено уповноважених осіб, відповідальних за реєстрацію та інше організаційне забезпечення зборів адвокатів у регіонах Тернопільської області з обрання делегатів на звітно-виборну конференцію, призначену на 30 вересня 2017 року, зокрема його, як адвоката, було призначено по Шумському районі. 15 вересня 2017 року були проведені загальні збори адвокатів та обрано делегатів на конференцію. Вказував, що прийнявши участь у зборах та обравши делегатів звітно-виборної конференції адвокати Тернопільської області реалізували свої законні права та свободи передбачені законодавством про адвокатуру.

Однак, 28 вересня 2018 року Рада адвокатів Тернопільської області провела засідання, на якому було вирішено, зокрема, скасувати рішення Ради адвокатів Тернопільської області про скликання конференції, яка призначена на 30 вересня 2017 року, та скликання звітно-виборної конференції адвокатів Тернопільської області, яке не відповідає положенням статей 43, 44, 47, 48, пункту 11 частини четвертої статті 55 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Крім того, цим же рішенням було вирішено провести 28 жовтня 2017 року збори адвокатів щодо обрання делегатів звітно-виборної конференції, призначеної на 11 листопада 2017 року. Унаслідок незаконних дій ОСОБА_2 - уповноваженої особи, відповідальної за реєстрацію та інше організаційне забезпечення зборів адвокатів з обрання делегатів на звітно-виборну конференцію адвокатів Тернопільської області, він не був допущений на збори адвокатів, що призначені на 28 жовтня 2017 року, та був позбавлений можливості висувати кандидатури членів органів адвокатського самоврядування, бути обраним в члени адвокатського самоврядування.

У зв`язку з тим, що рішення ради адвокатів Тернопільської області

від 28 вересня 2017 року є неправомірним, конференція адвокатів Тернопільської області від 11 листопада 2017 року є нелегітимною, а усі її рішення, прийняті згідно порядку денного, є недійсними.

Оскільки діями відповідачів порушується його право на участь у роботі звітно-виборної конференції адвокатів Тернопільської області, як делегата та кандидата на посаду в органи адвокатського самоврядування, а також порушуються його права та обов`язки щодо реалізації обов`язку виконання законних рішень органів адвокатського самоврядування, просив: визнати недійсним з моменту прийняття рішення ради адвокатів від 28 вересня

2017 року про скасування рішення адвокатів Тернопільської області про скликання конференції адвокатів Тернопільської області, яка призначена на 30 вересня 2017 року, та скликання звітно-виборної конференції адвокатів Тернопільської області; визнати неправомірними дії ОСОБА_2 зі складання довідки про обрання його делегатом конференції; визнати недійсним з моменту прийняття та скасувати рішення звітно-виборної конференції адвокатів Тернопільської області від 11 листопада 2017 року, ухвалені відповідно до порядку денного конференції.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області у складі судді Ящук Т. М. від 26 лютого 2018 року провадження у справі закрито.

Ухвала суду першої інстанції мотивовано тим, що спір між адвокатами та органами адвокатського самоврядування не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 11 квітня

2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Шумського районного суду Тернопільської області від 26 лютого 2018 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про закриття провадження у даній справі, помилково вважаючи, що спори між адвокатами та органами адвокатського самоврядування не підлягають розгляду в судовому порядку, не врахувавши положення статті 15 ЦПК України 2004 року (в редакції, чинній на час подачі позову).

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У травні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що вищевказані заявлені позовні вимоги не підлягають розгляду в судовому порядку, оскільки, за твердженням скаржника, спори між адвокатами та органами адвокатського самоврядування вирішуються в позасудовому порядку.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 18 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2019 року справу передано до Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частини шостої

статті 403 ЦПК України.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 27 серпня 2019 року справу повернуто на розгляд до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За частинами першою, третьою статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з частинами першою, другою статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Преамбулою до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) встановлено, що цей Закон визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

За змістом статті 2Закону адвокатурою України визнається недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність. З метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

У пункті 3 частини першої статті 1 Закону адвокатське самоврядування визначається як гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.

За частиною першою статті 43 та пунктами 1, 2, 3, 6, 7 частини першої

статті 44 цього Закону адвокатське самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов`язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката.Завданнями адвокатського самоврядування є: забезпечення незалежності адвокатів, захист від втручання у здійснення адвокатської діяльності; підтримання високого професійного рівня адвокатів; утворення та забезпечення діяльності кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури; забезпечення ведення Єдиного реєстру адвокатів України; участь у формуванні Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному законом. Адвокатське самоврядування реалізується через утворені ним структурні організаційні форми, необхідні для функціонування адвокатури як інституту, на який покладається забезпечення права кожного на отримання правової допомоги.

Згідно з частиною другою статті 46 Закону адвокатське самоврядування здійснюється через діяльність конференцій адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рад адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (далі - ВКДКА), ревізійних комісій адвокатів регіонів (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з`їзду адвокатів України.

Частиною першою статті 47 Закону передбачено, що вищим органом адвокатського самоврядування в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є конференція адвокатів регіону, адреса робочого місця яких знаходиться відповідно в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі та відомості про яких включено до Єдиного реєстру адвокатів України.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що рішення Ради адвокатів Тернопільської області від 28 вересня 2017 року про скасуваннязвітно-виборної, призначеної на 30 вересня 2017 року конференції є неправомірним, конференція адвокатів Тернопільської області

від 11 листопада 2017 року, яка була призначена оскаржуваним рішенням, є нелегітимною, а усі її рішення, прийняті згідно порядку денного, є недійсними, вищевказаними рішеннями та діями ОСОБА_2 порушено його право на участь у роботі звітно-виборної конференції адвокатів Тернопільської області, як делегата та кандидата на посаду в органи адвокатського самоврядування, а також порушуються його права та обов`язки щодо реалізації обов`язку виконання законних рішень органів адвокатського самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої

статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (статті 4, 19 ЦПК України).

Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною(частина третя статті 4 ЦПК України).

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Способи захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (частина перша статті 16 ЦК України).

Згадані вище способи захисту мають універсальний характер, вони можуть застосовуватись до всіх чи більшості відповідних суб`єктивних прав. Разом з тим зазначений перелік способів захисту цивільних прав чи інтересів не є вичерпним.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (частина друга статті 16 ЦК України).

У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції, установивши, що позивач звернувся до суду стосовно незаконності рішення Ради адвокатів України як органу адвокатського самоврядування з питань організації та діяльності адвокатури, зокрема захисту своїх порушених прав щодо можливості брати участь і бути обраними до органів адвокатського самоврядування, що у розумінні статті 11 ЦК України є підставою для виникнення цивільних прав, і такий спосіб захисту не суперечить закону, дійшов обґрунтованого висновку про скасування ухвали суду першої інстанції про закриття провадження. При цьому слід зазначити, що за змістом частини другої статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава, однак звітно-виборна конференція адвокатів Тернопільської області до таких осіб не належить, а тому не може бути відповідачем у справі.

Доводи касаційної скарги про те, що вищевказані заявлені позовні вимоги не підлягають розгляду в судовому порядку, оскільки, спори між адвокатами та органами адвокатського самоврядування вирішуються в позасудовому порядку є необґрунтованими, оскільки врегулювання зазначеного спору у позасудовому порядку чинним законодавством не передбачено.

Крім того, звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором позасудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Вказане знайшло своє відображення у рішенні Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року у справі № 1-2/2002.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення,

а постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 11 квітня

2018 року - без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович