УХВАЛА

                                                                      Іменем України

    30  березня   2010  року                                                                   м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі: головуючого-судді Куцина М. М., суддів: Павліченко С. О., Собослоя Г. Г. , при секретарі : Медяник Л. В.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді цивільну справу  за апеляційною скаргою    ОСОБА_1  на рішення  Ужгородського  міськрайонного суду від  17 серпня   2009 року за позовом  ОСОБА_2 до редакції газети « Трибуна», ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди,

                                                        Встановила:

 У березні  2008 року ОСОБА_2 звернулася з позовом  до редакції газети « Трибуна», ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди.

У позові зазначала, що 2 лютого 2008 року у газеті « Трибуна» на сторінці №5, редактор якої ОСОБА_3, було надруковано  статтю під назвою « Кормушка для ОСОБА_2, або як нас обслуговують державні контори ?», автором якої ОСОБА_1.

У цій статті  відповідачі поширили про ОСОБА_2 недостовірну інформацію, яка порочить її честь, гідність та ділову репутацію.

Так, 21 листопада 2007 року    відповідачка  ОСОБА_1 звернулася до державного нотаріуса  першої Ужгородської державної нотаріальної контори ОСОБА_2 з приводу оформлення  спадщини після  смерті батька ОСОБА_4. Цього ж дня позивачка подала заяву №1233 про прийняття спадщини за батьком, що помер 3 липня 2007 року. На підставі отриманих документів позивачкою було заведено спадкову справу за №650/2007  від 21 листопада 2007 року.

У цій статі ОСОБА_1 посилається на те, що вказана стаття є редакційним завданням.

Але на справді в державній  нотаріальній конторі вона вирішувала свої особисті справи, про що свідчать офіційні документи. На прохання  колеги позивачки,  приватного нотаріуса ,ОСОБА_2 погодилися допомогти ОСОБА_1 в оформленні спадщини після  закінчення робочого дня.

Твердження відповідачки ОСОБА_1 про те, що початок  робочого дня зазначеної державної контори  почався  0 10-ій  години, а о 13 годині нотаріус пішла на обід є неправдивими, оскільки вона,  державний нотаріус ОСОБА_2, оформлення проводила після часу, відведеного для прийому громадян, який, відповідно до графіку починається о 9 годині 30 хвилин та закінчується о 16.00 годині, про це свідчать наступні документи: витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна, що був виданий 15 січня 2008 року о 17 годині 55 хвилин;  витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна  про податкові застави, виданий 15 січня 2008 року  о 18 годині 03 хвилини.

Твердження   відповідачки, зазначене у газетній  статті «Трибуна» «як я зрозуміла пізніше, діє монополія двох, по – народному « кормушка». Називати цю установу саме так є усі підставі, бо за « шльонок» Ластівчиної печатки з  мене взяли не одноразово плату « зі стелі», не видавши жодного чеку…». Таке твердження не відповідає дійсності, оскільки оплата нотаріальних послуг здійснюється відповідно  до наказу Управління юстиції в Закарпатській області.

« коли нарешті в муках ОСОБА_2 видала « Свідоцтво…» на гора, настав час чергового розрахунку. Я попросила рахунок для оплати через банк. Довго не думаючи, нотаріус набралася цілковитого нахабства і повідомила, що вчора внесла за мене плату в банк З якої б це радості та милість?....

Видача   додаткового Свідоцтва на грошові заощадження ОСОБА_1 була назначена на 28 січня 2008 року. У вказаний день державний нотаріус підготувала та зареєструвала необхідні документи  для оформлення спадщини та видачі свідоцтва для оформлення спадщини .  Однак, в призначений день ОСОБА_1 не з’явилася, і вона як державний нотаріус  змушена і була зобов’язана  сплатити 34 гривні за реєстрацію в Спадковому реєстрі на рахунок ДП « Інформаційний  центр» МЮУ із власних коштів.

Відповідачка ОСОБА_1 по справі 30 січня 2008 року та 1 лютого 2008 року в її кабінеті вчинила сварку та безпідставно її ображала.

У наслідок зазначених дій їй заподіяна моральна шкода . яка полягає в порушенні її немайнових прав,  у приниженні честі, гідності та ділової репутації  шляхом поширення недостовірної інформації у засобах масової інформації.

Позивачка, посилаючись на зазначені у позовній заяві обставини справи та з підстав ,передбачених ст.  ст. 23,277,280,297 ЦК України,  просила у суді першої інстанції зобов’язати редакцію газети « Трибуна» спростувати відомості, що не  відповідають дійсності, стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь  позивача  1000 гривень моральної шкоди і судові витрати.

            В обґрунтування апеляційної скарги  відповідачка ОСОБА_1 посилається  на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм  матеріального та процесуального  права, в зв’язку з чим  ставить питання про скасування рішення місцевого суду та направлення справи на новий судовий розгляд.

В суді апеляційної інстанції  апелянт вимоги апеляційної скарги підтримав   в повному обсязі.

Представник позивачки  в суді апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу  безпідставною, а рішення суду законним та обґрунтованим.

 Заслухавши промови осіб, які взяли участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає до  задоволення.

Відповідно до ч.3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права   або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

 У відповідності до п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з направленням  справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та  обов’язки осіб, які  не брали участь у справі.

Так, в тексті  позову вбачається, що  позивачем  у суді першої інстанції були заявлені позовні вимоги  до відповідачів по справі, а саме: автора  статті « Кормушка для ОСОБА_2, або як нас обслуговують державні контори?» ОСОБА_1,  яка була надрукована у газеті « Трибуна», та  до редакції газети « Трибуна»

У відповідності до  п. 9 абзацу 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року « Про судову практику у справах про захист  гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», у разі, коли редакція друкованого засобу масової інформації не має статусу  юридичної особи, належним відповідачем є юридична особа, структурним  підрозділом  якої є редакція. Якщо редакція не є структурним підрозділом юридичної особи, то належним відповідачем  виступає засновник друкованого засобу масової інформації.

               Матеріалами справи встановлено, що  незалежна громадсько – політична газета « Трибуна» є структурним підрозділом юридичної особи,  засновник  і видавець  якої ТОВ « ВІТАС» м. Ужгород, вул. Белінського,24( а. с.67)

При розгляді справи суд безпосередньо вирішив  питання про права та обов’язки  юридичної особи, яка не була залучена до участі у справі.

Відповідно до змісту ст.10,30-33  ЦПК України,  юридична особа, відносно якої постановлено рішення, безпосередньо  вирішується питання про її права та обов’язки, повинна бути стороною у справі.

Незалучення зазначеної юридичної особи,  тобто засновника і видавця цієї громадсько - політичної газети « Трибуна», як відповідача по справі та учасника цивільного процесу, порушує встановлену ст. 10 ЦПК України змагальність сторін, оскільки позбавляє особу процесуальних прав, передбачених ст.31 ЦПК України.

Зважаючи на наведене, рішення по справі підлягає скасуванню з поверненням справи на новий розгляд, відповідно до п.4  ч. ст.311 ЦПК України.

             У процесі повторного розгляду необхідно усунути наведені вище недоліки, зокрема, слід у порядку, передбаченому ст.33 ЦПК України, залучити у якості відповідача засновника та видавця цієї газети ТОВ « ВІТАС» м. Ужгорода, з’ясувати права і обов’язки сторін, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.

            Керуючись ст. ст. 303, 307, 311, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

                                                                 Ухвалила:                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        

Апеляційну скаргу    ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення    Ужгородського міськрайонного суду від 17 серпня 2009 року   скасувати і справу направити на новий  розгляд до того ж суду іншим складом  суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту  її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: