ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ К-5116/10
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Рецебуринського Ю.Й. (доповідач)
Бутенка В.І.
Гашицького О.В.
Мойсюка М.І.
Сороки М.О.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Токмацькому районі Запорізької області на постанову Токмацького районного суду Запорізької області від 27 квітня 2009 року та на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Управління Пенсійного Фонду України в Токмацькому районі Запорізької області про визнання дій протиправними та зобов’язання зробити перерахунок пенсії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_6 звернувся до Токмацького районного суду Запорізької області з позовом про зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за 2006-2008 роки.
Постановою Токмацького районного суду Запорізької області від 27 квітня 2009 року позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з відповідача 1055,80 грн. недоплачене підвищення до пенсії за період з січня по рудень 2008 року.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2009 року постанову суду першої інстанції скасовано в частині стягнення суми 1055,80 грн. за період з січня по грудень 2008 року та зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «дітям війни»з 22 травня по 31 грудня 2008 року з урахуванням різниці, яка була виплачена за вказаний період.
Управління Пенсійного Фонду України в Токмацькому районі Запорізької області, не погоджуючись з прийнятими рішеннями у справі, звернулося з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалені рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” і відповідно до ст. 6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” призупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
Статтею 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення статті 71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік” щодо зупинення дії статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в наступній редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в редакції закону, яка діяла до 01 січня 2007 року.
За таких підстав судами попередніх інстанцій зроблено обґрунтований висновок про те, що позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року є обґрунтованими, але з врахуванням річного строку звернення до суду із адміністративним позовом.
Також судами попередніх інстанцій правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про прожитковий мінімум”, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Колегія суддів також звертає увагу на те, що відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України “Про соціальний захист дітей війни” доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Наведені обставини були правильно враховані судами, які прийняли вірне рішення про часткове задоволення позову, оскільки у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»запроваджені не були, а закони України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 20.12.2005р. та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 19.01.2006р. неконституційними визнано не було та діяли протягом 2006 року.
Доводи касаційної скарги зроблених судами попередніх інстанцій висновків не спростовують.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій прийнято законні та обґрунтовані рішення, а тому підстав для їх скасування чи зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 2201, 223-224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Токмацькому районі Запорізької області відхилити.
Постанову Токмацького районного суду Запорізької області від 27 квітня 2009 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: Ю.Й. Рецебуринський
В.І. Бутенко
О.В. Гашицький
М.І. Мойсюк
М.О. Сорока
Суддя Ю.Й. Рецебуринський