Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #84927778

                Дата документу 11.02.2020 Справа № 320/3198/17





ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд



Провадження № 11-кп/807/146/20Головуючий в 1-й інстанції – Ковальова Ю.В.

Єдиний унікальний №320/3198/17Доповідач в 2-й інстанції – Фомін В.А.

Категорія – ст.185 ч.2 КК України




УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


11 лютого 2020 року                                                 м. Запоріжжя

       

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

       

головуючого судді Фоміна В.А.,

суддів Гріпаса Ю.О., Тютюник М.С.,

при секретарі Вечеренкові Є.М.,


за участю:

прокурора Мотренко М.В.,

потерпілої ОСОБА_1 ,

представника потерпілої – адвоката Ненашевої Я.В. (дистанційно),

обвинуваченого ОСОБА_2 (дистанційно),

захисника – адвоката Гречка О.В. (дистанційно),


розглянувши у відкритому судовому засіданні, дистанційно, в режимі відеоконференції з Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області, в апеляційному порядку, кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12016080140006914, за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні Щербини О.О., потерпілої ОСОБА_1 на вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 березня 2019 року відносно


ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Костянтинівка Мелітопольського району Запорізької області, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого;


за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,


в с т а н о в и л а:


вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 березня 2019 року ОСОБА_2 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 185 КК України та виправдано за недоведеністю вчинення ним інкримінованого кримінального правопорушення.

Запобіжний захід ОСОБА_2 у виді особистого зобов`язання до набрання вироком законної сили ухвалено залишити без змін.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення шкоди, завданої злочином, залишено без розгляду.

Вирішена доля речових доказів.


Згідно вироку суду першої інстанції, органами досудового розслідування (з урахуванням зміненого обвинувачення) ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що 29 грудня 2016 року у нічний час, знаходячись біля входу на територію домоволодіння АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи за попередньою змовою групою осіб спільно з ОСОБА_3 , із корисливих мотивів, скориставшись тим, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, шляхом демонтажу, таємно викрав належне потерпілій ОСОБА_1 майно, а саме: металеві ворота зеленого кольору, вагою 100 кг, довжиною 4 м, висотою 2 м, вартістю 10000 грн.; металеву хвіртку зеленого кольору з декоративними кільцями, вагою 50 кг, довжиною 1 м, висотою 2 м, вартістю 1000 грн., чим спричинив потерпілій ОСОБА_1 майнову шкоду на загальну суму 11000 грн.

Дії обвинуваченого ОСОБА_2 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене за попередньою змовою групою осіб.


Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13.03.2018 року матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, виділено в окреме провадження та оголошено розшук обвинуваченого ОСОБА_3 , у зв`язку із чим зупинено кримінальне провадження до його розшуку.


Суд першої інстанції, дослідивши і оцінивши представлені стороною обвинувачення докази з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, а всі докази в сукупності - із точки зору достатності для вирішення даної справи, прийшов до висновку, що стороною обвинувачення не представлено переконливих доказів вини обвинуваченого ОСОБА_2 , у зв`язку із чим вважав необхідним виправдати ОСОБА_2 у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_2 вчинене обвинуваченим.


В апеляційній скарзі прокурор вважає, що вирок суду є незаконним і підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням судом вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням судом закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, що під час судового розгляду суд першої інстанції однобічно та упереджено підійшов до доказів, на яких ґрунтується обвинувачення. Судом не взято до уваги та не надано належної правової оцінки свідченням свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Крім цього, з показів свідків, потерпілої та самого обвинуваченого випливає, що ОСОБА_2 вчинив активні дії щодо утримання та розпорядження майном та не прийняв жодних заходів, які б сприяли поверненню майна володільцю, а навпаки прийняв всі міри для позбавлення потерпілої майна. Таким чином, вважає, що суд, ухвалюючи відносно ОСОБА_2 виправдувальний вирок, не зробив ґрунтовний аналіз доказів, що були надані стороною обвинувачення, та дійшов необґрунтованого висновку про те, що докази не підтверджують вину обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. Також зазначає, що за результатами судового розгляду 01.03.2019 року судом розпочато судові дебати, де всі учасники кримінального провадження здійснили виступ, обвинуваченому було надано останнє слово, після чого суд видалився до нарадчої кімнати. Попередньо судом була узгоджена дата проголошення вироку 04.03.2019 року о 09 год. 30 хв. У зазначений час всі учасники провадження прибули у судове засідання, проте секретарем було повідомлено, що суд ще знаходиться у нарадчій кімнаті та точного часу проголошення вироку не повідомила. 04.03.2019 року о 14 годині за повідомленням суду прокурором у кримінальному провадженні було отримано вирок суду, датований 04.03.2019 року. При цьому, на проголошення вироку суду сторони кримінального провадження не викликались. Тобто, судове засідання проведено без участі усіх учасників провадження, у тому числі обвинуваченого та його захисника, прокурора та представника потерпілого, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання. Таким чином, вважає, що судом були грубо порушені норми ч. 3 ст. 376 КПК України щодо роз`яснення прав учасникам процесу.

На підставі викладеного, просить повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, а саме: допитати свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України. Призначити ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробувальним строком 1 рік, поклавши на нього обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.


В апеляційній скарзі потерпіла не погоджується з вироком суду та вважає, що ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 таємно викрали належне їй майно. Це підтверджується показами свідка ОСОБА_4 , її показами, наданими зі слів ОСОБА_4 , а також показами свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_5 . Вказує, що по цьому епізоду вона не була згодна на досудовому та судовому розслідуванні, про що неодноразово заявляла, подавала клопотання і наполягала про притягнення до кримінальної відповідальності інших осіб, які разом з ОСОБА_2 скоїли викрадення її майна, це скоєння крадіжки за попередньою змовою групою осіб. Крім того, особи, які викрали у неї ворота та хвіртку, здійснили таку ж крадіжку воріт та хвірток в цей же період з 29.12.2016 року на 30.12.2016 року ще у двох громадян с. Костянтинівка. Вона прохала об`єднати крадіжку трьох воріт в одну справу, однак їх не об`єднали. Після скоєної крадіжки вона зверталась з заявою до поліції про відкриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . В справі відсутній протокол її допиту як потерпілої, хоча вона надавала слідчому на його прохання довідку, що вона є власницею домоволодіння по АДРЕСА_2 . Не були проведені такі слідчі дії, як очна ставка. Не встановлено достатнього допиту за цілим рядом клопотань від 26.01.2017 року, 13.02.2017 року, 20.04.2017 року. Слідчим було прийнято рішення про одночасний допит її чоловіка та осіб, які скоїли злочин, але ця слідча дія не була проведена. Слідчими не проводились одночасно допит та впізнання. Причетні до крадіжки ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 спочатку в справі вказувались як свідки та давали неправдиві покази. Вважає, що крадіжка була вчинена з проникненням на територію її домоволодіння. Під час огляду місця злочину співробітниками поліції вона повідомляла, що було викрадено одну хвіртку та ворота, які складались з двох секцій. Однак у вироку вказано, що згідно протоколу огляду місця події встановлено, що перед домоволодінням виявлено відсутність однієї секції воріт, висотою 1,8 м та довжиною 3,5 м, що не відповідає дійсності, так як її ворота довжиною 4 м, окрім хвіртки, складалися з 2 секцій довжиною по 2 м та висотою по 2 м, вагою по 100 кг кожна. Щоб зняти ворота необхідно було зайти через хвіртку на подвір`я та відкрити два засови, так як дві половини воріт з`єднувалися по середині за допомогою отворів засовами, що свідчить про проникнення на територію. Також зазначає, що вказаний злочин не могла скоїти одна особа, оскільки одна половина воріт мала вагу 100 кг, що вказує на скоєння злочину групою осіб. В суді вона ставила питання про перекваліфікацію кримінального правопорушення з крадіжки на крадіжку, поєднану з проникненням на територію її подвір`я, тобто з ч. 2 на ч. 3 ст. 185 КК України. В суді її представник заявляв клопотання про повернення обвинувального акту, оскільки він містить відомості лише щодо двох осіб, обвинувачених у скоєнні злочину, даних щодо ОСОБА_6 зазначено не було. 13.03.2018 року їй навмисно не було надано копію обвинувального акта і вона не була з ним ознайомлена, суддя винесла ухвалу від 13.03.2018 року яка не підлягає оскарженню. Потім, обвинувальний акт було розділено на окремі обвинувачення відносно ОСОБА_2 і окремо відносно ОСОБА_3 , третя особа ОСОБА_6 не вказаний, що є незаконним, так як злочин скоєно групою осіб, а не окремо кожним з них, що впливає на кваліфікацію злочину і міру покарання. Вказує, що ОСОБА_2 багаторазово надавав покази відносно злочину, скоєного групою осіб, з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , що підтверджує факт їх причетності до крадіжки та той факт, що було декілька воріт. Також вказує, що на подвір`ї у ОСОБА_2 в корівнику, окрім її та інших воріт, знаходилась ще купа металевих виробів – речових доказів, які ОСОБА_2 кудись сховав. Вказує, що від цивільного позову вона не відмовлялась.

На підставі викладеного, просить скасувати вирок суду та направити справу на новий розгляд до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.


В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора потерпіла ОСОБА_1 просить відхилити апеляційну скаргу прокурора, вирок скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.


Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарг; в судових дебатах: прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні у повному обсязі та частково підтримала апеляційну скаргу потерпілої; потерпілу та її представника, які прохали задовольнити апеляційну скаргу потерпілої та частково підтримали апеляційну скаргу прокурора; обвинуваченого, зокрема і в останньому слові, та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційних скарг; перевіривши матеріали провадження, та обговоривши доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні та потерпілої задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.


Відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.


Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.


Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.


Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.


Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам.


Із змісту апеляційної скарги прокурора випливає, що доводи стосуються неповноти судового розгляду і невідповідності висновків суду, викладених в судовому рішенні, фактичним обставинам справи внаслідок неправильної оцінки доказів у кримінальному провадженні та через це щодо безпідставного виправдання ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 185 КК України.


Згідно ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим; в діяннях обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.


Як вбачається з матеріалів кримінального провадження та змісту судового рішення, суд при розгляді провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 дослідив усі обставини, які могли мати значення для прийняття рішення у провадженні, повно й всебічно перевірив зібрані під час досудового розслідування докази і дав їм у сукупності належну оцінку, на що вказує наведений у вироку розгорнутий аналіз доказів, з яким погоджується і колегія суддів.


Колегія суддів не погоджується з доводами прокурора про те, що докази у провадженні були досліджені однобічно та неповно. Так, суд безпосередньо в судовому засіданні допитав обвинуваченого ОСОБА_2 , потерпілу ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 . Також судом досліджені письмові докази: протокол обшуку від 04.03.2017 року (т. 2, а.п. 41); протокол огляду місця події від 30.12.2016 року (т. 2, а.п. 22); протокол огляду речей від 30.12.2016 року (т. 2, а.п. 24); протокол обшуку від 04.03.2017 року (т. 2, а.п. 27).


Зі змісту показів обвинуваченого ОСОБА_2 випливало, що 29 грудня 2016 року у нічний час, приблизно о 01:00 год., його розбудив його родич ОСОБА_8 , постукавши у вікно. Він вийшов із хати, ОСОБА_8 сказав, що на нього чекає ОСОБА_9 . Він пішов на задній двір свого домоволодіння та побачив там автомобіль ОСОБА_9 . ОСОБА_9 попросив залишити у нього в сараї метал. Це були 3 секції воріт. ОСОБА_2 запитав, де вони їх взяли, на що вони відповіли, що купили у с. Спаське. Слепкань погодився, а ОСОБА_8 з ОСОБА_9 сказали, що зранку приїдуть до нього, розпилять метал і здадуть на металобрухт. Вранці ОСОБА_9 з ОСОБА_8 прийшли з болгаркою та стали пиляти. Сам ОСОБА_10 сидів у дворі. У цей час по дорозі їхав ОСОБА_11 . ОСОБА_11 зайшов до нього та повідомив, що це його ворота. Тоді він зрозумів, що ворота крадені. ОСОБА_11 почав спілкуватися з ОСОБА_9 та ОСОБА_8 . Після чого, вони домовилися про те, що відвезуть ворота до будинку ОСОБА_11 . Втрьох ОСОБА_12 ОСОБА_11 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ) вони завантажили ворота до автомобілю. Також ОСОБА_11 хотів завантажити велосипед в автомобіль та поїхати з ними, але ОСОБА_9 та ОСОБА_8 не хотіли його брати з собою. Внаслідок цього, між ОСОБА_9 та ОСОБА_11 почалася бійка. ОСОБА_9 також покликав ОСОБА_8 та сказав принести лом або ніж для того, щоб «завалити» ОСОБА_11 . Він ( ОСОБА_2 ) хотів припинити конфлікт, для цього він сів за кермо автомобіля, виїхав на вулицю та зупинився. ОСОБА_9 та ОСОБА_8 відштовхнули ОСОБА_11 та заскочили до салону автомобіля: ОСОБА_13 сів справа, а ОСОБА_14 — зліва. ОСОБА_2 опинився між ними двома. Після цього вони поїхали до пункту приймання металобрухту та здали метал за гроші. У цей час ОСОБА_2 знаходився в автомобілі. Гроші йому за ворота не давали.


Згідно з показами потерпілої ОСОБА_1 близько 7:00 30 грудня 2016 року вони з чоловіком виявили, що в них вкрали ворота та хвіртку. Одразу вона з чоловіком поїхала в поліцію та написали заяву з приводу крадіжки. Після цього, вона пішла на роботу, а її чоловік поїхав додому. Приблизно о 12:00 їй зателефонував чоловік. Він щось їй розповідав, але вона його не чула, бо було дуже шумно. Потім він перетелефонував. Розповів, що він знайшов ворота, що його побили і ворота знов забрали. Після телефонної розмови вона пішла додому. Побачила, що у чоловіка розпухла рука. Чоловік розповів, що ОСОБА_8 напав на нього з монтировкою, а ОСОБА_9 казав, щоб несли ніж, що він буде вбивати небажаного свідка. У цей час ОСОБА_10 з ними не було. Він був десь за домом. Коли почалась бійка, то ОСОБА_10 сів за кермо автомобілю і поїхав разом з воротами. ОСОБА_9 тримав чоловіка, а ОСОБА_10 вивіз ворота за двір. Також потерпіла зазначила, що не може стверджувати, що її ворота вкрав ОСОБА_10 , вона цього не бачила.


Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що 30 грудня 2016 року проводжав дружину на зупинку, побачив, що хтось зняв металеві ворота до належного їм домоволодіння. Після повернення з відділку поліції, де він написав заяву про крадіжку, проїжджаючи повз двору ОСОБА_2 , почув звук пиляння металу. Із цікавості зайшов у двір та побачив, що ОСОБА_15 різав його ворота, ОСОБА_8 тримав інші ворота, у куті стояли ще одні ворота. Він запропонував ОСОБА_16 повернути йому ворота. Той відповів, що поверне за 500 грн., на що ОСОБА_11 відмовився. Після другої пропозиції ОСОБА_15 погодився повернути ворота. Під час розмови з ОСОБА_17 і ОСОБА_18 , ОСОБА_2 рубав дрова. Свідок запропонував ОСОБА_9 і ОСОБА_8 завантажити ворота в їх машину. Вони це зробили. Свідок також намагався завантажити в салон автомобілю свій велосипед, але йому це не дозволили зробити, закривши двері. ОСОБА_8 побіг до машини, за ним вслід побіг ОСОБА_9 . Свідок зрозумів, що вони намагаються поїхати без нього і намагався перешкоджати цьому: став на сходинку і намагався забрати ключі від автомобіля. У цей час ОСОБА_8 і ОСОБА_9 вже сиділи в автомобілі. ОСОБА_9 вдарив його в груди в область серця битою. Бита висковзнула з його рук і впала. Свідок намагався її підняти, але ОСОБА_9 повалив його на землю і почав ламати палець лівої руки. Коли ОСОБА_9 не зміг подолати опір свідка ОСОБА_4 , то він почав кричати ОСОБА_8 , щоб той приніс ніж для того щоб «завалити» ОСОБА_4 . Потім ОСОБА_9 вирвав биту і побіг у напрямку пасажирської двері автомобіля і сів у автомобіль. Біля двері автомобіля ОСОБА_8 почав рухатися в його сторону з монтировкою в руці, погрожуючи смертю. У цей час ОСОБА_10 сів за кермо автомобіля і поїхав, завдяки чому, як зазначив свідок, він й залишився живим. ОСОБА_8 також побіг та застрибнув в автомобіль. Свідок побіг за ними, схопився за ручку двері, намагаючись витягти ОСОБА_8 з автомобілю, так він пробіг метрів 10 і ручка від двері відірвалася. Автомобіль поїхав в напрямку цвинтаря. Після того, як автомобіль зник з поля зору, ОСОБА_4 побіг до сусідки ОСОБА_7 , щоб зателефонувати дружині з метою повідомити її, що він знайшов ворота і що його хотіли вбити. На запитання прокурора свідок ОСОБА_4 зазначив, що ОСОБА_10 казав ОСОБА_9 і ОСОБА_8 , що слід повернути ворота, бо ОСОБА_19 хороша людина. ОСОБА_11 не стверджував, що цю крадіжку вчинив ОСОБА_10 .


Зі змісту показів свідка ОСОБА_7 випливало, що ОСОБА_2 є її сусідом, до неї прийшов ОСОБА_20 і попросив телефон, щоб зателефонувати в поліцію та дружині. Під час його розмови по телефону свідок чула, що ОСОБА_11 казав про те, що він їхав на велосипеді і почув як пилять метал у дворі ОСОБА_10 . Зайшовши у двір ОСОБА_10 , він побачив свої ворота. Окрім них у дворі стояли також інші ворота. ОСОБА_19 запропонував повернути ворота. Вони йому щось відповіли, завантажили ворота в машину і поїхали. ОСОБА_19 біг за машиною. У нього в руках залишилася ручка від двері машини. Пізніше ОСОБА_11 сказав свідку, що ОСОБА_10 «не при делах», а пиляли ворота ОСОБА_8 і ОСОБА_9 . Батько ОСОБА_8 казав ОСОБА_21 , щоб той не піднімав ґвалт, що ворота йому вони встановлять.


Згідно з показами свідка ОСОБА_6 , ОСОБА_2 є його рідним дядьком, у якого він часто буває, потерпілу також знає. Про крадіжку в неї воріт знає лише зі слів самої потерпілої. Хто вкрав ворота йому не відомо. Зазначив, що взагалі нікому не допомагав різати метал, не завантажував, не допомагав завантажувати, не бачив ніяких воріт. Взагалі заперечив обставини, повідомлені обвинуваченим та свідком ОСОБА_4 щодо перебування на подвір`ї ОСОБА_2 30.12.2016 року. На питання прокурора, чому свідок надавав на досудовому розслідуванні в одному з допитів слідчому інші показання, відповів, що не давав таких показань і наполягав на свідченнях, наданих в судовому засіданні.


Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що ОСОБА_2 не знає. Приблизно півтора року назад двоє хлопців привезли ворота до пункту приймання металобрухту. Приїхали вони приблизно в 17 чи 18 годині. У той день свідка попросив ОСОБА_22 охороняти на ніч пункт приймання металу. Привезли ворота на білому мікроавтобусі. У машині було двоє воріт. Одні ворота були із двох секцій. Свідок їх оглянув і вирішив купити собі. Купив їх за 300 грн. Ворота він не зважував. Хлопці казали, що це їх ворота. Описати хлопців, що привезли ворота не може, тому що не пам`ятає. Їх було двоє, але хтось третій залишався в авто. ОСОБА_10 не впізнає.


Згідно з протоколом обшуку від 04 березня 2017 року (т. 2, а.п. 41), під час проведення обшуку в будинку і господарських спорудах, де проживає обвинувачений, не знайдено речей, викрадених у потерпілої, як не знайдено знарядь і засобів, за допомогою яких був вчинений злочин.


Відповідно до проколу огляду місця події від 30.12.2016 року (т. 2, а.п. 22), встановлено, що перед домоволодінням АДРЕСА_2 на відстані 15 м від дверей будинку виявлено відсутність 1 секції воріт, висотою приблизно 1,8 м та довжиною 3,5 м. При перевірці дактилоскопічним порошком «Малахіт» СПУ не виявлено.


Згідно з протоколом огляду речей від 30.12.2016 року (т. 2, а.п. 24), предметом огляду є полімерна рукоятка, виготовлена з пластику довжиною 15 см, шириною 3 см. Рукоятка добровільно видана ОСОБА_4 .


Згідно з протоколом обшуку від 04 березня 2017 року (т. 2, а.п. 27), під час проведення обшуку в будинку і господарських спорудах за місцем мешкання ОСОБА_3 не знайдено речей, викрадених у потерпілої. Встановлено, що на дверях автомобіля типу вантажний фургон, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відсутня дверна ручка та зламана інша.


Вказаним доказам судом першої інстанції зроблений повний аналіз і, на переконання колегії суддів, дана правильна оцінка, тому доводи прокурора про те, що суд першої інстанції однобічно та упереджено підійшов до доказів, на яких ґрунтується обвинувачення, не зробив ґрунтовний аналіз доказів, що були надані стороною обвинувачення, а також не взяв до уваги та не надав належної правової оцінки свідченням свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є неспроможними.


Суд прийшов до обґрунтованого висновку, що показання свідків у своїй сукупності не викривають обвинуваченого ОСОБА_2 , а навпаки виправдовують його. Потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні суду першої інстанції також поясняла, що не може стверджувати, що її ворота вкрав ОСОБА_2 , оскільки вона цього не бачила.


Показання свідка ОСОБА_6 суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги, оскільки хоча його показання і не викривають обвинуваченого, однак вони різняться з показаннями свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_1 , що обумовлено тим, що показання свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_1 та обвинуваченого ОСОБА_2 викривають ОСОБА_6 як одного із співучасників крадіжки.


Протокол обшуку від 04 березня 2017 року також не доводить вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину, оскільки під час проведення обшуку в будинку і господарських спорудах, де проживає обвинувачений, не знайдено речей, викрадених у потерпілої, як не знайдено знарядь і засобів, за допомогою яких був вчинений злочин і за допомогою яких у подальшому предмет крадіжки був розрізаний і вивезений в пункт приймання металобрухту.


Зміст протоколів огляду місця події від 30.12.2016 року, огляду речей від 30.12.2016 року, обшуку житла від 04 березня 2017 року за місцем мешкання ОСОБА_3 , також жодним чином не підтверджують вину ОСОБА_2 у вчиненні злочину та не спростовують його версію подій, що сталися.


Як правильно було зазначено у вироку, стороною обвинувачення не надано жодного доказу, який би прямо чи непрямо вказував на причетність ОСОБА_2 до скоєння інкримінованого йому кримінального правопорушення, показання жодного з допитаних судом свідків сторони обвинувачення та самої потерпілої не вказують на його причетність до скоєння інкримінованого кримінального правопорушення.


Будь-яких інших доказів вчинення обвинуваченим таємного викрадення чужого майна (крадіжки) органом досудового розслідування та прокурором зібрано не було та суду як першої, так і апеляційної інстанції не надавалось.


Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що стороною обвинувачення поза розумним сумнівом не було доведено винність та причетність ОСОБА_2 до вчиненого інкримінованого злочину згідно з вимогами КПК України, дослідженими в судовому засіданні доказами та показаннями свідків.


Клопотання прокурора про повторний допит свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки обставини, які б вказували про необхідність повторного дослідження доказів, як того вимагають положення ч. 3 ст. 404 КПК України, прокурором зазначені не були. Також прокурор не обґрунтував в чому полягає неповнота дослідження показів вказаних свідків міськрайонним судом або в чому було допущено порушення при їх допиті, відтак підстав для задоволення клопотання прокурора в цій частині колегія суддів не встановила.


Доводи прокурора про те, що з показів свідків, потерпілої та самого обвинуваченого випливає, що ОСОБА_2 вчинив активні дії щодо утримання та розпорядження майном та не прийняв жодних заходів, які б сприяли поверненню майна володільцю, а навпаки прийняв всі міри для позбавлення потерпілої майна, колегія суддів вважає помилковими, оскільки вказані обставини спростовуються показаннями обвинуваченого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_4 , наданими в суді першої інстанції.


Так, обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні суду першої інстанції стверджував, що він, з метою припинити конфлікт між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , сів за кермо автомобіля, виїхав на вулицю та зупинився, після чого ОСОБА_3 та ОСОБА_6 відштовхнули ОСОБА_4 та заскочили до салону автомобіля, після чого вони поїхали до пункту приймання металобрухту. Крім того, свідок ОСОБА_4 в суді першої інстанції також стверджував про те, що лише завдяки тому, що ОСОБА_2 сів за кермо автомобіля і поїхав, він залишився живим.


Доводи прокурора про порушення судом першої інстанції норми ч. 3 ст. 376 КПК України щодо проголошення вироку за відсутності сторін, хоча і має місце, разом з тим, ця обставина не позбавляла права сторін на обізнаність зі змістом судового рішення та його подальше оскарження, і тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування правильного по суті рішення суду лише з цих підстав.


Що стосується доводів потерпілої ОСОБА_1 щодо вчинення крадіжки групою осіб та з проникненням на територію її домоволодіння, у зв`язку із чим вона в суді ставила питання про перекваліфікацію кримінального правопорушення з ч. 2 на ч. 3 ст. 185 КК України, то колегія суддів вважає їх неспроможними, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.


Так, згідно з обвинувальним актом, ОСОБА_2 вчинив викрадення чужого майна, діючи за попередньою змовою групою осіб спільно з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .


В подальшому, ухвалою суду першої інстанції від 13.03.2018 року матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, були виділені в окреме провадження у зв`язку з оголошенням його у розшук (т. 1, а.п. 154).


21 травня 2018 року прокурором у кримінальному провадженні – прокурором Мелітопольської місцевої прокуратури Щербиною О.О., в порядку ст. 338 КПК України, було змінено обвинувальний акт та виключено з нього посилання на ОСОБА_6 , як на особу, спільно з якою ОСОБА_2 було вчинено викрадення чужого майна, оскільки ОСОБА_6 у вказаному кримінальному провадженні має статус свідка (т. 1, а.п. 215-217).


Таким чином, колегія суддів не вбачає порушень кримінального процесуального законодавства з боку суду першої інстанції, оскільки кримінальне провадження розглянуто стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.


С тих же підстав колегія суддів вважає неспроможними й доводи потерпілої про те, що особи, які викрали у неї ворота та хвіртку, здійснили таку ж крадіжку воріт та хвірток в цей же період з 29.12.2016 року на 30.12.2016 року ще у двох громадян с. Костянтинівка, у зв`язку із чим вона прохала об`єднати крадіжку трьох воріт в одну справу, однак їх не об`єднали.


Твердження потерпілої стосовно того, що в справі відсутній протокол її допиту як потерпілої, є безпідставними, оскільки відповідно до Реєстру матеріалів досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12016080140006914 в Розділі І. Проведені в ході досудового розслідування процесуальні дії в пункті 7 зазначено протокол допиту потерпілої  ОСОБА_1 , який було проведено 30.12.2016 року з 19:30 до 20:10 години (т. 1, а.п. 4). 


Доводи потерпілої стосовно того, що не були проведені такі слідчі дії, як очна ставка, не встановлено достатнього допиту за цілим рядом клопотань від 26.01.2017 року, 13.02.2017 року, 20.04.2017 року, слідчим було прийнято рішення про одночасний допит її чоловіка та осіб, які скоїли злочин, але ця слідча дія не була проведена, а також не проведено одночасно допит та впізнання, колегія суддів вважає неспроможними, оскільки слідчий під час проведення досудового розслідування вправі самостійно вирішувати питання щодо необхідності проведення тих чи інших слідчих дій.


Твердження потерпілої про те, що ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 спочатку в справі вказувались як свідки та давали неправдиві покази жодними доказами не підтверджуються.


Щодо доводів потерпілої про те, що у вироку вказано, що згідно протоколу огляду місця події встановлено, що перед домоволодінням виявлено відсутність однієї секції воріт, висотою 1,8 м та довжиною 3,5 м, що не відповідає дійсності, так як її ворота довжиною 4 м, окрім хвіртки, складалися з 2 секцій довжиною по 2 м та висотою по 2 м, вагою по 100 кг кожна, колегія суддів звертає увагу, що під час складання вказаного протоколу будь-яких зауважень щодо правильності зазначення розмірів викрадено майна від учасників цієї слідчої дії не надходило.


Доводи потерпілої про те, що в суді першої інстанції її представник заявляв клопотання про повернення обвинувального акта, оскільки він містить відомості лише щодо двох осіб, обвинувачених у скоєнні злочину, даних щодо ОСОБА_6 зазначено не було, однак суддя винесла ухвалу від 13.03.2018 року, яка не підлягає оскарженню, є неспроможними, оскільки ухвала суду про відмову в задоволенні клопотання представника потерпілої є належним чином вмотивованою.


Твердження потерпілої стосовно того, що їй навмисно не було надано копію обвинувального акта і вона не була з ним ознайомлена, є надуманими, оскільки відповідно до п. 39 та п. 40 Розділу І. Проведені в ході досудового розслідування процесуальні дії Реєстру матеріалів досудового розслідування по кримінальному провадженню № 12016080140006914 12.05.2017 року ОСОБА_1  було повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування у порядку ст.ст. 283, 290 КПК України, а також повідомлено про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що кримінальним процесуальним законодавством не передбачено надання копії обвинувального акта потерпілій стороні. 


Доводи потерпілої про те, що на подвір`ї у ОСОБА_2 в корівнику, окрім її та інших воріт, знаходилась ще купа металевих виробів – речових доказів, які ОСОБА_2 кудись сховав, є неспроможними та не підтверджуються жодними доказами, оскільки відповідно до протоколу обшуку від 04.03.2017 року в будинку і господарських спорудах обвинуваченого ОСОБА_2 речей, викрадених у потерпілої ОСОБА_1 , знайдено не було, як і не було знайдено й знарядь та засобів, за допомогою яких був вчинений злочин і за допомогою яких у подальшому предмет крадіжки був розрізаний і вивезений в пункт приймання металобрухту.


Посилання потерпілої на те, що вона не відмовлялась від цивільного позову, не є порушенням з боку суду з огляду на те, що по кримінальному провадженню було ухвалено виправдувальний вирок, а тому у відповідності до ч. 3 ст. 129 КПК України суд першої інстанції обґрунтовано залишив цивільний позов без розгляду.


Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів вважає необхідним зазначити, що суд першої інстанції, проаналізувавши в сукупності, надані прокурором і досліджені в ході судового розгляду кримінального провадження докази, з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, прийшов до обґрунтованого висновку, що вони не доводили в цілому, поза розумним сумнівом, вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому правопорушення.


Відтак, доводи прокурора у кримінальному провадженні та потерпілої щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотного порушення судом вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність під час апеляційного розгляду провадження свого підтвердження не знайшли, тому апеляційні скарги не підлягають задоволенню. Вирок суду є законним, обґрунтованим і вмотивованим, підстави для його скасування відсутні.


Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів


у х в а л и л а:


апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні Щербини О.О. та потерпілої ОСОБА_1 – залишити без задоволення.


Вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04 березня 2019 року відносно ОСОБА_2 – залишити без змін.


Ухвала Запорізького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення, проте може бути оскаржена учасниками судового провадження протягом трьох місяців з дня її оголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.


Судді:


В.А. Фомін Ю.О. Гріпас М.С. Тютюник



  • Номер: 11-кп/807/146/20
  • Опис:
  • Тип справи: на кримінальне провадження з перегляду судових рішень апеляційною інстанцією
  • Номер справи: 320/3198/17
  • Суд: Запорізький апеляційний суд
  • Суддя: Фомін В.А.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Розглянуто: рішення набрало законної сили
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 11.04.2019
  • Дата етапу: 11.02.2020
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація