13.02.20

22-ц/812/74/20

Провадження №22-ц/812/74/20

Категорія 54

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2020 року                                                        м. Миколаїв

                                                                                      справа № 490/9325/18

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Данилової О.О., Шаманської Н.О.,

із секретарем судового засідання Гавор В.Б.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль», треті особи: Фонд державного майна України, ОСОБА_2 , про поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення заборгованості із заробітної плати, зобов`язання вчинити певні дії, визнання незаконними та скасування наказів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва ухвалене 04 листопада 2019 року під головуванням судді Гуденко О.А. у приміщенні цього суду, повний текст судового рішення складений 12 листопада 2019 року,

В С Т А Н О В И В:

06 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, який обґрунтовував тим, що рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ «Херсонська теплоелектроцентраль» від 06 серпня 2012 року № 8 його обрано на посаду голови правління ПАТ «Херсонська ТЕЦ». Рішенням Наглядової ради ПАТ «Херсонська ТЕЦ», оформленим протоколом від 17 січня 2017 року затверджено змінену організаційну структуру ПАТ «Херсонська ТЕЦ», згідно якої посада голови правління перетворена у посаду генерального директора товариства. В зв`язку з цим, 17 січня 2017 року з ОСОБА_1 укладено контракт № 724 як з генеральним директором ПАТ «Херсонська ТЕЦ». Відповідно до п. 8.1 Контракту, останній діє з 17 січня 2017 року по 17 січня 2018 року. Додатковою угодою № 1 від 12 червня 2018 року п. 8.1 Контракту викладено у новій редакції, продовжено строк дії контракту до 12 червня 2018 року. На думку позивача, оскільки по закінченню цього строку ним не отримувалось від Наглядової ради попередження про припинення трудових відносин, це свідчить про наявність між ним та роботодавцем після 12 червня 2018 року безстрокового трудового договору, враховуючи положення ст. 391 КЗпП.

Як вказав позивач, за час його роботи Головою правління та Генеральним директором АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» він не мав дисциплінарних стягнень, не зафіксовано фактів порушення умов трудового контракту, ним у повному обсязі виконувались обов`язки керівника виконавчого органу Товариства, забезпечувалось безперебійне здійснення його господарської діяльності, вживались заходи щодо захисту інтересів працівників, не допускалось порушення інтересів акціонерів Товариства, в тому числі держави в особі Фонду державного майна України. Між тим, рішенням Наглядової ради АТ «Херсонська ТЕЦ» № 8/2018 від 09 серпня 2018 року припинено виконання його повноважень в якості генерального директора АТ «Херсонська ТЕЦ» та обрано особу, яка тимчасово здійснюватиме повноваження генерального директора АТ «Херсонська ТЕЦ» - ОСОБА_2 .

На думку позивача, вказане рішення Наглядової ради є незаконним, оскільки не містить ані зазначення дати припинення повноважень Генерального директора АТ «Херсонська ТЕЦ», ані визначених чинним законодавством підстав для звільнення його з посади Генерального директора АТ «Херсонська ТЕЦ», та всупереч вимогам ч. 3 ст. 40 КЗпП прийнято під час перебування його на лікарняному.

Також позивач вважає незаконний виданий на підставі цього рішення Наглядової ради наказ АТ «Херсонська ТЕЦ» № 324-к від 19 жовтня 2018 року про звільнення його з посади, а також наказ № 223 від цієї ж дати, яким йому заборонено вхід на територію підприємства.

Позивачем неодноразово уточнювалися позовні вимоги. В березні 2019 року представником ОСОБА_1 – адвокатом Кіян О.В. - подано заяву про зміну предмета позову, в якій позивач остаточно просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Наглядової ради АТ «Херсонська ТЕЦ» оформлене протоколом № 8/2018;

- визнати незаконним та скасувати наказ АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» № 324-к від 19 жовтня 2018 року та поновити його на посаді генерального директора АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» з 19 жовтня 2018 року;

- зобов`язати АТ «Херсонська ТЕЦ» усунути перешкоди у виконанні ним посадових обов`язків генерального директора АТ «Херсонська ТЕЦ»;

- визнати незаконним та скасувати наказ АТ «Херсонська ТЕЦ» № 223 від 19 жовтня 2018 року про заборону входу на територію підприємства.

- стягнути з АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 19 жовтня 2018 року по 13 березня 2019 року (99 робочих днів) в сумі 625 346 грн. 37 коп;

- стягнути з АТ «Херсонська теплоелектроцентраль» на його користь заборгованість з заробітної плати за період з 01 серпня 2018 року по 18 жовтня 2018 року (55 робочих днів) в розмірі 347 414 грн. 65 коп.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 29 травня 2019 року залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 11 липня 2019 року, провадження у справі в частині позовних вимог  ОСОБА_1  до АТ «Херсонська ТЕЦ» в особі Наглядової ради про визнання незаконним та скасування рішення Наглядової ради АТ «Херсонська ТЕЦ», оформлене протоколом № 8/2018, закрито.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 листопада 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просив скасувати рішення та ухвалити нове, про задоволення позову.

Апелянт вказує, що порушення кримінального провадження, вручення йому підозри не може бути підставою для його звільнення з роботи (припинення його повноважень). Також ОСОБА_1 не погоджується з висновками суду про те, що ним не надано доказів неправомірності рішень Наглядової ради про його відстронення від виконання обов`язків, оскільки рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 02 квітня 2018 року у справі № 766/4587/18 визнано незаконним та скасовано рішення Наглядової ради ПАТ «Херсонська ТЕЦ» від 15 лютого 2018 року № 3/2018, а рішенням цього ж суду від 02 квітня 2018 року у справі № 766/11332/18 визнано незаконним та скасовано рішення наглядової ради ПАТ «Херсонська ТЕЦ» від 13 квітня 2018 року № 5/2018. Тому, на думку апелянта, суд безпідставно відмовив йому у стягненні заборгованості із заробітної плати за період з 01 серпня 2018 року по 18 жовтня 2018 року. Крім того ОСОБА_1 зазначав, що в порушення вимог ст. 47 КЗпП України із наказом № 324-к від 19 жовтня 2018 року позивач ознайомився лише в ході судового засідання, а трудова книжка станом і на сьогоднішній день йому не видана, та не був проведений остаточний розрахунок при звільненні, а тому, на думку апелянта, недотримання работодавцем процедури звільнення за п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України є підставою для поновлення працівника на роботі.

У відзивах на апеляційну скаргу АТ «Херсонської ТЕЦ» та Фонд Державного майна України просять залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вказують, що посилання ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області, якими скасовані рішення Наглядової ради ПАТ «Херсонська ТЕЦ» про відсторонення позивача від виконання повноважень генерального директора Товариства, є недоречними, оскільки зазначені рішення суду скасовано постановами Херсонського апеляційного суду від 10 квітня 2019 та 25 квітня 2019 року, провадження в судових справах закрито, а тому зазначені рішення Наглядової ради АТ «Херсонська ТЕЦ» на час ухвалення судом оскаржуваного рішення були чинними. Також вказували, що посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на необхідність стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та затримку видачі трудової книжки не можуть бути прийняті до уваги, оскількі ці вимоги не були складовою позовних вимог ОСОБА_1 , який навпаки відстоює своє право на поновлення на посаді керівника керівного органу товариства та вважає своє звільнення незаконним.

В судове засідання до суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 вдруге не з`явився, направлена на його адресу поштою повістка повернулася до суду з відміткою «за закінчененям терміну зберігання», проте його представник – адвокат Синенко І.В. – був належним чином сповіщений про місце, день та час судового засідання (т. 3 а.с. 145, 156зв.), про причину неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не находило. Судове засідання, призначене 23 січня 2020 року, було відкладено в зв`язку із задоволенням відповідного клопотання ОСОБА_1 (т. 3 а.с. 132).

Представник АТ «Херсонської ТЕЦ» Довбня Д.В. та представник Фонду Державного майна України Стасюк О.Д. просили залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання до суду апеляційної інстанції вдруге не з`явився, про день, час та місце проведення судового засідання належним чином повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не находило.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" від 06.08.2012 року № 8 ОСОБА_1 обрано на посаду голови правління ПАТ "Херсонська ТЕЦ" (правонаступником якого є АТ "Херсонська ТЕЦ" згідно рішення загальних зборів акціонерів від 12.04.2017 року та від 18.04.2018 року про зміну назви товариства) і з 31.08.2012 року позивач приступив до виконання своїх посадових обов`язків згідно з наказом ПАТ "Херсонська ТЕЦ" від 31.08.2012 року № 345-к.

Рішенням Наглядової ради ПАТ "Херсонська ТЕЦ", оформленим протоколом від 17.01.2017 року 1/2017 затверджено змінену організаційну структуру ПАТ "Херсонська ТЕЦ", згідно якої посада Голови правління перетворена у посаду Генерального директора Товариства. В зв`язку з цим, на підставі зазначеного рішення Наглядової ради 17.01.2017 року з позивачем укладено контракт № 724 як з генеральним директором ПАТ "Херсонська ТЕЦ" строком дії за п. 8.1. Контракту з 17.01.2017 року по 17.01.2018 року. Додатковою угодою № 1 від 12.06.2018 року продовжено строк дії Контракту до 12.06.2018 року. Відповідно до пункту 7.4 даного Контракту Керівник може бути звільнений з посади, а Контракт розірваний у будь-який час до закінчення строку його дії за рішенням Наглядової ради (т. 2 а.с. 81-88).

Відповідно до протоколу засідання Наглядової ради ПрАТ «Херсонська ТЕЦ» № 8/2017 від 17.07.2017 року за результатами розгляду звернення Національного антикорупційного бюро України стосовно вручення генеральному директору ПрАТ «Херсонська ТЕЦ» ОСОБА_1 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, Наглядовою радою було прийнято рішення про відсторонення генерального директора Товариства ОСОБА_1 . від здійснення повноважень генерального директора строком на 2 місяці, а також обрано строком на 2 місяці особу, яка тимчасово здійснюватиме повноваження генерального директора Товариства – ОСОБА_3 (т.1 а.с. 87).

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 01.08.2017 року у справі № 766/12752/17 в порядку забезпечення позову ОСОБА_1 було зупинено дію зазначеного рішення Наглядової ради та заборонено припиняти повноваження ОСОБА_1 , відсторонювати його від посади генерального директора або звільняти у будь-який спосіб до вирішення справи по суті.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 18.10.2017 року зазначену хвалу міського суду скасовано та ухвалено нову – про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 .

В зв`язку із викладеними обставинами та враховуючи, що підозру у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення не було знято Наглядовою радою ПрАТ «Херсонська ТЕЦ» 15.12.2017 року знову було прийнято рішення про відсторонення генерального директора Товариства ОСОБА_1 від здійснення повноважень генерального директора строком на 2 місяці, а також обрано строком на 2 місяці особу, яка тимчасово здійснюватиме повноваження генерального директора Товариства – Польщу Н.Ю. (протокол № 31/2017 - т.1 а.с. 89-90).

Аналогічні рішення були прийняті Наглядовою радою ПрАТ «Херсонська ТЕЦ» 15.02.2018 року (протокол № 3/2018), 13.04.2018 (протокол № 5/2018), 13.06.2018 (протокол № 7/2018) (т. 1 а.с. 91-96).

При цьому судом вірно встановлено, що відповідно до вимог пункту 10 частини 2 статті 52 Закону України "Про акціонерні товариства", положень пункту 17.3.(11) статуту ПрАТ "Херсонська теплоелектроцентраль" саме до виключної компетенції Наглядової ради належить прийняття рішення про відсторонення голови виконавчого органу від здійснення повноважень та обрання особи, яка тимчасово здійснюватиме повноваження голови виконавчого органу.

09.08.2018 року відповідно до наданих пунктом 8 частини 2 статті 52 Закону України "Про акціонерні товариства" та пунктом 17.3(12) статуту АТ "Херсонська ТЕЦ" повноважень рішенням Наглядової ради АТ "Херсонська ТЕЦ" припинено повноваження ОСОБА_1 як генерального директора АТ "Херсонська ТЕЦ" та вирішено обрати особою, яка тимчасово здійснюватиме повноваження генерального директора АТ "Херсонська ТЕЦ" Судака В.І. (протокол № 8/2018) (т. 1 а.с 30-31).

Наказом т.в.о. генерального директора АТ "Херсонська ТЕЦ" Судака В.І. № 324-к від 19.10.2018 року доручено начальнику відділу кадрів внести запис до трудової книжки позивача про припинення повноважень генерального директора АТ "Херсонська ТЕЦ" на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України та звільнення ОСОБА_1 з 18 жовтня 2018 року (останній день роботи). Виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу відповідно до ст. 44 КЗпП України та грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки за відпрацьовані періоди роботи. Зі змісту даного наказу вбачається, що рішення Наглядової ради, оформлене протоколом № 8/2018 від 09.08.2018 року, про припинення повноважень ОСОБА_1 як генерального директора АТ "Херсонська ТЕЦ" було зареєстровано на підприємстві АТ "Херсонська ТЕЦ" 19.10.2018 року (т. 2 а.с. 69).

Відповідно до приписів частини третьої статті 99 ЦК України повноваження члену виконавчого органу товариства можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх обов`язків.

Відсторонення голови виконавчого органу товариства від виконання повноважень за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від відсторонення працівника від роботи на підставі статті 46 Кодексу законів про працю України, а припинення повноважень голови виконавчого органу товариства - відрізняється від звільнення працівника з роботи (розірвання із ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу або відсторонити його від виконання обов`язків міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання нормами трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Зважаючи на це, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання обов`язків, які він йому визначив, або припинити його повноваження у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Конституційний Суд України у Pішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів") зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Передбачена пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України підстава розірвання трудового договору - припинення повноважень посадових осіб, не передбачає необхідності з`ясування вини працівника, доцільності та причини звільнення, врахування попередньої роботи та інших позитивних результатів.

Законність звільнення за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України обумовлюється лише правозгідністю рішення вищого органу управління або виконавчого органу, що наділений повноваженнями з прийому/звільнення працівників.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов правильного висновку про те, що звільнення позивача із займаної посади відбулось на підставі рішення Наглядової ради, що оформлене протоколом № 8/2018 від 09.08.2018 року, зазначене рішення Наглядової ради у судовому порядку за правилами господарського судочинства недійсним не визнано, а тому підстави для визнання наказу про звільнення позивача, виданого на підставі цього рішення, відсутні.

При цьому судом вірно встановлено, що при звільненні позивача не були порушені вимоги закону щодо заборони звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, оскільки відповідно до листа тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 знаходився на амбулаторному лікуванні у період з 08.08.2018 року по 16.08.2018 року, тоді як звільнено його було з 18.08.2018 року.

Посилання апеляційної скарги на необґрунтованість мотивів та підстав ухвалення Наглядовою радою Товариства рішень як про відсторонення ОСОБА_4 від виконання обов`язків генерального директора, так і про припинення повноважень генерального директора, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки законність цих рішень Наглядової ради не є предметом даного судового розгляду, доказів того, що на час вирішення справи ці рішення скасовані чи визнані неправомірними матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги щодо встановлення неправомірності рішень Наглядової ради Товариства від 15 лютого 2018 року № 3/2018 та від 13 квітня 2018 року № 5/2018 про відсторонення ОСОБА_4 від виконання обов`язків генерального директора рішеннями Херсонського міського суду Херсонської області від 02 квітня 2018 року у справі № 766/4587/18 і від 02 квітня 2018 року у справі № 766/11332/18 - є безпідставними, оскільки зазначені рішення суду скасовано постановами Херсонського апеляційного суду від 10 квітня 2019 року та 25 квітня 2019 року, провадження в судових справах закрито (т. 2 а.с. 222-224). Крім того, постановою Херсонського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року у справі № 766/19928/17 було скасовано рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 18 грудня 2017 року у справі № 766/19928/17 щодо визнання незаконними та скасування рішень Наглядової ради Товариства від 17 липня 2017 року № 8/2017 та від 15 грудня 2017 року № 13/2017 про відсторонення ОСОБА_4 від виконання обов`язків генерального директора, провадження у справі закрито (т. 2 а.с. 217-220).

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення заробітної плати за період з 01.08.2018 року по 18.10.2018 року, оскільки ОСОБА_1 у зазначений період не виконував обов`язки Генерального директора Товариства, будучи відстороненим від виконання цих обов`язків відповідними рішеннями Наглядової ради Товариства.

Оскільки позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від позовних вимог про поновлення, то з урахуванням вищенаведеного такі вимоги у межах розгляду цієї справи також не підлягають задоволенню, про що також правильно у своєму рішенні зазначив суд першої інстанції.

Також судом вірно встановлено, що оскільки відсутні підстави для поновлення позивача на посаді генерального директора АТ "Херсонська ТЕЦ", то не підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача усунути перешкоди у виконанні ОСОБА_1 посадових обов`язків генерального директора цього підприємства.

Колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу від 19.10.2018 №223 про заборону позивачу входу на територію Товариства. Так, суд правильно виходив з того, що на час винесення цього наказу повноваження позивача як генерального директора Товариства були вже припинені згідно рішення Наглядової ради №8/2018 від 09.08.2018, а тому він має право входити на територію АТ "Херсонська ТЕЦ" лише з дозволу генерального директора підприємства по одноразовій перепустці, як це передбачено пунктами 2.1, 2.3, 2.7, 2.10 Інструкції "Про пропускний та внутрішньообєктовий режими АТ "Херсонська ТЕЦ", затвердженої наказом АТ "Херсонська ТЕЦ" №156 від 13.06.2018 року.

Відповідно до наказу про звільнення ОСОБА_1 позивачу повинна була бути виплачена вихідна допомога та компенсація за невикористані дні щорічних відпусток. Матеріали справи не містять доказів проведення АТ «Херсонська ТЕЦ» розрахунку із ОСОБА_1 у передбачені ст. 116 КЗпП України строки.

Разом із тим, відповідно до ч. 6 ст. 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

За такого посилання апеляційної скарги на невиконання відповідачем передбаченого ст. 47 КЗпП України обов`язку провести розрахунок із працівником та видати йому трудову книжку не можуть бути розглянуті апеляційним судом. Проте це не перешкоджає ОСОБА_1 звернутися за захистом своїх прав до суду з відповідним позовом із передбачених ст. 117, ч. 5 ст. 235 КЗпП України підстав.

Отже доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обгрунтовано викладених у мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Таким чином, суд дав належну оцінку наданим сторонами доказам і дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

За таких обставин, оскільки рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, то колегія суддів не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 листопада 2019 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий                                                          В.В. Коломієць

     Судді                                                                   О.О. Данилова

Н.О. Шаманська

Повний текст постанови складено 19 лютого 2020 року.