Справа № 22-Ц-203/2007                                                             Головуючий в 1 інстанції   Кабанячий В.А.

Категорія 39                                                                        Доповідач у 2 інстанції       Голуб С.А.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 березня 2007 року  колегія суддів  судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого          Сліпченка О.І.

суддів:                  Голуб С.А.,  Коцюрби О.П.

при секретарі           Некорі А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за

апеляційною скаргою      ОСОБА_1 на рішення                                           Переяслав-

Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 жовтня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ „Укртелеком" Центру технічної експлуатації №2 філії спеціалізованого електрозв"язку, третя особа: начальник центру технічної експлуатації №2 філії спецелектрозв"язку „Укртелеком" Яковенко Павло Михайлович

про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

21 серпня 2006 рокуОСОБА_1 пред"явила в суді названий позов, посилаючись на те, що наказом НОМЕР_1 від 25 липня 2006 року вона була незаконно звільнена з посади ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі п.1 ст. 40 КзпП України у зв"язку із скороченням штату. Звільнення з роботи позивачка вважала незаконним, оскільки їй не пропонували іншу роботу, її кваліфікація і продуктивність праці така ж як і в інших телефоністок. Також при звільненні не було враховано, що вона є єдиним працюючим членом сім'ї. Просила поновити її на роботі і стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 661,2 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 15 жовтня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

Не  погоджуючись  з рішенням  суду          позивачка  оскаржила     його  в

апеляційному порядку з підстав порушення судом при його винесенні норм матеріального та процесуального права.

Зокрема в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що висновок суду про те, що продуктивність праці позивачки була нижчою від продуктивності праці інших телефоністок не відповідає обставинам справи. Навпаки в судовому засіданні встановлено, що продуктивність праці як позивачки, так і інших телефоністок взагалі не встановлювалась і не перевірялась. Також суд не дав оцінку тому факту, що відповідач в порушення вимог ст. 40 КЗпП України не займався працевлаштуванням позивачки.

 

Просить рішення суду скасувати і винести нове рішення яким задовольнити позов.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта, відповідача, дослідивши письмові матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що сторони перебували між собою у трудових відносинах. Позивачка займала посаду ІНФОРМАЦІЯ_1 2-го класу. Наказом НОМЕР_1 від 25 липня 2006 року була звільнена з посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України за скороченням штату працівників.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що адміністрація підприємства процедуру звільнення не порушила. При цьому суд посилався на те, що позивачка не довела в судовому засіданні своїх позовних вимог.

Судова колегія не може погодитися з такими висновками суду виходячи із наступного.

Відповідно до 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції не перевірені доводи позивачки щодо того, що їй не було запропоновано відповідачем іншої роботи. Крім того, в рішенні суду взагалі не дана оцінка доводам позивачки щодо неправомірності її звільнення з підстав нижчої продуктивність праці порівняно з іншими працівниками.

Згідно зі ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції не правильно застосована норма матеріального права, а також не вірно встановлені фактичні обставини справи, які суд вважав встановленими, судова колегія вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати і винести нове рішення, яким  частково задовольнити позов.

Відповідно до ч.1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв"язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Із подання начальника центру технічної експлуатації № 2 філії спеціалізованого електрозв"язку ВАТ „Укртелеком" від 21 липня 2006 року до профкому підприємства вбачається, що він просив надати згоду на розірвання безстрокового трудового договору зОСОБА_1 на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, оскільки вона має нижчу продуктивність праці перед іншими працівниками. Судова колегія вважає це подання необгрунтованим, оскільки в ньому не зазначено на підставі яких об"єктивних даних була встановлена нижча продуктивність праці позивачки перед іншими працівниками, не було зазначено яка середня продуктивність праці телефоністок.

Профспілковий комітет при розгляді подання керівника підприємства також не обговорював яка саме продуктивність праці уОСОБА_1, а також у інших працівників, а обмежився лише тим, що зазначив причини нижчої продуктивності праці, а саме втомленість позивачки внаслідок догляду за важкохворим чоловіком.

Як вбачається із інформації про продуктивність праці телефоністок за період січень-травень 2006 року, надану начальнику ЦТЕ №2 Яковенку П.М. начальником ЦЕЗ №21 Глобою В.І. 17 травня 2006 року на виконання наказу від 16 травня 2006 року № 92 „Про оптимізацію чисельності працівників центру технічної експлуатації № 2", позивачка займала чотирнадцяте місце із 16 телефоністок по продуктивності праці.   (а.с.48)

Судовою колегією встановлено, що в лютому місяці 2006 року позивачка відпрацювала телефоністкою лише 5 днів, а травень місяць не працювала взагалі, оскільки знаходилась у відпустці. Тобто в наданий розрахунок не увійшли два календарних місяці, внаслідок чого кількість наданих переговорів у позивачки значно зменшилась порівняно з іншими телефоністками.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що об"єктивних даних у адміністрації підприємства та у профспілкового комітету на час надання згоди на звільненняОСОБА_1 про її продуктивність праці не було, а тому всі ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходились в рівних умовах за продуктивністю праці і кваліфікацією і при проведенні звільнення за скороченням штату працівників необхідно було керуватись ч.2 ст. 42 КЗпП України.

Частиною 2 ст. 42 КЗпП України встановлені категорії працівників, яким надається перевага для залишення на роботі при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.

Оскільки 13 телефоністок були залишені на роботі як працівники з більш високою продуктивністю праці на підставі ч.1 ст. 42 КЗпП України, переважне право позивачки на залишення на роботі на підставі ч.2 ст. 42 КЗпП України ні адміністрацією підприємства, ні профкомом не обговорювалось.

Разом з тим, в сім"ї позивачки на день звільненні не було інших осіб із самостійним заробітком. Наявність в сім'ї позивачки пенсіонера, дохід якого у вигляді пенсії не належить до категорії заробітку, не позбавляє її переваги на залишення на роботі.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що відповідачем порушений порядок звільнення позивачки з роботи, а тому вона підлягає поновленню на роботі з дати звільнення.

Статтею 235 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивачки необхідно стягнути середню заробітну плату за вимушений прогул з 24 липня 2006 року по 2 березня 2007 року.

При розрахунку середньої заробітної плати суд виходив з наступного.

Останні два місяці, які працювала позивачка перед звільненням червень та квітень 2006 року. До розрахунку не приймається травень відповідно до п.4 Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року „Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", оскільки позивачка в цей місяць знаходилась у відпустці і заробітну плату не отримувала.

Також при розрахунку не враховується час, протягом якого виплачується допомога у зв"язку з тимчасовою непрацездатністю з 14 по 17 червня 2006 року.

Як вбачається із довідок, наданих відповідачем, нарахована заробітна плата позивачки за квітень становила 811,26 грн., за червень 661,43 грн. Загальна сума заробітної плати за квітень, червень становить 1472,69 грн.

Загальна кількість відпрацьованих позивачкою днів за квітень, червень 2996 року становить 35, що дорівнює 245 годинам при семигодинному робочому дні.

Середньогодинна заробітна плата позивачки становить 1472,69 : 245 = 42,07 грн.

На підприємстві запроваджений сорокагодинний робочий тиждень.

З вини відповідача позивачка не працювала 188 днів, або 1129,88 годин.

1129,88 х 6,01 грн. = 6790,57 грн. середня заробітна плата позивачки за час вимушеного прогулу без виключення сум відрахування на податки.

Позивачкою отримана вихідна допомога в розмірі 820 грн.

Відповідно до п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи ( одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав у цей час.

Враховуючи наведене, вихідна допомога отримана позивачкою, підлягає вирахуванню із загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

6790,57 - 820 = 5970 грн.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди. Судова колегія

 

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Як встановлено судовою колегією позивачка не працювала протягом семи місяців. Не отримуючи заробітну плату, яка була єдиною в її сім'ї, вона змушена була прикладати додаткових зусиль для організації свого життя. Чоловік позивачки інвалід, для його лікування не вистачає пенсій, які отримує він і позивачка. В зв"язку з відсутність заробітної плати позивачка змушена була відкладати на невизначений період лікування чоловіка, що завдавало їй моральних страждань.

Судова колегія визначає розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню в сумі 3000 грн. і вважає, що цей розмір є розумним і достатнім для відшкодування завданої позивачці моральної шкоди.

Відповідно до ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні працівника, обов'язок покрити шкоду, завдану підприємству, установі, організації у зв"язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення здійснено з порушенням закону.

Судова колегія встановила, що звільнення позивачки відбулося з порушенням закону, а тому на начальника центру технічної експлуатації № 2 Філії спецелектрозв"язку ВАТ „Укртелеком" покладається обов"язок покрити шкоду, завдану підприємству в зв"язку з оплатоюОСОБА_1 часу вимушеного прогулу шляхом стягнення з нього на користь підприємства суму, яка буде виплаченаОСОБА_1 після вирахування із 5970 грн. податків та загальнообов'язкових платежів.

На підставі п.1ч.1 ст. 41, 42, 43 КЗпП України, керуючись ст.ст. 303, 309 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу     ОСОБА_1       задовольнити .

Рішення          Переяслав-Хмельницького   міськрайсуду Київської області від

25 жовтня 2006 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 2-го класу центру технічної експлуатації № 2 філії спецелектрозв"язку ВАТ „Укртелеком" з 24 липня 2006 року.

Стягнути з центру технічної експлуатації № 2 філії спецелектрозв"язку ВАТ „Укртелеком" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 липня 2006 року по 2 березня 2007 року в розмірі 5970 грн. з утриманням із цієї суми податків та загальнообов"язкових платежів.

 

Стягнути    з центру технічної експлуатації № 2 філії спецелектрозв"язку ВАТ „Укртелеком" на користь ОСОБА_1 3000 грн. моральної шкоди.

Стягнути з Яковенка Павла Михайловича на користь центру технічної експлуатації   №   2      філії   спецелектрозв"язку   ВАТ   „Укртелеком" завдану підприємству незаконним звільненнямОСОБА_1 шкоду в розмірі стягнутих на її користь 5970 грн. після вирахування із цієї суми податків та загальнообов"язкових платежів.

Стягнути з центру технічної експлуатації № 2 філії спецелектрозв"язку ВАТ „Укртелеком"  державне мито в розмірі 89,7 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення апеляційного суду може бути оскаржене протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду України.