№ 2- 782

2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

21 січня 2010 року                                                                    Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

при секретарі Васюченко О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Іноваційно-промисловий банк» про стягнення грошових коштів та витрат, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 23 березня 2009 року звернувся до суду з позовом до відповідача ВАТ Інпромбанк про стягнення грошових коштів та судових витрат. Позивач в своїх позовних вимогах та в ході судового засідання посилався на те, що 30 грудня 2008 року він уклав з відповідачем договір строкового банківського вкладу і на виконання умов цього договору банк прийняв від нього грошові кошти 816444.59 євро під 12% річних, термін дії договору 1 місяць, додатковою угодою термін договору продовжувався на 1 місяць. Цей термін закінчився і строк договору більше не подовжувався. Позивач звернувся до відповідача з проханням повернути йому його кошти, але відповідач цього не зробив, чим порушив його права, в добровільному порядку спір не вирішено. Вважає такі дії відповідача не законними та просив зобов’язати відповідача виконати умови укладеного між ними договору та повернути йому кошти в національній валюті, стягнувши ВАТ «Іноваційно-промисловий банк» на його користь суму, еквівалентну вкладеній і на день розгляду в суді - 8637804 грн. 63 коп.(вісім мільйонів шістсот тридцять сім тисяч вісімсот чотири гривні шістдесят три копійки), оплату судового збору 1700 грн. та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 30 грн., а всього 8654834 грн. 63 коп., задовольнивши позов в повному обсязі.

         Представник відповідача ВАТ «Іноваційно-промисловий банк» в судовому засіданні позов не визнав, відмовився давати будь-які пояснення і просив в задоволенні позову відмовити. Суд вважає можливим розгляд справи за такої участі представника відповідача винесення рішення згідно вимог закону.

    Вислухавши пояснення позивача і його представника, представника відповідача, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

           Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

    В судовому засіданні встановлено, що 30 грудня 2008 року між позивачем ОСОБА_1 і відповідачем ВАТ «Іноваційно-промисловий банк»  було укладено договір № 44/2008 строкового банківського вкладу (депозиту). На виконання умов вказаного договору позивач передав, а банк прийняв на вкладний рахунок грошові кошти позивача – 816 444.59 євро під 12% річних, договір укладено строком на один місяць, тобто до 30 січня 2009 року, на позивача було відкрито окремий рахунок в банку - № 26303625000502 . За додатковою угодою між сторонами від 30 січня 2009 року термін договору подовжено на один місяць – до 28 лютого 2009 року і позивачем передано банку, а банком прийнято 884 507.55 євро на тих же умовах.

    Пунктом 3.1.4 вказаного договору сторін і додаткової угоди визначено термін дії договору і що дата повернення вкладу – 28 лютого 2009 року. По закінченні вказаного терміну дії договору позивач звернувся до відповідача з проханням виконати умови договору і повернути вказаний вклад, відповідач цього не зробив. Позивач вимушений був звертатися ще декілька разів до відповідача з проханням повернути вклад, але отримав відмову і вимушений був звернутися до суду.

    Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, виходячи з того, що позивач всі передбачені договором сторін умови виконав в повному обсязі; тимчасова адміністрація в банку була призначена лише 11 вересня 2009 року, а термін дії договору, а отже і повернення вкладу настав 28 лютого 2009 року, тобто набагато раніше до вказаної дати (введення тимчасової адміністрації) відповідач мав можливість виконати умови договору і повернути вклад позивачу, але без поважних причин цього не зробив.

    Статтею 1060 ЦК України передбачено, що за договором банківського вкладу, незалежно від його виду, банк зобов’язаний видати вклад на першу вимогу вкладника. Згідно п. 3 ст. 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесено вклад, застосовується положення про договір банківського рахунку. Відповідно до ст. 1068 ЦК України банк зобов’язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом. Згідно з ч. 1  ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до умов договору сторін від 30 грудня 2008 року та додаткової угоди банк зобов’язується повністю повернути вклад по закінченню терміну договору, тобто 28 лютого 2009 року. Таким чином, відразу після закінчення дії договору у відповідача виник обов’язок по поверненню вкладу позивачу. Відповідно до розділу 4 договору сторін банк несе відповідальність за неналежне виконання своїх зобов’язань.

Відповідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

        Таким чином неправомірними діями відповідача, пов’язаними з невиконанням умов договору, позивачу було завдано майнової шкоди, які знаходяться в безпосередньому причинному зв’язку зі вказаними діями відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися  на припущеннях. Відповідач не заперечує домовленості договору і зобов’язання стосовно позивача, але і не довів законність утримання в себе вкладу позивача, твердження відповідача в відповідях позивачу та поясненнях про наявність інших причин чи обставин не є зобов’язанням і є припущенням можливого не виконанням умов договору з боку цього відповідача.

Не може суд прийняти до уваги позицію відповідача стосовно не погодження з позовними вимогами, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об’єктивно не підтверджується.

При таких обставинах суд вважає можливим стягнути з ВАТ «Іноваційно-промисловий банк» на користь позивача 8637804 грн. 63 коп.(вісім мільйонів шістсот тридцять сім тисяч вісімсот чотири гривні шістдесят три копійки), оплату судового збору 1700 грн. та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 30 грн., а всього 8654834 грн. 63 коп.

    Таким чином, позовні вимоги про стягнення грошових коштів та витрат знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, ґрунтуються на вимогах закону, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 22, 625, 1058-1061, 1068 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

 Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Іноваційно-промисловий банк» на користь ОСОБА_1 8637804 грн. 63 коп.(вісім мільйонів шістсот тридцять сім тисяч вісімсот чотири гривні шістдесят три копійки), оплату судового збору 1700 грн. та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 30 грн., а всього 8654834 грн. 63 коп.

    Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

                      Суддя –