№ 2- 244

2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

  03 березня 2010 року                                                              Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

при секретарі Ткаченко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус»  про захист конституційних прав, честі та гідності і відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1 16 серпня 2007 року звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» про захист конституційних прав, честі та гідності і відшкодування моральної шкоди. Позивач в своїх позовних вимогах та в ході судового засідання посилався на те, що на його домашній телефон зателефонував працівник відповідача і повідомив про його заборгованість перед ПАТ БК ПриватБанк по кредиту, але він не укладав з ПриватБанком ніяких договорів і боргу не має. З’ясувалося, за його втраченим паспортом стороння особа отримала кредит і не сплачує його, не повертає кошти. Він звернувся до правоохоронних органів, була порушена кримінальна справа. Але і після цього з боку відповідача надходять вимоги про погашення боргу по кредиту, йдуть погрози санкціями в разі не погашення кредиту та ін.. Він має дружину і неповнолітню дитину, були нервові хвилювання, йому завдана моральна шкода, порушені його конституційні права та порушена честь та гідність збором проти нього і використанням особистої інформації відповідачем. На його неодноразові звернення до відповідача з вказаними питаннями про припинення протиправних дій відповіді були не по суті. Вважає такі дії відповідача протиправними і просив захистити його конституційні права, честь і гідність та стягнути з відповідача моральну шкоду, задовольнивши позов в повному обсязі.

         Представники відповідача ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що кредитний договір укладено вірно, він не оспорений, мається заборгованість і відповідач займається стягненням її. Кримінальна справа порушена стосовно шахрайських дій по відношенню до позивача відносно його вкраденого паспорту, але винна особа не знайдена, вироку в справі немає. Всі їх дії стосовно позивача проведені у відповідності до діючого законодавства, порушень допущено не було. Все ними зроблено згідно вимог закону. Ніяких зобов’язань інших відносно позивача на себе не брали і не беруть, нічиїх прав не порушували та матеріальної і моральної шкоди не завдавали. Вважають позовні вимоги безпідставними і просили в їх задоволенні відмовити в повному обсязі.

    Вислухавши пояснення позивача і представника відповідача, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і не підлягаючими задоволенню.

           Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

В судовому засіданні встановлено, що 20 вересня 2006 року між ПАТ КБ ПриватБанк та ТОВ «Українське фінансове агентство «Верус» укладено договір, за яким «Верус» вчиняє від імені ПриватБанку наступні дії, що спрямовані на врегулювання боргових питань між ПриватБанком та його боржником відносно заборгованостей (у тому числі штрафу, пені), які виникли на підставі договору, а саме: згідно наданого реєстру боржників – «Верус» повинен проаналізувати надану ПАТ КБ ПриватБанк інформацію відносно боржника, яка обґрунтовує вимоги ПриватБанку та організувати і провести досудові заходи щодо добровільного виконання боржником зобов'язань (телефонні дзвінки, надсилання листів, проведення переговорів).

В січні 2007 року та в березні 2007 року згідно реєстрів боржників в роботу ТОВ УФА «Верус» передано ПриватБанком активи (відомості в електронному вигляді) по заборгованості за кредитами виданими на ім'я ОСОБА_1 за паспортом громадянина України серія МЕ № 068259. Після надходження реєстрів боржників, надана інформація була прийнята в роботу для телефонного продзвону та відправлення листів. В травні 2007 року, після телефонної розмови з позивачем з приводу заборгованості та з’ясування обставин, робота по проблемному кредиту була припинена та матеріали по проблемному кредитові передана до ПриватБанку.

З боку відповідача було запропоновано позивачу звернутися з заявою до ПриватБанку з приводу ситуації яка склалася, так як відповідач не займається збиранням заяв з боржників, зверненням до МВС та не проводить службових розслідувань.

    Після цього позивач звернувся до правоохоронних органів з заявою про порушення кримінальної справи і постановою дізнавача Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області від 20 серпня 2007 року була порушена кримінальна справа про заволодіння майном шляхом шахрайства, яке належить ПАТ КБ ПриватБанк за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, а саме – 10 червня 2006 року невідома особа шляхом обману та зловживання довірою отримала споживчий кредит в сумі 7257 грн. 53 коп. в магазині «Технополіс 1» по вул. В. Кільцевій, с. ПП Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, завдавши КБ ПриавтБанк матеріального збитку. Після ретельної перевірки постановою від 16 жовтня 2007 року вказана кримінальна справа була зупинена через не встановлення особи, що вчинила злочин.

    Вказані обставини визнанні сторонами і не потребують доказування. З названого видно, що шкода завдана саме ПАТ КБ «ПриватБанк», а не позивачу і не відповідачу, позовні вимоги не доповнювалися і не уточнювалися і позивач наполягав саме на заявленому позові. Виходячи з позову, для визнання дій протиправними і стягнення моральної шкоди необхідно знайти особу яка використала документи позивача. Позивач повинен спочатку звернутися до РВ для встановлення цієї особи (яка використала його документи) та лише потім звертатися до цієї особи з вимогами відшкодування моральної шкоди.

Позивач в позовній заяві посилається на приниження та погрози з боку відповідача, та інших організацій, однак не надав доказів того, що його принижували, не надав доказів погроз. Позивачем не названо прізвищ, хто саме йому погрожував, принижував та спричинив моральну шкоду.

Статтею 1166 ЦК України встановлено право особи на відшкодування у повному обсязі майнової шкоди, завданої неправомірними діями особистому немайновому праву. Цією ж статтею на особу, яка завдала шкоди покладено обов'язок відшкодувати її у повному обсязі.

Але в судовому засіданні не знайшли свого об’єктивного підтвердження неправомірні дії відповідача стосовно позивача та завдання цими діями шкоди правам позивача, а тому на відповідача не може бути  покладено обов'язок відшкодувати її у повному обсязі.

Ст. 1167 ЦПК України містить підстави відповідальності за завдану моральну шкоду: моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті; моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом. Відповідно до  ст.  23  ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

В позовній заяві та під час судового розгляду позивачем не було надано належних доказів наявності маральної шкоди та підтвердження факту заподіяння позивачу відповідачем моральних страждань.

    Для відшкодування моральної шкоди за правилами ст. 1166 та 1167 ЦК України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, наявність причинного зв’язку між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, наявність вини завдавача шкоди. Таким чином лише наявність всіх вищезазначених умов є підставою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Суд приймає до уваги ті обставини, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися  на припущеннях. Відповідач заперечує будь-які домовленості і зобов’язання стосовно позивача по незаконним (з точки зору позивача) діям відносно нього та його сім’ї, предмета спору, а позивач цього не довів, твердження позивача про наявність будь-яких інших зобов’язань стосовно позовних вимог є припущенням.

Не може суд прийняти до уваги позицію позивача стосовно наполягання на своїх позовних вимогах, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об’єктивно не підтверджується.

    Таким чином суд вважає, що позовні вимоги про захист конституційних прав, честі та гідності і відшкодування моральної шкоди в такому вигляді не ґрунтуються на вимогах закону, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 19, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 3, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 57, 58, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 в задоволенні позову до товариства з обмеженою відповідальністю «Українське фінансове агентство «Верус»  про захист конституційних прав, честі та гідності і відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя -