Ухвала

Іменем України

07 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 752/16137/17

провадження № 61-2475ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач- ОСОБА_1 ,

відповідач- ОСОБА_2 ,

третя особа - Служба у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві районної державної адміністрації,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 січня 2020 року у складі судді Ігнатченко Н.В.,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 28 лютого 2019 року сторонам надано строк три місяці для примирення та зупинено провадження у справі.

Не погоджуючись з указаним судовим рішенням в частині зупинення провадження у справі, 16 жовтня 2019 року ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою із пропуском строків, встановлених статтею 354 ЦПК України, та без додержання вимог статті 356 ЦПК України.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху та встановлено строк десять днів з моменту отримання копії ухвали для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, документів, що підтверджують сплату судового збору та належним чином оформленої редакції апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 28 лютого 2019 року повернуто скаржнику. Роз`яснено скаржнику, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення апеляційної скарги.

03 лютого 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 січня 2020 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 24 січня 2020 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Згідно з частиною п`ятої статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.

Разом із тим, як зазначено у частині п`ятій статті 394 ЦПК України, якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень.

Такого висновку суд дійшов з огляду на таке.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно з частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Статтею 185 ЦПК України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху

Зі змісту статей 185, 357 ЦПК України вбачається, що у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений строк, скарга вважається неподаною та повертається особі, яка її подала.

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 272 ЦПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Зі змісту ухвали Київського апеляційного суду від 24 січня 2020 року вбачається, що вказана ухвала тричі направлялася відповідачу на адресу, яка зазначення нею в апеляційній скарзі, проте поштові конверти з рекомендованими повідомленнями поверталися до суду із відміткою пошти «за закінченням встановленого строку зберігання». Вказаний факт визнається заявником у касаційній скарзі.

Враховуючи те, що ухвала про залишення апеляційної скарги без руху тричі направлялася відповідача за адресою, вказаною в апеляційній скарзі, тому Верховний Суд вважає, що апеляційний суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про вчинення відповідної процесуальної дії.

Водночас у рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі № 3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року).

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим законом.

Як вбачається із інформації на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвала Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року, якою апеляційна скарга ОСОБА_2 зареєстрована 24 жовтня 2019 року, а 25 жовтня 2019 року вона була оприлюднена.

Таким чином, із 25 жовтня 2019 року відповідач мала можливість ознайомитися із вказаним судовим рішенням апеляційного суду.

У касаційній скарзі заявник не надав логічного та зрозумілого пояснення тому, що перешкоджало відповідачу ознайомитися із ухвалою Київського апеляційного суду від 23 жовтня 2019 року, та усунути зазначеній у ній недоліки протягом розумного строку.

Повертаючи апеляційну скаргу заявнику, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про можливість застосування положень статей 185, 357 ЦПК України, оскільки відповідачем у межах встановленого судом строку не виконано вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, а саме: не подано заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, не надано документів, що підтверджують сплату судового збору та належним чином оформленої редакції апеляційної скарги.

Доводи касаційної скарги про обмеження права на суд не заслуговують на увагу, оскільки прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема, для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).

При цьому легітимна мета обмеження прав дотримана, права заявника не порушені.

Посилання заявника у касаційній скарзі на постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 461/10610/13-ц (№ 14-108цс19), у якій зроблено правовий висновок про те, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» чи «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язок щодо пересилання поштового відправлення» не є доказом належного інформування про час і місце розгляду справи, є безпідставними, оскільки вказаний висновок стосується вручення судової повістки, якою повідомляється про день, час і місце розгляду справи, що не є тотожним врученню судового рішення та регулюється іншими нормами права.

Такий же висновок зроблений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (№ 14-507цс18), на яку також посилається заявник у касаційній скарзі.

Інші доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують та не свідчать про порушення судом норм процесуального права.

Отже, оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, постановленим із додержанням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Таким чином, оскільки правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою, тому відсутні підстави для відкриття касаційного провадження на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 січня 2020 року.

Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами п`ятою і шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві районної державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик