Справа № 638/3632/17

        Провадження № 2/638/914/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2020 Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді –                                        Штих Т.В.,

секретаря –                                                Бадран В.Р.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія « Альфа-Гарант» до ОСОБА_1 про визнання договору страхування недійсним,-

встановив:

Позивач звернувся до Дзержинського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору страхування недійсним.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 27 грудня 2016 року, ОСОБА_2 звернувся до ТДВ СК « Альфа-Гарант» із повідомленням про ДТП, що мала місце 27 грудня 2016 року о 09 годині 20 хвилин за участі транспортного засобу « Рено» державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу « Хонда» номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 . У вказаному повідомленні було зазначено, що цивільно- правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована ТДВ СК « Альфа-гарант», згідно договору страхування АК/1946706. Також у зв`язку з цим 30 грудня 2016 року до ТДВ СК « Альфа- гарант» звернулась ОСОБА_3 та надала копію страхового полісу АК/1946706. За вказаними обставинами було проведено службове розслідування. Результатами якого встановлено, що до страхового агенту 27 грудня 2016 року о 15.00 годині зверталась невідома особа з метою страхування цивільно- правової відповідальності та для оформлення договору надавала свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу « Хонда» номерний знак НОМЕР_2 . Платіж за вказаним договором було здійснено 16 січня 2017 року. Всі ці обставини дають підстави позивачеві просити суд визнати поліс обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1946706, який виданий 27 грудня 2016 року та укладений між ТДВ СК « Альфа-Гарант» та ОСОБА_1 недійсним.

Відповідачем було надані заперечення на позовну заяву, де вона просила відмовити у задоволенні вказаних позовних вимог.

Судом було розглянуто низка клопотань, щодо витребування доказів.

Сторони неодноразово надавали додаткові пояснення.

У справі призначені неодноразово дистанційні судові засідання.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач та її представник заперечували проти задоволення позовних вимог, зазначили, що представник позивача формує свою позицію на припущеннях, натомість страховий поліс був оформлений та наданий під час оформлення ДТП.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши надані докази, приходить до наступного.

У відповідності до ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні

  За змістом ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд зокрема вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтями 12, 13, 77 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити докази, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко-і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

З`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до постанови Подільського районного суду міста Києва від 24 лютого 2017 року: ОСОБА_3 27 грудня 2016 року о 09 годин 15 хвилин керуючи автомобілем « Хонда» д.н.з. НОМЕР_2 у м. Києві по вул. Стеценка,21, не вибрала безпечної дистанції та швидкості руху, внаслідок чого допустила зіткнення з транспортним засобом « Рено» д.н.з. НОМЕР_3 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушила п. 12.1,13.1 ПДР та скоїла правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України.

У судовому засіданні відповідач повідомила, що вона 27 грудня 2016 року відвезла дітей до садочку, поверталась додому. О 09.00 годині 27 грудня 2016 року вона заїхала до страхового агенту, з метою страхування цивільно- правової відповідальності, а вже після страхування поїхала та втрапила в ДТП.

Вивчивши детально процедуру оформлення страхового полісу, вимоги до страхового агенту щодо дій, які він вчиняє при оформлення страхового полісу та час, який необхідно для виготовлення страхового полісу, суд приходить до висновку, що всі ці дії, з урахуванням того, що після проведення страхування, необхідно ще було доїхати від страхового агенту до місця скоєння ДТП, неможливо провести за 15 хвилин.

Крім того відповідно до ст. 18 Закону України « Про страхування» договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачене договором страхування.

Відповідно до ст. 983 ЦК України договір страхування набирає чинності з моменту внесення страхувальником першого страхового платежу, якщо інше не встановлено договором.

Сторона відповідача не змогла довести, поза розумнім сумнівом, що ОСОБА_3 саме о 09.00 годині 27 грудня 2016 року звернулась щоб застрахувати вказаний автомобіль.

Крім того відповідач у судовому засіданні повідомила, що кошти передавала страховому агенту, та не отримала від нього фінансового документу про сплату вказаної грошової суми. Суд зауважує, що ОСОБА_3 повинна була самостійно сплатити кошти, які були вказані страховим агентом, як перший страховий внесок, до банківської чи іншої фінансової установи та отримати відповідний документ ( чек, квитанцію) про сплату вказаної суми. Посилання представника відповідача, що в обмін на кошти ОСОБА_3 отримала поліс - є помилковими, та викладені з метою захисту позиції відповідача.

Відповідно до ст. 998 ЦК України договір страхування визнається судом недійсним, якщо його укладено після настання страхового випадку.

Саме ця підстава в даному випадку слугує підставою для визнання договору страхування недійсним, та як детально проаналізувавши всі обставини у справі, суд прийшов до висновку, що саме після ДТП було отримано поліс обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1946706, виданий 27 грудня 206 року.

Вказані висновки суду кореспондуються із поясненнями страхового агенту ОСОБА_4 , який вказує, що 27 грудня 2016 року о 15.00 годині до нього звернулись з метою страхування транспортного засобу « Хонда» д.н.з. НОМЕР_2 .

Суд звертає увагу, що у вказаному полісі відсутні дані про час та дату сплати страхового платежу.

Натомість відповідно до Інструкції про порядок заповнення бланку поліса обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зразка 2011 року, форма якого затверджена розпорядженням Держінпослуг 29.08.2011 № 558 в графі « сплачений» записується година, хвилини, день, місяць, рік сплати платежу тат номер і вид платіжного документу, що засвідчує таку сплату. Сплата відбулася за вказаним полісом лише 16 січня 2017 року, що підтверджується квитанцією № 120С6618СD.

Факт підписання договору страхування не породжує прав та обов`язків для сторін. у разі. якщо страховий випадок буде мати місце після укладання договору страхування, але до здійснення страхувальником першого страхового платежу, у страховика не буде виникати обов`язку здійснювати страхові виплати.

Дані про поліс страхування у схемі місця ДТП, яка міститься у матеріалах адміністративного провадження могли бути занесені працівниками поліції вже після отримання від ОСОБА_3 такої інформації, тобто після 27 грудня 2016 року, так як схема місяця ДТП на місці ДТП не видається учасникам ДПТ і може бути допрацьована до направлення до суду.

За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги.

Питання судових витрат вирішується у відповідності до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.258,259,263,264 ЦПК України, -

вирішив:

Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю « Страхова компанія « Альфа-Гарант» до ОСОБА_1 про визнання договору страхування недійсним – задовольнити.

       Визнати поліс обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/1946706, який виданий 27 грудня 2016 року та укладений між ТДВ СК « Альфа-Гарант» та ОСОБА_1 – недійсним.

       Стягнути з ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_4 на користь ТДВ СК « Альфа-Гарант» код ЄДРПОУ 32382598 суму судового збору у розмірі 1600 ( одна тисяча шістсот) гривень.

       Повний текст судового рішення виготовлений 17 лютого 2020 року.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апелляційного суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення через районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги.

Рішення ухвалено та надруковано суддею в нарадчій кімнаті.

Суддя : Штих Т.В.