Справа № 487/7825/15-ц

Провадження № 2-зз/487/1/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2020 року Заводського районного суду м. Миколаєва в складі: головуючого судді – Щербини С.В., за участю секретаря судового засідання – Рурич І.В., представника заявника – Кобзаренко М. ОСОБА_1 ., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву №487/7825/15-ц ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3 звернувся до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову, саме: зняття арешту з нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_2 та заборону вчиняти будь-які дії по його відчуженню, вжитих ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 28.01.2016 року.

Обґрунтовуючи заяву зазначив, що на виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 92700 грн., було відкрите виконавче провадження, яке постановою державного виконавця приєднано до зведеного виконавчого провадження. В подальшому двічі здійснювалась реалізація арештованого майна боржника - нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , але торги не відбулись, про що було повідомлено стягувача ОСОБА_4 , яка повідомила ДВС, що не бажає залишити за собою нереалізоване майно боржника. Відповідно до ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», якщо стягувач не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і повно повертається боржникові. 25.10.2019 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документ стягувачу. Проте заходи забезпечення позову вжиті ухвалою суду від 28.10.2016 року не скасовані, що порушує права власника нерухомого майна ОСОБА_2 .

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_3 підтримав заяву про скасування заходів забезпечення позову, зазначивши, що рішенням суду з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 було стягнуто приблизно 100 тис. грн., ОСОБА_2 хоче продати належне їй нежитлове приміщення, на яке накладено арешт та виконати рішення суду, яке на теперішній час не виконано.

Заслухавши пояснення представника заявника, вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного:

В провадженні Заводського районного суду м. Миколаєва перебувала цивільна справа №487/7825/15-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 і ОСОБА_6 про відшкодування витрат.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 26.01.2016 року з метою забезпечення позову було накладено арешт на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 (яке належить ОСОБА_2 ), заборонивши вчиняти будь-які дії по його відчуженню.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 13.04.2016 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 у відшкодування витрат, здійснених на поліпшення об`єкту оренди – 92700,72 грн. та 927 грн. судових витрат. Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 13.07.2016 року, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 13.04.2016 року залишено без змін та набрало законної сили.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15.12.2016 року, рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 13.04.2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 13.07.2016 року,залишено без змін.

За заявою стягувача ОСОБА_5 видані два виконавчих листа, які передані до примусового виконання до Заводського ВДВС м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області та державним виконавцем постановою від 22.08.2016 року відкрите виконавче провадження.

Постановою державного виконавця Заводського ВДВС м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 22.09.2016 року виконавче провадження приєднано до зведеного виконавчого провадження.

Постановою державного виконавця Заводського ВДВС м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 18.07.2017 року виконавче провадження передано до Новоодеського районного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, за місцем знаходження майна боржника.

В подальшому двічі здійснювалась реалізація арештованого майна боржника - нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , але торги не відбулись, про що було повідомлено стягувача ОСОБА_5 , яка відмовилась залишити за собою нереалізоване майно боржника.

Постановою начальника Новоодеського районного ВДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 25.01.2019 року виконавчий лист по справі №487/7825/15-ц від 09.08.2016 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 92700,72 гн. повернуто стягувачу, в постанові також зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений до виконання в строк до 25.01.2022 року.

Рішення суду боржником ОСОБА_2 до теперішнього часу не виконано. .

Відповідно до повідомлення в.о. начальника відділу Семчук Н. на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебуває зведене виконавче провадження №59861441, до складу якого входять виконавчі провадження з виконання виконавчого листа №487/7825/15, виданого 09.08.2016 року Заводським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 у відшкодування витрат у розмірі 92700,72 грн. та судових витрат у сумі 927 грн.

Відповідно до вимог ч. 7, 8 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаного рішення законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Якщо протягом вказаного строку за завою позивача (стягувача) буде відкрите виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позов удіють до повного виконання судового рішення.

Таким чином, метою забезпечення позову є саме виконання рішення суду, проте, за заявою стягувача ОСОБА_5 відкрите виконавче провадження з примусового виконання рішення суду у цивільній справі №487/7825/15, рішення суду не виконане, тому на теперішній час підстав для скасування заходів забезпечення позову не вбачається, оскільки зняття арешту з нерухомого майна може зробити неможливим виконання рішення суду, тому заява ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.158 ЦПК України, cуд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївської апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів в строк і порядок, встановлений ст.ст. 354, 355 ЦПК України.

       Суддя: С.В. Щербина