ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 року

м. Харків

Справа № 636/398/19

Провадження № 22-ц/818/275/20

Категорія: інші

Харківський апеляційний суд у складі:

судді-доповідача: Кіся П.В.,

суддів: Тичкової О.Ю., Хорошевського О.М.

за участю секретаря - Пузікової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 24 вересня 2019 року у складі судді Гуменного З.І.,

у цивільній справі № 636/398/19 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування Чугуївської міської ради Харківської області

про обмеження цивільної дієздатності особи та призначення опікуна,-

встановив:

31.01.2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, яку в подальшому уточнила та просила визнати батька ОСОБА_2 обмежено дієздатним та призначити її його опікуном, зобов`язавши її розпоряджатися його майном та доходами, забезпечити захист його інтересів, доручити отримання його пенсії, призначеної допомоги і інших соціальних виплат, розпоряджатися отриманими коштами для забезпечення його життєдіяльності і оплачувати комунальні послуги за місцем його мешкання.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилалась на те, що вона ставить під сумнів повну дієздатність свого батька ОСОБА_2 і вважає, що у нього виникла часткова вікова недієздатність, він має обмежені здібності, які не дозволяють йому себе повністю обслуговувати без сторонньої допомоги. Також, батькові самостійно важко пересуватися, він не може одягатися без сторонньої допомоги, не може самостійно відвідати лікаря та представляти свої інтереси у Пенсійному фонді, нотаріуса, а тим паче, в суді в якості позивача, а також в інших інстанціях, і тому має право отримувати соціальну допомогу, гарантовану державою, оскільки вона постійно про нього піклується, маючи постійне місце проживання у м. Харкові, практично постійно проживає з ним та здійснює догляд.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 24 вересня 2019 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції у своєму рішенні не оцінив достатність і взаємний зв`язок доказів у їхній сукупності. В матеріалах цивільної справи надані нею документи, у більш, ніж достатньому обсязі, які підтверджують обмежену дієздатність її батька, якому більше 80-ти років і вона повністю пройшла бюрократичні процедури, зв`язані зі збором і оформленням документів, які підтверджують, що вона може бути опікуном. Відмова в опікунстві над глибоким старим, до того ж, власним батьком, порушує її права, як громадянина України, створює перешкоди до здійснення громадянином його прав і волі, і створює небезпеку для її батька. У ході проведення судового засідання судом не були прийняті в увагу наступні факти, що в людини з настанням старості і разом з нею хвороб і безпорадності втрачається повна цивільна дієздатність, як було в молодому віці, що є очевидною картиною для будь-якої людини.

Зазначає, що з віком відбувається поступове вгасання не тільки всіх життєвих функцій організму, і, у першу чергу, здоров`я як фізичного, так і психічного. Навіть рядовому обивателеві зрозуміло, що людей старше 80-ти років, та ще з «цілим букетом» сердечно-судинних хвороб і захворювань головного мозку, а також урологічних захворювань, перенесених стресів через втрату близьких-дружини й сина, не може перебувати в абсолютно здоровому розумі й повної здорової пам`яті. Тому дивує, і викликає непорозуміння той факт, що ні суд, ні в першу чергу, судово-психіатрична експертиза не зробили висновку про те, що вкрай літня людина, якій за 80, не може повністю керувати своїми діями, розуміти до кінця й адекватно оцінювати свої вчинки. Тим більше, його повсякденна життєдіяльність, моменти не адекватності його поведінки були докладно представлені в заяві до суду першої інстанції.

Посилається на те, що вона як близька людина, намагаються всіляко полегшити життя старій людині і у такому випадку оптимальним варіантом є оформлення опіки - передбаченої державою форми підтримки соціально незахищених категорій населення, коли громадяни по різних причинах самостійно не можуть забезпечити собі нормальні умови життєдіяльності.

ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити, посилаючись на доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник Ради опіки та піклування над недієздатними та обмежено-дієздатними особами при виконавчому комітеті Чугуївської міської ради – Пономаренко Т.А. подала заяву про розгляд справи за відсутністю представника.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; кожен має право на повагу до його гідності; кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 21, частина друга статті 22, частина перша статті 28, частина перша статті 29, частини перша, друга статті 55 Конституції України).

Обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права.

Частиною 1 статті 30 ЦК України визначено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Відповідно до статі 36 ЦК України суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Згідно ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона унаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Єдиною підставою для визнання фізичної особи недієздатною є наявність у неї хронічного, стійкого психічного розладу, внаслідок якого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Поняття психічного розладу згідно Закону України «Про психіатричну допомогу» - це розлади психічної діяльності, визнані такими згідно з чинною в Україні Міжнародною статистичною класифікацією хвороб, травм і причин смерті.

Статтею 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначена презумпція психічного здоров`я, суть якої полягає в тому, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Частиною 3 ст. 296 ЦПК України передбачено, що заява про визнання фізичної особи недієздатною може бути подана членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, психіатричним закладом.

Згідно з ч. 1 ст. 297 ЦПК України у заяві про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи повинні бути викладені обставини, що свідчать про психічний розлад, істотно впливають на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними, чи обставини, що підтверджують дії, внаслідок яких фізична особа, яка зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо, поставила себе чи свою сім`ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов`язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

Суд за наявності достатніх даних про психічний розлад фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. У виняткових випадках, коли особа, щодо якої відкрито провадження у справі про обмеження її цивільної дієздатності чи визнання її недієздатною, явно ухиляється від проходження експертизи, суд у судовому засіданні за участю лікаря-психіатра може постановити ухвалу про примусове направлення фізичної особи на судово-психіатричну експертизу (ст. 298 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення(ч. 2 ст. 77 ЦПК  України).

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень,крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності.  Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером за віком, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 8). Згідно довідки виконавчого комітету Чугуївської міської ради № 550 від 04.09.2013, зареєстрований один за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9).

Згідно наданих виписок-епікризу, ОСОБА_2 хворіє на гіпертонічну хворобу 2-3 ст., гіпертрофію ЛЖ, дуже високого ризику, стабільну стенокардію, дифузний кардіосклероз та має супутню хворобу – психорганічний синдром (а.с. 11-14). Також ОСОБА_2 перебуває на диспансерному обліку (а.с. 17-19). Лікарсько-консультативною комісією КП «Чугуївський міський центр ПМСД» ЧМР ХО наданий висновок № 76 від 13.02.2019 про те, що ОСОБА_2 хворіє на ІХС, атеросклеротичний кардіосклероз СНІІА, гіпертонічну хворобу ІІ ст. 3 ст., з високим ризиком, ДЕП змішаного ґенезу, психорганічний синдром і за висновком комісії потребує постійного стороннього догляду, не здатний до самообслуговування (а.с. 36).

Відповідно до висновку первинної амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 440 від 23.07.2019 року, ОСОБА_2 на теперішній час хронічного, стійкого психічного розладу не виявляє, відповідно до свого психічного стану здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с. 91-93).

Посилання   ОСОБА_1  на те, що її батьку більше 80-ти років і вона вважає, що у людини з настанням старості і разом з нею хвороб і безпорадності втрачається повна цивільна дієздатність, як було в молодому віці, що є очевидною картиною для будь-якої людини, є її судженням та припущенням, оскільки питання встановлення діагнозу психічного розладу відноситься виключно до компетенції лікарів-психіатрів, які в даному випадку свідчать про протилежне.

ОСОБА_1 висновки експертів не спростовано та підстави, які б ставили під сумнів, висновки експертів відсутні.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили, що ОСОБА_2 через психічні розлади не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, та поклав в основу рішення висновок судово-психіатричної експертизи № 440 від 23.07.2019, згідно якого ОСОБА_2 за своїм психічним станом здатний усвідомлювати значення своїх дій  та керувати ними.

Частини 1, 2 статті 60 ЦК України визначають, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Суд встановлює піклування над фізичною особою у разі обмеження її цивільної дієздатності і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.

Оскільки на теперішній час відсутні підстави для визнання ОСОБА_2 обмежено дієздатним, відсутні і підстави для встановлення над ним опіки.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що, суд першої інстанції, повно та всебічно дослідивши і оцінивши обставини справи, належність, допустимість доказів, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про недоведеність ОСОБА_1 фактів, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог, а відтак правильно вважав, що підстави для задоволення заяви про обмеження цивільної дієздатності ОСОБА_2 та встановлення над ним піклування відсутні.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження та оцінки судом першої інстанції, який їх обґрунтовано спростував.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 24 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 лютого 2020 року

Головуючий:                         П.В. Кісь

Судді :                        О.Ю. Тичкова

                       О.М. Хорошевський