КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кулікова С.В.

№ 22-ц/824/1160/2020

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 753/19995/19

12 лютого 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кулікової С.В.

суддів - Олійника В.І.

- Желепи О.В.

при секретарі - Осінчук Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника Житлово-будівельного кооперативу «Захисник» адвоката Головенка Дмитра Олександровича на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року, про забезпечення позову, постановленої під головуванням судді Комаревцевої Л.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Захисник», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСВ Практик» про визнання права власності на частку в об`єкті незавершеного будівництва та зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Захисник», Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСВ Практик» про визнання права власності на частку в об`єкті незавершеного будівництва та зобов`язання вчинити дії, в якому просила визнати за позивачем майнові права на частку в об`єкті незавершеного будівництва у розмірі проінвестованої квартири за будівельним номером 65 ( АДРЕСА_1 ; зобов`язати ТОВ «ОСВ Практик» визнати за позивачем, ОСОБА_1 право власності на об`єкт незавершеного будівництва, шляхом передачі в натурі квартири за будівельним номером 65 АДРЕСА_1 .

Разом з позовом, у жовтні 2019 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження проінвестованої квартири за будівельним номером 65 ( АДРЕСА_1 , та заборони ТОВ «ОСВ Практик», ЖБК «Захисник» та іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії, укладати правочини щодо відчуження спірної квартири за будівельним номером 65 АДРЕСА_1 .

На обґрунтування заяви зазначала, що 19 січня 2015 року ОСОБА_2 уклав з ТОВ «ОСВ Практик» нотаріальний договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру АДРЕСА_6 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.10.2015 року майнові права на квартиру, що будується перейшли від ОСОБА_2 до ОСОБА_3 .

04.04.2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладено нотаріальний договір відступлення прав за договором, відповідно до якого первісний кредитор відступає новому кредитору права за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру, укладеним між ТОВ «ОСВ «Практик» та ОСОБА_2 від 19.01.2015 року.

Заявник зазначав, що фактично об`єкт інвестування у вигляді однокімнатної квартири АДРЕСА_7 не здано в експлуатацію, не передано їй згідно акту-приймання-передачі і не оформлено в установленому законом порядку на праві власності, і є ризики його відчуження у зв`язку з ймовірним банкрутством забудовника та незаконних дій третіх осіб.

Вказувала на те, що протягом тривалого часу про причини затримки з будівництвом та введенням в експлуатацію житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення за будівельною адресою: АДРЕСА_6 (кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:63:332:0051) ТОВ «ОСВ Практик» їй не повідомляє, чітких термінів завершення та введення в експлуатацію вказаного об`єкту не визначає.

Згідно з довідкою № 29 від 24.05.2019 року виданою заявнику директором ТОВ «ОСВ Практик», ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу від 04.04.2019 року є власником майнових прав на квартиру АДРЕСА_7 . ОСОБА_1 сплатила 245 050,00 грн., що складає 100% вартості майнових прав.

З огляду на зазначене, ОСОБА_1 просила заяву про забезпечення позову задовольнити.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 28 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт та заборонено відчуження проінвестованої квартири за будівельним номером 65 ( АДРЕСА_1 , заборонено ТОВ «ОСВ Практик», ЖБК «Захисник» та іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії, укладати правочини щодо відчуження спірного об`єкта (однокімнатної квартири за будівельним номером АДРЕСА_8 .

Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, представник відповідача ЖБК «Захисник» адвокат Головненко Д.О. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 28.10.2019 року та в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, позивачем не було надано належні та допустимі докази, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, та що обрані позивачем види забезпечення позову є співмірними із заявленими вимогами.

Вказував на те, що позивач не обґрунтував у чому полягають об`єктивні ризики невиконання чи утруднення виконання майбутнього можливого рішення суду у даній справі, не навів обґрунтованих доказів, які б свідчили про те, що існує реальна загроза його невиконання чи утруднення виконання, що свідчить про те, що наведені у заяві доводи ґрунтуються лише на припущеннях, які не можуть бути покладені в обґрунтування відповідної ухвали.

Крім того, зазначав, що заява про забезпечення позову не відповідає вимогам встановленим ЦПК України, зокрема не містить пропозицій щодо зустрічного забезпечення, так і доводів про відсутність необхідності вжиття таких заходів, тому в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 260 ЦПК України мотивувальна частина оскаржуваної ухвали суду не є належним чином аргументованою, оскільки не містить мотивів, з яких суд дійшов висновків про відсутність необхідності вжиття зустрічного забезпечення заяви про забезпечення позову.

Стверджував, що між позивачкою та ЖБК «Захисник» відсутні правовідносини, в тому числі договірні відносини та взаємні зобов`язання, тоді як на підставі оскаржуваної ухвали накладено обмеження на ЖБК «Захисник» та ТОВ «ОСВ Практик», хоча саме ТОВ «ОСВ Практик» є суб`єктом договірних правовідносин з позивачем, а тому вважав, що ухвала суду підлягає скасуванню, а у задоволенні заяви слід відмовити.

10 лютого 2020 року надійшов відзив ТОВ «ОСВ Практик» на апеляційну скаргу, в якому просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 28.10.2019 року залишити без змін. У відзиві зазначав, що відповідно до листа вих. № 20 від 15 липня 2019 року голова ЖБК «Захисник» звернувся до директора ТОВ «Практик» з листом відповідно до якого, у зв`язку з порушенням умов договору генерального підряду № 2, а саме щодо термінів передачі об`єкта будівництва у строк до 01 вересня 2015 року на підставі ч. 1 ст. 615 ЦК, ч. 2 ст. 849 ЦК України, рішення загальних зборів № 02 від 04 липня 2019 року, замовник повідомив генпідряднику про розірвання договору в односторонньому порядку та про відмову від своїх зобов`язань, а також зазначено про те, що генеральний підрядник протягом 5 календарних днів після отримання повідомлення має надати перелік осіб, які будуть включені в комісію з передачі об`єкта будівництва, проектну документацію, розпочати передачу замовнику результатів будівельних робіт, матеріалів, документів, звірки фінансових розрахунків, відшкодувати збитки. Також повідомлено про те, що у зв`язку з розірванням договору майнові права на помешкання та приміщення, зазначені у п. 1.2 договору анулюються. Тобто у своєму листі ЖБК «Захисник» прямо вказало, що майнові права на помешкання та приміщення, які профінансовані інвесторами, в тому числі і права, на які отримала ОСОБА_1 вони незаконно анулювали.

Крім того, 04 липня 2019 року були проведені Загальні збори членів ЖБК «Захисник», про що був складений Протокол № 2 від 04.07.2019 року. У порядку денному Загальних зборів було в тому числі включено питання щодо подальшої співпраці з генеральним підрядником будівництва житлового будинку по АДРЕСА_6 . За наслідками проведення голосування на Загальних зборах по цьому питанню було вирішено розірвати договір генерального підряду на капітальне будівництво № 2 від 20.06.2-014, укладений з ТОВ «ОСВ «Практик» на капітальне будівництво житлового будинку по АДРЕСА_6 , зі всіма додатками та додатковими угодами до нього, а також надано права та повноваження голові кооперативу на розпорядження вільними площами кооперативу для проведення розрахунків з новим генпідрядником.

В свою чергу ОСОБА_2 відповідно до довідки № 29 від 24.05.2019, виданої ТОВ «ОСВ Практик», по договору купівлі-продажу від 19.01.2015, який укладений між ТОВ та ОСОБА_2 сплатив 245 050,00 грн., що складає 100% вартості майнових прав на квартиру АДРЕСА_7 . Таким чином, в даному випадку, суд наклав арешт та заборонив відчуження саме тієї квартири, майнові права на яку вже були оплачені ОСОБА_2 в повному обсязі, і майнові права на яку, зараз належать ОСОБА_1 , тому застосований захід забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами.

В судовому засіданні представник ЖБК «Захисник» адвокат Головненко Д.О. підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник ОСОБА_1 адвокат Кузнєцов К.В., представник ТОВ «Практик» адвокат Русаков С.О. проти доводів апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження проінвестованої квартири за будівельним номером 65 ( АДРЕСА_1 , заборони ТОВ «ОСВ Практик», ЖБК «Захисник» та іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії, укладати правочини щодо відчуження спірного об`єкта однокімнатної квартири за будівельним номером 65 АДРЕСА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких вона звернулась до суду.

Такий висновок суду першої інстанції не в повній мірі відповідає нормам процесуального та матеріального права.

Так, відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 151 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Пунктом 2 частини 1 статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Разом з цим, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

При цьому, згідно із ст. 190 ЦК України майном, як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права визнаються речовими правами.

Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.

Майнове право, яке можна визначити як право очікування, є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

У поданій заяві про забезпечення позову позивач просить накласти арешт та заборону на відчуження проінвестованої квартири, а також заборонити ТОВ «ОСВ Практик», ЖБК «Захисник» та іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії, укладати правочини щодо відчуження спірного об`єкта однокімнатної квартири за будівельним номером АДРЕСА_8 .

З наведених у позові та заяві про забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що предмет позову, з яким позивач звернувся до суду взаємопов`язаний зі способом забезпечення позову, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача, за захистом яких вона звернулась до суду.

Враховуючи наведені обставини, а також взявши до уваги те, що заява відповідає вимогам ст.ст. 149-151 ЦПК України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що наявні підстави для забезпечення позову.

Відтак, доводи апеляційної скарги про те, що позивач не обґрунтував у чому полягають об`єктивні ризики невиконання чи утруднення виконання майбутнього можливого рішення суду у даній справі, є безпідставними, та відхиляються судом апеляційної інстанції.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Крім того, забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Позивач, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, вказувала на ризик відчуження майнових прав та самого об`єкта інвестування, на підтвердження чого надала лист ЖБК «Захисник» вих. № 20 від 15.07.2019 року, у якому ЖБК «Захисник» повідомив ТОВ «ОСВ Практик» про те, що у зв`язку з розірванням договору, майнові права на помешкання та приміщення, зазначені в п. 1.2 договору, анулюються.

Тому, доводи апеляційної скарги про те, що позивач не надав обґрунтованих доказів, які б свідчили про те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду є безпідставними, а тому наведені у заяві доводи ґрунтуються лише на припущеннях, які не можуть бути покладені в обґрунтування відповідної ухвали, колегія суддів відхиляє.

Разом з тим, суд першої інстанції не урахував, що існують реальні ризики подальшого відчуження чи обтяження саме майнових прав на спірну квартиру, а не проінвестованої квартири, що може істотно ускладнити ефективний захист порушених прав позивача та виконання рішення суду у разі його задоволення, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає зміні, а забезпечити позов слід шляхом накладення арешту за заборони відчуження майнових прав на проінвестовану квартиру за будівельним номером 65 ( АДРЕСА_1 , заборони ТОВ «ОСВ Практик», ЖБК «Захисник» та іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії, укладати правочини щодо відчуження спірного об`єкта однокімнатної квартири за будівельним номером 65 АДРЕСА_1 .

Доводи апеляційної скарги про те, що заява про забезпечення позову не відповідає вимогам встановленим ЦПК України, зокрема не містить пропозицій щодо зустрічного забезпечення, так і доводів про відсутність необхідності вжиття таких заходів, тому в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 260 ЦПК України мотивувальна частина оскаржуваної ухвали суду не є належним чином аргументованою, оскільки не містить мотивів, з яких суд дійшов висновків про відсутність необхідності вжиття зустрічного забезпечення заяви про забезпечення позову, колегія суддів зазначає наступне, не грунтуються на вимогах процесуального права, виходячи з наступного.

Пунктом 6 ч.1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

У заяві про забезпечення позову позивачка вказала, що обраний нею спосіб забезпечення позову, не спричинить збитків відповідачам чи третім особам, у разі відмови у задоволенні позову, тому вважала, що відсутня необхідність до застосування судом зустрічного забезпечення.

Частиною 3. ст.154 ЦПК України, встановлено, що суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або

2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Відповідно до ч.4 ст.154 ЦПК України, зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом:

1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів;

2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка зареєстрована на території України.

У суду першої інстанції на момент постановлення оскаржуваної ухвали були відсутні докази того, що майновий стан позивачки або її дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові. Також матеріали справи не містять доказів відсутності у позивачки майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що на момент постановлення ухвали про забезпечення позову, у суду першої інстанції не було визначених ч.3 ст.154 ЦПК України підстав для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення.

У свою чергу, відповідач не позбавлений можливості подати до суду клопотання про вжиття заходів зустрічного забезпечення з обґрунтуванням наявності підстав для такого забезпечення та наданням відповідних доказів на підтвердження цих обставин, у порядку, передбаченому ч.6 ст. 154 ЦПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Враховуючи наведене, ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 29 жовтня 2019 року підлягає зміні, забезпечити позов шляхом накладення арешту за заборони відчуження майнових прав на проінвестовану квартиру за будівельним номером 65 ( АДРЕСА_1 , заборони ТОВ «ОСВ Практик», ЖБК «Захисник» та іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії, укладати правочини щодо відчуження спірного об`єкта (однокімнатної квартири) за будівельним номером 65 ( АДРЕСА_1 .

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Житлово-будівельного кооперативу «Захисник» адвоката Головенка Дмитра Олександровича задовольнити частково.

Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 28 жовтня 2019 року змінити.

Накласти арешт та заборонити відчуження майнових прав на проінвестовану квартиру за будівельним номером 65 ( АДРЕСА_1 , заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ОСВ Практик», Житлово-будівельному кооперативу «Захисник» та іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії, укладати правочини щодо відчуження спірного об`єкта (однокімнатної квартири) за будівельним номером 65 АДРЕСА_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 17 лютого 2020 року.

Головуючий: Судді: