ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер справи 649/907/19 Головуючий в І інстанції Соловйов В.В.

Номер провадження 22-ц/819/351/2020 Доповідач Полікарпова О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2020 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючогоПолікарпової О.М.

суддівВоронцової Л.П.

Ігнатенко П.Я.

секретарШибінська А.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області у складі судді Соловйова В.В. від 18 листопада 2019 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У липні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з вказаним позовом, з посиланням на те, що27.06.2014 року ОСОБА_1 підписала заяву б/н, згідно якої отримала кредит у розмірі 13000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Тим самим відповідачка підтвердила свою згоду з тим, що вказана заява, разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг.

Однак взяті на себе зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 21.05.2019 року у неї виникла заборгованість в сумі 47307,49 грн., яку банк просить стягнути з неї.

Рішенням Великолепетиського районного суду Херсонської області від 18 листопада 2019 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , не погоджуючись з рішенням суду та посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просила його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ПАТ КБ «ПриватБанк» в 2018 році вже звертався до неї з позовом. Вона визнавала, що є клієнтом банку, проте з сумою боргу не згідна. В результаті переговорів з Банком вона сплатила суму встановленого кредитного ліміту, а саме 13000 грн. та понесені банком витрати. Після чого, за заявою банку позов залишено без розгляду. Вважає не зрозумілим, яким чином та на яких підставах визначено суму заборгованості. Судом не прийнято до уваги, що позивачем не підтверджено факт відкриття рахунку, з чого не вбачається можливим встановити взаємозв`язок між нею та відомостями, якими позивач намагається обґрунтувати позовні вимоги. Також зазначає, що у доданій анкеті-заяві не зазначено будь-якої інформації про початковий ліміт, відсоткову ставку, тарифи. Сума кредитного ліміту, зазначена в позові, також не підтверджена належними доказами. Апелянт вказує і на те, що Умовами та Правилами надання банківських послуг передбачено визначення з клієнтом виду кредитної карти, підписання з ним Пам`ятки клієнта/довідки про умови кредитування і заяви, де повинен зазначатися вид кредитної картки, узгодженої з клієнтом. Однак доказів виконання банком зазначених умов до суду не надано. Долучена банком до справи анкета-заява від 27.06.2014 року не містить ознак узгодження в письмовій формі умов щодо розміру кредиту, процентів за користування кредитом, розміру пені та штрафу, виду виданої кредитної картку та її номеру, а Витяг з Умов та Правил, наданий до суду не містить дати їх затвердження, вони нею взагалі не отримувалися та не підписувалися.

Вважає, що без надання підтверджень про конкретні запропоновані Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг З Умов та Правил не можуть розцінюватися як форма, що встановлена для укладеного з нею кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що  ОСОБА_1  не надано  доказів на підтвердження факту повного погашення заборгованості за кредитним договором , як не надано і контр розрахунку чи висновку судово-економічної експертизи з даного приводу. Зважаючи на те, що відповідачка свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, тим самим порушила законні права та інтереси позивача, а тому позивач має право на повернення кредиту, оскільки згідно ст. 526, 629, 1054 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання, взяті на себе сторонами, мають виконуватись належним чином, відповідно до умов договору.

Колегія суддів з висновком суду першої інстанції погодитися не може, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до AT КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим 27.06.2014 року підписала заяву №б/н, згідно якої отримала кредит у розмірі 13000.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

В заяві зазначено, що відповідачка згідна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становлять між нею та банком договір про надання банківських послуг /а. с. 9/.

До позовної заяви банк додав Тарифи обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/. Вказані документи позивачкою не підписані.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача перед АТ КБ «ПриватБанк» станом на 21.05.2019 року становить 47 307,49 грн., яка складається з: 6263,35 грн. заборгованість за тілом кредиту; 10 488,82 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 27 176,39 грн. пеня за прострочене зобов`язання; 650,00 грн. пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100,00 грн.; 500.00 грн. штраф (фіксована частина); 2228,93 грн. - штраф (процентна складова).

З цього ж розрахунку також вбачається, що відповідачкою було сплачено банку заборгованість за тілом кредиту – 27 691,00 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту – 21 553,25 грн., заборгованість по пені (штрафам), комісії – 2296,33 грн., що разом становить 51 540 грн. (а.с.6-8). Також у графі 4 розрахунку відображені відсотки, які були нараховані відповідачці та погашені за рахунок тіла кредиту. На заборгованість по тілу кредиту, до якої були включені нараховані відсотки, банком знову нараховувались відсотки, тобто фактично здійснювалось нарахування відсотків на відсотки (графа 10), що не було узгоджено з відповідачкою.

З виписки про рух коштів по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що відповідачка з моменту оформлення кредитного договору активно користувалася кредитною карткою, проводила за нею розрахунки, зняття готівки та здійснювала її поповнення (а.с.75-77).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього Кодексу.

Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

У підписаній сторонами заяві-анкеті позичальника від 27.06.2014 року не зазначена процентна ставка за користування кредитними коштами, розмір кредиту, а також інші витрати позичальника за надані банком послуги. Крім того, вказана заява не містить умов договору щодо тарифів банківських послуг.

Звертаючись до суду із вимогою про стягнення кредитної заборгованості, позивач просив стягнути заборгованість за тілом кредиту, за простроченим тілом кредиту, пеню за прострочене зобов`язання, пеню за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., штраф (фіксовану частину і процентну складову), вказуючи на те, що їх розмір та порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 27.06.2014 року, обґрунтований позивачем наданими ним текстовими копіями витягів із Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна» трьох видів карт, Умов та Правил надання банківських послуг, без зазначення дати їх затвердження, текст яких розміщений на сайті: https://privatbank.ua./terms/, як невід`ємні частини спірного договору, в яких визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, у тому числі, пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови.(а. с. 10-25).

Проте матеріали справи не містять належного підтвердження, що саме ці Тарифи та Умови розуміла відповідачка, ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах розмірах і порядках нарахування.

Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» і витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи і не містять підпису відповідачки, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 27.06.2014 р. шляхом підписання заяви-анкети.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяги з Тарифів та Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, як більш слабкої сторони, враховуючи, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору, який фактично сторонами не визначений.

З огляду на зазначене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» було дотримано вимоги, передбачені частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими Банк: оплатності, відповідальності і їх розміру.

Вказані обставини неправильно встановлені судом першої інстанцій під час вирішення питання щодо наявності правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у зв`язку з тим, що позивачем не доведено позовні вимоги у цій частині, а у анкеті-заяві від 27.06.2014 року не зазначений обов`язок відповідачки по сплаті відсотків та неустойки, оскільки витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

Крім того, безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 27 червня 2014 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).

Відповідно до частини другої статті 530 ЦК України , якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

За встановлених судом обставин та без наданих підтверджень про конкретні, погоджені з відповідачкою Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів, який містить умови чотирьох видів кредитних карт «Універсальна», і не підтверджує, за якою із них укладено договір та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору.

Таким чином, суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку про те, що представником позивача доведено, що між сторонами укладено саме кредитний договір, умови якого були відомі, зрозумілі та з ними погодилася відповідачка, але не виконувала їх.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625,1048 ЦК України позивач не пред`являв, тоді як відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи в межах позовних вимог на підставі поданих сторонами доказів.

Стосовно позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитом (тілом кредиту), суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Таким чином, кредитор (позивач) має право вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником (відповідачем) обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Відповідно до наданого АТ КБ «ПриватБанк» розрахунку заборгованості за договором б/н від 27.06.2014 року, укладеного між Банком та ОСОБА_1 фактично отримані та використані відповідачкою кошти становлять 35 505,39 гривень. З цього ж розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 були внесені грошові кошти на картковий рахунок для погашення заборгованості в сумі 51 540,58 гривень.

Таким чином, фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» повернуті в повному обсязі.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. 374, 376,382 ЦПК України, суд

        п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Великолепетиського районного суду Херсонської області від 18 листопада 2019 року скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.М. Полікарпова

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ П.Я. Ігнатенко

Повний текст постанови складений 18 лютого 2020 року.

Суддя О.М. Полікарпова