ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1846/20 Справа № 215/2861/17 Суддя у 1-й інстанції - Науменко Я. О. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2020 року                                                                м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Барильської А.П.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.

секретар судового засідання: Чубіна В.А.

сторони:

скаржник:   ОСОБА_1

заінтересована особа: Покровський відділ державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровський області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 вересня 2019  року, яка постановлена суддею Науменко Я.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 04 жовтня 2019 року, -

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на рішення державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якій просив суд зобов`язати державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області, відповідно до ч. 6 ст. 64-1 ЗУ «Про виконавче провадження», скасувати як передчасну та таку, що не відповідає його положенням постанову від 22.07.2019 року про закриття виконавчого провадження №59379575; відновити виконавче провадження та виконати дії, передбачені ч. 3 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме: за примусове виконання рішення немайнового характеру стягнути з боржника, фізичної особи виконавчий збір у розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати; відповідно до ч. 3-4 ст.64-1 ЗУ «Про виконавче провадження» за складеними актами від 05.07.2019 року, 10.07.2019 року, 19.07.2019 року накласти на боржницю штрафи у встановленому розмірі відповідно 1700 грн., 3400 грн., 3400 грн., 3400 грн.; відповідно до ч. 4 ст. 64-1 ЗУ «Про виконавче провадження» стосовно боржника передати матеріали у поліцію для відкриття кримінального провадження за ч. 1 ст. 382 КК України за невиконання рішення Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі №215/2861/17 від 01.03.2018 р. про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною.

В обґрунтування скарги скаржник зазначив, що відповідно до його заяви від 19.06.2019 р. Покровський ВДВС міста Кривого Рогу ГТУЮ Дніпропетровської області відкрив виконавче провадження №59379575 стосовно боржниці ОСОБА_2 , яка рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у справі №215/2861/17 від 01.03.2018 року була зобов`язана не чинити йому перешкоди у спілкуванні з донькою згідно графіку, встановленого рішенням виконкому Центрально-Міської районної у місті Кривому Розі ради від 18.01.2017 року. Зазначену постанову скаржник отримав нарочно 18.07.2019 року при особистому візиті до державного виконавця, проте про відкрите виконавче провадження дізнався набагато раніше із сайту публічного доступу до системи виконавчих проваджень. В отриманій постанові не було зазначено про стягнення виконавчого збору з боржниці, відповідно до вимог ч. 3 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження». Постанову про закриття виконавчого провадження ОСОБА_1 отримав 27.07.2019 року поштою. 05.07.2019 року, 10.07.2019 року та 12.07.2019 року, вийшовши на адресу перебування боржника за адресою: АДРЕСА_1 у актах державний виконавець не зазначив, що рішення було виконане, як це передбачено вимогами ст.64-1 ЗУ «Про виконавче провадження». В зазначені дні боржниця вивела дитину на вулицю і, показавши її скаржнику та державному виконавцю, повідомила, що дитина не хоче йти до батька, чим порушила рішення суду, яким її зобов`язано не чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною, відповідно до встановленого графіку. Проте, державний виконавець 19.07.2019 року в акті зафіксував про виконання рішення, з яким скаржник не погодився, про що написав свої зауваження у ньому. Пізніше ОСОБА_1 написав заяву у поліцію про невиконання ОСОБА_2 рішення суду та 22.07.2019 р. скаржник дізнався, що виконавче провадження закрито, як виконане. 23.07.2019 року він подав скаргу на дії державного виконавця до начальника Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області, в якій просив скасувати постанову про закриття виконавчого провадження та 28.08.2019 року ОСОБА_1 на пошті отримав листа за підписом начальника Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області, в якому встановлені факти, що свідчать про виконання боржником виконавчого документу та відсутність ухилення від виконання. Скаржник вважає, що державний виконавець не виконав усіх дій, передбачених ч. 3 ст. 27, п. 9 ч. 1 ст. 39, ч. 3, ч. 4 ст. 64-1 ЗУ «Про виконавче провадження», чим сприяв неотриманню від боржниці ОСОБА_2 у державний бюджет коштів, що складаються із виконавчого збору та штрафів за невиконання рішення суду, а також порушенню прав скаржника як батька на виховання власної дитини в зв`язку з невиконанням боржницею рішення суду.

Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 вересня 2019  року у задоволенні скарги ОСОБА_1  на дії та бездіяльність державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали суду та ухвалення нового судового рішення про задоволення його скарги у повному обсязі.

Зазначає про те, що судом не враховано, що в результаті винесення незаконних постанов державним виконавцем та його бездіяльності порушені права малолітньої дитини скаржника на спілкування з ним, відповідно до графіка побачень, оскільки бездіяльність державного виконавця сприяла тому, що державними органами примусово не виконане по цей час рішення суду, а боржниця ОСОБА_2 й надалі чинить перешкоди у його спілкуванні з донькою.

Звертає увагу на те, що державний виконавець проігнорував ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у постанові про відкриття виконавчого провадження №59379575 не стягнув з боржниці ОСОБА_2 виконавчий збір у розмірі 8346 грн.

На думку апелянта державний виконавець проігнорував вимоги ст. ст. 63, 64-1, 75 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки згідно актів від 05.07.2019 року, 10.07.2019 року, 12.07.2019 року та 19.07.2019 року не зафіксоване не виконання рішення суду боржником ОСОБА_2 та не накладено штраф у розмірі 11 900 грн.

Крім того ОСОБА_1 звертає увагу на те, що відповідно до рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 березня 2018 року встановлено графік побачень його з донькою – щоп`ятниці з 17:00 години до неділі 13:00 години. Акт про виконання рішення суду державний виконавець склала у п`ятницю 19 липня 2019 року об 17:05 годині, однак зазначений Акт не може бути доказом того, що графік побачень виконаний у повному обсязі, оскільки побачення з донькою мало тривати до 13:00 години 21 липня 2019 року, однак, всупереч заяві скаржника державний виконавець не скасував як передчасну та таку, що не відповідає його положенням, постанову від 22 липня 2019 року про закриття виконавчого провадження №59379575.

Відзив на апеляційну скаргу не подавався.

Заслухавши суддю доповідача, скаржника – ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця Покровського ВДВС міста Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області Кіптик К.С. від 22 липня 2019 року закінчено виконавче провадження №59379575 з примусового виконання виконавчого листа №2/215/194/18, виданого Тернівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 серпня 2018 року про зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з його донькою ОСОБА_3 , згідно з графіком, встановленим рішенням виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради від 18 січня 2017 року №42 (а.с. 20).

Згідно актів державного виконавця від 05 липня 2019 року, 10 липня 2019 року, 12 липня 2019 року та 19 липня 2019 року боржником ОСОБА_2 дитину на зустріч надано, але вона не захотіла йти до батька для прогулянки і спілкування (а.с.26, 27, 28, 29).

Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що дії державного виконавця вчинені у межах його повноважень, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обовязковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обовязковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обовязкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою, - і за її межами (ч. 1 ст. 18 ЦПК України).

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах.

При цьому, судовий контроль за виконанням судових рішень, зокрема, право сторони виконавчого провадження на звернення до суду зі скаргою на рішення, дію чи бездіяльністю державного виконавця регламентовано розділом VII ЦПК України.

Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини 2 статті 448ЦПК України, cкарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до статті 449 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (стаття 3 Закону).

Згідно з ч.1 ст. 26 Закону, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного устатті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з пунктом 1 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016року №2832/5 станом на час винесення оскаржуваної постанови (07.06.2018 року)) передбачено, що виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону.

Частиною першою ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

За рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Сторона виконавчого провадження у разі неможливості з`явитися на призначений час письмово повідомляє про це державного виконавця шляхом подання заяви (клопотання), в якій (якому) зазначає про зручні для неї час та (або) місце проведення побачення стягувача з дитиною.

Відповідно до п.6 розділу IХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 2 квітня 2012 року № 512/5 при виконанні рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною державний виконавець за потреби залучає органи опіки та піклування.

За наявності обставин, що перешкоджають проведенню побачення стягувача з дитиною, державний виконавець відкладає проведення.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем.

Частина 5 статті 64-1 Закону встановлює, що у разі виконання рішення боржником виконавець складає акт та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, а ч.6 зазначеної норми закону передбачено, що, якщо боржник у подальшому перешкоджає побаченням стягувача з дитиною, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. Після відновлення виконавчого провадження державний виконавець повторно здійснює заходи, передбачені цією статтею.

Якщо після закінчення виконавчого провадження з виконання рішення про встановлення побачення з дитиною з підстави, передбаченої пунктом 9 статті 39 Закону, до державного виконавця надійшла заява про відновлення виконавчого провадження у зв`язку із перешкоджанням боржником побаченню стягувача з дитиною, державний виконавець виносить постанову про відновлення виконавчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця Покровського ВДВС міста Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області Кіптик К.С. від 22 липня 2019 року закінчено виконавче провадження №59379575 з примусового виконання виконавчого листа №2/215/194/18 виданого 03 серпня 2018 року Тернівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про зобов`язання ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з його донькою ОСОБА_4 , згідно з графіком, встановленим рішенням виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради від 18 січня 2017 року №42.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що державний виконавець діяв у межах наданих йому повноважень з метою реального виконання рішення суду про побачення батька з дитиною, оскільки державний виконавець дійшов передчасного висновку про закінчення виконавчого провадження, так як повинен був враховувати не лише позицію сторін виконавчого провадження, а й інтереси дитини, та в разі потреби вирішити питання про залучення органу опіки та піклування.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги скаржника, що відповідно до рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 березня 2018 року встановлено графік побачень його з донькою – щоп`ятниці з 17:00 години до неділі 13:00 години. Акт про виконання рішення суду державний виконавець склала у п`ятницю 19 липня 2019 року об 17:05 годині, однак зазначений Акт не може бути доказом того, що графік побачень виконаний у повному обсязі, оскільки побачення з донькою мало тривати до 13:00 години 21 липня 2019 року, однак, всупереч заяві скаржника державний виконавець не скасував, як передчасну та таку, що не відповідає його положенням, постанову від 22 липня 2019 року про закриття виконавчого провадження №59379575, оскільки державним виконавцем не було встановлено причину короткотривалості побачень батька з дитиною, не з`ясовано причину небажання самої дитини спілкуватись з батьком, не встановлено причину відсутності такого бажання, не вирішено питання щодо залучення органу опіки та піклування .

На думку колегії суддів, заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , про те, що в результаті винесення незаконних постанов державним виконавцем та його бездіяльності порушені права малолітньої дитини скаржника на спілкування з ним, відповідно до графіка побачень, оскільки бездіяльність державного виконавця сприяла тому, що державними органами примусово не виконане по цей час рішення суду, оскільки участь батька у вихованні малолітньої доньки та спілкуванні з нею повинні у повній мірі відповідати інтересам як батька, так і дитини, а також достатнім для забезпечення участі батька у процесі виховання дитини. 

Не можуть бути підставою для скасування ухвали суду доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що суд першої інстанції проігнорував вимоги ст. ст. 63, 64-1, 75 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець проігнорував ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у постанові про відкриття виконавчого провадження №59379575 не стягнув з боржниці ОСОБА_2 виконавчий збір у розмірі 8346 грн. та вимоги ст. ст. 63, 64-1, 75 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки згідно актів від 05.07.2019 року, 10.07.2019 року, 12.07.2019 року та 19.07.2019 року не зафіксоване виконання рішення суду боржником ОСОБА_2 та не накладено штраф у розмірі 11 900 грн., оскільки дані вимоги непідлягають розгляду у порядку цивільного судочинства, з огляду на наступне.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Згідно частини першої статті 18 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безимянная проти Росії» (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту».

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії Покровського відділу державної виконавчої служби м. Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якій зокрема посилався на те, що державний виконавець не виконав дій, передбачених ч. 3 ст. 27, п. 9 ч. 1 ст. 39, ч. 3, ч. 4 ст. 64-1 ЗУ «Про виконавче провадження», чим сприяв неотриманню від боржниці ОСОБА_2 у державний бюджет коштів, що складаються із виконавчого збору та штрафів за невиконання рішення суду.

Згідно із частиною другою статті 74 Закону «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Отже, імперативною нормою, а саме частиною другою статті 74 Закону № 1404-VIII закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.

До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у Постановах від 6 червня 2018 року у справі № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 545/2246/15-ц (провадження №14-639цс18), від 3 та 10 квітня 2019 року у справах № 370/1288/15 (провадження № 14-612цс18) та № 766/740/17-ц (провадження № 14-664цс18).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що справа в частині визнання бездіяльності державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби м. Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області по не накладанню штрафів за невиконання рішення суду та не стягнення з боржника виконавчого збору має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню з прийняттям нової ухвали, якою скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, визнати постанову державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби м. Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про закінчення виконавчого провадження від 22 липня 2019 року по виконанню виконавчого листа №2/215/194/18, виданого Тернівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 серпня 2018 року незаконною та скасувати її.

Ухвала суду в частині визнання бездіяльності державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби м. Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області по не накладанню штрафів за невиконання рішення суду та не стягнення з боржника виконавчого збору підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі в цій частині з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255, частин першої, другої статті 377 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 377, 381 - 384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 вересня 2019  року скасувати та прийняти нову ухвалу.

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, визнати постанову державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби м. Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про закінчення виконавчого провадження від 22 липня 2019 року по виконанню виконавчого листа №2/215/194/18, виданого Тернівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 серпня 2018 року незаконною та скасувати її.

Провадження у справі в частині визнання бездіяльності державного виконавця Покровського відділу державної виконавчої служби м. Кривого Рогу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області по не накладанню штрафів за невиконання рішення суду та не стягнення з боржника виконавчого збору закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 його право на звернення з зазначеними вимогами в порядку адміністративного судочинства.

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному поряду безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 лютого 2020 року.

Головуючий:

Судді: