Справа № 727/7824/16-ц

                                                       Провадження № 2/727/324/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2020 року         Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді                                        Чебан В.М.

при секретарі                                                Гладкій Л.І.

за участю представника позивача                     ОСОБА_1

за участю відповідачів                                 ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю представника відповідача                 ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся із позовною заявою до відповідачів, в якій посилається на те, що позивач на протязі тривалого періоду часу постійно спілкувався з ОСОБА_6 , який робив вигляд, що турбується про нього, допомагав у придбанні спиртних напоїв та продуктів харчування.

       В процесі спілкування ОСОБА_6 постійно говорив про необхідність виготовлення документів на самочинне будівництво до квартири. Позивач передав ОСОБА_7 правовстановлюючі документи на квартиру для здійснення узаконення самочинного будівництва та 29 січня 2014 року видав на його ім`я довіреність, посвідчену Король О.В., приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу. Позивач в зміст довіреності не вчитувався, оскільки ОСОБА_6 переконав його, що він уже все прочитав і там все правильно написав. В кінці 2015 року йому зателефонувала ОСОБА_8 і повідомила, що його квартиру продають, що ОСОБА_6 з покупцями приходив дивитись квартиру.

Позивач звернувся до Реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції і довідався про те, що 07 березня 2014 року ОСОБА_6 відчужив належну йому квартиру на підставі договору купівлі-продажу своєму сину ОСОБА_2 .

Позивач грошових коштів за квартиру не отримував, і не бажав відчужувати єдине своє житло, так як вважав, що видавав довіреність на узаконення самочинного будівництва, а не на відчуження квартири.

       Вважає, що укладений договір купівлі – продажу суперечить вимогам ст. ст. 638, 655 ЦК України, а довіреність – вимогам ст.ст.1000-1006 ЦК України, а тому зазначені правочини підлягають визнанню недійсними.

       Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11.11.2016 року було залучено відповідача ОСОБА_2 як правонаступника, спадкоємця першої черги за ОСОБА_6 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 15.05.2018 року було залучено до участі в цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання доручення та договорів купівлі-продажу недійсним, в якості співвідповідача по справі – ОСОБА_3 .

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28.11.2018 року залишено без розгляду позовну вимогу про визнання недійсним доручення, яке видане ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_7 , посвідчене 29.01.2014 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Король О.В., у зв`язку з тим, що даний договір є предметом спору у цивільній справі №727/10189/17.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28.11.2018 року провадження у цій справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці, а саме рішення за результатами розгляду цивільної справи №727/10189/17за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , про визнання частково недійсним доручення, визнання недійсним укладеного договору купівлі-продажу присадибної земельної ділянки.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 10.09.2019 року поновлено провадження у справі №727/7824/16-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку з набрання законної сили судовим рішенням в справі №727/10189/17.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, пояснивши, що спірна квартира є єдиним житлом Позивача, яке він не мав наміру продавати, грошей від продажу квартири він від ОСОБА_6 не отримув, а останній ввів його в оману, діяв з перевищенням повноважень, відповідно укладений договір підлягає визнанню недійсним.

Відповідач ОСОБА_2 допитаний в судовому засіданні за правилами свідка пояснив, що покійний ОСОБА_7 є його батьком, який запропонував йому придбати квартиру із земельною ділянкою. Оскільки, в той час його син одружувався, він разом з дружиною вирішив придбати майно для молодого подружжя. У його батька були ключі від квартири та всі необхідні документи для продажу квартири. 07 березня 2014 року він разом із батьком та дружиною ОСОБА_3 оформили у нотаріуса договір купівлі –продажу кватири та земельної ділянки, після чого він передав батькові грошові кошти в сумі 20 000,00 доларів США та оплатили порівну послуги у нотаріуса. Мельников ОСОБА_9 не пред`являв до батька жодних претензій, йому відомо, що у ОСОБА_5 були постійні проблеми з кредиторами, батько неодноразово закривав за нього борги.

Відповідачка ОСОБА_3 допитана в судовому засідання за правилами свідка дала аналогічні пояснення, підтвердивши факт розрахунків за придбану спірну квартиру її чоловіком ОСОБА_2 .

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засідання вважала, що відсутній правові підстави для визнання недійсним договору купівлі – продажу квартири, оскільки видана довіреність від 29 січня 2014 року давала повноваження ОСОБА_7 на відчуження майна від імені ОСОБА_5 , вона є дійсною, не визнана недійсною відповідним рішення суду.

Вивчивши і розглянувши матеріали справи, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в їх сукупності в межах заявлених вимог, суд приходить до наступних висновків.

У відповідності до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 13.04.2004 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Чернівецької державної нотаріальної контори Новосельською І.Л., позивач ОСОБА_5 який проживає по АДРЕСА_2 є спадкоємцем майна громадянки ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкове майно, на яке видане свідоцтво складається з квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 31,0 кв.м., житловою площею 22,0 кв.м., що складається з двох житлових кімнат, спадкова справа №424/2004, зареєстровано в реєстрі за №5-1349 (т.1 а.с.8).

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 07.03.2014 року, відповідач ОСОБА_6 , який діє від імені ОСОБА_5 , на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Король О.В. 29.01.2014 року, як продавець продав ОСОБА_2 як покупцю квартиру АДРЕСА_3 . За цим договором продавець передав майно (предмет договору) у власність покупця, а представник покупця прийняв майно і сплатив за нього обговорену грошову суму. Продаж майна за домовленістю сторін вчинено за ціною 83233,00 грн., отримані представником продавця від покупця до підписання цього договору. Сторони стверджують факт повного розрахунку за цим договором (т.1 а.с.157-158).

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна позивач ОСОБА_5 є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 31,0 кв.м., житловою площею 22,0 кв.м., що складається з двох житлових кімнат, на підставі свідоцтва про право на спадщину ВВС/078033 (а.с.10-11). Із Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_3 ,загальною площею 31,0 кв.м., житловою площею 22,0 кв.м., що складається з двох житлових кімнат, на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 696, виданий 07.03.2014 року (т.1 а.с.71-72).

Відповідач ОСОБА_3 надала згоду на придбання (купівлю) спірної квартири, загальною площею 31,0 кв.м., житловою площею 22,0 кв.м., що складається з двох житлових кімнат, що підтверджується заявою від 07.03.2014 року, засвідченою приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу, Балацьким О.О. (т.1 а.с.176).

Відповідно до довідок КЖРЕП №5 від 01.12.2016 року та 12.04.2018 року, власником без реєстрації в квартирі АДРЕСА_3 , являється відповідач ОСОБА_2 , позивача ОСОБА_5 зазначено як колишнього власника (т.2 а.с.55).

Відповідно до акту №472 від 08.12.2016 року складеного комісією в складі працівників КЖРЕП №5, колишній власник ОСОБА_5 , 1951 року народження в квартирі АДРЕСА_3 , не проживає (т.1 а.с.51).

Із копій квитанції та акта звірки взаєморозрахунків за електроенергію №60357 станом на 13.04.2018 року відповідачем ОСОБА_2 заборгованість відсутня (т.2 а.с.54).

Згідно постанови про закриття кримінального провадження від 18.03.2016 року, за зверненням ОСОБА_10 , кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015260040003889 від 31.12.2015 року закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення (т.1 а.с.14). З постанови про закриття кримінального провадження від 18.03.2016 вбачається, що брат позивача ОСОБА_10 30.12.2015 звернувся до Шевченківського ВП ЧВП ГУНП України в Чернівецькій області про вчинення ОСОБА_7 шахрайства щодо позивача. Дійшовши висновку, що між сторонами склались цивільно-правові відносини, орган досудового розслідування закрив провадження у справі (т.1 а.с.14). Згідно пояснень представника позивача, наданих в судовому засіданні, зазначена постанова позивачем – не оскаржувалась.

Відповідно до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Загальні наслідки недійсності правочину визначає ст.216 ЦК України, відповідно до яких недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, а згідно зі статтею 236 ЦК України правочин є недійсним з моменту його вчинення та не породжує тих юридичних наслідків, задля яких укладався, у тому числі не породжує переходу права власності до набувача. За загальним правилом наслідком недійсності угоди є застосування двосторонньої реституції, яка не ставиться в залежність від добросовісності сторін угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 216 ч.3 ЦК України визначає, що загальні наслідки недійсності угоди застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.        

Згідно ст.ст.237, 238 ЦК України , представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє (ст. 239 ч.1 ЦК України).

Судом встановлено, згідно довіреності від 29.01.2014 року посвідченої приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Король О.В. позивач ОСОБА_5 уповноважив за життя ОСОБА_2 на розпорядження всім своїм майном та надав право представляти свої інтереси в усіх підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності втому числі в органах нотаріату, а також право продати майно належне позивачу із встановленням його ціни на власний розсуд (т.1 а.с.70, 149).

У частинах 3, 4 ст. 82 ЦПК України зазначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 22 квітня 2019 року, яке залишено в силі постановою Чернівецького апеляційного суду від 21 серпня 2019 року, в задоволені позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним доручення, яке видане ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_7 , посвідченого 29.01.2014 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Король О.В., визнання недійсним договору купівлі-продажу присадибної земельної ділянки площею 0,0364 га за адресою: АДРЕСА_3 , було відмовлено (т.2 а.с.98-111).

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим, ухваленим відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, має відповідати завданню цивільного судочинства.

Таким чином, вивчивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази, безпосередньо досліджені під час судового розгляду, застосувавши норми що регулюють спірні правовідносини, з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням, суд приходить висновку про відсутність підстав для визнання недійсним оскаржуваного договору купівлі-продажу від 07.03.2014 року на спірну квартиру, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Також згідно вимог ч.9 ст.158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. З огляду на наведену норму Закону, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою суду від 11 листопада 2016 року, у вигляді накладення арешту та заборони відчуження на квартиру під номером АДРЕСА_1 , підлягають скасуванню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст..ст.203, 207, 214, 215, 216, 236, 237, 238 ЦК України, ст.ст.4, 12, 13, 76, 81, 141, 263, 264, 265, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

         В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу – відмовити.

Після набрання рішенням суду законної сили скасувати заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту та заборони відчуження на квартиру під номером АДРЕСА_1 , застосовані згідно з ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11.11.2016 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

З повним текстом рішення суду учасники справи можуть ознайомитись 20 лютого 2020 року.                                 

       СУДДЯ: