Судове рішення 2-а-301/10 від 09.04.2010

Судове рішення #8487989

Справа №2-а-301

2010 рік

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2010 року м.Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого – судді Гургули В.Б.

секретаря Василюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі про визнання неправомірною відмову відповідача щодо підвищення їй пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов”язання нарахувати та виплатити їй підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2006р. по грудень 2006р., з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 22.12.2008р., з 01.01.2009р. по 31.12.2009р.

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача про визнання неправомірною відмову відповідача щодо підвищення йому пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов”язання нарахувати та виплатити їй підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01.01.2006р. по грудень 2006р., з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 22.12.2008р., з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. Позов обґрунтовувала тим, що згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни, до яких він відноситься, з 01.01.2006 р. пенсії підвищуються на 30% від мінімальної пенсії за віком. Незважаючи на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» призупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. визнано неконституційними вказані положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Так само згідно Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008р. від 22.05.2008р. визнані неконституційними положення Закону України „ Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, згідно яких ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” викладена в новій редакції. Однак, відповідач у 2007р. взагалі не виплачував підвищення до пенсії, а за 2008р. виплачував лише 10 % мінімальної пенсії за віком. На його звернення відповідач відмовився провести перерахунок і виплатити йому належне підвищення до пенсії як дитині війни.

Позивачка у судовому засіданні позов підтримала, просила його задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з”явився, у поданій суду заяві позов не визнав, просив справу розглянути у його відсутності.

Вислухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо захисту порушеного права на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Позивачка є пенсіонером, народився 03 вересня 1938 р. Вона відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 р., набула статусу «дитина війни», тому згідно ст.6 вказаного Закону має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до вимог ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зазначене підвищення пенсії дітям війни в 2006р. повинно було запроваджуватись поетапно за результатами виконання бюджету у першому півріччі у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 р. так і не визначив порядку виплати 30% надбавки до пенсії дітям війни, тому позовні вимоги за 2006 р. не підлягають до задоволення.

Дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 р. було зупинено ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік” (з урахуванням положень п.12 ст.71 цього Закону).

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 визнані неконституційними положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відновлено. Відповідно до п.5 резолютивної частини вказаного рішення воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними. У відповідності з вимогами ч.2 ст.152 Конституції України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.

Згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов’язок по нарахуванню і виплаті передбаченої ст.6 Закону доплати до пенсії позивачу покладено на управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі.

Судом встановлено, що всупереч рішенню Конституційного Суду України відповідач не нараховував та не виплачував позивачу вказане підвищення до пенсії, що мало бути нараховане і виплачене за період з 01.01.2006р. по грудень 2006р., з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 22.12.2008р., з 01.01.2009р. по 31.12.2009р.

Стосовно вимоги за 2008р. судом встановлено, що згідно п.41 розд.П Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена в новій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Вказані положення визнані неконституційними згідно Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. Незважаючи на те, що з 22.05.2008 р. відновлено дію ст.6 Закону у попередній редакції, відповідач всупереч рішенню Конституційного Суду України в період з 22.05.2008р. до 22.12.2008р. та з 01.01.2009р. по 31.12.2009р. нараховував та виплачував позивачці підвищення до пенсії у розмірі лише 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

У відповідності до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод чи інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Оскільки позивачка звернулася з позовом лише 09.03.2010р., а відповідачем заявлено клопотання про застосування річного строку звернення до суду, суд вважає, що у позові за період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. до 22.12.2008р. слід відмовити за пропуском строку до адміністративного суду.

Положення ч.3 ст.28 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини – мінімального розміру пенсії за віком для розрахунку інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 ст.28 вказаного Закону, мінімального розміру пенсії за віком.

Відповідно до ст.54 Закону України „ Про державний бюджет на 2009р.”, встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, дорівнює розміру, який діяв у грудні 2008р. (498 грн.).

За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені позивачкою вимоги за 2009р. підлягають до часткового задоволення. Слід визнати неправомірними дії відповідача щодо невиплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.03.2009р. по 31.12.2009р..; зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.03.2009р. по 31.12.2009р. з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.54 Закону України „ Про державний бюджет на 2009р.” та виплачених сум.

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», ст.54 Закону України „Про Державний бюджет на 2009 рік”, Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007, Рішення Коституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, керуючись ст.ст. 159-163, 167 КАС України, суд –

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.03.2009р. по 31.12.2009р. з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.54 Закону України „ Про державний бюджет на 2009р.” та виплачених сум.

У решті позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду до Львівського апеляційного адміністративного суду може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАСУ – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються через Тисменицький районний суд.

Головуючий В.Б.Гургула