Справа № 2-5/2010

РІШЕННЯ

ІМ’ЯМ УКРАЇНИ

24 березня 2010 р.                         м. Кам’янка-Дніпровська

    Кам’янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області в складі:

    Головуючого             судді         Петрова В.В.

    при секретарі                     Поздняковій Г.А.

    за участю адвоката                     ОСОБА_1            

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 сільської ради Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області, ОСОБА_5, про  визнання недійсним рішення ОСОБА_4 сільської ради, визнання недійсними державних актів на право приватної власності, про відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав,

за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відновлення меж земельної ділянки,  про скасування державного акту  на право приватної власності на землю  на ім’я ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

    21 липня 2009 р. представник позивачів  ОСОБА_6, який діє від імені позивачів на підставі угод про надання правової допомоги,  звернувся до суду із зазначеною позовною заявою,в якій він зазначає, що рішенням виконкому Кам’янсько-Дніпровської районної ради від 18.12.1971 р. за № 340 ОСОБА_2 було виділено земельну ділянку розміром 0,40 га, розташовану за адресою:   с. Нововодяне  Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області, вул. Чкалова, 56, для забудови. Після цього між ОСОБА_2 та користувачами сусідньої земельної ділянки (с. Нововодяне, вул. Чкалова, 58) було погоджено межу між земельними ділянками шляхом встановлення паркану.  Ця межа (штакетний паркан) більше 30 років визначала фактичне використання земельних ділянок, на теперішній час також цей паркан є у наявності. Крім того, користувачем земельної ділянки за адресою: с. Нововодяне, вул. Чкалова, 56, є також і ОСОБА_3, оскільки їй на праві приватної власності належить саме домоволодіння на підставі прийняття його  у спадщину. Приблизно у жовтні - листопаді 2008 р.  до позивачів прибули фахівці із землеустрою та встановили нові межові знаки між земельними  ділянками № 56 та № 58 по вул. Чкалова.  Представник позивачів зазначає, що жодних актів погодження нових меж земельної ділянки, актів винесення нових меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) позивачами підписано не було.  ОСОБА_3 звернулася із заявою до ОСОБА_4 сільської ради з проханням  утримання від подальших дій, які порушують її право на користування земельною ділянкою, відповіді на цю заяву вона не отримала, однак отримала усну відповідь, що  рішенням ОСОБА_4 сільської ради № 13 від 17.02.1994 р. на ім’я ОСОБА_3 було видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку за адресою:  с. Нововодяне, вул. Чкалова, 53, площею 0,37 га. Представник позивачів зазначає, що як стало відомо пізніше, заява від 20.12.1993 р.  про передання у власність землі  була написана не позивачами. Під заявою стоїть підпис лише про те, що ОСОБА_3 отримала паспорт та державний акт. Але навіть  цей підпис виконаний від імені ОСОБА_3 іншою особою, сам державний акт ОСОБА_3 ніколи не бачила, завжди вважала, що вона лише користувач земельної ділянки.  Саме різниця в розмірах земельної ділянки, наданої для забудови (0,40 га) та земельної  ділянки, наданої у власність (0,37 га) і спричинила межовий спір.  В свідоцтві про забудову  земельної ділянки в сільських населених пунктах, яке підтверджує факт надання земельної ділянки для забудови ОСОБА_2, зазначено, що земельну ділянку площею 0,40 га виділено з земель радгоспу «Україна» на підставі шнурової книги № 13. Саме цю книгу, як вважає представник позивачів, і належить вважати земельно-обліковим документом, який містить інформацію про розмір земельної ділянки.  На запит було отримано копії аркушів шнурової книги, з яких видно, що стоїть виправлення  розміру на 0,37   га, воно нічим не застережено, не зазначено підстави виправлення. Крім того, у зв’язку з порушенням розміру земельної ділянки призвело до порушення будівельних норм, а саме:  нові незаконні межі між земельними ділянками № 56 та № 58  по вул. Чкалова  порушують ці норми, оскільки відстань від межі до будинку позивачів є меншою за 1,0 метр. Фактичне ж використання   позивачами земельної ділянки  в межах, визначених штакетним парканом, здійснювалося з моменту її надання в 1971 році безпосередньо до  порушення прав у жовтні 2008 року.  Тому позивачі та їх представник вважають, що  необхідно також відновити стан земельної ділянки позивачів шляхом  відновлення меж із сусідньою земельною ділянкою  № 58 по вул. Чкалова за фактичним використанням земельної ділянки (по довгостроковому межовому знаку – штакетному паркану).  

16 грудня 2009 року позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 змінили свої позовні вимоги, називаючи ОСОБА_5Ф не третьою особою, а відповідачем по справі (а.с. 106). Зміну своїх вимог вони пояснили наступним:  в 2008 році ОСОБА_5  отримала державний акт на право приватної власності на землю нового зразка, про що їм раніше відомо не було. Нова форма державного акту містить кадастровий номер земельної ділянки, що визначає її точне розташування на місцевості. Саме таке розташування сусідньої земельної ділянки з її новими межами не були погоджені з позивачами, спричинивши порушення їх прав.   Нові межові знаки було встановлено  фахівцями із землеустрою, а саме: інспектором Скиба П.С., вони   зменшили площу земельної ділянки позивачів приблизно на 50 см вглиб домоволодіння № 56. Актів погодження нових меж земельної ділянки, актів винесення нових меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не підписувалося.  Позивачі також дізналися, що рішенням Новодянської сільської ради від 22.03.1996 р. за № 13 на ім’я ОСОБА_7  було видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку розміром 0,39 га, розташовану в с. Нововодяне, вул. Чкалова, 58.  

16 лютого 2010 р. позивачі та їх представник ОСОБА_6 знову змінили вимоги, при цьому просили частину вимог залишити без розгляду. Остаточно їх вимоги виглядають таким чином, просить:

1) визнати недійсним рішення ОСОБА_4 сільської ради народних депутатів № 13 від 22.03.1996 р. в частині щодо передання ОСОБА_7 у приватну власність земельної ділянки розміром 0,39 га, розташованої за адресою: с. Нововодяне, вул. Чкалова, 58,

    2) визнати недійсними державні акти  на право приватної власності серії ЯЗ № 223910 та № 223911, видані 30.04.2009 р.  на земельні ділянки, вул. Чкалова, 58 в с. Нововодяне Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області.

1.   відновити стан земельної ділянки, розташованої за адресою: будинок № 56 по вул. Чкалова в с. Нововодяне Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області, який  існував до порушення  прав шляхом відновлення межі із земельною ділянкою,  розташованою за адресою: будинок № 58 по вул. Чкалова в с. Нововодяне Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області, за фактичним використанням земельної ділянки.

06 жовтня 2009 р.  ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про відновлення меж земельної ділянки. В позовній заяві вона зазначає, що  позивачі-відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3  порушили встановлену межову лінію  їх земельних ділянок, самовільно літом 2008 року переставили свій паркан із сітки-рабиці вздовж межи вглиб її подвір’я, а тепер в судовому порядку виставляють вимоги, щоб закріпити за собою самозахват. Самовільні дії  позивачів-відповідачів ОСОБА_5 оскаржила до сільської ради. Для розгляду її скарги з ради прибули представник земельних ресурсів інспектор з контролю та охорони земель ОСОБА_8, ОСОБА_9, та землемір ради. Комісія відновила межові знаки, а ОСОБА_2 І ОСОБА_3 відмовилися виконати рішення комісії.  

ОСОБА_5 просить зобов’язати ОСОБА_3 та ОСОБА_2 прибрати свій паркан та відновити межу  її приватизованої земельної ділянки, розташованої за адресою: с. Нововодяне Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області, вул. Чкалова, 58. Крім того, 24 лютого 2010 р. відповідач-позивач ОСОБА_5 та її представник адвокат ОСОБА_1 доповнили позовні вимоги, окрім попередніх вимог, вони просять:  скасувати державний акт  на право приватної власності на землю серії ЗП 000008-299 від 15.08.1994 р., реєстровий номер 123, виданий ОСОБА_3 на підставі рішення ОСОБА_4 сільської  ради народних депутатів № 13 від 17.02.1994 р., про передання у приватну власність земельної ділянки площею 0,37 га, розташованої за адресою: будинок № 56 по вул. Чкалова в с. Нововодяне Кам’янсько-Дніпрвоського району Запорізької області.

В судовому засіданні ОСОБА_3, її  їх представник ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали,  вважають їх законними, обґрунтованими,  позовні вимоги ОСОБА_5  не визнали.

ОСОБА_2  до судового засідання не з’явилася.    Від неї надійшла заява про розгляд справи у її відсутність.

ОСОБА_5  та її представник   адвокат ОСОБА_1 заявлені ОСОБА_5Ф вимоги підтримали, а проти заявленого ОСОБА_2 та ОСОБА_3  позову  заперечують, суду пояснили, що  ОСОБА_3 самовільно захопила частину земельної  ділянки  ОСОБА_1.

Представник відповідача ОСОБА_4 сільської ради Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області Сушко позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3  не визнала,  не заперечує проти задоволення позову ОСОБА_1.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, суд приходить  до наступного висновку:

 ОСОБА_3 є власником земельної ділянки розміром 0,37 га, розташованої за адресою: с. Нововодяне Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області, вул. Чкалова, 56, наданої для розвитку особистого підсобного господарства, що підтверджується державним актом  № 123 від 15.08.1994 р., виданого на підставі рішення ОСОБА_4 сільської ради  від 17.02.1994 р. за № 13 (а.с. 9 та 119).  

Також ОСОБА_3 є власником житлового будинку № 56, розташовано в с. Нововодяне Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області, вул. Чкалова, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину по заповіту від 17.12.1991 р. (а.с.15) та реєстраційним посвідченням БТІ (а.с. 16).

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_2 не є власником ані будинку, ані земельної ділянки, спір про межу якої розглядає суд. Свої вимоги ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що їй було надано земельну ділянку розміром 0,40 га на забудову, надаючи на підтвердження цього факту копію свідоцтва на забудову земельної ділянки в сільських населених пунктах України (а.с. 11). З наданої ОСОБА_2 копії паспорту та цього свідоцтва видно, що  написання прізвища особи має розбіжності. Так, в паспорті російською мовою прізвище позивача-відповідача пишеться «Дидушенко» (а.с. 13), а в свідоцтві – «Дедушенко» (а.с 11). Доказів встановлення факту належності документу   ОСОБА_2 суду не надано. Відповідно до ст. 60 ЦПК України к ожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно  до ст. 386 ЦК України вимоги про захист від порушення права  власності може заявляти власник. ОСОБА_2 власником земельної ділянки, щодо межі якої виник спір, не є, тому в частині її вимог до ОСОБА_4 сільської ради та ОСОБА_5 суд вважає за необхідне відмовити.

Щодо  частини позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення ОСОБА_4 сільської ради народних депутатів № 13 від 22.03.1996 р. в частині щодо передання ОСОБА_7 у приватну власність земельної ділянки розміром 0,39 га, розташованої за адресою: с. Нововодяне, вул. Чкалова, 58,   а також щодо визнання  недійсними державних актів на право приватної власності серії ЯЗ № 223910 та № 223911, видані 30.04.2009 р.  на земельні ділянки, вул. Чкалова, 58 в с. Нововодяне Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області суд вважає за необхідне відмовити з таких підстав:  

Стаття 16 ЦК України регламентує, що  кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.   Частина  2 цієї статті зазначає, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право;  відновлення становища, яке існувало до порушення;   примусове виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

ОСОБА_5 є власником земельної ділянки розміром 0,25 га, наданої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), яка розташована  по вул. Чкалова, 58 в с. Нововодяне Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 223910, виданим 30.04.2009 р. Крім того, ОСОБА_5 є власником земельної ділянки розміром 0,14 га, наданої для ведення особистого селянського господарства, яка розташована  по вул. Чкалова, 58 в с. Нововодяне Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 223911, виданим 30.04.2009 р.

Будинок № 58 по вул. Чкалова в с. Нововодяне Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області також належить ОСОБА_5 на підставі рішення суду № 2-764/2008 від 11.07.2008 р.,  що підтверджується його копією, витягом  про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Це майно, як видно з рішення суду, вона отримала у спадщину. Первинно земельну ділянку розміром 0,39 га для ведення підсобного господарства було виділено у приватну власність  ОСОБА_7, що підтверджувалось державним   актом серії ЗП 000008 від 11.11.1996 р.  (а.с. 10).

Правом власності, відповідно до ст. 316 ЦК України,   є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.  Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, що обумовлюється ч. 1 ст. 317 ЦК України. Це положення дублюється і в статті 78 ЗК України.

Зміну цільового  призначення однієї й тієї ж самої земельної ділянки було обумовлено в рішенні сесії ОСОБА_4 сільської ради від 26.12.2008 за № 6 – для приведення у відповідність до чинного законодавства.  При цьому загальний розмір земельної ділянки залишився незмінним – 0,39 га.

В матеріалах справи є акт про погодження меж землекористування, в якому, окрім підпису позивача-відповідача ОСОБА_3, міститься й зазначення серії та номеру паспорту ОСОБА_3 (а.с. 12). Тому твердження ОСОБА_3, що не було погоджено межу, суд до уваги не приймає, оскільки це спростовується обумовленим доказом.

22.09.2008 р. ОСОБА_5 звернулась до Кам’янсько-Дніпровського районного відділу Державного підприємства Центру ДЗК з проханням виготовити технічну документацію із землеустрою та державний акт на право власності на земельну ділянку розміром 0,39 га, розташовану по вул. Чкалова, 58 в с. Нововодяне, що підтверджується   наданою технічною документацію з Кам’янсько-Дніпровського районного відділу Запорізької регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах». Було здійснено всі дії для виконання замовлення ОСОБА_5  

Стаття 193 ЗК України визначає, що державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів. Державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів.

Також, відповідно до листа від Кам’янсько-Дніпровського районного відділу Запорізької регіональної філії Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» за вих. № 01-11/43 від 26.01.2010 р. ОСОБА_5  має 0,25 га (для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд) та 0,14 га  (для ведення особистого селянського господарства) по вул. Чкалова, 58 в с. Нововодяне, а ОСОБА_3 має земельну ділянку 0,37 га (для особистого підсобного господарства) по вул. Чкалова, 56 в с. Нововодяне (а.с. 171).

Представником  позивача-відповідача ОСОБА_3 було  12.11.2008 р. написано заяву до відділу Земельних ресурсів, копія  якої є в матеріалах справи (а.с. 17), з проханням утриматися від дій щодо змінення межі між земельними ділянками № 56 та № 58 в с. Нововодяне по вул. Чкалова.  Також представник позивачів-відповідачів ОСОБА_6 05.03.2009 р. надсилав скаргу до Кам’янсько-Дніпровської міжрайонної прокуратури (а.с. 18), та 23.04.2009 р. – до прокуратури Запорізької області (а.с. 19). У відповідь 13.04.2009 р. Кам’янсько-Дніпровська міжрайонна прокуратура надіслала лист, зі змісту якого вбачається, що згідно до перевірки комісією ОСОБА_4 сільської ради від 25.11.2008 р.   земельна ділянка, надана ОСОБА_3, складає в натурі 0,3807 га, а згідно до держакту – 0,37 га, тобто на 0,0107 га більше, а земельна ділянка, надана ОСОБА_5, складає в натурі 0,3881 га, а по держакту – 0,39, тобто  на 0,0019 га менша (а.с. 21- зворот).  З відповіді Запорізької обласної прокуратури від 27.05.2009 р.  видно, що підстав для прокурорського  реагування на даний час не вбачається (а.с. 22).

Надану позивачем-відповідачем ОСОБА_3 копію  заяви про те, що вона просила надати їй 0,38 га  для ведення підсобного господарства (а.с. 23 та 120) суд до уваги не приймає, оскільки документ виконаний у неналежній  якості, текст повністю неможливо прочитати, копію належним чином не завірено. Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В матеріалах справи знаходиться копія протоколу № 24 засідання виконкому Кам’янсько-Дніпровської райради депутатів працюючих Запорізької області УРСР від 30.12.1971 р. (а.с. 55) та перелік забудовників на 1971 рік (а.с. 59), надані Державним архівом  Запорізької області   (а.с. 54). Відповідно до цього документу, на який як на доказ посилаються позивачі-відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_2 та їх представник ОСОБА_6, в тій частині, що ОСОБА_10 отримувала під забудову 0,40 га , тому саме з цього розміру необхідно було надавати їй земельну ділянку, однак в цьому ж Переліку зазначено, що за адресою: с. Нововодяне,   вул. Чкалова, 28, також було надано для забудови 0,40 га.

Витяг з Журналу узгодження,  копію якого надано 29 грудня 2009 р. представником позивачів-відповідачів ОСОБА_6 (а.с. 117) суд до уваги не приймає. Зазначений документ не має обов’язкових реквізитів: не завірений належним чином, не має підпису уповноваженої особи, що він відповідає оригіналу, не має печатки.

Позивач-відповідач ОСОБА_3 раніше просила суд визнати недійсним пункт 27 додатку № 1 рішення ОСОБА_4 сільської  ради народних депутатів № 13 від 17.02.1994 р., а саме: щодо передання  ОСОБА_3 у приватну власність земельної ділянки площею 0,37 га, розташованої за адресою: будинок № 56 по вул. Чкалова в с. Нововодяне Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області та  визнати недійсним державний акт  на право приватної власності на землю серії 000008299, виданий ОСОБА_3 на підставі рішення ОСОБА_4 сільської  ради народних депутатів № 13 від 17.02.1994 р., про передання у приватну власність земельної ділянки площею 0,37 га, розташованої за адресою: будинок № 56 по вул. Чкалова в с. Нововодяне Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області. Однак ці  вимоги вона просила залишити без розгляду, про  що судом було винесено ухвалу від 24.02.2010 р. (а.с. 221).

Вимоги щодо скасування державного акту  на право приватної власності на землю серії ЗП 000008-299 від 15.08.1994 р., реєстровий номер 123, виданого ОСОБА_3 на підставі рішення ОСОБА_4 сільської  ради народних депутатів № 13 від 17.02.1994 р., про передання у приватну власність земельної ділянки площею 0,37 га, розташованої за адресою: будинок № 56 по вул. Чкалова в с. Нововодяне Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області, тепер виставляє відповідач-позивач ОСОБА_5 та її представник адвокат ОСОБА_1 В цій частині вимог ОСОБА_5 суд вважає залишити без задоволення, оскільки права ОСОБА_5 порушено не видачею державного акту на ім’я ОСОБА_3, а діями позивачів-відповідачів по фактичному перенесенню  межі.

Відповідно до ст. 126 ЗК України документом, що підтверджує право власності, є державний акт.

З матеріалів справи вбачається, що  ТОВ «Козацькі землі ЛТД» здійснили  геодезичне дослідження, в результаті якого виявлено, що  земельна ділянка, яку фактично займає ОСОБА_3,є більшою, ніж за держаним актом, а земельна ділянка, яку фактично займає ОСОБА_5 – навпаки, є меншою. Тому суд вважає, що необхідно відновити порушений фактичний стан, тобто  відновити межі земельної ділянки відповідно до державного акту серії ЯЗ № 223911 від 30.04.2009 р. про надання ОСОБА_5  земельної ділянки розміром 0,14 га  для ведення особистого селянського господарства та  державного акту серії ЯЗ № 223910 від 30.04.2009 р. про надання ОСОБА_5  земельної ділянки розміром 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

  Згідно до ст. 15 ЦК України  кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.  Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

     До твердження ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та їх представника, що не можна було проводити межу по тому місцю, де є будівля, суд ставиться критично, оскільки  позивачами-відповідачами не надано доказів ріку будівництва цією споруди. Обов’язок доказування законом покладається на сторону, що посилається на цю обставину, як на підставу своїх вимог і заперечень. Не надано ними доказів і того факту, що збудовану будівлю, яка в теперішній час стоїть на межі за держаним актом  та позначена літерою «КН» на абрисі (а.с. 216), було побудовано не самовільно, що на її будівництво є дозвіл.  Частина 3 ст. 375 ЦК України зазначає, що право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

ОСОБА_3 та  ОСОБА_2 були ініціаторами початку судового процесу зі спірного питання, оскільки вважали, що їх права були порушені. Як зазначено вище, ОСОБА_2 взагалі не є власником ані земельної ділянки, ані будинку № 56 по вул. Чкалова в с. Нововодяне. В результаті замірів фактичних  меж земельних ділянок було виявлено, що саме ОСОБА_3 порушила права землевласника ОСОБА_5, фактично пересунувши межу своєї   земельної ділянки вглиб земельної ділянки ОСОБА_5

      Стаття  20 ЦК України встановлює, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.

    Частина 1 ст. 321 ЦК України зазначає, що право власності є непорушним.   Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

            Стаття 391 ЦК України регламентує, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

    Частина 2 ст. 90  ЗК України встановлює, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.  Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду. Це визначається ст. 212 ЗК України.

На  підставі викладеного, суд приходить до висновку, що у вимогах ОСОБА_3 та ОСОБА_2 необхідно відмовити, а вимоги ОСОБА_5 належить задовольнити частково.

Керуючись ст.. ст.. 10, 11, 59,60, 61, 209, 213, 214, 215 ЦПК України , ст. ст. 15, 16, 20, 316, 317 ч. 1, 321 ч. 1, 375 ч. 3, 376,  386, 391 ЦК України, ст. ст. 78, 90 ч. 2, 126, 193, 212 ЗК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові   ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до ОСОБА_4 сільської ради Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області, третя особа ОСОБА_5, про  визнання недійсним рішення ОСОБА_4 сільської ради, визнання недійсними державних актів на право приватної власності, про відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав  - відмовити.

В частині вимог ОСОБА_5 до  ОСОБА_2 про відновлення меж земельної ділянки,  про скасування державного акту  на право приватної власності на землю  на ім’я ОСОБА_3 – відмовити.

Частину вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про відновлення меж земельної ділянки  – задовольнити.  Зобов’язати ОСОБА_3 відновити межі земельної ділянки відповідно до державного акту серії ЯЗ № 223911 від 30.04.2009 р. про надання ОСОБА_5  земельної ділянки розміром 0,14 га  для ведення особистого селянського господарства та  державного акту серії ЯЗ № 223910 від 30.04.2009 р. про надання ОСОБА_5  земельної ділянки розміром 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

В частині вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про скасування  державного акту  на право приватної власності на землю серії 000008299 від 15.08.1994 р., реєстрація № 123 про передачу ОСОБА_3 у приватну власність земельну ділянку площею 0,37 га, розташованої за адресою: будинок № 56 по вул. Чкалова в с. Нововодяне Кам’янсько-Дніпровського району Запорізької області – відмовити.

Заяву про оскарження рішення суду  може бути подано до Запорізького апеляційного суду  через Кам’янсько-Дніпровський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційну скаргу на рішення  суду  може бути подано до Запорізького апеляційного суду  через Кам’янсько-Дніпровський районний суд протягом двадцяти днів з дня подання заяви про оскарження.

Суддя                         В.В. Петров