Постанова

Іменем України

12 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 669/985/16-ц

провадження № 61-19379св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С., Карпенко С. О., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна 2001»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича агрофірма «Перлина Поділля», державний реєстратор Білогірської селищної ради Хмельницької області Яловчук Валерій Васильович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича агрофірма «Перлина Поділля» на рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 06 січня 2017 року у складі судді Давидюка О. І. та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 05 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П`єнти І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, заперечень на позов і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна 2001» (далі - ТОВ «Україна 2001») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича агрофірма «Перлина Поділля» (далі - ТОВ НВА «Перлина Поділля»), державного реєстратора Білогірської селищної ради Хмельницької області Яловчука В. В. про визнання недійсним договору оренди землі та скасування рішення про його державну реєстрацію, посилаючись на те, що 07 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Україна 2001» було укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,8457 га, кадастровий номер 6820387500:04:005:0175, строком на 10 років, який зареєстровано у відділі Держкомзему Білогірського району Хмельницької області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 07 листопада 2012 року № 682030004005413. Відповідно до пункту 37 вказаного договору оренди його дія припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбанням орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки, а згідно з пунктом 38 - шляхом його розірвання. У період дії договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Україна 2001», 26 червня 2016 року між орендодавцем ОСОБА_1 та ТОВ НВА «Перлина Поділля» було укладено договір оренди тієї ж самої земельної ділянки, орендарем якої є ТОВ «Україна 2001», з яким договір оренди не припинив свою дію і не був розірваний. Враховуючи викладене, ТОВ «Україна 2001» просило суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1,8457 га, кадастровий номер 6820387500:04:005:0175, укладений 26 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ НВА «Перлина Поділля», а також скасувати рішення державного реєстратора Білогірської селищної ради Хмельницької області Яловчука В. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 липня 2016 року, індексний номер 30683282, щодо державної реєстрації іншого речового права (права оренди земельної ділянки).

Державний реєстратор Білогірської селищної ради Хмельницької області Яловчук В. В. подав заперечення на позов, в якому зазначив, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, оскільки право оренди земельної ділянки за ТОВ НВА «Перлина Поділля» зареєстровано відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

ТОВ НВА «Перлина Поділля» в запереченні на позов послалося на те, що договір оренди земельної ділянки, укладений 07 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Україна 2001», не було зареєстровано в порядку, передбаченому законодавством, чинним на той час, тому позовні вимоги є безпідставними.

Рішенням Білогірського районного суду Хмельницької області від 06 січня 2017 року позов задоволено. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 1,8457 га (кадастровий номер 6820387500:04:005:0175), укладений 26 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ НВА «Перлина Поділля». Скасовано рішення державного реєстратора Білогірської селищної ради Хмельницької області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 липня 2016 року, індексний номер 30683282, щодо державної реєстрації іншого речового права (права оренди земельної ділянки площею 1,8457 га, кадастровий номер 6820387500:04:005:0175), прийнятого на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного 26 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ НВА «Перлина Поділля». Стягнуто з ОСОБА_1 , ТОВ НВА «Перлина Поділля», а також з державного реєстратора Білогірської селищної ради Хмельницької області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ «Україна 2001» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі по 459,33 грн з кожного.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що внаслідок укладення орендодавцем ОСОБА_1 договору оренди з новим орендарем ТОВ НВА «Перлина Поділля» в період дії договору з попереднім орендарем ТОВ «Україна 2001» були порушені права останнього на користування землею. Оскільки рішення державного реєстратора Білогірської селищної ради Хмельницької області Яловчука В. В. від 28 липня 2016 року, індексний номер 30683282, було прийнято на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного 26 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ НВА «Перлина Поділля», який підлягає визнанню недійсним, то позов у частині скасування рішення державного реєстратора також є обґрунтованим. Посилання представників відповідача ТОВ НВА «Перлина Поділля» на те, що договір оренди земельної ділянки між ОСОБА_1 та ТОВ «Україна 2001» не був належним чином зареєстрований, виходить за межі позовних вимог і не є предметом розгляду цієї справи. Крім цього, договір оренди земельної ділянки від 07 листопада 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Україна 2001», має відмітку посадової особи з прикладенням печатки, що він зареєстрований у відділі Держкомзему Білогірського району Хмельницької області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 07 листопада 2012 року № 682030004005413. Невнесення інформації про зареєстроване право до поземельної книги, якщо це відбулося з вини суб`єкта владних повноважень, не може бути підставою для висновку про відсутність реєстрації.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 05 квітня 2017 року апеляційну скаргу ТОВ НВА «Перлина Поділля» відхилено. Рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 06 січня 2017 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.

У квітні 2017 року ТОВ НВА «Перлина Поділля» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 06 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 05 квітня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, не дослідили у повному обсязі доказів і не звернули уваги на те, що відповідно до вимог чинного законодавства ТОВ НВА «Перлина Поділля» уклало договір оренди землі та зареєструвало його у встановленому законом порядку. Державний реєстратор вчинив реєстраційні дії відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», попередньо отримавши довідку відділу Держгеокадастру у Білогірському районі Хмельницької області з інформацією про відсутність зареєстрованих договорів оренди земельних ділянок, тому право оренди ТОВ НВА «Перлина Поділля» є чинним. Вимоги позивача про скасування оскаржених рішень слід розглядати за правилами адміністративного судочинства. Договір оренди земельної ділянки від 07 листопада 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Україна 2001», не було зареєстровано в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі», і він не міг бути зареєстрований, оскільки не містить всіх необхідних і обов`язкових додатків до нього.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 травня 2017 року відкрито касаційне провадження в цій справі, витребувано її матеріали з Білогірського районного суду Хмельницької області, зупинено виконання рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 06 січня 2017 року та ухвали Апеляційного суду Хмельницької області від 05 квітня 2017 року до закінчення касаційного провадження у справі.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

20 квітня 2018 року справу № 669/985/16-ц Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2019 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2019 року справу було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з оскарженням судових рішень судів попередніх інстанцій, зокрема з підстави порушення правил предметної та суб`єктної юрисдикції.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 19 грудня 2019 року справу повернуто на розгляд до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Судове рішення Великої Палати Верховного Суду мотивоване тим, що у справі № 669/927/16-ц - також за позовом ТзОВ «Україна-2001» до фізичної особи - орендодавця, ТОВ НВА «Перлина Поділля», державного реєстратора про визнання недійсними договорів оренди землі та скасування рішень про державну реєстрацію права оренди, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року дійшла висновку, що вимога про скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки має розглядатися за правилами цивільного судочинства. У справі № 669/927/16-ц суди першої й апеляційної інстанцій не встановили обставин, які б впливали на можливість застосування висновків Великої Палати Верховного Суду щодо юрисдикції суду у вказаній справі. Отже, розгляд цієї справи Великою Палатою Верховного Суду є недоцільним. Оскільки Велика Палата Верховного Суду вже висловила у своїй постанові висновок щодо питання юрисдикції суду у правовідносинах, подібних до тих, що мали місце в цій справі, обґрунтування, наведене в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2019 року, з огляду на чинну редакцію частини шостої статті 403 ЦПК України, не дає підстав для прийняття до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 669/985/16-ц.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 213 Цивільного процесуального кодексу Українивід 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень (далі - ЦПК України 2004 року), рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 214 ЦПК України 2004 року).

Згідно з частиною першою статті 303 та частиною першою статті 304 ЦПК України 2004 року під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими цією главою.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення в повній мірі не відповідають.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі» (далі - Закон № 161-XIV).

Відповідно до статті 13 Закону № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина перша статті 16 Закону № 161-XIV).

Відповідно пункту 2 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою.

Частиною першою статті 14 Закону № 161-XIV передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно з частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом визнання угоди недійсною.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,8457 га, кадастровий номер 6820387500:04:005:0175, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Сивківської сільської ради Білогірського району Хмельницької області.

07 листопада 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Україна 2001» було укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передала ТОВ «Україна 2001» в оренду на 10 років вищевказану земельну ділянку. Договір містить відмітку про його реєстрацію у відділі Держкомзему у Білогірському районі Хмельницької області та вчинення запису в Державному реєстрі земель від 07 листопада 2012 року № 682030004005413.

26 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ НВА «Перлина Поділля» було укладено інший договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_1 передала вищевказану земельну ділянку в оренду на 10 років ТОВ НВА «Перлина Поділля». Право оренди вказаної земельної ділянки зареєстровано за ТОВ НВА «Перлина Поділля» державним реєстратором Білогірської селищної ради Хмельницької області Яловчуком В. В. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 липня 2016 року, індексний номер 30683282.

У позові ТОВ «Україна 2001» посилалося на те, що на час укладення оспорюваного договору від 26 червня 2016 року був чинним договір оренди тієї самої земельної ділянки, укладений орендодавцем з ним 07 листопада 2012 року.

Відповідно до статей 18, 20 Закону № 161-XIV в редакції, чинній на час укладення договору оренди землі від 07 листопада 2012 року, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону № 161-XIV орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Абзацом четвертим частини другої статті 24 Закону № 161-XIV орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що укладення оспорюваного договору в період дії договору від 07 листопада 2012 року щодо тієї самої земельної ділянки порушує права ТОВ «Україна 2001» на користування нею. При цьому місцевий суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, не звернув уваги на такі обставини.

Відповідно до статті 202 ЗК України в редакції, чинній на час укладення договору оренди землі від 07 листопада 2012 року, державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок (далі - Книга записів); б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Порядок державної реєстрації договору оренди земельної ділянки станом на 07 листопада 2012 рокурегулювався постановою Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 «Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі» (далі - Порядок).

Записи до розділів Книги записів вносилися при видачі документа, що посвідчує право на земельну ділянку, яким був, зокрема договір оренди землі (пункт 10 Порядку). Дата внесення запису до розділу Книги записів була датою державної реєстрації документа, що посвідчує право на земельну ділянку (пункт 11 Порядку).

Згідно з пунктом 16-2 Порядку підставою для державної реєстрації договору оренди була заява власника або набувача права, подана до відповідного територіального органу Держземагентства разом з іншими, визначеними цим пунктом, документами.

Отже, на час укладення договору оренди від 07 листопада 2012 року, його державна реєстрація була пов`язана з датою внесення запису до відповідного розділу Книги записів.

Виконання Порядку на час укладення договору оренди від 07 листопада 2012 року забезпечувалося функціонуванням Перехідної реєстраційної системи, що діяла в період з 03 серпня 2011 року до 30 грудня 2012 року включно й адміністраторами якої були підрозділи Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру». Факт державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, якщо така відбулася, відображався в тексті цього договору відповідно до Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220. В тексті зазначалася, зокрема інформація про орган, який провів державну реєстрацію договору та його посадову особу, а також дата вчинення та номер запису в Державному реєстрі земель. На підтвердження вказаної інформації державний реєстратор посвідчував напис своїм підписом та печаткою органу реєстрації за наявності (далі - реєстраційний напис).

Таким чином, реєстраційний напис на договорі оренди земельної ділянки є похідним від запису у Книзі записів. Державний реєстратор не був наділений правом ставити такий напис, поки не зробив відповідний запис у Книзі записів за певним номером.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що на договорі оренди землі від 07 листопада 2012 року є відмітка посадової особи з прикладенням «мокрої» гербової печатки про те, що цей договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Білогірському районі Хмельницької області, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 07 листопада 2012 року № 682030004005413.

В суді першої інстанції ТОВ НВА «Перлина Поділля», посилаючись на листи відділу Держгеокадастру у Білогірському районі Хмельницької області від 17 листопада 2016 року № 9-28-99.1-1955/15-16 та від 21 листопада 2016 року № 29-28-99.1-1982/15-16, лист Хмельницької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» від 28 листопада 2016 року № 4.1/649 та лист Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» від 29 листопада 2016 року № 3/2763, стверджувало, що запис про реєстрацію договору оренди землі від 07 листопада 2012 року в Державному реєстрі земель не вчинявся, а Книга записів на земельну ділянку не формувалася, що свідчить про відсутність державної реєстрації договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Україна 2001».

Не дослідивши зазначені докази та не спростувавши доводи ТОВ НВА «Перлина Поділля» щодо відсутності Книги записів на земельну ділянку, суд першої інстанції вказав на наявність реєстраційного напису на договорі оренди землі від 07 листопада 2012 року, що, на його думку, беззаперечно свідчить про державну реєстрацію цього договору.

Апеляційний суд також не дав належної оцінки зазначеним доказам та виходив з того, що відсутність з невстановлених причин запису про реєстрацію договору оренди землі від 07 листопада 2012 року в Державному земельному кадастрі та у Книзі записів за 2012 рік не може беззаперечно свідчити про те, що договір не пройшов процедуру державної реєстрації і така реєстрація не відбулася. При цьому суд не обґрунтував своїх висновків щодо відхилення як доказів долучених до матеріалів справи листа відділу Держгеокадастру у Білогірському районі Хмельницької області від 21 лютого 2017 року № 9-28-99.1-244/15-17 та листа Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 9-22-0.6-3064/2-17 від 23 лютого 2017 року, з яких вбачається, що запис про реєстрацію договору оренди від 07 листопада 2012 року в Державному реєстрі земель не вчинявся, а Книга записів на земельну ділянку не формувалася.

Не дослідивши належним чином наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, не давши оцінки договору оренди від 07 листопада 2012 року та листам відділу Держгеокадастру у Білогірському районі Хмельницької області, апеляційний суд дійшов суперечливих висновків стосовно того, чи було внесено запис про державну реєстрацію договору оренди від 07 листопада 2012 року в Державний реєстр земель (Книгу записів і Поземельні книги) та чи був зареєстрований цей договір у встановленому на той час порядку.

Доводи ТОВ НВА «Перлина Поділля» про те, що реєстраційний напис на договорі оренди від 07 листопада 2012 року вчинений не державним реєстратором, а іншою особою, суди першої й апеляційної інстанцій також не проаналізували.

Крім того, місцевий суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання ТОВ НВА «Перлина Поділля» про призначення судової почеркознавчої експертизи, що було подане до суду 06 січня 2017 року. Це клопотання було обґрунтовано необхідністю встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме встановлення справжності підпису державного реєстратора та відбитку печатки в реєстраційному написі на договорі оренди від 07 листопада 2012 року.

Відповідно до частин першої-третьої статті 10 ЦПК України 2004 року цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою-другою статті 133 ЦПК України 2004 року у випадках, коли щодо отримання доказів у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, є складнощі, суд за їх клопотанням зобов`язаний витребувати такі докази. Клопотання про витребування доказів має бути подано до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводиться, - до початку розгляду справи по суті із долученням відомостей про неможливість отримання таких доказів особисто стороною або іншою особою, яка бере участь у справі. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів.

Суд першої інстанції в ухвалі від 06 січня 2017 року вказав єдиною підставою для відмови в задоволенні клопотання ТОВ НВА «Перлина Поділля» про призначення судової почеркознавчої експертизи те, що клопотання виходить за межі позовних вимог і не є предметом розгляду цієї справи. При цьому суд не звернув уваги на те, що з огляду на зміст позовних вимог їх вирішення залежить, зокрема від того, чи був чинним на момент укладення оспорюваного договору договір оренди від 07 листопада 2012 року.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, а також не оцінили наявність або відсутність добросовісності ТОВ НВА «Перлина Поділля».

Відповідні правові висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц (провадження № 14-192цс19) та від 20 листопада 2019 року у справі № 669/930/16-ц (провадження № 14-486цс19) - також за позовами ТОВ «Україна-2001» до фізичної особи - орендодавця, ТОВ НВА «Перлина Поділля», державного реєстратора про визнання недійсними договорів оренди землі та скасування рішень про державну реєстрацію права оренди.

Відповідно до статті 1 ЦПК України 2004 року завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57-60, 131-132, 137, 177, 179, 185, 194, 212-215 ЦПК України 2004 року, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору.

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суди попередніх інстанцій не виклали в судових рішеннях в достатній мірі мотиви, на яких вони базуються, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах «Мала проти України»; «Суомінен проти Фінляндії»).

В силу положень статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити нове рішення у цій справі, оскільки для його ухвалення необхідно встановити обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Враховуючи, що судами не встановленні фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалені ними судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а тому підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Верховним Судом взято до уваги тривалий час розгляду судами вказаної справи, однак з метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), суд дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробнича агрофірма «Перлина Поділля» задовольнити частково.

Рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 06 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 05 квітня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. О. Кузнєцов

Судді:В. С. Жданова

С. О. Карпенко

В. А. Стрільчук М. Ю. Тітов