Ухвала

Іменем України

05 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 2608/18181/12

провадження № 61-23137 ск19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва у складі судді Скрипник О. Г.від 11 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Журби С. О., Приходька К. П., від 13 листопада 2019 року за заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , треті особи: Головне управління юстиції міста Києва, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Перепилиця Надія Дмитрівна, Київське міське бюро технічної інвентаризації, КПУЖГ Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на Ѕ частину майна, вселення,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2013 року, яке набрало чинності, позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено, визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1 та визнано за кожним право власності на Ѕ частину цієї квартири. Визнано недійсним договір купівлі-продажу цієї квартири, укладений 17 липня 2010 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Витребувано Ѕ частину цієї квартири від добросовісного набувача за договором купівлі-продажу від 25 лютого 2011 рокуОСОБА_1 , яка діяла в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 . Вселено ОСОБА_5 в цю квартиру та зобов`язано ОСОБА_1 не чинити йому перешкоди у користуванні, володінні та розпорядженні вказаною квартирою.

У травні 2019 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , звернулася до суду першої інстанції із заявою про скасування рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2013 року за нововиявленими обставинами.

Заяву мотивувала тим, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року, скасовано рішення Святошинського районного суду міста Києва від 24 березня 2010 року, рішення Апеляційного суду міста Києва від 14 березня 2012 року та передано справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , треті особи: державний нотаріус Другої київської державної нотаріальної контори Гулевич Д. С., Головне управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_5 , бюро технічної інвентаризації міста Києва, про визнання недійсним договору купівлі-продажу та переведення прав та обов`язків покупця, на новий розгляд до суду першої інстанції. Вважає, що скасування рішення Апеляційного суду міста Києва від 14 березня 2012 року, яке було єдиною підставою для ухвалення судового рішення про задоволення позову ОСОБА_5 , є нововиявленою обставиною на підставі пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України.

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , про перегляд рішення суду у зв`язку з нововиявленими обставинами відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2019 року скасовано та залишено без розгляду заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , про перегляд рішення суду у зв`язку з нововиявленими обставинами.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно застосовано положення пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України. ОСОБА_1 посилається на те, що суд апеляційної інстанції залишаючи її заяву без розгляду вийшов за межі вимог апеляційної скарги, оскільки вказав на відсутність поважних причин пропуску строку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 424 ЦПК України.

Дослідивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням такого.

Відповідно до положень частини першої статті 423 ЦПК України рішення суду, яким закінчено розгляд справи, що набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими обставинами, якими є, згідно із пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України, скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 424 ЦПК Українизаяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано учасниками справипротягом тридцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 424 ЦПК України з урахуванням приписів частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана з підстав, визначених пунктами 2-3 частини другої та частиною третьою статті 423 цього Кодексу, не пізніше десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили.

Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки підставою для подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами ОСОБА_1 вказує ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року, суд апеляційної інстанції вірно встановив, що строк для подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами розпочався з 01 листопада 2017 року та закінчився 01 грудня 2017 року.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та залишаючи без розгляду вказану заяву, апеляційний суд вірно виходив з того, що вона подана 15 квітня 2019 року, тобто з пропуском місячного строку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 424 ЦПК України.

ОСОБА_1 , звернувшись до суду із цією заявою 15 квітня 2019 року, порушуючи питання про поновлення процесуального строку не зазначила поважних причин його пропуску, а зазначила, що строк на подання цієї заяви слід обраховувати відповідно до пункту 2 частини другої статті 424 ЦПК України, і він становить десять років з дня набрання рішенням законної сили. Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про відсутність поважних причин для пропуску ОСОБА_1 передбаченого пунктом 3 частини другої статті 423 ЦПК України тридцятиденного строку для подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а посилання заявника на положення статті 424 ЦПК України щодо десятирічного строку грунтуються на неправильному розумінні норми процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що судами неправильно застосовано положення пункту 3 частини другої статті 423 ЦПК України є безпідставними, оскільки ОСОБА_1 подала заяву про перегляд рішення суду на новивиявленими обставинами у строк понад 1 рік, не зазначивши поважних причин пропуску строку та не надавши відповідних доказів. Посилання заявника на те, що строкслід обраховувати відповідно до пункту 2 частини другої статті 424 ЦПК України є необгрунтованими, оскільки заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подана не пізніше десяти років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили, але протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду. Цією нормою передбачено максимальний строк подачі заяви про перегляд рішення за нововиявленим обставинами, після спливу якого строк не може бути поновлений незалежно від поважності причин його пропуску.

Доводи касаційної скарги висновки суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність оскаржуваного рішення не впливають, а в основному грунтуються на довільному трактуванні наведених вище положень процесуального законодавства.

Ухвала Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2019 року не переглядається, оскільки скасована судом апеляційної інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п`ятою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування положень статті 126, пункту 3 частини першої статті 424 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, тому є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою.

Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року за заявою ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 червня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , треті особи: Головне управління юстиції міста Києва, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Перепилиця Надія Дмитрівна, Київське міське бюро технічної інвентаризації, КПУЖГ Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на Ѕ частину майна, вселення.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара