Постанова

Іменем України

05 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 204/1256/19

провадження № 61-20453св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді Токар Н. В., від 21 травня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., від 05 листопада

2019 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за рішеннями судів у справах № 204/7061/17 та № 204/8381/17 в розмірі 19 389, 73 грн.

Позов ОСОБА_1 мотивований тим, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2017 року у справі № 204/7061/17 стягнуто з відповідача аліменти на її утримання до досягнення малолітнім сином - ОСОБА_3 трирічного віку у твердій грошовій сумі в розмірі 1 000 грн щомісячно, починаючи стягнення з 06 листопада 2017 року до 21 жовтня 2018 року.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська

від 18 квітня 2018 року у справі № 204/8381/17 стягнуто з відповідача аліменти на її користь на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 1 492 грн щомісячно, починаючи з 29 грудня 2017 року до досягнення дитиною повноліття.

Зазначає, що з вини відповідача неодноразово виникала заборгованість зі сплати аліментів за вказаними судовими рішеннями, хоча відповідач мав можливість сплачувати аліменти вчасно.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 29 січня 2019 року № 782 та 13 лютого 2019 року № 1216, проведеного Петропавлівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - Петропавлівський РВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області), відповідач мав заборгованість зі сплати аліментів за рішеннями судів у справах № 204/7061/17 та № 204/8381/17.

Враховуючи викладене, на підставі статті 196 Сімейного кодексу України (далі - СК України) позивач просила суд стягнути з відповідача на свою користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за рішеннями судів у справах № 204/7061/17 та № 204/8381/17 в загальному розмірі 19 389, 73 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська

від 21 травня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення сплати аліментів в сумі 7 474, 95 грн, з яких: за виконавчим листом № 206/7061/17 від 14 грудня 2017 року, виданим Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська, за листопад 2017 року, січень, лютий, березень, квітень, червень, липень 2018 року в сумі 2 009, 92 грн; за виконавчим листом № 206/8381/17 від 08 лютого 2019 року, виданим Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська, за грудень 2017 року; січень-березень, травень-грудень 2018 року;

січень 2019 року в сумі 5 465, 03 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки з вини відповідача, який зобов`язаний сплачувати аліменти за рішеннями судів, виникла заборгованість зі сплати аліментів, з нього на користь позивача підлягає стягненню пеня у загальній сумі 7 474, 95 грн.

При цьому, судом враховано, що докази виникнення заборгованості внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати ОСОБА_2 , затримки або неправильного перерахування аліментів банками суду не надані.

При визначені розміру пені суд використав формулу розрахунку, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2019 року - без змін.

Приймаючи постанову від 05 листопада 2019 року, колегія суддів виходила з того, що суд першої інстанції ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду, в тому числі наведений судом розрахунок пені за несплату або прострочення сплати аліментів та її розмір, який підлягає стягненню апеляційний суд вважав обґрунтованими та підтвердженими наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухваливши нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У листопаді 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду

м. Дніпропетровська від 21 травня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі № 204/1256/19 та витребувано її матеріали з місцевого суду.

В грудні 2019 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2020 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій було неправильно застосовано положення

частини першої статті 196 СК України та порушено норми частини четвертої статті 263 ЦПК України, зокрема не враховано висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду

від 03 квітня 2019 року по справі № 333/6020/16-ц, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Звертає увагу, що судами попередніх інстанцій встановлено вину боржника у виникненні прострочення сплати аліментів за судовими рішеннями про стягнення аліментів на утримання дружини та дитини.

У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що рішенням Красногвардійського районного суду

м. Дніпропетровська від 18 квітня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 січня 2019 року, у справі № 204/8381/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, із ОСОБА_2 стягнуто на користь

ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 1 492 грн щомісячно, починаючи стягнення з 29 грудня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття, допустивши негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська

від 14 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2018 року, по справі № 204/7061/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку з

ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання дружини - ОСОБА_1 , до досягнення їх сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, у твердій грошовій сумі в розмірі 1 000 грн щомісячно, що підлягає індексації згідно до закону, починаючи стягнення з 06 листопада 2017 року і до досягнення дитиною трирічного віку до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно розрахунку від 29 січня 2019 року № 782 заборгованості зі сплати аліментів, складеного державним виконавцем Петропавлівського РВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 допускав прострочення сплати аліментів на утримання дружини, однак станом на 31 жовтня

2018 року заборгованість згідно виконавчого листа № 204/7061/17

від 14 грудня 2017 року відсутня.

Відповідно до розрахунку від 13 лютого 2019 року № 1216 та від 28 лютого 2019 року № 1736 заборгованості зі сплати аліментів, складеного державним виконавцем Петропавлівського РВ ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 допускав прострочення сплати аліментів на утримання дитини. Станом на 13 лютого 2019 року за виконавчим листом № 204/8381/17 заборгованість становила 18 741 грн, а станом на 28 лютого 2019 року заборгованість відсутня.

11 січня 2019 року ОСОБА_2 уклав шлюб з ОСОБА_4

ОСОБА_2 працює у фермерському господарстві «Агро Велес Д» на посаді механіка з 01 серпня 2018 року, його заробітна плата за період

з серпня 2018 року по грудень 2018 року склала 19 000 грн, за період з січня 2019 року по березень 2019 року - 12 000 грн.

Із акту обстеження від 16 січня 2019 року судами встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору оренди від 22 листопада 2018 року проживають ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Відповідно до довідки виконавчого комітету Української сільської ради

від 29 березня 2019 року № 549/08 ОСОБА_2 на території Української сільської ради земельної частки (паю) не має. Земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 2 га не використовується у зв`язку з непридатністю ґрунтів.

Згідно відомостей Територіального сервісного центру № 1246 від 28 березня

2019 року № 31/4-1246/22-Б станом на дату видачі довідки транспортні засоби за ОСОБА_2 не зареєстровані.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 388 Цивільного процесуального кодексу України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіряючи відповідність оскаржених судових рішень вимогам

статті 263 ЦПК України Верховний Суд виходить з такого.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.

Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі

(частина третя статті 182 СК України).

Згідно із частинами першою-третьою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою

статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16 відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16,

від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16

та дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1%. Тобто, заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1%.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.

У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання.

У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1%.

Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1%.

Верховний Суд виходить із встановлених судами обставин і перевіряє застосування судами норм матеріального і процесуального права на час постановлення судових рішень з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду про застосування норм права у постанові від 03 квітня

2019 року у справі № 333/6020/16.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, встановивши, що з вини відповідача, який зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання дитини за рішенням суду, виникла заборгованість по сплаті аліментів дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пені, передбаченої статтею 196 СК України.

Однак суд першої інстанції обчислив розмір пені за прострочення кожного платежу окремо, при цьому не додаючи суму заборгованості за попередні місяці до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення розрахував виходячи лише з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.

При цьому, суд першої інстанції не врахував, що у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах

від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року

у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15,

від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) питання про розрахунок розміру пені по суті вирішено аналогічно постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18), а саме - пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

На вказані помилки суду першої інстанції апеляційний суд уваги не звернув, обставини необхідні для правильного розрахунку пені не встановив.

За таких обставин касаційний суд вважає касаційну скаргу частково обґрунтованою, а постанову Дніпровського апеляційного суду

від 05 листопада 2019 року - такою, що не в повній мірі відповідає вимогам законності та обґрунтованості судового рішення.

Крім того, суди попередніх інстанцій при застосуванні норм матеріального права не звернули увагу та не дали правової оцінки тій обставині, що позивачем заявлені вимоги про стягнення на підставі статті 196 СК України (Глава 15 «Обов`язок матері, батька утримувати дитину та його виконання») пені за прострочення сплати аліментів на утримання дружини, які були стягнуті судом на підставі статті 84 СК України (Глава 9 «Права та обов`язки подружжя по утриманню»).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю, або для продовження розгляду.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Отже, постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада

2019 року необхідно скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно дати оцінку наявним у справі доказам та доводам сторін, здійснити розрахунок пені за прострочення сплати аліментів на утримання дитини з урахуванням висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові

від 03 квітня 2019 року в справі № 333/6020/16-ц, та перевірити наявність правових підстав для стягнення на підставі статті 196 СК України пені за прострочення сплати аліментів на утримання дружини.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до Дніпровського апеляційного суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара С. Ф. Хопта В. В. Шипович