Справа № 591/7868/19

Номер провадження 22-ц/816/352/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

13 лютого 2020 року        м.Суми

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Орлова І.В. (суддя-доповідач),

суддів: Кононенко О.Ю., Собини О.І.

за участю секретаря

судового засідання: Назарової О.М.

представника боржника - ОСОБА_1

державного виконавця - Сватка І.Ю.

стягувача - ОСОБА_2

учасники справи:

заявник: Державний виконавець Зарічного відділу Державної виконавчої служби у

місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Суми) Сватко Ігор Юрійович

заінтересовані особи: боржник - ОСОБА_3

стягувач - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Сумського апеляційного суду цивільну справу № 591/7868/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Зарічного районного суду міста Суми (суддя Клименко А.Я.) від 11 грудня 2019 року про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, -

в с т а н о в и в :

11 грудня 2019 року ухвалою Зарічного районного суду міста Суми за поданням державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сватка І.Ю. (далі державний виконавець) було звернене стягнення на належне ОСОБА_3 (далі боржник) нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано за боржником в установленому законом порядку. У розмірі та обсязі, що необхідні для виконання зведеного виконавчого провадження № 60446001, суд вирішив звернути стягнення на дві земельні ділянки площами 0,05 га (кадастровий номер 5924788700:01:002:1091) та 0,07 га (кадастровий номер 5924788700:01:002:1092).

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просив ухвалу місцевого суду від 11 грудня 2019 року скасувати .

За доводами апеляційної скарги місцевий суд, звернувши стягнення на дві земельні ділянки, вийшов за межі подання державного виконавця, який просив звернути стягнення лише на одну ділянку. Суд першої інстанції порушив вимоги частини 6 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки залишилися нез`ясованими обставини знаходження спірного нерухомого майна у спільній сумісній власності подружжя ОСОБА_4 . Також суд не врахував, що державний виконавець не довів, що у боржника недостатньо грошових коштів або рухомого майна, за рахунок яких можна задовольнити вимоги стягувача.

У відзиві на апеляційну скаргу державний виконавець Сватко І.Ю. просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу місцевого суду без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника боржника - ОСОБА_1 , стягувача ОСОБА_2 , державного виконавця Сватка І.Ю., перевіривши законність і обґрунтованість ухвали місцевого суду, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що на виконанні у державного виконавця Зарічного відділу ДВС у місті Суми Сватка І.Ю. перебуває зведене виконавче провадження № 60446001 про стягнення грошових коштів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 та Державної судової адміністрації України. До зведеного виконавчого провадження увійшли чотири виконавчих провадження (№ 60345486, № 60329383, № 57628939, № 57473379), які відкривалися у період з 19 жовтня 2018 року по 18 жовтня 2019 року. Згідно з даними державного виконавця на момент звернення з поданням загальна сума, що підлягає стягненню з ОСОБА_3 у рамках зведеного виконавчого провадження становить 1.156.527,65 гривень. У процесі виконання стягнуто 0 гривень, залишок становить 1.156.527,65 гривень (а.с. 9-17 ).

Згідно з даними Реєстру прав власності на нерухоме майно за боржником ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу від 15 березня 2012 року (реєстр № 269) зареєстроване право власності на незавершене будівництво житлового будинку (58% готовності), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 18). 18 квітня 2019 року державний виконавець виніс постанову про арешт вищевказаного майна (а.с. 40-41).

На підставі нотаріально посвідченого Договору дарування від 15 березня 2012 року ОСОБА_3 набув право власності на дві земельні ділянки, загальною площею 0,12 га (0,05 та 0,07 га), що розташовані на території Червоненської сільської ради Сумського району Сумської області, пр АДРЕСА_1 . На призначеній для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд земельній ділянці площею 0,05 га (кадастровий номер 5924788700:01:002:1091) знаходиться незавершене будівництво житлового будинку (58% готовності). Земельна ділянка площею 0,07 га (кадастровий номер земельної ділянки 5924788700:01:002:1092) надана для ведення особистого підсобного господарства (а.с.42-43). У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності ОСОБА_3 на зазначене нерухоме майно не зареєстроване.

26 листопада 2019 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с. 27)

На виконання постанов державного виконавця накладено арешт на належні боржнику грошові кошти у розмірі 31.549,83 гривень та 10,14 гривень, що містяться на рахунках АТ КБ «Приватбанк» і АТ «Сбербанк» (а.с 36, 37).

Задовольняючи заяву про надання дозволу на звернення стягнення на майно боржника, місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_3 є власником не зареєстрованого в установленому законом порядку нерухомого майна (двох земельних ділянок), яке може гарантувати належне і ефективне здійснення примусового виконання зведеного виконавчого провадження № 60446001.

Апеляційний суд погоджується з правильністю прийнятого судом рішення про задоволення подання державного виконавця з огляду на таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. За пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Звернення стягнення на майно полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації (частина 1 статті 48 ЗУ «Про виконавче провадження).

За змістом частини четвертої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.

Відповідно до частин 10-11 статті 440 Цивільного процесуального кодексу України, питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.

Згідно з частиною 5 статті  48 Закону України «Про виконавче провадження», у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.  Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику (частини 1- 2 статті 50 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Отже, матеріалами справи з достатньою повнотою встановлено, що право власності ОСОБА_3 на дві земельні ділянки, загальною площею 0,12 га (0,05 і 0,07 га) не зареєстровано в установленому законом порядку. Державний виконавець вчинив передбачені законом виконавчі дії щодо розшуку коштів та майна боржника, яких виявилося не достатньо для погашення загальної заборгованості у розмірі 1.156.527,65 гривень, що обраховується за ОСОБА_3 у зведеному виконавчому провадженні. Доводи апеляційної скарги про порушення порядку звернення стягнення на майно боржника, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду. За межі вимог подання державного виконавця суд не вийшов. Презумпція належності двох земельних ділянок загальною площею 0,12 га (право власності на які взагалі не зареєстроване у встановленому законом порядку) до об`єктів спільної сумісної власності подружжя Гапченків, на правильність прийнятого місцевим судом рішення про задоволення подання державного виконавця не впливає. Визначення судом частки боржника у такому майні, за правилами частини 10 статті 440 ЦПК України не вимагається.

Також слід зазначити, що приписами статті 18 ЦПК України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових та службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Оскільки право на звернення до суду гарантоване статтею 6 Конвенції, таке право передбачає практичне виконання остаточних судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.

Згідно з частиною 1 статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Ухвалу Зарічного районного суду міста Суми від 11 грудня 2019 року постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381 – 384 ЦПК України, суд –

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Зарічного районного суду міста Суми від 11 грудня 2019 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 17 лютого 2020 року.

Головуючий: І.В.Орлов

Судді: О.Ю.Кононенко

О.І.Собина