Справа № 308/5345/24

1-кс/308/1832/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2024 року                                                         м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 ,  підозрюваної ОСОБА_4 , захисника – ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , погодженого прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_7 , про застосування відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, українки, уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , раніше не судимої, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП а Закарпатській області ОСОБА_6 , за погодженням з прокурором звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотання про застосування відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання зазначає, що 24 березня 2024 року близько 18 години 55 хвилин, водій ОСОБА_4 , керуючи власним транспортним засобом, а саме автомобілем марки «LEXUS» моделі «LX470» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Головна у місті Свалява, зі сторони населеного пункту с. Голубине, у напрямку центру міста Свалява, та проїхавши перехрестя з вулицею Київська, що зліва по ходу її руху, під`їжджаючи до дорожньої горизонтальної розмітки 1.14.2 «Зебра» нерегульованого пішохідного переходу, перед яким установлено дорожній інформаційно-вказівний знак 5.38.1 «Пішохідний перехід», діючи всупереч вимог п. 1.3., п. 1.5., п. 1.10. з посиланням на термін «дорожні умови», «дорожня обстановка» та «небезпека для руху», п.п. б), д ) п. 2.3., п. 12.1., п. 12.2., п. 12.3., п. 18.1. та п.п. а) п. 19.1. «Правил дорожнього руху» затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 які вступили в дію з 1 січня 2002 року, будучи самовпевненою та самонадіяною, розраховуючи на свої водійський досвід та навики керування транспортним засобом, нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників дорожнього руху, маючи можливість завчасно оцінити дорожні умови та дорожню обстановку, проявила неуважність до дорожньої обстановки, що склалася та її зміни, не забезпечила безпеку дорожнього руху, рухаючись у темну пору доби під час опадів у вигляді слабкого дощу, не ввімкнула на автомобілі світлові пристрої – фари ближнього світла, чим самим позбавила себе змоги безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у даних дорожніх та погодних умовах, при під`їзді до нерегульованого пішохідного переходу на якому перебував пішохід, з моменту виникнення їй небезпеки для руху, яку вона об`єктивно була спроможна виявити, не своєчасно вжила заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, та допустила наїзд на пішохода ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який у той час, , рухався у попутному для водія ОСОБА_4 напрямку по її смузі руху, та в останній момент зупинився, оглядаючись назад.

У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких помер на місці пригоди. Смерть ОСОБА_8 знаходиться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.

Таким чином, водій ОСОБА_4 не виконала вимоги п. 1.3., п. 1.5., п. 1.10. з посиланням на термін «дорожні умови», «дорожня обстановка» та «небезпека для руху», АДРЕСА_2 та п.п. а) п. 19.1. «Правил дорожнього руху».

25 березня 2024 року о 01 годині 03 хвилини органом досудового розслідування у відповідності до ст. ст. 40, 104, 131, 132, 208-211 та 213 Кримінального процесуального кодексу України, було затримано ОСОБА_4

25 березня 2024 року ОСОБА_4 , у встановленому ст.ст.276, 277 та 278 Кримінального процесуального кодексу України повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України.

Слідчий вказує, що вина підозрюваної ОСОБА_4 , підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 24.03.2024 та схемою до нього; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_4 від 25.03.2024; повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 25.03.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_4 та протоколом допиту підозрюваної ОСОБА_4 .

Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого, санкція за вчинення якого, згідно ч. 2 ст. 286 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого, а тому обрати щодо неї запобіжний захід у виді особистого зобов`язання та особистої поруки неможливо, так як при обранні вказаного заходу, підозрювана може впливати на свідків та потерпілого в даному кримінальному провадженні, щодо зміни їхніх показів чи відмови від їх дачі, а також, осіб, які б поручились за виконанням підозрюваною покладених на неї обов`язків та які викликають довіру в органу досудового розслідування не встановлено.

На підставі наведеного слідчий просить застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят діб.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав наведених у клопотанні.

Захисник підозрюваного – адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні просив у задоволенні клопотання відмовити та обрати відносно ОСОБА_4 більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Підозрювана в судовому засіданні підтримала позицію захисника.

Заслухавши думку прокурора про доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, пояснення підозрюваного, його захисника, перевіривши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУНП в Закарпатській області здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12024070000000140, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.03.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

У рамках даного кримінального провадження 25.03.2024 року повідомлено про підозру  ОСОБА_4  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Відповідно до вимог п. 9 ч. 2ст. 131 КПК України запобіжний захід є заходом забезпечення кримінального провадження.

Статтею 177 КПК України регламентовано, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Як роз`яснено у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» від 25.04.2003 року № 4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв`язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають з норм КПК України, і його належної поведінки. У п. 13.3 даної постанови зазначено, що обов`язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого. Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв`язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не повязаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.

За приписами ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Під час розгляду клопотання встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, який відноситься до категорії тяжких за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженню доказами, а саме: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 24.03.2024 та схемою до нього; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_4 від 25.03.2024; повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення від 25.03.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_4 та протоколом допиту підозрюваної ОСОБА_4 .

Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з практики Європейського суду з прав людини та вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, та навіть в сторонньої людини не можуть викликати розумних сумнівів щодо можливого вчинення підозрюваною інкримінованого їй злочинів, містяться в їх сукупності в матеріалах, здобутих в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні та долучених до клопотання.

Приймаючи вказані дані з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, слідчий суддя вважає їх достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй злочині на даній стадії досудового розслідування.

Проте, підозра ОСОБА_4 у вчиненні даного злочину за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м`які запобіжні заходи можуть не забезпечити її належної поведінки та виконання процесуальних обов`язків, передбачених КПК України, не є підставою для обрання найбільш суворої міри запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя враховує тяжкість покарання за ч.2 ст.286 КК України, дані про особу підозрюваної ОСОБА_4 , яка раніше не судима, наявність у неї постійного місця проживання, одружена.

Крім того, вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваної ОСОБА_4 , слідчий суддя також враховує вимоги п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Оцінюючи доводи прокурора про необхідність застосування відносно ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою через ризики можливого незаконно впливу на потерпілих, свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя констатує, що їх можливе настання прокурором жодним доказом не доведено.

Також прокурором не доведено те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

При цьому єдиним обґрунтуванням неможливості застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу сторона обвинувачення вказує тяжкість вчиненого злочину.

Виходячи з встановлених слідчим суддею обставин, з урахуванням даних про особу підозрюваної, яка, має постійне місце проживання, слідчий суддя вважає, що в силу характеру діяння, в якому підозрюється ОСОБА_4 , та потреби у встановлені істини у кримінальному провадженні, прокурором доведено обставини, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1ст. 194 КПК України, але не доведено обставини, передбачені п. 3 ч. 1 цієї статті, а тому в задоволенні клопотання про застосування відносно ОСОБА_4 , запобіжного заходу у вигляді тримання під варту слід відмовити.

Разом з тим, приймаючи до уваги наявність ризику, передбаченого статтею 177 КПК України, зокрема переховування від органів досудового розслідування та суду, а також враховуючи тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 , у разі визнання її винною, у вчиненні злочину, передбаченого за ч.2 ст.286 КК України, слідчий суддя вважає за можливе застосувати відносно підозрюваної запобіжний захід у виді домашнього арешту без застосування засобу електронного контролю із забороною цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки саме такий запобіжний захід буде достатнім та зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігти ризикам, визначених ст.177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Згідно з ч. 2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Також слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного ОСОБА_9 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 186, 194, 196, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 , погодженого прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 ,

Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, українки, уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , раніше не судимої, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, - запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, без застосування засобу електронного контролю.

Покласти на підозрювану ОСОБА_4 наступні процесуальні обов`язки:

1) прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому вона фактично проживає ( АДРЕСА_1 ), без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного.

Контроль за виконанням обраного запобіжного заходу доручити начальнику відділення поліції №1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області.

Роз`яснити підозрюваній ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за її поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому вона перебуває, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Строк дії ухвали про тримання під домашнім арештом - по 22 травня 2024 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду                                 ОСОБА_1