Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 11-кп/4809/311/24        Головуючий у суді 1-ї інстанції:   ОСОБА_1

       Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2024 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

        суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю: секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, в режимі відео конференції, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19.03.2024, якою стосовно обвинуваченого

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Олександрія, Кіровоградської області, громадянина України, українця, одруженого, з повною загальною середньою загальною освітою, офіційно не працевлаштованого, спів мешкає, на утриманні 1 малолітня дитина,зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 та за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимого,

продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 17.05.2024 включно, без визначення розміру застави.

В С Т А Н О В И Л А:

У провадженні Ленінського районного суду м. Кіровограда перебуває кримінальне провадження № 12022120000000061 стосовно ОСОБА_8 , обвинуваченого за за ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 255 КК України.

Під час судового засідання у вказаному кримінальному провадженні процесуальний прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 у зв`язку з наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні особливо тяжких злочинів, а тому на даний час ризики встановлені раніше, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КК України, не зменшилися та продовжують існувати.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19.03.2024 обвинуваченому ОСОБА_8 продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, без визначення розміру застави.

Рішення суду мотивовано тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, санкції яких передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а також від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, не одружений, не має на утриманні малолітніх та/або неповнолітніх дітей, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків, не працює, що свідчить про відсутність у нього постійного джерела доходу, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, однак на шлях виправлення не став, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1ст. 177 КПК України, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу Ленінського рс м. Кіровограда від 19.03.2024 року, в частині продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 . Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 , про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_8 , та змінити відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді домашнього арешту в певний період доби (з 22:00 до 06:00 год.) за адресою проживання останнього АДРЕСА_1 .

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що під час розгляду клопотання прокурором не було надано доказів що свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, доказів існування достатності підстав вважати, що існуючи ризики не зменшились. Прокурор у своєму усному клопотанні не навів доказів наявності ризиків для обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту.

Відповідно до ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки ЇЇ вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

На даний час відносно обвинуваченого ОСОБА_8 , обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. 25.01.2024 року прокурором заявлене чергове шаблонне клопотання про продовження строку тримання під вартою, з тими самими шаблонними аргументами, що й у попередні рази.

В попередні рази захист здебільшого залишав розгляд клопотання на розсуд суд, мотивовано це було тим, що обвинувачений ОСОБА_8 , відбував покарання за попереднім вироком. Проте, на даний момент обставини справи змінились, а саме; строк відбування покарання ОСОБА_8 , закінчився 06.02.2024 року, а тому цей аргумент сторони обвинувачення втрачає свою силу.

Не зважаючи на досить тривалий час розгляду справи та доволі суттєвий обсяг досліджених доказів, на переконання захисту, сторона обвинувачення так і не спромоглась надати Суду скільки небудь вагомі докази причетності ОСОБА_8 , до інкримінованих злочинів.

Стосовно ризиків, передбачених ст. 177 КПК України сторона захисту зазначає наступне: ОСОБА_8 , жодним чином не перешкоджав, а ні досудовому розслідуванню, а ні судовому розгляду, будь-яким чином вплинути чи спотворити докази не має можливості, оскільки останні знаходяться у розпорядженні сторони обвинувачення та Суду.

Впливати на свідків ОСОБА_8 , в умовах СІЗО, де перебувають останні, може з більшим результатом, а ніж будучи на волі, відокремленим від них. При цьому,слід звернути увагу, що за весь час перебування обвинуваченого ОСОБА_8 , в умовах СІЗО, поряд зі свідками, сторона обвинувачення не здобула жодного доказу спливу на останніх.

Крім цього, просить суд врахувати характеризуючі дані на обвинуваченого: так ОСОБА_8 , має постійне місце проживання, що співпадає з місцем його реєстрації ( АДРЕСА_1 ). Має стійкі соціальні зв`язки у вигляді батьків похилого віку та малолітньої дитини. Хворіє на ряд інфекційних хвороб (ВІЛ інфекція з 2017 року, вірусний гепатит «С», туберкульоз легенів з 2001 року) та потребує лікування, яке не можу бути йому надане в умовах СІЗО.

В зв`язку з надмірним триманням ОСОБА_8 , під вартою, відсутні будь-які ризики, тому є всі підстави для зміни запобіжного заходу відносно обвинуваченого.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та вважає, що суддя обґрунтовано застосував до ОСОБА_8 та запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення,з таких підстав.

Дослідивши матеріали клопотання, і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до частини п`ятої цієї статті слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Колегія суддів за результатами апеляційного перегляду ухвали районного суду встановила, що зазначені вимоги кримінального закону слідчим суддею належно дотримані.

В провадженні Ленінського районного суду м. Кіровограда перебувають матеріли кримінального провадження № 12022120000000061 стосовно ОСОБА_8 , обвинуваченого за за ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 255 КК України.

На думку колегії суддів, суд прийшов до обґрунтованого висновку про наявність обґрунтованоо обвинувачення, яке пред`явлена ОСОБА_8 , у вчиненні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених . 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 255 КК України, оскільки такий висновок підтверджується доданими до кримінального провадження доказами, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що ОСОБА_8 міг вчинити кримінальне правопорушення.

Такий висновок також повною мірою узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), відповідно до якої термін «обґрунтована підозра», зокрема викладеного у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.

При цьому, колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування або суду були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру або пред`явлено обвинувачення.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті та під час винесення вироку, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_8 до вчинення злочинів, що пред`явлені в обвинуваченні, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, з чим погоджується і колегія суддів.

Тобто, суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_8 встановив наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ «Бекчиєв проти Молдови»).

На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу обвинуваченого, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні. За таких підстав, відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання, оскільки прокурор в повному обсязі довів суду обставини, які виправдовують продовження обмеження права ОСОБА_8 на особисту свободу.

Доводи апеляції про необґрунтованість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегією суддів не можу бити враховані.

Тяжкість злочину у якому обвинувачується ОСОБА_8 в сукупності з мірою покарання, яка йому загрожує у разі визнання його винуватим, свідчать про наявність високого ступеню ризиків переховування його від суду.

Ризик переховування ОСОБА_8 від суду продовжує існувати та обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку.

Так ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, санкції яких передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а також від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Також, ОСОБА_8 раніше судимий.

Наведені обставини вже самі по собі можуть бути підставою та мотивом для

ОСОБА_8 переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

А тому, на думку колегії суддів ОСОБА_8 може використати наявні у нього засоби та можливості для переховування від суду, у тому числі, може покинути територію України з метою уникнення кримінальної відповідальності, як законно, так і незаконним шляхом.

Проте, тяжкість злочину у яких обвинувачується ОСОБА_8 в сукупності з мірою покарання, яка йому загрожує у разі визнання його винуватим, свідчать про наявність високого ступеню ризиків переховування його від суду.

Ризик переховування ОСОБА_8 від органу досудового розслідування та/або суду продовжує існувати та обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку.

Крім того, на території України триває військова агресія з боку російської федерації, що часто створює невизначеність на кордонах України та позбавляє насамперед прикордонну службу України можливості здійснювати належний контроль за всією ділянкою державного кордону, отже, і пропуск громадян через кордон із дотриманням відповідних порядку та правил. Зазначена обставина не виключає можливості у підозрюваного здійснити спробу перетину межі військового зіткнення та залишитися на окупованій території України, що фактично виключить можливість його розшуку та притягнення до кримінальної відповідальності або взагалі надасть йому можливість залишити окуповану територію України та виїхати до російської федерації.

Викладене вище свідчить, що ОСОБА_8 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення злочину, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.

Згідно зі статтями 7, 23 КПК України однією із загальних засад кримінального провадження є безпосередність дослідження показань, речей і документів. Можливість настання для кримінального провадження негативних наслідків через вплив на свідків зберігається до моменту усного отримання судом їх показань під час судового розгляду і не може бути усунута шляхом їх допиту під час досудового розслідування.

КПК України передбачена процедура отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні. На стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду, – усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише свідченнями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отримав у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто від допитаних слідчим суддею на стадії досудового розслідування.

З огляду на зазначені положення закону, ризик впливу на свідків, існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

При цьому, колегія суддів враховує, що ОСОБА_8 знає свідків у тому числі іншого обвинуваченого, тому є вагомі підстави вважати, що у разі застосування до нього альтернативного по відношенню до тримання під вартою запобіжного заходу, не пов`язаного з виключними запобіжниками у комунікації та його переміщеннях, останній зможе здійснити незаконний вплив на них з метою зміни наданих ним показань для уникнення від кримінальної відповідальності за скоєний злочин чим буде перешкоджати кримінальному провадженню.

Тобто на думку колегії суддів у результаті обізнаності ОСОБА_8 про осіб, які давали свідчення у кримінальному провадженні, він може шляхом підкупу, погроз або іншим чином впливати на свідків у тому числі іншого обвинуваченого, з метою примушування їх до зміни раніше наданих показань, та таким же чином впливати на свідків та іншого обвинуваченого, які не давали показання, що в подальшому виключить їх можливість давати правдиві, послідовні показання під час досудового розслідування.

За цих обставин ризик впливу на свідків є не лише на початковому етапі кримінального провадження – при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Разом з тим, колегія суддів бере до уваги наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_8 , не працює, отже, офіційного та постійного джерела доходу не має.

А тому, на думку колегії суддів у разі обрання ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу, з метою отримання доходів злочинним шляхом може вчинити повторні спроби незаконної діяльність у сфері обігу наркотичних засобів і психотропних речовин.

Окрім цього, особисте зобов`язання не може бути застосоване до обвинуваченого

ОСОБА_8 оскільки даний запобіжний захід є найбільш м`яким, а кримінальне правопорушення, яке інкримінується останньому є особливо тяжким.

Особиста порука, яка полягає у наданні особам, яких суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків і зобов`язуються за необхідністю доставити його до органу досудового розслідування чи суду на першу про те вимогу, так в ході розслідування даного провадження таких осіб не встановлено.

Що стосується тверджень захисника та обвинуваченого про те, що до ОСОБА_8  можливо застосувати запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою,то такі доводи на переконання колегії суддів не спростовують висновок судді про наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та не можуть бути самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження та доданих ініціатором клопотання доказів на підтвердження його обґрунтованості.

Обирати запобіжний захід відносно ОСОБА_8  – домашній арешт недоцільно, оскільки перебуваючи під домашнім арештом зможе покинути територію України та в цілому вказаний захід не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище, для досягнення завдання кримінального провадження – забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.

Доводи про наявність місця проживання у підозрюваного ОСОБА_8 не може бути самостійною підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, оскільки жодним чином не зменшують наявність ризиків встановлених органом досудового розслідування.

Крім того, на переконання колегії суддів матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою.

Тому, апеляційні доводи обвинуваченого про необґрунтованість продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, колегія суддів вважає безпідставними.

Враховуючи вищенаведене, районний суд при розгляді даного клопотання повно та об`єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим інкримінованого йому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, у зв`язку із чим посилання обвинуваченого  ОСОБА_8 на незаконність та необґрунтованість ухвали суду, порушення вимог Кримінального процесуального Закону при її винесенні, на переконання колегії суддів, є безпідставними.

Що узгоджується з ч. 5 ст. 9 КПК України, відповідно до якої Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Крім того, колегія суддів враховує, що згідно практикою Європейського суду з прав людини - повторне зазначення в ухвалі про продовження запобіжного заходу одних і тих самих ризиків, з обґрунтуванням продовження їх існування, – не становитиме порушення права на свободу та на особисту недоторканість. (Ухвала про неприйнятність від 05.07.2018 року, справа « ОСОБА_10 проти України»).

Що узгоджується з приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, відповідно до якої Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Отже, ризики передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які мали місце та були враховані судом при обранні міри запобіжного заходу та продовженні строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою продовжують існувати на даний час та не вичерпались і будуть продовжувати мати місце. Можливість настання ризиків безпосередньо залежить від застосування до обвинуваченої, більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, зокрема таких як особисте зобов`язання, особиста порука, домашній арешт, застава.

А тому, належна поведінка ОСОБА_8 не може бути забезпечена шляхом застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою та не зможе запобігти спробам переховуватись суду, намагався переховуватися в іншій країні, незаконного впливу на свідків інших обввинувачених, вчинення нових кримінальних правопорушень, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Доводи обвинуваченого щодо відсутності у даному кримінальному провадженні ризиків неналежної процесуальної поведінки підозрюваного містять лише посилання на незгоду з наданими стороною обвинувачення матеріалами, а тому їх слід визнати непереконливими.

Отже, колегія суддів вважає, що належна процесуальна поведінка обвинуваченого ОСОБА_8 не може бути забезпечена застосуванням менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, оскільки останній на даний час становить підвищену суспільну небезпеку, а саме у нього наявний високий ризик можливості переховування від суду та з метою уникнення кримінальної відповідальності, наявний ризик впливу на свідків, а також за відсутності постійного місця роботи та необхідних коштів для його існування, ризик вчинення нового кримінального правопорушення.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 необхідно залишити без задоволення, а ухвалу районного суду без зміни.

Керуючись ст.ст. 183, 376, 407, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А:

       Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , - залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19.03.2024, якою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 17.05.2024 включно, без визначення розміру застави, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2                         ОСОБА_3                         ОСОБА_4