ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2024 року

м. Київ

Справа № 343/1489/20

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/4808/450/23

Провадження № 51 - 7257 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника засудженого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7

у режимі відеоконференції,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020090160000262 від 04 червня 2020 року, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Долина Калуського району Івано-Франківської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою:

АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

за ст. 115 ч. 2 п. 4 КК України,

за касаційними скаргами захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката

ОСОБА_7 на вирок Калуського районного суду Івано-Франківської області від

22 червня 2023 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від

31 серпня 2023 року щодо ОСОБА_6 і прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, ОСОБА_8 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року щодо ОСОБА_6 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Калуського районного суду Івано-Франківської області від

22 червня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 115 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 вказано рахувати з моменту його фактичного затримання з 19 години 05 хвилин 04 червня 2020 року.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_6 залишено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На підставі ст. 72 ч. 5 КК України зараховано ОСОБА_6 у строк покарання попереднє ув`язнення з 04 червня 2020 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 817 гривень 45 копійок, 1 961 гривню 40 копійок та 15 102 гривні 40 копійок процесуальних витрат за проведення судових експертиз.

Прийнято рішення щодо речових доказів.

Згідно з вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 органом досудового розслідування було пред`явлене обвинувачення в умисному вбивстві, вчиненому з особливою жорстокістю. Згідно з обвинувальним актом 03 червня 2020 року приблизно о 20 годині 00 хвилин ОСОБА_6 за місцем проживання своєї колишньої дружини ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_3 , на ґрунті особистих неприязних відносин розпочав словесний конфлікт з батьком ОСОБА_9 - ОСОБА_10 , в ході якого обидва чоловіки пройшли до кімнати ОСОБА_10 , де у ОСОБА_6 виник умисел на умисне позбавлення життя ОСОБА_10 , тобто на його умисне вбивство.

Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_6 умисно з метою позбавлення життя ОСОБА_10 , діючи на ґрунті неприязних відносин, розуміючи, що ОСОБА_10 є особою похилого віку, враховуючи свою значну перевагу у фізичній силі і те, що останній не матиме змоги належним чином захищатися, завдав йому кулаками обох рук декілька цілеспрямованих ударів у ділянку обличчя. Від отриманих ударів ОСОБА_10 втратив рівновагу та впав на підлогу, а ОСОБА_6 , продовжуючи свої злочинні дії, умисно наніс лежачому на підлозі ОСОБА_10 ще ряд цілеспрямованих ударів ногами у життєво важливі частини тіла - голову, грудну клітку та ділянку живота, у результаті чого спричинив останньому особливі фізичні страждання.

Звуки нанесення ударів привернули увагу дочки ОСОБА_10 - ОСОБА_9 , яка, перебуваючи у сусідній кімнаті, не маючи змоги через стан свого здоров`я припинити даний конфлікт та фізичні страждання свого батька, почала викрикувати до ОСОБА_6 з проханням, щоб той залишив її батька у спокої.

Проте ОСОБА_6 , не звертаючи жодної уваги на прохання колишньої дружини, усвідомлюючи, що ОСОБА_9 через свій безпорадний стан не зможе перешкодити йому у вчиненні задуманого, а також те, що своїми діями шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень завдав ОСОБА_10 нестерпного фізичного болю, особливих фізичних та моральних страждань, а його доньці - особливих моральних страждань, продовжив наносити ОСОБА_10 цілеспрямовані удари у життєво важливі частини тіла - голову, грудну клітку та ділянку живота, а також по верхніх та нижніх кінцівках, завдавши йому в загальній кількості не менше 28 ударів.

У результаті завдання ОСОБА_6 ударів ОСОБА_10 останньому були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я і не були небезпечним для життя у момент спричинення, а також легкі тілесні ушкодження.

Після спричинення ОСОБА_10 особливих фізичних страждань та нестерпного фізичного болю, що тривало від декількох хвилин до 40 хвилин, ОСОБА_6 , продовжуючи свої злочинні дії, з метою доведення свого злочинного наміру до кінця, умисно здавив обома руками шию ОСОБА_10 , від чого той помер на місці події від механічної асфіксії.

Судом першої інстанції дії ОСОБА_6 були перекваліфіковані зі ст. 115 ч. 2 п. 4 КК України на ст. 115 ч. 1 КК України як умисне вбивство.

Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 залишено без зміни, а апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого

ОСОБА_6 та прокурора - без задоволення.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 , посилаючись на невідповідність висновків судів першої та апеляційної інстанцій фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду як незаконні і необґрунтовані, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 закрити на підставі ст. 284 ч. 1 п. 2 КПК України за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій належним чином не перевірили та не спростували версію захисту про те, що ОСОБА_10 напав на ОСОБА_6 з ножем і останній захищався від такого нападу, перебуваючи в стані необхідної оборони, не навели мотивів, з яких відкинуто докази захисту про перебування ОСОБА_6 в стані необхідної оборони, а саме показання потерпілої ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_11 про наявність в руках ОСОБА_10 ножа та погрози на адресу ОСОБА_6 , а також висновок судово-психологічної експертизи від 30 березня 2023 року № СЕ-19/114-23/31-ПС про те, що дії ОСОБА_6 були мотивовідповідними та підпорядкованими провідній меті («ціль знешкодити ніж»), які повністю узгоджують з версією ОСОБА_6 щодо подій. Вважає, що суди нижчих інстанцій застосували закон, який не підлягав застосуванню, - ст. 115 ч. 1 КК України і не застосували закон, який підлягав застосуванню, - ст. 36 ч. 5 КК України. Указує на те, що апеляційний суд не встановив та не усунув порушень, допущених судом першої інстанції, у порушення вимог ст. 419 КПК України належним чином не перевірив доводів сторони захисту, у тому числі про невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, та не надав на них вичерпних відповідей, а також безпідставно відмовив у задоволенні клопотання захисту в порядку ст. 404 ч. 3 КПК України про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження. Крім того, зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на порушення права ОСОБА_6 на захист, оскільки захисники на досудовому розслідуванні схиляли ОСОБА_6 до визнання всього, що казали працівники поліції, у зв`язку з чим він відмовився від їх послуг.

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо

ОСОБА_6 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Указує на те, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 419 КПК України не надав належної оцінки всім доводам апеляційної скарги прокурора та не спростував їх, обмежившись посиланням на обставини, встановлені судом першої інстанції. Вважає, що спричинені ОСОБА_10 тілесні ушкодження, виходячи з їх характеру, кількості та локалізації, викликали у останнього особливі страждання та нестерпний фізичний біль безпосередньо при їх заподіянні, а також викликали особливі моральні страждання в ОСОБА_9 , яка чула звуки завдання ударів та страждання свого батька, проте через стан здоров`я не могла втрутитись і припинити конфлікт. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно визнав недоведеним вчинення ОСОБА_6 . умисного вбивства ОСОБА_10 з особливою жорстокістю та застосував закон про кримінальну відповідальність, який не підлягав застосуванню, що в свою чергу привело до призначення несправедливого м`якого покарання.

Заперечень на касаційні скарги захисника ОСОБА_7 та прокурора від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_7 у судовому засіданні висловив доводи на підтримання своєї касаційної скарги та просив її задовольнити, а касаційну скаргу прокурора вважав необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.

Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу прокурора обґрунтованою та просив її задовольнити, а касаційну скаргу захисника

ОСОБА_7 вважав необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_7 про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є частково обґрунтованими.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано кожному обвинуваченому право, у тому числі, бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що

підпункт «а» п. 3 ст. 6 Конвенції надає підсудному право бути поінформованим не лише про «причину» обвинувачення, тобто про дії, які він нібито вчинив і на яких ґрунтується звинувачення, але й також «природу» звинувачення, тобто юридичну кваліфікацію, надану цим діям. Крім того, Високий суд у своїх рішеннях неодноразово зазначав про те, що в кримінальному провадженні надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду в цілому (рішення ЄСПЛ у справах «Девеер проти Бельгії», «Маттоціа проти Італії», «Пеєв проти Болгарії, «Пелісьє та Сассі проти Франції»).

Обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України (ст. 3 ч. 1 п. 13 КПК України).

Відповідно до вимог ст. 374 ч. 3 п. 2 КПК України у разі визнання особи винуватою в мотивувальній частині вироку зазначаються, у тому числі, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Конкретне обвинувачення, фактичні обставини по справі та визначена правова кваліфікація злочину є важливішими елементами кримінального переслідування, оскільки не тільки впливають на право обвинуваченого захищатись від обвинувачення але й на весь визначений КПК України порядок судового розгляду.

Правильне відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків суду про доведеність винуватості особи, але й для реалізації права на захист. Адже фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого кримінального правопорушення, а юридичне формулювання - це правова модель кримінального правопорушення, вказівка на кримінально-правову норму, порушення якої інкриміновано обвинуваченому. Тому наведені у вироку фактичні дані в своїй сукупності мають давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, що, у свою чергу, дає можливість зіставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.

Проте судами першої та апеляційної інстанцій зазначених вимог закону дотримано не було.

У мотивувальній частині вироку суд першої інстанції навів обвинувачення, що було викладено в обвинувальному акті, про вчинення ОСОБА_6 умисного вбивства з особливою жорстокістю.

При цьому в основу обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні вбивства з особливою жорстокістю було покладено заподіяння ним ОСОБА_10 великої кількості тілесних ушкоджень, внаслідок яких останній зазнав нестерпного болю, особливих фізичних та моральних страждань, а його донька ОСОБА_9 зазнала особливих моральних страждань, оскільки вона не мала змоги через стан свого здоров`я припинити конфлікт та страждання свого батька.

Провівши судовий розгляд і оцінивши всі безпосередньо дослідженні докази у їх сукупності, суд першої інстанції зазначив про відсутність даних про те, що заподіяні ударами ОСОБА_10 тілесні ушкодження викликали у нього особливі страждання та особливий біль під час їх заподіяння, вони відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості і не могли бути причиною смерті, а їх заподіяння не могло бути надмірним для наслідку, який настав, та дійшов до висновку про те, що під час судового розгляду не встановлено та стороною обвинувачення не доведено, що ОСОБА_6 , завдаючи ОСОБА_10 велику кількість тілесних ушкоджень свідомо бажав, щоб останній відчував страждання.

Крім того, суд першої інстанції зазначив про відсутність підстав вважати, що вбивство було вчинено в присутності близької особи ОСОБА_10 - його доньки ОСОБА_9 та завдало останній особливих моральних страждань.

У зв`язку з наведеним судом першої інстанції дії ОСОБА_6 були перекваліфіковані зі ст. 115 ч. 2 п. 4 КК України на ст. 115 ч. 1 КК України як умисне вбивство, що покращує становище ОСОБА_6 .

Разом з тим, у мотивувальній частині вироку суд першої інстанції в порушення вимог ст. 374 ч. 3 п. 2 КПК України не виклав формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, з наведенням фактичних обставин з усіма елементами складу кримінального правопорушення, що давало б можливість зіставити їх з визначеною правовою кваліфікацією за ст. 115 ч. 1 КК України.

Тобто, судом першої інстанції не дотримано зазначених вимог кримінального процесуального закону щодо зазначення в мотивувальній частині вироку формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Суд апеляційної інстанції в порушення вимог статей 418, 419 КПК України, розглядаючи справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на зазначене порушення уваги не звернув і дійшов передчасного висновку щодо законності та обґрунтованості вироку суду першої інстанції.

Крім того, в апеляційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, ОСОБА_12 , посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості, просив вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч. 2 п. 4 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років. Серед доводів прокурор зазначав, що спричинені ОСОБА_10 тілесні ушкодження, виходячи з їх характеру, кількості та локалізації, викликали у останнього особливі страждання та нестерпний фізичний біль безпосередньо при їх заподіянні, а також викликали особливі моральні страждання в ОСОБА_9 , яка чула звуки завдання ударів та страждання свого батька, проте через стан здоров`я не могла втрутитись і припинити конфлікт. Указував на те, що суд першої інстанції безпідставно визнав недоведеним вчинення ОСОБА_6 . умисного вбивства ОСОБА_10 з особливою жорстокістю та застосував закон про кримінальну відповідальність, який не підлягав застосуванню, що в свою чергу привело до призначення несправедливого м`якого покарання.

Проте суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 419 КПК України залишив без належної перевірки, не надав конкретних належних відповідей і не навів детального обґрунтування відхилення зазначених доводів апеляційної скарги прокурора.

Отже, під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судових рішень, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин, вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, а касаційні скарги захисника ОСОБА_7 та прокурора - задоволенню частково.

При новому розгляді суду першої інстанції необхідно врахувати наведене, судовий розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Інші доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_7 про наявність в діях ОСОБА_6 необхідної оборони та безпідставне відхилення доказів, які це підтверджують, порушення права ОСОБА_6 на захист під час досудового розслідування, а також доводи прокурора про вчинення ОСОБА_6 умисного вбивства ОСОБА_10 з особливою жорстокістю та обґрунтованість призначеного покарання, які аналогічні доводам апеляційних скарг захисника та прокурора, підлягають перевірці і з`ясуванню при новому розгляді в суді першої інстанції.

Враховуючи вимоги ст. 433 ч. 3 КПК України та беручи до уваги неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення, у контексті даного кримінального провадження, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_6 , з метою попередження ризику його переховування від суду, оскільки він не може не усвідомлювати імовірність повторного визнання його виним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого

ст. 115 ч. 1 КК України, колегія суддів вважає за необхідне обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційні скарги захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 та прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, ОСОБА_8 задовольнити частково.

Вирок Калуського районного суду Івано-Франківської області від 22 червня

2023 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 31 серпня

2023 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Обрати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3