Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #84864136

Справа № 183/2726/18

№ 2/183/201/20


Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И


15 січня 2020 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:


головуючої судді Сороки О.В.

секретаря судового засідання Пащенко А.С.,


розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричка К.С., про:

- визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 28,5 кв.м. в окремо розташованій будівлі майстерні (літ Ж), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідченого 10 квітня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричкою К.Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 604;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 23,7 кв.м. в окремо розташованій будівлі водонапірної башти (літ Р), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідченого 10 квітня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричкою К.Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 600;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 50,9 кв.м. в окремо розташованій будівлі складу (літ Д), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідченого 10 квітня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричкою К.Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 603;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 61,2 кв.м. в окремо розташованій будівлі довідково-контрольного підрозділу абонентського відділу (літ. Б), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідченого 10 квітня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричкою К.Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 602;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, загальною площею 29,3 кв.м. в окремо розташованій будівлі майстерні (літ И), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідченого 10 квітня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричкою К.Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 601;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових будівель та споруд, а саме: огорожі (№ 1-4) (складається з хвіртки № 1, воріт № 2, воріт № 3, огорожі № 4), дворове покриття (І) площею 789,7 кв.м. (ІІІплощею 11,9 кв.м., резервуару для води (ІІ), зливні ями (Я, я1,я2,я3, я4), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідченого 10 квітня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричкою К.Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 5240;

- визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії 45948129, виданого 20.10.2015 року державним реєстратором Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області Куліш О.Ю.,


за участю представника позивачів - ОСОБА_4 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача - ОСОБА_5 ,-


в с т а н о в и в:


11.05.2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просили визнати недійсним договори купівлі-продажу:

- нежитлового приміщення, загальною площею 28,5 кв.м. в окремо розташованій будівлі майстерні (літ Ж), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений 10 квітня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричкою К.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 604;

- нежитлового приміщення, загальною площею 23,7 кв.м. в окремо розташованій будівлі водонапірної башти (літ Р), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений 10 квітня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричкою К.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 600;

- нежитлового приміщення, загальною площею 50,9 кв.м. в окремо розташованій будівлі складу (літ Д), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений 10 квітня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричкою К.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 603;

- нежитлового приміщення, загальною площею 61,2 кв.м. в окремо розташованій будівлі довідково-контрольного підрозділу абонентського відділу (літ. Б), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений 10 квітня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричкою К.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 602;

- нежитлового приміщення, загальною площею 29,3 кв.м. в окремо розташованій будівлі майстерні (літ И), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що був укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений 10 квітня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричкою К.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 601;

- нежитлових будівель та споруд, а саме: огорожі (№ 1-4) (складається з хвіртки № 1, воріт № 2, воріт № 3, огорожі № 4), дворове покриття (І) площею 789,7 кв.м. (ІІІ площею 11,9 кв.м., резервуару для води (ІІ), зливні ями (Я, я1,я2,я3, я4), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчений 10 квітня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричкою К.Ю., зареєстрований в реєстрі за № 5240;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії 45948129, видане 20.10.2015 року державним реєстратором Новомосковського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області Куліш О.Ю.

Позов обґрунтований тим, укладенню оскаржуваних договорів передували ряд подій, а саме 26.01.2010 року був госпіталізований батько позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , якому необхідно було проводити термінову операцію, внаслідок чого в період з 28.01.2010 року по 01.02.2010 року останній знаходився в реанімації в край тяжкому стані. На операцію батька та на його подальше лікування позивачі були змушені отримувати в борг у ОСОБА_7 20000 доларів США. Позивачі взяли на себе зобов`язання повернути борг не пізніше 31ю12.2012 року, а у разі неповернення коштів кредитору зобов`язалися переоформити на нього право власності на квартиру, що розташована в АДРЕСА_2 , в якій проживає сім`я позивачів. Після одужання батька, не бажаючи втрачати своє майно та виконуючи взяті на себе зобов`язання, позивачі, з метою погашення боргу перед ОСОБА_7 , вирішили продати нежитлові будівлі та споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . В грудні 2012 року ОСОБА_3 виявив бажання придбати нерухоме майно, ним було надано (аванс) завдаток у розмірі 2500 доларів США, що було оформлено розпискою без дати про отримання ОСОБА_1 В борг вищезазначеної суми, строком повернення 29.03.2012 року. У зв`язку зі спливом терміну повернення коштів ОСОБА_7 , позивачі, за домовленістю з відповідачем 22.12.2012 року уклали попередній договір купівлі-продажу щодо умов купівлі-продажу об`єктів нерухомого майна, розташованих в АДРЕСА_1 , який був посвідчений нотаріально. Умовами попереднього договору купівлі-продажу визначалося, що продаж майна буде вчинено за 480 000 грн., що складає еквівалент 60000 доларів США. Основні договори купівлі-продажу повинні бути укладені у строк до 20.03.2013 року. За придбання об`єктів нерухомого майна відповідач сплати позивачам авансову суму у розмірі 1600 грн., що становить 20000 доларів США, хоча фактично відповідачем було сплачено 17500 доларів США з урахуванням вже сплачених 2500 доларів США за розпискою без дати.

22.12.2012 року позивачі повернули борг ОСОБА_7 , однак у трок до 20.03.2013 року основна угода купівлі-продажу нерухомого майна з ОСОБА_3 не відбулася, оскільки станом на 02.04.2013 року визначена експертом ринкова варість нерухомого майна була нижчою від вартості, про яку домовилися сторони в попередньому договорі. Відповідач в ультимативній формі зазначив, що не згоден сплачувати за нерухоме майно більшу суму, ніж визначена експертом, і у разі відмови від укладення договору купівлі-продажу він звернеться до суду з позовом про стягнення авансової суми у розмірі 20000 доларів США, отриманої ними за попереднім договором, в тому числі з урахуванням всіх штрафних санкцій. Додатково, на прийняття рішення щодо продажу нерухомого майна, тиснули звіти оцінювача, з яких вбачалося, що через специфічність об`єктів нерухомості, їх ринкова вартість явно не співпадала з тією, яку зажадали позивачі.

Таким чином, позивачі наполягають на тому, що відповідач скористався ситуацією та змусив їх укласти договори на вкрай невигідних для них умовах, внаслідок чого 10.04.2013 року угоди були підписані на загальну суму 149150 грн., всі нотаріальні витрати були також покладені на позивачів.

Крім того, відповідач зажадав повернення від позивача різниці між переданими коштами та фактичною сумою договорів, на що вони не погодилися, а ОСОБА_3 їх попередив, що вони про це пожалкують.

Після укладення договорів купівлі-продажу у позивачів не було часу перевірити інформацію стосовно дійсності вартості об`єктів нерухомого майна, до того ж у 2014 році тяжко захворіла матір позивача - ОСОБА_9 , яка померла у ІНФОРМАЦІЯ_3 після тривалого лікування.

Крім того, 15 березня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з нього суми боргу за розпискою без дати у розмірі 2500 доларів США. Рішенням суду ця сума була стягнута з урахуванням 3% річних, а через брак коштів у позивача та неможливість виконання цього рішення, відповідач також звернувся до суду з позовом про стягнення додатково інфляційних витрат та 3% річних.

Несправедливість з боку відповідача по відношенню до фактичних домовленостей між сторонами, змусила позивачів у березні 2018 році звернутися до судового експерта, який 16 квітня 2018 року надав висновок про те, що ринкова вартість об`єктів на момент їх продажу становила 440360,18 грн., що практично співпадає з домовленістю сторін.

Отже, позивачі наполягають на тому, що укладені договори вчинені ними під впливом тяжкої обставини на вкрай невигідних умовах, тому повинні бути визнані недійними, з підстав визначених ст. 233,215, 203 ЦК України.

Щодо пропуску позовної давності позивачі звертають увагу на те, що після отримання висновку експерта 16.04.2018 року, вони дізналися про свої порушені права.

У відзиві на позов відповідач зазначає, що позивачі не довели, що хвороба їх родича вплинула на їх психічний, емоційний стан при укладенні оскаржуваних правочинів, а також не довели, що ОСОБА_3 був обізнаний про наявність такої тяжкої обставини та скористався нею. Також відповідач звертає увагу про відсутність наміру позивача на продаж майна з іншими особами або за іншу суму, а викладені у позові факти та обставини, що передували укладенню договорів купівлі-продажу, навмисно перекручені та викладені не вірно. Так, відповідач зауважує, що рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.06.2012 року по справі № 183/1276/16 було стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 борг за договором позики від 29 грудня 2012 року у розмірі 166293,59 грн., що еквівалентно 2500 доларів США, 3% річних у розмірі 720,97 грн. рішення набрало законної сили, судом встановлено, що ці кошти не були авансовою сумою в рахунок майбутньої купівлі-продажу нерухомого майна, а тому позивачі, достовірно володіючи такою інформацією, навмисно вводять суд в оману щодо правовідносин, які виникли між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з приводу коштів за договором позики. Крім того, відповідач звертає увагу, що висновки оціночно-будівельного експертного дослідження нерухомого майна від 15.03.2018 року експерта ОСОБА_10 не можуть бути належними та допустимими доказами, оскільки угодам щодо купівлі-продажу нерухомого майна передувала їх оцінка суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_11 , яка має відповідне кваліфікаційне свідоцтво, та якого для оцінки запрошував сам позивач, на що відповідач лише погодився. Відповідач вважає, що позивачами пропущений строк для звернення до суду, з цих підстав також просить відмовити у задоволені позову (т.2 а.с. 5-11).

14 травня 2018 року ухвалою суду відкрите загальне позовне провадження (т.1 а.с. 259-260).

Ухвалою суду від 14.05.2018 року вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 23 червня 2018 року відмовлено ОСОБА_3 у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову (т.2 а.с. 26-27).

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року скасовано ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2018 року про забезпечення позову, у задоволенні заяви про забезпечення позову, - відмовлено (матеріали контрольного провадження, том 2 а.с. 124-126).

Ухвалою суду від 03 вересня 2018 року я кості третьої особи до участі у розгляді справи залучено приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Ричку К.Ю. (т.2 а.с. 47-48).

Ухвалою суду від 18.02.2019 року частково задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів, витребувано з Державної прикордонної служби України (01601, м.Київ, вул.Володимирська, 26) відомості про перетин державного кордону України в період з 22.12.2012 року по 11.05.2018 року ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем м.Североморськ Мурманської області Російської Федерації (паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Новомосковським РВ ГУ ДМС України в Дніпропетровській області 17 серпня 2016 року), зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженкою м.Новомосковськ Дніпропетровської області (паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Новомосковським МВ УМВС України в Дніпропетровській області 23 грудня 2000 року), зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (т.2 а.с. 116-117).

Ухвалою суду від 10 липня 2019 року закінчене підготовче судове засідання, призначено розгляд справи по суті (т.2 а.с. 224-225).

В судовому засіданні представник позивачів ОСОБА_12 позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 підтримав, з підстав, визначених у позові.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, з підстав, визначених у відзиві, крім того, надав суду пояснення про те, що він разом з ОСОБА_1 володіли комплексом будівель та споруд колишнього водоканалу. У 2012 році ОСОБА_1 запропонував йому придбати у нього його шість комплексів будівель та споруд, на що він погодився, ОСОБА_1 зажадав за продаж його частини 60000 доларів США, на що він також погодився. На підтвердження попередньої домовленості між ними був укладений попередній договір купівлі-продажу, у відповідності до якого сторони погодили вартість шести об`єктів у розмірі 60000 доларів США, на виконання цієї домовленості ним було передано ОСОБА_1 20000 доларів США в якості задатку, сторонами було обговорено, що договір слід укласти у строк до 20.03.2013 року. У цей строк основний договір купівлі-продажу дійсно не був укладений, оскільки ОСОБА_1 вчасно не провів оцінку майна, що є необхідною умовою для укладення договору купівлі-продажу у нотаріуса. Відповідач зауважує, що погодився почекати і коли всі документи були готові, його запросили для посвідчення договір купівлі-продажу до приватного нотаріуса Дніпровського нотаріального округу Рички К.Ю., що його здивувало, оскільки попередній договір купівлі-продажу був посвідчений у приватного нотаріуса Новомосковського міського нотаріального округу Кібець Л.Г. Коли він прибув на укладення основних договорів, його ознайомили з текстами договорів, у яких дійсно була визначена менша вартість, ніж визначена у попередньому договорі. На його питання, чому така низька вартість, позивач повідомив, що з такої суми йому буде менше сплачувати податків та зборів. Перед підписанням договору, вони зайшли до спеціальної кімнати у нотаріуса, де він передав ОСОБА_1 ще 40000 доларів США, після чого угоду було посвідчено нотаріусом. Також відповідач надав суду пояснення про те, що ОСОБА_1 , отримуючи в борг у нього 2500 доларів США 29.12.2012 року просив нікому про це не говорити, однак ця сума жодним чином не може бути розцінена, як авансова сума, про що існує рішення суду. Крім того, відповідач звернув увагу суду на ту обставину, що позивачі вводять суд в оману, звертаючись до суду з позовом про визнання правочинів недійсними, як такі що вчинені під впливом тяжкої обставини. Відповідач зауважує, що позивачі досить не бідні люди, мають певні статки, рухоме та нерухоме майно, досить часто виїжджають за межі України, їх поїзди пов`язані з туризмом та відпочинком, їх позов направлений на те, щоб не виконувати свої зобов`язання за борговою розпискою.

Третя особа в судове засідання не з`явилася, повідомлена належним чином, причина неявки суду не відома.

Свідок зі сторони позивача - ОСОБА_6 в судовому засіданні надав показання про те, що наприкінці 2009 року у нього був серцевий напад, обширний інфаркт, внаслідок чого йому на початку 2010 року зробили коштовну операцію, на яку витратили близько 20000 доларів США. Кошти на його операцію та післяопераційне лікування йому надала його дочка - ОСОБА_2 , їх походження йому не відоме. У 2014 році померла його дружина, на лікування якої їх дочка ОСОБА_2 також надавала значні кошти.

Свідок зі сторони позивача - ОСОБА_13 надав суду показання про те, що ОСОБА_2 просила у нього в борг кошти для лікування батька, на що він погодився та надав в борг, під заставу квартири, грошові кошти у розмірі 20000 доларів США. Кошти йому повернули у грудні 2012 року.

Заслухавши пояснення представника позивача, пояснення відповідача, свідків, дослідивши подані докази, дійшов до наступного висновку.

Суду надано копії наступних договорів купівлі-продажу, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідчених 10 квітня 2013 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Ричкою К.Ю.:

- нежитлового приміщення, загальною площею 28,5 кв.м. в окремо розташованій будівлі майстерні (літ Ж), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до якого ОСОБА_1 продав а ОСОБА_3 придбав за 16000 грн. зазначене нерухоме майно, договір зареєстрований в реєстрі за № 604 (т. 1 а.с.11);

- нежитлового приміщення, загальною площею 23,7 кв.м. в окремо розташованій будівлі водонапірної башти (літ Р), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до якого ОСОБА_1 продав а ОСОБА_3 придбав за 10620 грн. зазначене нерухоме майно, договір зареєстрований в реєстрі за № 600 (т. 1 а.с.12);

- нежитлового приміщення, загальною площею 50,9 кв.м. в окремо розташованій будівлі складу (літ Д), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до якого ОСОБА_1 продав а ОСОБА_3 придбав за 29610 грн. зазначене нерухоме майно, договір зареєстрований в реєстрі за № 603 (т. 1 а.с.13);

- нежитлового приміщення, загальною площею 61,2 кв.м. в окремо розташованій будівлі довідково-контрольного підрозділу абонентського відділу (літ. Б), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до якого ОСОБА_1 продав а ОСОБА_3 придбав за 62770 грн. зазначене нерухоме майно, договір зареєстрований в реєстрі за № 602 (т. 1 а.с.14);

- нежитлового приміщення, загальною площею 29,3 кв.м. в окремо розташованій будівлі майстерні (літ И), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до якого ОСОБА_1 продав а ОСОБА_3 придбав за 16250 грн. зазначене нерухоме майно, договір зареєстрований в реєстрі за № 601 (т. 1 а.с.15);

- нежитлових будівель та споруд, а саме: огорожі (№ 1-4) (складається з хвіртки № 1, воріт № 2, воріт № 3, огорожі № 4), дворове покриття (І) площею 789,7 кв.м. (ІІІ площею 11,9 кв.м., резервуару для води (ІІ), зливні ями (Я, я1,я2,я3, я4), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до якого ОСОБА_1 продав а ОСОБА_3 придбав за 13900 грн. зазначене нерухоме майно, договір зареєстрований в реєстрі за № 5240 (т. 1 а.с.16);

Суду також надано копію попереднього договору, укладеного 22 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , у відповідності до якого Продавець ОСОБА_1 зобов`язався у строк до 29 березня 2013 року укласти з ОСОБА_3 договори купівлі-продажу означеного вище нерухомого майна. Загальна ціна продажу за договорами складає 4800 доларів США, що еквівалентно 60000 доларам США. На підтвердження виконання умов попереднього договору, в день його підписання ОСОБА_3 сплатив ОСОБА_1 авансову суму у розмірі 20000 доларів США (т.2 а.с. 160).

ОСОБА_2 з 11.11.2000 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_1 (т.1, а.с. 214), ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_6 та ОСОБА_9 (т.1 а.с. 215).

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані наступними нормами закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Згідно статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами 1, 2 ст. 215 діючого ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, де закріплено, що зміст правочину не має суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного судочинства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей; недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладений, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

В силу частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 3 статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов`язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Як передбачено частинами 1, 3 статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсними можуть бути правочини, вчинені під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, а також внаслідок тяжкої обставини і на вкрай невигідних умовах (ст. 229 - 233 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

В пункті 23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 року роз`яснено, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі ст.233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути важка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Правочини, що вчиняються особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, характеризуються тим, що особа їх вчиняє добровільно, усвідомлює свої дії, але змушена це зробити через тяжкі обставини.

Згідно з розділом 13 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.01.2017 року «Аналіз окремих питань судової практики, що виникають при застосуванні судами рекомендаційних роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» для того щоб правочин було визнано недійсним з підстав, передбачених ст. 233 ЦК, позивачу в сукупності необхідно послатися на такі підстави, які будуть використанні в суді як докази, зокрема: 1) наявність в особи, що вчиняє правочин, тяжких обставин: хвороба, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини; 2) правочин повинен бути вчинений саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин; 3) правочин повинен бути вчинений особою добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки; 4) особа повинна усвідомлювати свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.

Крім того, необхідним критерієм для визнання правочину недійсним з передбачених вище підстав, є доведення в судовому засіданні нерозривного причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин, тобто основний акцент необхідно зробити на об`єктивній та суб`єктивній стороні.

Що стосується вкрай невигідних умов, то слід враховувати таке. По-перше, ці невигідні умови безпосередньо мають бути пов`язані з обставинами вчинення правочину. Тобто внаслідок вчинення такого правочину особа отримує можливість вирішити ту проблему (усунути тяжку обставину), яка змусила її це зробити. По-друге, умови правочину повинні бути не просто невигідними, а вкрай невигідними. Тобто такі умови мають бути явно кабальними для особи. Для доведення вкрай невигідних умов вчинення правочину особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Тяжка обставина є оціночною категорією і має визнаватися судом з урахуванням всіх обставин справи.

Відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У постанові Верховного Суду України від 06 квітня 2016 року у справі № 6-551цс16 зроблено висновок, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оспорює правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах (постанова Верховного Суду від 17 квітня 2019 року справа № 507/1084/17 провадження № 61-35730св18).

Вирішуючи питання про визнання договорів купівлі-продажу правочинів недійсними з підстав зазначених позивачами, суд бере до уваги, що хвороба батька позивача та потреба оперативного втручання для відновлення його стану здоров`я розцінюється судом, як тяжка обставина (т.1 а.с. 217-224).

Між тим, суду не доведено, що саме наявність тяжких обставин спонукали обох позивачів до укладення договорів купівлі-продажу, а метою укладення таких договорів було усунення або зменшення таких обставин.

Дослідженими у справі доказами не доведено, що умови на яких були укладені оспорювані договори були вкрай невигідними для позивачів.

Посилання позивачів на те, що відповідач ознайомившись з висновками оцінювача ОСОБА_11 , відмовився укладати договори, наполягав на поверненні авансової суми, а так само не сплатив обумовлену попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна суму у розмірі 60000 доларів США, жодним належним та допустимим доказом не доведені суду.

Також позивачами не доведено, що за відсутності тяжкої обставини - хвороби батька, правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Навпаки, відповідачем суду надано Інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.2 а.с. 165-191), у відповідності до якої як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 , крім майна, яке ними відчужено ОСОБА_3 , мали у власності інше нерухоме майно, позивачі в період з 2014 року по 2019 рік по декілька разів на рік за межі України, місця їх перебування за межами України здебільшого дійсно прийнято вважати курортними.

За вказаних обставин судом встановлено, що оспорювані договори купівлі-продажу не мають всіх необхідних ознак правочину, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, оскільки, а ні хвороба батька позивача, а ні її можливість втрати житла, не є тими тяжкими обставинами, що спонукали позивачів укласти договори купівлі-продажу в розумінні ст. 233 ЦК України.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оскільки доказів відповідно до приписів статей 77-78 ЦПК України на підтвердження укладення договорів під впливом тяжкої обставини позивачі не надали, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити.

Слушним є також заперечення відповідача на ту обставину, що позивачі пропустили строк звернення до суду.

Частинами першою, п`ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.

Посилання позивачів на те, що про порушення свого права вони дізналися лише після проведення у 2018 році нової оцінки, не може бути підставою для поновлення строку звернення до суду, оскільки про наявність тяжких для них обставин та наявність оцінки, проведеної оцінювачем ОСОБА_11 позивачем було відомо при посвідченні оскаржуваних договорів купівлі-продажу нерухомого майна.

Судові витрати, враховуючи відмову в задоволенні позову, стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265, 268 ЦПК України, суд, -




у х в а л и в:


Відмовити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_3 , третя особи - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Ричка К.С., про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.


Повне найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач - ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .






Суддя О.В. Сорока.


  • Номер: 22-ц/803/1971/18
  • Опис: про визнання недійсними правочинів, свідоцтва про право власності (в частині) та визнання права власності на нерухоме майно
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 183/2726/18
  • Суд: Дніпровський апеляційний суд
  • Суддя: Сорока О.В.
  • Результати справи: скасовано повністю
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 17.10.2018
  • Дата етапу: 14.11.2018
  • Номер: 22-ц/803/4958/20
  • Опис: про визнання недійсними правочинів, свідоцтва про право власності (в частині) та визнання права власності на нерухоме майно
  • Тип справи: на цивільну справу за апеляційною скаргою (а)
  • Номер справи: 183/2726/18
  • Суд: Дніпровський апеляційний суд
  • Суддя: Сорока О.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 18.03.2020
  • Дата етапу: 18.03.2020
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація