Справа № 459/1038/22

Провадження № 2/459/185/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

       25 березня 2024 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого - судді                 Жураковського А.І.

з участю секретаря судового засідання Ганас К.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представників відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5

третьої особи ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Червонограді за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до  ОСОБА_7 ,  ОСОБА_8 ,  ОСОБА_3 , з участю третіх  осіб: приватного нотаріуса Червоноградського нотаріального округу Вишневської Наталії Степанівни, державного нотаріуса Червоноградської державної нотаріальної контори Заєць Миколи Володимировича про визнання недійсним дубліката свідоцтва про право власності на квартиру, свідоцтва про право на спадщину, договорів купівлі -продажу квартири,   

                                           В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся у суд з позовом до відповідачів, у якому, просить визнати недійсним дублікат свідоцтва про право власності на квартиру, свідоцтво про право на спадщину, договори купівлі - продажі квартири.

 В обґрунтування позову вказав, що  01.04.1999 в м. Червонограді, Львівської області приватним нотаріусом Заєць М.В. складено договір дарування квартири АДРЕСА_1 серія АВА № 913864. Дану квартиру йому подарували ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а він прийняв документ «Договір дарування квартири». ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дядько ОСОБА_9 . На початку грудня 2020 р. та кінець березня 2021р.  він перебував в м. Київ. В цей час ОСОБА_10  залишалась вдома одна. Скориставшись її безпомічністю,  ОСОБА_7 , шляхом зловживання довірою, погрозами, та іншими незаконними методами від її імені, скориставшись незаконно виготовленою довіреністю, 09 грудня 2020 року продала належну йому квартиру в  АДРЕСА_2 . По суті справи,  ОСОБА_7  використовуючи сумнівне доручення його тітки, повторно виготовила документи про право власності на його квартиру на  ОСОБА_10 , а саме  на 1/2  частки квартири повторно виготовила дублікат № НОМЕР_1 , від 15.12.2020 в Червоноградському  управлінні комунального господарства Західно –Української вугільної холдингової компанії, замість втраченого свідоцтва від 27.06.1997, а іншу частину 1/2  частки на його квартиру –  ОСОБА_7  виготовила 18.12.2020 згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 237723900, котре  було зроблено на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом посвідченого 23.12.2020 державним нотаріусом Заєць  М.В. Тобто, державний нотаріус  ОСОБА_11   23.12.2020 видав  спадщину на його квартиру, котра йому подарована. Більше того, договір дарування оформляв сам нотаріус ОСОБА_11  і цей договір зареєстрований в нього у реєстрі.  ОСОБА_10  зверталася в Червоноградський відділ поліції із письмовою заявою про притягнення до відповідальності  ОСОБА_7 , яка незаконно продала квартиру її племінника, та незаконно заволоділа правовстановлюючими документами на вже належну їй квартиру.Вважає, що ОСОБА_10  не могла написати добровільно довіреність на  ОСОБА_7 .Таким чином внаслідок шахрайських дій ОСОБА_7 24.12.2020 продала належну йому квартиру своєму брату ОСОБА_8 , котрий 30.12.2020 вже перепродав цю квартиру ОСОБА_3

01.06.2022 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 01.06.2022 заяву ОСОБА_1  про забезпечення позову задоволено та   накладено арешт на належну ОСОБА_3   квартиру  АДРЕСА_1 .

17.06.2022 представник відповідачки ОСОБА_7 – адвокат Мацей М.М. подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що наведене у позові не відповідає дійсності, оскільки жодної зловмисної домовленості представників правочину, зокрема ОСОБА_7 не було. Зазначив, що правочин, який було вчинено 24.12.2020, не вчинявся всупереч інтересам ОСОБА_10 , а навпаки в її ж інтересах, жодної умисної домовленості ОСОБА_7 з ОСОБА_8 не було, даний правочин не вчинявся з метою настання негативних наслідків для ОСОБА_12 , такі негативні наслідки не настали і не доведені позивачем. Так як, ОСОБА_10 добровільно надала довіреність, яка була посвідчена 09.12.2020 приватним нотаріусом Червоноградського нотаріального округу Вишневською Н.С., якою уповноважила ОСОБА_7 на розпорядження належним їй нерухомим майном. Додав, що з 2018 року ОСОБА_7 з ОСОБА_10 підтримувала дружні відносини, допомагала їй харчами та матеріально. Крім того, зазначив, що сама ж ОСОБА_10 попросила ОСОБА_7 допомогти із продажем квартири, оскільки перебувала у скрутному матеріальному становищі, опалення у її квартирі було відключене, і тому їй важко було одній проживати у двохкімнатній квартирі. Так як, правовстановлюючі документи були втрачені, тому оформили відповідне доручення на підставі якого ОСОБА_10 уповноважила ОСОБА_7 на відновлення таких. Крім того, доручення ОСОБА_10 склала на відповідачку у грудні 2020 року, а померла у 20.06.2021, тобто через шість місяців. Вказав, що ОСОБА_10 завжди говорила що немала родичів, і ніхто їй не допомагав. Більше того, позивач за своєю тіткою не дбав, участі в її утриманні не приймав. На підставі наведеного, просить відмовити у задоволенні позову.

15.07.2022 представник відповідача ОСОБА_3 – адвокат Огорілко Ю.В. подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову. Вказав, що позивач не зареєстрував своє право власності на квартиру, яка йому була подарована згідно Договору дарування від 01.04.1999 року ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , отже не набув право власності на неї. Додав, що відповідачу ОСОБА_3 та іншим відповідачам не було відомо про наявність договору дарування квартири від 01.04.1999 року.

03.07.2023 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

19.10.2023 представник відповідача ОСОБА_3 – адвокат Огорілко Ю.В. подав пояснення-заперечення у яких вказав, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем спірної квартири, оскільки в Єдиному державному реєстрі речових прав та в реєстрі БТІ відсутні дані про реєстрацію спірної квартири за позивачем чи будь якою іншою особою. Також, про добросовісність таких дій відповідача і може свідчити той факт, що за кошти реалізовані від продажу квартири ОСОБА_10 придбала собі квартиру по АДРЕСА_3 , які безпосередньо були сплачені ОСОБА_3 .

20.11.2023 представник відповідача ОСОБА_3 – адвокат Огорілко Ю.В. подав заяву, в якій просив відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач обрав не вірний спосіб захисту. За даних обставин, належним способом захисту права мав би бути віндикаційний позов, оскільки визнання недійсним договорів купівлі продажу та інших правочинів, жодним чином не вплине на права позивача.

25.03.2024 у судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов та просили його задовольнити з підстав вказаних у ньому.

Представник відповідача  ОСОБА_3  – адвокат Огорілко Ю.В.  просив відмовити у задоволенні позову з підстав вказаних у своєму відзиві та поясненнях.

Представник відповідачки ОСОБА_7 – адвокат Мацей М.М. просив відмовити у задоволенні позову з підстав вказаних  у своєму відзиві.

В судовому засіданні приватний нотаріус Червоноградського нотаріального округу Вишневська Н.С. пояснила, що ОСОБА_10 особисто підписувала довіреність на представництво та продаж квартири ОСОБА_7 . Вказала, що сама ОСОБА_10 мала намір оформити таку довіреність, оскільки їй було матеріально важко утримувати двохкімнатну квартиру, так як її чоловік помер і в неї не залишилось родичів. Додала, що остання перебувала в адекватному стані.

Вислухавши пояснення учасників справи, з`ясувавши обставини спору та оцінивши наявні докази у справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на таке.

Судом встановлено, що 01.04.1999 року було укладено Договір дарування, за умовами якого ОСОБА_9 , ОСОБА_10 подарували, а ОСОБА_1 прийняв у дар квартиру за АДРЕСА_1 , що належала дарителям на праві спільної часткової власності. Зазначений договір був посвідчений державним нотаріусом Червоноградської державної нотаріальної контори Заєць М. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1-1086.

Відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру від 27.06.1997, який був наданий суду державним нотаріальним архівом, квартира за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_13 та членам його сім`ї: ОСОБА_10 .

15.12.2020 року виданий дублікат свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_4 , з якого вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_13 та членам його сім`ї: ОСОБА_10 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 09.01.2008, ОСОБА_9 , помер – ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як видно із свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.12.2020, яку посвідчував державний нотаріус ОСОБА_11 спадкоємцем зазначеного у даному свідоцтві майна ОСОБА_9 , 1953 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його дружина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщиною на яку видано дане свідоцтво є 1/2 частини квартири, за адресою: АДРЕСА_2 .

Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.12.2020, квартира за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_10 .

Згідно довіреності, яка була посвідчена 09.12.2020 приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Вишневською Н.С. за реєстровим №1211, ОСОБА_14 уповноважила ОСОБА_7 представляти її інтереси в установах та продати квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 24.12.2020 року, укладеного між ОСОБА_10 , від імені якої по довіреності посвідченої 09.12.2020 приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу Вишневською Н.С. за реєстровим №1211, діяла гр. ОСОБА_7 та з другої сторони гр. ОСОБА_8 , продала, а ОСОБА_8 купив квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 30.12.2020 року, укладеного між ОСОБА_8 , та другої сторони гр. ОСОБА_3 , продав, а ОСОБА_3 купив квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .

Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.12.2020, квартира за адресою: АДРЕСА_2 , належить на праві приватної власності ОСОБА_3 .

Згідно заяви, яка була посвідчена 13.04.2021 приватним нотаріусом Семак Т.М. за реєстровим №250, ОСОБА_14 скасовує довіреність на представництво інтересів в установах та продаж квартир, посвідченої ОСОБА_6 , приватним нотаріусом Червоноградського міського нотаріального округу на ім`я громадянки ОСОБА_7 .

Як видно із заяви про вчинення кримінального правопорушення від 12.05.2012, позивач звертався у Червоноградський РВП ГУНП у Львівській області з приводу притягнення винних до відповідальності через незаконне заволодіння його квартирою.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 10.07.2021, ОСОБА_10 , яка народилася  ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла – ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з копії будинкової книги та довідки про склад сім`ї №3634 від 26.02.2021, у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрований ОСОБА_3 .

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_3 , як свідок повідомив, що вирішив придбати квартиру, тому звернувся у агентство із продажу нерухомості. За рекомендаціями ріелтора вирішив оглянути квартиру у якій проживала ОСОБА_10 . Під час зустрічі у квартирі він спілкувався із ОСОБА_15 , ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , яка представилась опікуном ОСОБА_10 ,та повідомила, що жінка планує купити іншу квартиру по АДРЕСА_5 . Після цього відповідач звернувся до приватного нотаріуса Вишневської Н. С. яка його запевнила, що із документами все в порядку тому він вирішив придбати дану квартиру тому сплатив завдаток у сумі 2000 грн. Під час купівлі даної квартири були присутні такі особи: ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , її чоловік ОСОБА_16 та ще одна невідома йому дівчина. Зауважив, що віддав ОСОБА_10 грошові кошти у сумі 8500 доларів, після чого сторони підписали договір. Зазначив, що решту суму коштів за продаж квартири забрав ОСОБА_8 . Після купівлі даної квартири, відповідач почав робити ремонт, але приблизно через 5 місяців прийшов чоловік, який представився власником квартири, згодом прийшла ОСОБА_10 та повідомила, що їй не виплатили усі кошти із продажу квартири. Стверджував, що в момент купівлі-продажу був упевнений в тому, що обману немає.

Згідно зі ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними №9 від 06.11.2009 року встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Отже, в даному випадку на момент переходу права власності правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УРСР.

Відповідно до статті 128 ЦК УРСР 1963 року право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно статті 243 ЦК УРСР 1963 року за договором дарування одна сторона передає безоплатно другій стороні майно у власність. Договір дарування вважається укладеним з моменту передачі майна обдарованому.

Статтею 244 ЦК УРСР 1963 року передбачено договір дарування на суму понад 500 карбованців, а при даруванні валютних цінностей — на суму понад 50 карбованців повинен бути нотаріально посвідчений. Договір дарування громадянином майна державній, кооперативній або іншій громадській організації укладається в простій письмовій формі. До договорів дарування нерухомого майна застосовуються правила статті 227 і цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що при укладенні договору дарування квартири від 01 квітня 1999 року за умовами якого ОСОБА_9 , ОСОБА_10 подарували, а ОСОБА_1 прийняв в дар квартиру за АДРЕСА_1 , що належала дарителям на праві спільної часткової власності, у зв`язку із чим ОСОБА_1 став одноосібним власником цього житла.

Договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів (стаття 227 ЦК УРСР).

Отже, за правилами статті 227 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод та реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів було обов`язкове лише у випадках укладення договору купівлі-продажу жилого будинку.

Тому законодавство чинне на момент укладення договору дарування не передбачало обов`язку нотаріально посвідчувати договір купівлі-продажу чи дарування квартири, а отже і реєстрацію у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів, у тому числі у випадку укладення договору, стороною якого є фізична особа, крім жилих будинків (стаття 227 ЦК УРСР). Аналогічну правову позицію наведено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29 березня 2018 року у справі № 904/4573/16 та від 04 вересня 2019 року у справі справа № 903/729/16.

Зі змісту наведених вище норм та обставин справи випливає, що право власності на спірну квартиру виникло у ОСОБА_1 за договором дарування з моменту передачі майна. Договір дарування квартири не розірваний та не визнавався недійсним. Одержавши оригінал договору дарування та свідоцтво на право власності на квартиру позивач тим самим прийняв її в дар та з цього моменту набув право власності на неї. Наявність оригіналів правовстановлюючих документів на квартиру у позивача сторонами не оспорено, та такий факт змусив відповідачку ОСОБА_7 діючи в інтересах ОСОБА_10 одержати дублікат свідоцтва про право власності на спірну квартиру з метою подальшого, розпоряджання квартирою поза волею її фактичного власника ОСОБА_1 .

Захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову, оскільки за умовами договору дарування ОСОБА_1 прийняв у дарунок спірну квартиру.

Крім того, ЦК України (2004 року) не передбачає обов`язку реєстрації договору дарування квартири. Згідно  із  ч.1, 4, ст. 722 ЦК України 2004 року право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикаційний позов — це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично – фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» – юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року в справі № 752/13695/18 (провадження № 61-6415св19).

Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У разі задоволення позовної вимоги про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння суд витребує таке майно на користь позивача, а не зобов`язує відповідача повернути це майно власникові. Таке рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18).

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див. принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц). Однією з підстав державної реєстрації права власності на нерухоме майно є рішення суду, яке набрало законної сили, щодо права власності на це майно (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»). Цей припис слід розуміти так, що рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем. На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем. Відтак, пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18).

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту є віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права. Задоволення віндикаційного позову є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Водночас такий запис вноситься виключно в разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою (пункти 84, 85 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 466/8649/16-ц (провадження № 14-93цс20).

Якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту буде віндикаційний позов, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість вимоги про недійсність дубліката свідоцтва про право власності на квартиру, свідоцтва про право на спадщину, договорів купівлі - продажі квартири не є необхідним для ефективного відновлення його права. А, отже, неналежним способом захисту можливих порушених прав позивача.

Відтак, позивач має право звернутися до суду із віндикаційним позовом до останнього набувача квартири - відповідача ОСОБА_3 .

За таких обставин і міркувань позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 141, 259, 264, 265, 273, 354 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову – відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04.04.2024.

Суддя:                                                А.  І.  Жураковський