Справа №333/7127/23

Провадження №2/333/554/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2024 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючої судді Варнавської Л.О.,

за участю секретаря судового засідання Меркулової М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжя цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

23.08.2023 р. до суду надійшов позов Акціонерного товариства "Універсал Банк" доОСОБА_1  про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг «Monobank» від 22 червня 2020 року станом на 14.06.2023 року у розмірі 56342,60 грн. та судовий збір у розмірі 2684 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що в жовтні 2017 року Банк запустив новий проект «Мonobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Мonobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках «Мonobank» за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю цього проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті Банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.

22 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 22 червня 2020 року. Положеннями анкети - заяви значено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вказаних документів, що складають договір та зобов`язався виконувати його умови. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого максимального кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі до 100000 грн., однак не надав своєчасно банку кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов договору. Оскільки відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань утворилась заборгованість в загальній сумі 56342 грн. 61 коп., яку позивач вважає загальним залишком заборгованості за тілом кредиту.

Посилаючись на викладене та порушення відповідачем своїх зобов`язань, що призвело до заборгованості за кредитним договором, позивач просив про задоволення позову.

11.09.2023 року провадження по справі відкрито, постановлено справу розглядати у спрощеному провадженні з викликом сторін.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов 14.11.2023 року, ОСОБА_1 зазначив, що позивачем спотворено його реальний намір відкрити банківський рахунок, а не отримати послуги споживчого кредитування. 22.06.2020 р. він, побачивши рекламу зручного засобу розрахунків власними коштами через банківську картку через свій мобільний телефон звернувся до представника позивача з метою відкриття поточного банківського рахунку для зручного користування своїми коштами через розрахунки карткою, які він планував розмістити на цьому рахунку. Після відсилання фотографій свого паспорту та довідки про присвоєння РНОКПП його було повідомлено де він може забрати банківську картку. Прибувши у вказаний день, у представника позивача він отримав свою картку та засвідчив факт її отримання своїм підписом на наданому буклеті, який мав вигляд складеного декілька разів аркушу міцного паперу невеликого формату, із текстом, нанесеним у типографський спосіб. Він ніякої анкети-заяви у тій формі, копія якої надана позивачем разом із позовом, він її не підписував та бачить перший раз.

З метою поповнення рахунку власниками коштами для подальшого витрачання, вже 06.07.2020 р. ним було внесено на відкритий рахунок через касу іншого банку 3000 грн. і він почав користуватися власними коштами, що підтверджується довідкою про рух коштів.

А саме: 28.07.2020 р. ним внесено 11200 грн., 06.08.2020 р. – 4950 грн.; 13.08.2020 р. – 4000 грн.; 26.08.2020 р. – 1500 грн.; 28.08.2020 р. – 2730 грн.; 07.09.2020 р. – 10000 грн.; 07.10.2020 р. – 15000 грн.; 06.11.2020 р. – 12000 грн.; 07.12.2020 р. – 17000 грн., всього на суму 297998,16 грн.

Він не просив позивача про надання кредиту, про встановлення кредитного ліміту. Він мав намір лише укласти договір банківського рахунку в порядку ст.. 1066 ЦК України без будь-якого кредитування, оскільки планував витрачати з цього рахунку лише власні кошти.

Також відповідач подав до суду клопотання про витребування оригіналів письмових доказів: оригінал анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, оригінали доказів видачі кредитних коштів.

04.01.2024 року в своїх письмових поясненнях АТ «Універсал Банк» зазначив, що в анкеті-заяві підписаній ОСОБА_1 вказано, що він просить відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов Договору та наведених нижче умов та погодився, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем.

22.06.2020 року позичальнику було надано кредитний ліміт по картці в сумі 5000 грн., який неодноразово змінювався та 21.02.2022 року Банком було підвищено кредитний ліміт до 47000 грн. З виписки про рух коштів по картці від 31.08.2023 року вбачається, що відповідач розпочав користуватися кредитними коштами з 22.06.2020 р., час операції 19:10:14. На підтвердження того, що відповідач протягом 2020-2023 року користувався карткою надали виписку по картці. Відповідач із заявами про розірвання договору до позивача не звертався, а тому вважається таким, що прийняв запропоновані умови.

Банк 04.02.2023 року направив відповідачеві повідомлення «пуш» про істотне порушення умов Договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості в зв`язку з чим кредит став у формі «на вимогу». також зазначив, що умовами визначена відповідальність за порушення строків виконання грошового зобов`язання клієнтом.

09.01.2024 року свої пояснення надіслав ОСОБА_1 , в яких зазначив, що він не визнає, що підписав Анкету-заяву, що був ознайомлений з паспортом кредиту, з Правилами та умовами кредитування, засобами додатку Монобанк з умовами та правилами користування та що надав будь-якої згоди позивачеві про укладання договору кредиту чи змін ліміту кредитування. Він користувався карткою як дебетною, а не кредитною. Пізніше він дізнався про нарахування відсотків за користування карткою і саме це було причиною того, що він перестав користуватися карткою та поповнювати її. З розрахунку наданого позивачем вбачається, що заборгованість за тілом кредиту частково сформована за рахунок списання банком з кредитного ліміту нарахованих протягом усього часу відсотків за користування кредитом. Сплачені відповідачем кошти безпідставно було зараховані позивачем на погашення відсотків. Всі суми, що сплачувались відповідачем в межах погашення заборгованості за вказаною анкетою-заявою слід зараховувати на погашення тіла кредиту, а саме позики, який хоч і не був погоджений відповідачем, але відповідач оцінюючи кошти на картці як власні, несвідомо користувався безготівковими коштами позивача. Також звертає увагу, що позивач вимоги про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інші суми за прострочення виконання грошового зобов`язання у позові не пред`явив, проте, врахував їх в заборгованість на загальну суму 27688,27 грн. Відповідач ставить під сумнів всі подані неналежним чином завірені електронні докази.

В судові засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про розгляд справи без їх участі.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні 13.02.2024 року проти позову заперечив, пояснив, що він не підписував анкету-заяву, просив витребувати у позивача оригінал вказаної анкети-заяви та меморіальні ордери про зарахування коштів. В судове засіданні, призначене на 02.04.2024 рік, відповідач не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Ухвалою суду від 13.02.2024 року клопотання відповідача задоволено, витребувано оригінали анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 22.06.2020 та оригінали доказів видачі позивачем кредитних коштів (меморіальних ордерів) на користь ОСОБА_1 за вказаним договором.

05.03.2024 АТ «Універсал Банк» направив до суду оригінал Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг підписану ОСОБА_1 22.06.2020 р., виписку/особового рахунку № НОМЕР_2 з 22.06.2020 по 14.06.2023; виписка/особового рахунку № НОМЕР_3 з 22.06.2020 по 14.06.2023.

18.03.2024 року відповідач ОСОБА_1 надіслав клопотання, в якому зазначив, що він не визнає надану позивачем анкету оригіналом та не визнає, що власноруч підписував цю анкету. Вважає, що анкета-заява не є достатнім доказом того, що між позивачем та відповідачем були узгоджені умови кредитування і укладений договір кредиту. Також зазначив, що не має наміру заявляти про експертизу оригінальності заяви та почеркознавчу експертизу та заперечує проти призначення такої експертизи. Враховуючи, що фактично отримані та використані відповідачем кошти були повернуті відповідачем позивачу в добровільному порядку, вважає, що позивач як кредитор не має права вимагати виконання зобов`язання з повернення фактично отриманою суми кредитних коштів. Посилається на те, що згідно з доказами, які були надані позивачем: 279652,50 грн. – це загальна сума позичених коштів за картковим рахунком відповідача, а 297998,16 грн. – це внесені відповідачем власні кошти, що 18335,66 грн. більше за зараховані на картку відповідача позивачем. Звертає увагу, що анкета-заява не містить умов кредитування, відсутні докази того, що позивач погодив із відповідачем основну (первісну) ставку за кредитним договором, просив та погодив ліміт кредиту, погодив відповідальність та інше. Відсутні докази того, що відповідач отримав від позивача кредитний договір, паспорт кредиту, умови кредитування, тарифи кредитора. Належним доказом вважає письмовий договір кредиту підписаний позивачем та відповідачем в тій самій формі як анкета, який в матеріалах справи відсутній. Також відсутні докази того, що відповідач встановив додаток Монобанк. Поповнення картки відбувались через термінали або перерахування з інших карток. На його думку, відсутність оригіналів меморіальних ордерів свідчить про те, що позивач не зміг довести перерахування грошей відповідачу. Виписка по рахунку вказує на рух коштів по рахунку, а не на їх статус як кредитних.

Дослідивши письмові докази, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено такі фактичні дані та відповідні ним обставини.

22 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 22 червня 2020 року (а.с.12).

П. 3 вказаної Анкети-заяви передбачено, що ОСОБА_1 просить встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку. Погоджується із тим, що про зміну кредитного ліміту банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Також передбачено, що пільговий період за користування кредитним лімітом становить до 62 днів. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватись відсоткова ставка 3,2% на місяць.

В п. 6 ОСОБА_1 просить вважати його власноручний підпис або його аналоги (в т.ч. удосконалений електронний підпис) обов`язковим при здійсненні операції за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в Банку. З цією метою він засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем (зазначена комбінація літер та цифр). Він буде використовуватись УЕП у мобільному додатку для засвідчення його дій.

На підставі підписаної анкети-заяви відкрито поточний рахунок з відповідним номером, відповідач отримав розрахункову карту НОМЕР_4 , яка активна на час подання позову (а.с.74).

Відповідачу надано кредит в гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, розмір якого змінювався протягом періоду з 22.06.2020 р. по 21.02.2022 р. з 5000 до 47000 грн. (а.с.75).

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у АТ “Універсал Банк” з Умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві від 22.06.2020 р.

У справі, що розглядається предметом розгляду є правовідносини сторін, що склалися у зв`язку з укладенням кредитного договору, однією із форм якого є онлайн кредит, тобто позика оформлена через мережу Інтернет.

Правовідносини даного правочину регулюються ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», нормативними актами Національного Банку України та Національної комісії з державного регулювання ринку фінансових послуг.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.

З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» передбачено, що договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі: у паперовому вигляді; у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг; шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до положень статей 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.

Зі змісту статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» (далі – Закон) електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід`ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Дана анкета - заява містить підписи представника Банку та ОСОБА_1 , вона надана на запит суду в оригіналі. Підписання цієї анкети - заяви відповідач заперечував, але про призначення судової почеркознавчої експертизи не клопотав та заперечував проти її призначення. Отже, суд вважає, що саме ОСОБА_1 підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 22 червня 2020 року.

У підписаній анкеті-заяві відповідач визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ “Універсал Банк”).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Пунктом третім вказаної Анкети-заяви передбачена відсоткова ставка в розмірі 3,2% на місяць у разі виходу з пільгового періоду.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно із указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Суд вважає, що надана позивачем виписка по картковому рахунку, в якій міститься повна інформація про рух коштів, відображено всі операції за кредитним договором, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей, доводить заявлену позивачем заборгованість.

Банком було надано довідку про рух коштів по картці від 31.08.2023 р. відповідача (а.с.46-73), які свідчать про активне користування ОСОБА_1 кредитними коштами.

Доводи відповідача про те, що він користувався власними коштами, а не кредитними, спростовується відомостями, що містяться в цій довідці. Так, 22.06.2020 року на картку ОСОБА_1 був встановлений кредитний ліміт 5000 грн. 24.06.2020 року через касу банку внесені кошти в сумі 179 грн. 25.06.2020 р. кредитний ліміт був підвищений до 10000 грн. Протягом 27.06.2020 р. - 03.07.2020 року ОСОБА_1 були витрачені кошти на загальну суму 2625,45 грн., що значно перевищує внесені відповідачем на картку власні кошти в сумі 179 грн. Наступного разу картка поповнювалась 06.07.2020 р. на суму 3000 грн. Після того до 25.07.2020 року ОСОБА_1 користувався власними коштами, що розміщенні на картці. В період з 25.07.2020 року до 05.08.2020 року знову відповідачем використовувались кредитні кошти. 14.08.2020 року кредитний ліміт підвищений до 15000 грн. В періоди з 13.08.2020 року по 05.09.2020 р., 16.09.2020 по 05.10.2020 р., 15.10.2020 по 05.11.2020 р. , з 06.11.2020 по 08.11.2020 р., 13.11.2020 по 07.12.2020 р. ; з 16.12.2020 по 30.12.2020 р.; з 14.01.2021 по 04.02.2021 р.; з 15.02.2021 по 04.03.2021 р.;08.03.2021 по 21.02.2022 року також мало місце користування кредитними коштами, тобто коштами, які містилися на картці в результаті встановленого кредитного ліміту та не були власними коштами, які внесені відповідачем.

Таким чином доводи відповідача про відсутність доказів надання кредитних коштів спростовуються дослідженими документами.

Позивачем вірно розрахована сума заборгованості, яка складається з залишку заборгованості за наданим кредитом, штрафи, пеня позивачем не нараховувались.

За таких обставин позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Позивачем при подачі позову сплачений судовий збір в сумі 2684 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.10-13, 77-80, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг «Monobank» від 22.06.2020 р. в сумі 56342 (п`ятдесят шість тисяч триста сорок дві) грн. 61 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір в сумі 2684 грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Л.О. Варнавська