Справа № 129/3284/22

Провадження №11-кп/801/428/2024

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого судді:                                 ОСОБА_2

суддів:                                                 ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участі:

секретаря                                                 ОСОБА_5

прокурора                                         ОСОБА_6

захисників         ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9

обвинувачених         ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12

       розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні – прокурора Гайсинської окружної прокурату ОСОБА_13 на ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області від 22 січня 2024 року про повернення обвинувального акту з додатками у кримінальному провадженні № 62022000000000950 за обвинуваченням ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 246 КК України, ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 246 КК України, ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365 КК України, заступнику начальника другого відділу організації нагляду за додержанням законів у кримінальних провадженнях у сфері охорони навколишнього природного середовища Управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання обвинувачення в суді у кримінальних провадженнях у сфері охорони навколишнього природного середовища, нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора для усунення недоліків, -

Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.

       Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 22 січня 2024 року повернуто прокурору обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62022000000000950 за обвинуваченням ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 246 КК України, ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 246 КК України, ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 27, ч .3 ст. 28, ч. 3 ст. 365 КК України, заступнику начальника другого відділу організації нагляду за додержанням законів у кримінальних провадженнях у сфері охорони навколишнього природного середовища Управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання обвинувачення в суді у кримінальних провадженнях у сфері охорони навколишнього природного середовища, нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора для усунення недоліків.

Мотивуючи прийняте рішення суд вказав, що згідно з обвинувальним актом обвинувачення пред`явлено ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та вказано, що ОСОБА_10 є організатором організованої групи, а ОСОБА_11 , ОСОБА_12 є виконавцями вчинених організованою групою кримінальних правопорушень. В той же час в обвинувальному акті зазначені інші учасники організованої групи, а саме: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 - як виконавці кримінального правопорушення, ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 - як пособники кримінального правопорушення. Отже, з формулювання обвинувачення вбачається, що крім обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 було надано оцінку законності дій і інших осіб із зазначенням їх П.І.П., посад, зв`язків, функцій учасників групи в складі організованої групи ( ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ) як співучасників скоєння інкримінованих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 кримінальних правопорушень, однак процесуальний статус цих осіб ( ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ) у цьому кримінальному провадженні не вказаний, обвинуваченими у цьому кримінальному провадженні вони не являються, а тому той факт, що формулювання обвинувачення щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 містить в собі ще й обвинувачення щодо ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 як порушує право останніх на захист та позбавляє суд можливості визначити межі судового розгляду, так і порушує права ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 щодо їх в достатній мірі поінформованості про об`єм та характер висунутого проти них обвинувачення та можливості захищатися від цього обвинувачення в суді у передбачений законом процесуальний спосіб. Таким чином, посилання в обвинувальному акті на дії інших співучасників в наведений вище спосіб суперечить загальним засадам кримінального провадження, зокрема, верховенству права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведення вини, забезпечення права на захист, змагальності сторін та свободи в поданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 1, 2, 10, 13, 15 ч. 1 ст. 7 КПК України), а здійснення судового розгляду на підставі такого обвинувального акту суперечить завданням кримінального провадження, зокрема, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Крім того, виходячи зі змісту обвинувального акта майнову шкоду заподіяно Державному підприємству «Гайсинське лісове господарство», засновником якого є держава і яке згідно зі ст.1 свого Статуту засноване на державній власності, створене відповідно до наказу Міністерства лісового господарства України, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України і координується ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак в обвинувальному акті потерпілою від кримінальних правопорушень особою зазначено Гайсинську міську раду Вінницької області, яка є органом місцевого самоврядування із комунальною формою власності та не є власником, засновником, органом управління Державного підприємства «Гайсинське лісове господарство», а в обвинувальному акті відсутнє обґрунтування з посиланням на відповідні норми законодавства про те, які повноваження (в т.ч. можливо делеговані) щодо об`єктів кримінальних посягань (дерев у лісах на території Басаличівського лісництва ДП «Гайсинський ЛГ») були у Гайсинської міської ради Вінницької області, в зв`язку з чим потерпілою від кримінальних правопорушень особою зазначено Гайсинську міську раду Вінницької області та чому заподіяна кримінальними правопорушеннями шкода завдана саме органу місцевого самоврядування із комунальною формою власності Гайсинській міській раді Вінницької області, через що обвинувачення в цій частині є неконкретним.

Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи особи, що її подала.

В апеляційній скарзі прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Гайсинської окружної прокурату ОСОБА_13 ставиться питання про скасування ухвали Гайсинського районного суду Вінницької області від 22 січня 2024 року у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Просить винести своє рішення, яким призначити у справі новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду є незаконною, оскільки повернення даного обвинувального акту прокурору у зв`язку з його невідповідністю вимогам ст. 291 КПК України є безпідставним, оскільки фактичні обставини викладені прокурором у обвинувальному акті так, як вони встановлені під час досудового розслідування, обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, а будь-які інші обставини не перешкоджають подальшому судовому розгляду та ухваленню законного рішення у кримінальному провадженню.

Позиції учасників судового провадження.

Прокурор ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених в ній та просив задовольнити її в повному об`ємі.

Обвинувачені ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та їх захисники - адвокати ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 заперечили проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вважаючи ухвалу суду законною та обґрунтованою.

Мотиви суду.

Заслухавши доповідача, виступи учасників провадження, дослідивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України в підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Як убачається з ухвали суду, підставою повернення обвинувального акту є те, що згідно з обвинувальним актом обвинувачення пред`явлено ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та вказано, що ОСОБА_10 є організатором організованої групи, а ОСОБА_11 , ОСОБА_12 є виконавцями вчинених організованою групою кримінальних правопорушень. В той же час в обвинувальному акті зазначені інші учасники організованої групи, а саме: ОСОБА_14 , ОСОБА_15 - як виконавці кримінального правопорушення, ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 - як пособники кримінального правопорушення. Отже, з формулювання обвинувачення вбачається, що крім обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 було надано оцінку законності дій і інших осіб із зазначенням їх П.І.П., посад, зв`язків, функцій учасників групи в складі організованої групи ( ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ) як співучасників скоєння інкримінованих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 кримінальних правопорушень, однак процесуальний статус цих осіб ( ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ) у цьому кримінальному провадженні не вказаний, обвинуваченими у цьому кримінальному провадженні вони не являються, а тому той факт, що формулювання обвинувачення щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 містить в собі ще й обвинувачення щодо ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 як порушує право останніх на захист та позбавляє суд можливості визначити межі судового розгляду, так і порушує права ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 щодо їх в достатній мірі поінформованості про об`єм та характер висунутого проти них обвинувачення та можливості захищатися від цього обвинувачення в суді у передбачений законом процесуальний спосіб. Таким чином, посилання в обвинувальному акті на дії інших співучасників в наведений вище спосіб суперечить загальним засадам кримінального провадження, зокрема, верховенству права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведення вини, забезпечення права на захист, змагальності сторін та свободи в поданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 1, 2, 10, 13, 15 ч. 1 ст. 7 КПК України), а здійснення судового розгляду на підставі такого обвинувального акту суперечить завданням кримінального провадження, зокрема, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України).

Крім того, виходячи зі змісту обвинувального акта майнову шкоду заподіяно Державному підприємству «Гайсинське лісове господарство», засновником якого є держава і яке згідно зі ст.1 свого Статуту засноване на державній власності, створене відповідно до наказу Міністерства лісового господарства України, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України і координується ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак в обвинувальному акті потерпілою від кримінальних правопорушень особою зазначено Гайсинську міську раду Вінницької області, яка є органом місцевого самоврядування із комунальною формою власності та не є власником, засновником, органом управління Державного підприємства «Гайсинське лісове господарство», а в обвинувальному акті відсутнє обґрунтування з посиланням на відповідні норми законодавства про те, які повноваження (в т.ч. можливо делеговані) щодо об`єктів кримінальних посягань (дерев у лісах на території Басаличівського лісництва ДП «Гайсинський ЛГ») були у Гайсинської міської ради Вінницької області, в зв`язку з чим потерпілою від кримінальних правопорушень особою зазначено Гайсинську міську раду Вінницької області та чому заподіяна кримінальними правопорушеннями шкода завдана саме органу місцевого самоврядування із комунальною формою власності Гайсинській міській раді Вінницької області, через що обвинувачення в цій частині є неконкретним.

З такими висновками не погоджується суд апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Зазначене рішення повинно відповідати вимогам, передбаченим ст. 291 КПК України, тобто містити наведені у вказаній нормі відомості.

Відповідно до вимог ст. 291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором та має містити: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство ); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону i статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування) розмір пропонованої винагороди викривачу; дату та місце його складення та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

Так, обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні складений та підписаний слідчим, а також затверджений та підписаний прокурором. До обвинувального акту додано реєстр матеріалів досудового розслідування та розписки обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та їх захисника про отримання копій обвинувального акта i реєстру матеріалів досудового розслідування.

Тобто, вимоги ч. 1, ч. 3, ч. 4 ст. 291 КПК України дотриманні в повному обсязі.

Крім того, даний обвинувальний акт містить yci відомості передбаченні ч. 2 ст. 291 КПК України, зокрема в ньому зазначено найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер, анкетні відомості кожного обвинуваченого, відомості щодо потерпілого, прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора. Обвинувальний акт, складений щодо ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , містить виклад фактичних обставив кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення частини статі кримінального закону та формулювання обвинувачення. Також, у обвинувальному актi зазначено відомості щодо обставив, що пом`якшують чи обтяжують покарання, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, розмір витрат на залучення експерта, а також дату та місце його складення та затвердження.

Посилання суду на невідповідність даного обвинувального акту вимогам КПК України у зв`язку із зазначенням у фактичних обставинах та формулюванні обвинувачення відомостей про причетність до кримінального провадження ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 без зазначення їх статусу у даному кримінальному провадженні, а також відсутністю в обвинувальному актi обґрунтування з посиланням на відповідні норми законодавства про те, які повноваження (в т.ч. можливо делеговані) щодо об`єктів кримінальних посягань (дерев у лісах на території Басаличiвського лісництва ДП «Гайсинський ЛГ») були у Гайсинської міської ради Вiнницької області, в зв`язку з чим потерпілою вiд кримінальних правопорушень особою зазначено Гайсинську міську раду Вiнницької області та чому заподіяна кримінальними правопорушеннями шкода завдана саме органу місцевого самоврядування із комунальною формою власності Гайсинській міській раді Вiнницької області, є хибним та не може слугувати підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

Така позиція суду не може бути визначальною у підготовчому судовому засiданнi з огляду на мету проведення підготовчого судового засідання, а також це не слугує виконанню завдань кримінального провадження, забезпечення права обвинувачених на справедливий суд, визначеного ст. 6 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод, що гарантує право на справедливий й публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним i безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав i обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Повернення обвинувального акта прокурору не є поверненням кримінального провадження до стадії додаткового чи повторного проведення досудового розслідування, його продовження. Повернення обвинувального акта виправдовує своєю метою обмеження права особи на справедливий судовий розгляд тільки за умови наявності в обвинувальному актi таких порушень, які перешкоджають подальшому судовому розгляду.

Проте таких порушень під час складання обвинувального акта та його затвердження прокурором допущено не було.

Так, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України в обвинувальному актi зазначаються відомості кожного потерпілого, а не обґрунтування підстав визнання у кримінальному провадженні конкретного потерпілого.

Також, згідно п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону i статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Зазначені складові стосуються не змісту обвинувального акта, а його форми (реквізитів), оскільки їх наявність перевіряється судом на стадії підготовчого провадження та наслідком відсутності хоча б одного з цих елементів може бути застосування правила, закрапленого у п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України.

При цьому на стадії підготовчого провадження суд не може надавати процесуальної оцінки обсягу обвинувачення (повноти зазначення в обвинувальному актi інформації про час, місце, спосіб, мотиви, мету та інші обставини вчинення кримінального правопорушення) та правильності юридичної кваліфікації дій обвинуваченого.

Так, оцінка вказаних елементів стосуються не форми обвинувального акта, а його змісту, у зв`язку з чим відповідність їм пред`явленого обвинувачення перевіряється судом під час прийняття рішення по суті.

В обвинувальному актi фактичні обставини кримінальних правопорушень викладено послідовно i зрозуміло, розкрито всі необхідні елементи складу кримінальних правопорушень, які прокурор вважає встановленими досудовим розслідуванням, з зазначенням як об`єктивної, так i суб`єктивної сторони кримінальних правопорушень, кваліфікуючих ознак, а також інші обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Саме за результатами судового розгляду, після з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірки їх доказами, шляхом всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, оцінки відповідно до закону доказів, можливо буде зробити висновок про доведеність чи безпідставність висунутого обвинувачення, винуватість чи невинуватість особи у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.

Щодо посилання суду в оскаржуваному рішенні на порушення принципу презумпції невинуватості слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину i не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку i встановлено обвинувальним вироком суду.

Як передбачено ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення i не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, i встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. До того ж ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення i має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Також поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законно) сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

На підставі ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо.

Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Також не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах i документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Тому, до проведення судового розгляду та здійснення судом оцінки доказів, з метою прийняття рішення щодо визнання особи виправданою чи винуватою, викладені в обвинувальному актi фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, не мають преюдицiйного значення (не є визначальними для прийняття рішення по суті) для суду, як суб`єкта прийняття рішення на стадії судового розгляду кримінального провадження, а лише визначають обсяг обвинувачення вiд якого особа, щодо якої такий судовий розгляд здійснюється, має право захищатися, оскільки суд повинен безпосередньо дослідити докази та прийняти відповідне рішення.

Зміст i форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, однією з яких є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, яка у розумінні ст. 17 КПК передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення i не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, i встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законно; сили.

Згідно вимог кримінального процесуального закону формулювання обвинувачення має містити дані щодо події кримінального правопорушення із зазначенням часу, місця, форми вини i мотивів, способу вчинення, наслідків та інших даних, на підставі яких, відповідно до диспозиції певної статті Кримінального кодексу України можна встановити в діях обвинуваченого склад кримінального правопорушення, з урахуванням наявних кваліфікуючих ознак.

Вчинення злочину у співучасті є важливою обставиною, яка підлягає обов`язковому зазначенню в формулюванні обвинувачення, оскільки дозволяє встановити характер дій обвинуваченого та ступінь йога участі у вчиненні злочину, свідчить про підвищену суспільну небезпеку вчиненого злочину та дозволяє надати правильну правову оцінку діям обвинуваченого.

Вказана позиція щодо забезпечення реалізації принципу презумпції невинуватості також відображена у Постанові Верховного суду вiд 15.04.2020 у справі № 344/2514/19.

Отже, посилання в обвинувальному актi щодо вчинення кримінальних правопорушень на прізвища осіб, у співучасті з якими вчинено такі кримінальні правопорушення, не є порушенням презумпції невинуватості, а реалізація цього принципу має відбутися шляхом виключення посилання у мотивувальній частині вироку суду на прізвища осіб, з якими обвинувачені діяли у співучасті, щодо яких кримінальне провадження у суді не розглядалось та які не брали участь у судовому розгляді обвинувального акта у кримінальному провадженні.

Таким чином, суд при прийняті рішення про повернення обвинувального акту з вказаних підстав вийшов за межі своїх повноважень у підготовчому судовому засiданнi, завданням якого є процесуальне та організаційне забезпечення проведення судового розгляду, чим порушив вимоги ст. 314 КПК України,

Крім того, в мотивувальній частині ухвали судом не зазначено конкретного пункту та частини ст. 291 КПК, вимогам яким не відповідає обвинувальний акт.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 223-1430/0/4-12 вiд 03.10.2012 року «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» повернення обвинувального акту прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акту вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Тому, ухвала суду винесена без дотримання вищевказаних положень кримінального процесуального законодавства.

За наведених обставин ухвала суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду обвинувального акту в суді першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.404-407, 419, КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні – прокурора Гайсинської окружної прокурату ОСОБА_13 задовольнити.

Ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області від 22 січня 2024 року про повернення обвинувального акту з додатками у кримінальному провадженні № 62022000000000950 за обвинуваченням ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 246 КК України, ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 246 КК України, ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 365 КК України, заступнику начальника другого відділу організації нагляду за додержанням законів у кримінальних провадженнях у сфері охорони навколишнього природного середовища Управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання обвинувачення в суді у кримінальних провадженнях у сфері охорони навколишнього природного середовища, нагляду за додержанням законів при провадженні оперативно-розшукової діяльності Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора для усунення недоліків скасувати через істотні порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Призначити новий розгляд обвинувального акту в суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Відповідно до ч. 4 ст. 532 КПК України судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Судді: