КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/824/2908/2024

ЄУН: 752/2950/24 Головуючий суддя у суді І інстанції: ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2024 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 ОСОБА_4

за участю секретаря ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 9 лютого 2024 року,

за участю сторін апеляційного провадження:

прокурора ОСОБА_8

обвинуваченого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 9 лютого 2024 року, серед іншого, частково задоволено клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 , ОСОБА_9 - кожному - на 60 (шістдесят) діб до 8 квітня 2024 року включно.

Відмовлено у задоволенні клопотань сторони захисту обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_9 про зміну запобіжного заходу.

Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подала апеляційну скарги з доповненнями, в якій, з посиланням на Конвенцію з прав людини і основоположних свобод, норми КПК України, рішення Європейського суду з прав людини, постанову Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання та досудового слідства», просить скасувати ухвалу як незаконну.

Захисник вважає, що на даний час відпала потреба у застосуванні саме такого виду запобіжного заходу, тому він повинен бути змінений на інший, не пов`язаний з триманням під вартою, а судді, продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 строком на 60 діб, не врахували мету застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На переконання захисника, на сьогоднішній день рішення суду про наявність ризиків є необґрунтованим та нічим не підкріпленим.

Захисник зазначає, що в ухвалі суду про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відсутні будь-які документи, які б дали підстави вважати, що ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового слідства і суду. Так, ОСОБА_7 є батьком малолітніх дітей, народився і проживає на території України. По першому виклику з`явився до правоохоронних органів, активно сприяв у розкритті вищевказаних кримінальних правопорушень, не судимий, має постійне місце проживання, має стійкі соціальні зв`язки, активно займається волонтерською діяльністю.

Щодо ризику незаконно впливати на свідків, потерпілих у справі, то суд ніяким чином не довів, як саме може впливати ОСОБА_7 на вказаних осіб, а особливо не вказав на відповідне документальне підтвердження цьому. У свою чергу, як наголошує захисник, виникає питання, яким чином і з якою метою ОСОБА_7 може впливати на свідків або потерпілих. Інкримінований йому злочин не передбачає будь-яких свідків в момент самого вчинення злочину, ні свідки, ні потерпілі ніяким чином не можуть змінити свої свідчення на користь ОСОБА_7 .

Захисник зазначає, що суд першої інстанції у своїй ухвалі від 9 лютого 2024 року посилається на п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, проте, кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 382, ст. 287 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України відносяться до нетяжких злочинів.

Окрім того, відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою був зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Ухвала Голосіївського районного суду м. Києві від 9 лютого 2024 року в інтересах ОСОБА_9 не оскаржується.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 422-1 КПК України суддя-доповідач у разі необхідності перевірки обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для продовження строку тримання під вартою, невідкладно витребовує з суду першої інстанції: ухвалу про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою; клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, подане під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.

На виконання вимог ч. 2 ст. 422-1 КПК України апеляційним судом з суду першої інстанції витребувані копії вказаних документів.

Заслухавши доповідь судді,

- пояснення обвинуваченого на підтримку поданої апеляційної скарги з доповненнями,

- прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу суду законною та обґрунтованою, вказавши про те, що запобіжний захід обрано відповідно до вимог КПК України;

- перевіривши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги з доповненнями, колегія суддів доходить такого висновку.

Перевіркою матеріалів встановлено, що у провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023100000001306 від 14 листопада 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382, ст. 287 КК України, та ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382, ч. 4 ст. 286-1 КК України.

За змістом оскаржуваної ухвали прокурором у кримінальному проваджені заявлені клопотання про продовження кожному з обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 . обґрунтоване тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що, будучи особою, яка притягнута протягом 2023 року до адміністративної відповідальності за ч.1, ч. 2 ст. 130 КУпАП, ч. 4, ч. 5 ст. 126 КУпАП, достовірно знаючи про наявні рішення, у тому числі позбавлення права керування транспортними засобами, та будучи повідомленим про них, належних висновків для себе не зробив, маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, всупереч рішень суду, 14 листопада 2023 року приблизно о 20.12 год., перебуваючи поблизу ресторану «Купецький двір» за адресою: м. Київ, 26 км. Столичного шосе, свідомо приступив до керування автомобілем марки «Audi S6» номерний знак НОМЕР_1 , в процесі якого, рухаючись по вул. Старокиївській, зупинився поблизу буд. № 22-А у с. Козин Київської області, та, не перевіривши у ОСОБА_9 наявність посвідчення водія для керування транспортними засобами відповідної категорії, достеменно знаючи, що остання перебуває у стані алкогольного сп`яніння, передав їй керування автомобілем марки «Audi S6», номерний знак НОМЕР_1 , яка 14 листопада 2023 року приблизно о 20.20 год., перебуваючи поблизу буд. № 22-А по вул. Старокиївській у с. Козин Обухівського району Київської області , свідомо розпочала керувати вказаним автомобілем по проїзній частині вул. Старокиївській у м. Києві, під час якого виїхала на зустрічну смугу руху, де поблизу буд. № 1-А по вул. Старокиївській (6 е/о від Столичного шосе у м. Києві ), здійснила зіткнення з автомобілем марки «Toyota Rav 4» номерний знай НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_10 , в салоні якого перебував пасажир ОСОБА_11 . Внаслідок зіткнення пасажир ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди, водій ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження, від яких помер в кареті швидкої медичної допомоги під час проведення реанімаційних заходів.

Крім цього, ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що 14 листопада 2023 року, приблизно о 20.20 год., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем марки «Audi S6», номерний знак НОМЕР_1 , достеменно знаючи, що водієві забороняється передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного сп`яніння, а також тим, які не мають при собі посвідчення водія на право керування ним, усвідомлюючи, що його пасажир ОСОБА_9 перебуває в стані алкогольного сп`яніння внаслідок вживання спиртних напоїв протягом дня в його безпосередній присутності, маючи об`єктивну змогу передбачити, що керування джерелом підвищеної небезпеки у стані алкогольного сп`яніння може призвести до настання суспільно небезпечних наслідків, зупинившись поблизу буд. № 22-А на вул. Старокиївській у с. Козин Обухівського р-ну Київської обл. , не перевіривши та не переконавшись, що ОСОБА_9 має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом, допустив її до керування зазначеним транспортним засобом шляхом усної згоди та допуску до керма автомобіля, внаслідок чого ОСОБА_9 , зайнявши робоче місце водія в салоні технічно справного автомобіля марки «Audi S6» номерний знак НОМЕР_1 14 листопада 2023 року , приблизно о 20.20 год., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, який впливає на увагу і реакцію водія, а також порушує її координацію, будучи обізнаною, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, умисно та зухвало ігноруючи вимоги Правил дорожнього руху України, безвідповідально ставлячись до можливості настання негативних наслідків, не маючи при собі посвідчення водія, розпочала керування автомобілем, в процесі якого, рухаючись по проїзній частині вул. Старокиївська у м. Києві, зі сторони с. Козин в напрямку Столичного шосе, зі швидкістю 154 км/год., яка понад втричі перевищувала максимально дозволену на даній ділянці дороги, перетнула суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1 ПДР України, виїхала на зустрічну смугу руху, де поблизу буд. № 1-А по вул. Старокиївській (6 е/о від Столичного шосе у м. Києві ), здійснила зіткнення з автомобілем марки «Toyota Rav 4» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_10 , який рухався назустріч в межах своєї смуги, в салоні якого знаходився пасажир ОСОБА_11 . Внаслідок зіткнення, автомобіль марки «Toyota Rav 4» номерний знак НОМЕР_4 , по інерції відкинуло назад, що призвело до контакту задньої частини транспортного засобу з парканом, розташованим праворуч від проїзної частини (по ходу руху автомобіля «Toyota Rav 4» номерний знак НОМЕР_2 ), в результаті чого пасажир ОСОБА_11 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди, а водій ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження, від яких помер у кареті швидкої медичної допомоги під час проведення реанімаційних заходів. В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_10 та ОСОБА_11 були спричинені численні тілесні ушкодження. Смерть ОСОБА_10 настала від закритої травми грудей та живота з розвитком крововтрати та шоку. Смерть ОСОБА_11 настала від множинних переломів кісток скелету, з ушкодженням внутрішніх органів, та шоком. Усі ушкодження об`єднані одним механізмом травми (автомобільною травмою), виникли в короткий проміжок часу, мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя (небезпека для життя множинні переломи кісток скелету, з ушкодженням внутрішніх органів та шоком) і знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті ОСОБА_11 .

Прокурор наголошує, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, з наведенням відповідних доказів з розкриттям їх змісту.

Прокурор зазначає, що підставою обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 у виді тримання під вартою є обґрунтованість обвинувачення та наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які є достатніми для продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Так прокурор наголошує, що ОСОБА_7 після дорожньо-транспортної пригоди залишив місце пригоди та переховувався від органу досудового розслідування. Даний факт та усвідомлення ОСОБА_7 невідворотності покарання дає підстави вважати, що у подальшому він може вчинити дії, направлені на переховування від суду.

Крім того, як зазначає прокурор, керування ОСОБА_7 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, неодноразові факти притягнення його до кримінальної та адміністративної відповідальності, у тому числі за порушення Правил дорожнього руху України та керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, факти вчинення ним інших кримінальних правопорушень, свідчать про ігнорування ОСОБА_7 вимог чинного законодавства та його схильність до вчинення правопорушень. Прокурор вказує, що встановлені обставини дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 у подальшому може продовжити свою протиправну поведінку та вчинити інше кримінальне правопорушення.

Зазначає прокурор і про те, що ОСОБА_7 , будучи позбавлений права керування транспортними засобами відповідної категорії постановами судів, цинічно віднісся до життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху та приступив до керування транспортного засобу.

Окрім того, як наголошує прокурор, ОСОБА_7 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 128 КК України. При проведенні досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022040000000085 прокурором Дніпропетровської обласної прокуратури 15 березня 2023 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України. Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 березня 2023 року ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а 6 червня 2023 року ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_7 визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 270-ти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 724680 (сімсот двадцять чотири тисячі шістсот вісімдесят) гривень, які він заплатив та був звільнений з-під варти 9 червня 2023 року. Однак, ОСОБА_7 належних висновків для себе не зробив та продовжив ігнорувати вимоги чинного законодавства, вчиняючи кримінальне правопорушення. Зазначене також свідчить про можливість переховування від суду, адже, наслідки втечі у цьому разі можуть бути розцінені ним, як більш сприятливі, ніж можливе покарання і процедура його відбуття.

Прокурор у клопотанні зазначає, що ОСОБА_7 може вчинити вплив на свідків, потерпілих, експертів у кримінальному провадженні, зокрема, схилити їх до дачі неправдивих показів, висновків експертів, відмови від участі в кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід досудового розслідування.

Також прокурор вказує про те, що ОСОБА_7 зареєстрований та проживає за межами міста Києва, в місті Дніпро Дніпропетровської області, що може перешкодити швидкому, повному та неупередженому проведенню судового розгляду. У м. Києві ОСОБА_7 не має сталих соціальних зв`язків. Крім того, прокурор звертає увагу на те, що не встановлено обставин, які б виправдовували обвинуваченого і вказували на зменшення вищевказаних ризиків та надавали підстави для обрання більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою.

Все вищевикладене, на думку прокурора, свідчить про неможливість запобіганням наявним ризикам, які передбачені ст. 177 КПК України, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

За змістом оскаржуваної ухвали захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_12 просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора, змінити запобіжний захід ОСОБА_7 на більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, посилаючись на те, що прокурор безпідставно звернувся з клопотанням про обрання запобіжного заходу, хоча останній вже обраний. Крім того, вказав, що ОСОБА_7 не ухилявся від слідства, активно сприяв розкриттю злочину, не судимий, має на утриманні трьох малолітніх дітей, одружений, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки в м. Дніпро та здійснює волонтерську діяльність. Останній, будучи під заставою в рамках іншого кримінального провадження, обов`язки покладені на нього не порушував, доказів того, що він не виконуватиме обов`язки і в рамках даного провадження прокурором не надано.

Захисник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 просила суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора та просила змінити запобіжний захід ОСОБА_7 , вказавши, що прокурором не надано доказів наявності ризиків. Крім того, у справі відсутні докази на підтвердження наявності в діях ОСОБА_7 інкримінованих йому складів злочинів. Також звернула увагу на виключно позитивні дані щодо особи свого клієнта, наявність трьох дітей, дружини, які потребують його утримання.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав думку захисників.

Представник потерпілих ОСОБА_13 вказав, що підтримує клопотання прокурора, обвинувачена ОСОБА_9 під час обрання їй запобіжного заходу підтвердила факт вживання нею алкоголю і лише заперечувала факт перебування за кермом.

Представник потерпілих ОСОБА_14 також підтримав клопотання прокурора, заперечив проти клопотання захисників, вказавши, що доводи сторони захисту не ґрунтуються на доказах та суперечать матеріалам справи. У потерпілого, який загинув, залишилося троє малолітніх дітей, яких також нікому утримувати.

Представник потерпілої ОСОБА_15 також підтримав клопотання прокурора, заперечив проти клопотання захисників, вказавши, що обвинувачені зникли з місця ДТП, були встановлені та розшукані лише завдяки правоохоронним органам, експертизи щодо відсутності в їх крові алкоголю через це були проведені невчасно, у потерпілого також залишилася малолітня дитина, жодних вибачень чи розкаяння з боку обвинувачених не було.

Потерпіла ОСОБА_16 підтримала позицію прокурора.

За результатами розгляду клопотань сторони обвинувачення та захисту ухвалою суду обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк тримання під вартою до 8 квітня 2024 року та відмовлено у задоволенні клопотань захисників.

Ухвала суду обґрунтована тим, що при визначенні питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою, суд бере до уваги, що ОСОБА_7 та ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні злочинів, зокрема проти безпеки руху та експлуатації транспортних засобів, що спричинило смерть двох потерпілих, в стані алкогольного сп`яніння. Враховуючи тяжкість пред`явленого обвинувачення, обставини вчинення інкримінованих злочинів, зокрема, наявність обвинувачення за ч. 1 ст. 382 КК України, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання обвинувачених винуватими в інкримінованих їм злочинах, а також відсутність даних про зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає, що на даний час немає обґрунтованих підстав вважати, що зникли ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливість ухилитись від суду, незаконно вплинути на свідків та вчинити інші кримінальні правопорушення. Інші менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, на даному етапі не зможуть забезпечити виконання обвинуваченими процесуальних обов`язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема, прибувати за кожною вимогою до суду, утримуватись від спілкування зі свідками та забезпечать їх належну поведінку. Крім того, на думку суду, продовжує існувати ризик можливого вчинення нових злочинів обвинуваченими.З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку про продовження ОСОБА_7 та ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб.

Враховуючи обставини інкримінованих кримінальних правопорушень, які спричинили загибель двох осіб, з урахуванням підстав та обставин, передбачених статтями 177 та 178 КПК України, суд, на підставі п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, вважав за необхідне не визначати розмір застави ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , з огляду також на висновки Європейського суду з прав людини щодо обов`язку суду своїм рішенням забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, а тому суд дійшов висновку, що клопотання прокурора слід задовольнити частково.

Також суд визнав передчасними доводи сторони захисту щодо відсутності доказів на підтвердження вини обвинувачених в інкримінованих злочинах, взято до уваги, що ОСОБА_7 та ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні злочинів у стані алкогольного сп`яніння, що призвело до загибелі двох осіб, а також у невиконанні судових рішень. Суд дійшов висновку, що обвинувачені можуть переховуватись від суду, зокрема, з врахуванням воєнного стану в Україні та наявності ряду тимчасово окупованих територій, які не підконтрольні органам державної влади, що може сприяти ухиленню останніх від явки до суду та ускладнить здійснення судом контролю за виконанням обвинуваченими своїх обов`язків.

При цьому судом визнано , що твердження захисників про те, що обвинувачені не порушували процесуальних обов`язків, слушними, однак, на думку суду, вказане досягнуто саме завдяки обраному запобіжному заходу у виді тримання під вартою, одразу після встановлення їх особи та затримання.

Водночас суд дійшов висновку, що доводи захисників про наявність в обвинувачених постійного місця проживання, міцних соціальних зв`язків, не зменшує ступінь ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які були встановлені та враховані судом вище.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги захисника, колегія суддів враховує, що згідно з ч.ч.1, 2, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Колегія суддів враховує, що, розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до положень ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа, особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь встановлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин, тобто, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане, оскільки відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

На переконання колегії суддів, судом першої інстанції наведені вимоги закону дотримано.

При цьому колегія суддів враховує, що з наявних даних встановлено, що питання продовження строку тримання обвинуваченого під вартою вирішено на стадії підготовчого судового засідання кримінального провадження, тобто, прокурором у цьому кримінальному провадженні визнано зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта та прийнято рішення про звернення до суду з обвинувальним актом, який був переданий у порядку ст. 291 КПК України, отже, ОСОБА_7 набув статусу обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, і обґрунтованість висунутого обвинувачення підлягає перевірці судом першої інстанції шляхом дослідження доказів.

Наведене свідчить про те, що, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, судом враховані обставини інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень та їх наслідків, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти цим ризикам.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.

Відповідно до наявних матеріалів ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання, зокрема, за ст. 287 КК України у виді штрафу від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на строк до п`яти років, або позбавлення волі на строк до п`яти років, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з відповідальністю за технічний стан або експлуатацію транспортних засобів, на строк до трьох років або без такого; за ч. 1 ст. 382 КК України - у виді штрафу від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк до трьох років.

При цьому згідно з наявними у матеріалах даними ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 42022040000000085 прокурором Дніпропетровської обласної прокуратури 15 березня 2023 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190 КК України, і вказані обставини стороною захисту не спростовані.

Окрім того, колегія суддів враховує, що стороною захисту не спростовані відомості, зазначені у клопотанні прокурора та позиції представника потерплих, яка викладена в оскаржуваній ухвалі, що ОСОБА_7 після дорожньо-транспортної пригоди залишив місце пригоди та переховувався від органу досудового розслідування, та був розшуканий лише завдяки правоохоронним органам.

Також колегія суддів враховує, що згідно з інкримінованим ОСОБА_7 обвинуваченням останній протягом 2023 року неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1, ч. 2 ст. 130 КУпАП, ч. 4, ч. 5 ст. 126 КУпАП.

За встановлених обставин, колегія суддів доходить висновку, що серйозність покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі доведення його винуватості у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, саме по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду, та є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти.

На переконання колегії суддів, під час вирішення питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого, суд першої інстанції, не вирішуючи наперед питання щодо доведеності чи недоведеності винуватості обвинуваченого в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, не беручи до уваги виключно саму по собі тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченому у разі визнання його винним, з урахуванням встановлених чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками, на які посилається захисник в апеляційній скарзі, дійшов обґрунтованого висновку, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що обвинувачений вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати, зокрема, судовому розгляду, а саме, ризики ухилення обвинуваченого від суду та вчинення нового кримінального правопорушення.

При цьому, на думку колегії суддів, будь-яких дійсних гарантій явки до суду обвинуваченого стороною захисту не надано.

Також колегія суддів враховує, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав від потерпілих, свідків під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто, допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

За таких обставин ризик впливу на потерпілих та свідків, з метою зміни ними показань на користь обвинуваченого, існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від вказаних осіб та дослідження їх судом. При цьому колегія суддів враховує, що з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на вказаних осіб лише актуалізується, оскільки у результаті ознайомлення з матеріалами кримінального провадження обвинуваченому стає відомо про всіх осіб, які допитувалися у даному кримінальному провадженні, та зміст наданих ними показань.

З урахуванням висунутого обвинувачення, характеру інкримінованих обвинуваченому дій, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на даній стадії судового провадження ризик впливу на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, дані про яких зазначені у реєстрі матеріалів досудового розслідування, який направлений судом першої інстанції з іншими документами, не зменшився та продовжує існувати, а, відтак, доводи захисника в апеляційній скарзі про відсутність ризику впливу на вказаних осіб, є непереконливими.

З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що оскільки остаточне рішення у кримінальному провадженні ще не прийнято, встановлені ризики продовжують існувати, що спростовує доводи апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків і доказів на їх підтвердження.

Окремо, враховуючи встановлені на даний час підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, з огляду на положення ч. 4 ст. 183 КПК України, те, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382, ст. 287 КК України, внаслідок яких настала смерть двох осіб, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано не визначив розмір застави обвинуваченому.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих на даний час обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.

Будь-яких доводів на спростування встановлених судом ризиків як в апеляційній скарзі, так і під час апеляційного розгляду, захисниками та обвинуваченим не наведено.

За встановлених обставин колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга захисника не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 4221 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 9 лютого 2024 року, якою обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб, до 8 квітня 2024 року включно, - залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

______________________ _______________ __________________

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4