№ 2-106

2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

05 березня 2010 року                                                                Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

при секретарі Ткаченко Л.М.

за участі адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні спільною сумісною власністю, визначення порядку користування земельною ділянкою і стягнення моральної шкоди та витрат і за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 31 липня 2007 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні спільною сумісною власністю, визначення порядку користування земельною ділянкою і стягнення моральної шкоди. До нього були заявлені зустрічні позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні та стягнення моральної шкоди. Позивач ОСОБА_2 в своєму позові, а його представник в вході судового засідання посилалися на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 17 вересня 2003 року йому належить 66/100 часток домоволодіння № 20-А по вул. Армійській м. Дніпропетровська, решта цього домоволодіння належить відповідач. Сторони тривалий час користуються земельною ділянкою, фактичного розподілу її не було, зараз стоїть питання про приватизацію своїх часток земельної ділянки, але сторони не можуть дійти згоди стосовно самого порядку користування спільної земельною ділянкою, оскільки не визначено конкретно межі і конфігурації цієї спірної ділянки землі по вказаній адресі, є спір, тому позивач просив встановити конкретно порядок користування спірною земельною ділянкою, уточнивши в судовому засіданні вимоги: просив визначити порядок користування по варіанту за ідеальними частками власності згідно експертизи, вказаному спеціалістами ДНІІСЕ, задовольнивши його позов у повному обсязі, зустрічну позовну заяву не визнає, вважає її безпідставною і не відповідаючу матеріалам справи та закону, просив в її задоволенні відмовити в повному обсязі.

    Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав в повному обсязі, заперечував проти вимог ОСОБА_2, його представник в ході судового засідання пояснив, що позивач сам перешкоджає йому користуватися в повній мірі його часткою домоволодіння та земельної ділянки, по порядку користування земельною ділянкою дійсно є спір, йому завдана моральна шкода, наполягав на своїх позовних вимогах та просив усунути для нього з боку відповідача перешкоди в користуванні спільною земельною ділянкою по вул. Армійській, 20-А і стягнути моральну шкоду, задовольнивши його позов у повному обсязі, в задоволенні позову ОСОБА_2 просив відмовити в повному обсязі.

    Вислухавши пояснення позивача і відповідачів, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги про визначення порядку користування земельною ділянкою обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.

Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

    В судовому засіданні встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу  від 17 вересня 2003 року позивачу ОСОБА_2 належить 66/100 часток домоволодіння з відповідною частино господарчих та побутових будівель і  споруд, розташованих на земельній ділянці, що знаходиться в м. Дніпропетровську по вул. Армійській, 20-А; відповідачу ОСОБА_3 належить на праві власності 34/100 частки домоволодіння з відповідною частино господарчих та побутових будівель і  споруд, розташованих на цій же земельній ділянці, що знаходиться  в м. Дніпропетровську по вул. Армійській, 20-А. Право власності на вказане домоволодіння було у встановленому законом порядку зареєстровано в КП ДМБТІ Дніпропетровської обласної ради.

    В зв’язку з конфліктами стосовно порядку користування вказаною земельною ділянкою, фактичним розподілом її, стало питання про приватизацію своїх часток земельної ділянки, але сторони не можуть дійти згоди стосовно самого порядку користування спільної земельною ділянкою, оскільки не визначено конкретно межі і конфігурації цієї спірної ділянки землі по вказаній адресі, є спір. З питанням визначення порядку користування та конкретної конфігурації і меж земельної ділянки стосовно вказаних землекористувачів за вказаною адресою сторони звернулися до суду і на підставі ухвали суду було проведене експертне дослідження експертами ДНІІСЕ висновок № 550 від 09 жовтня 2007 року; ця організація виконала дослідження розділу земельної ділянки домоволодіння № 20-А по вул. Армійській м. Дніпропетровська, надавши свій висновок. Відповідно до цього висновку надано один варіант розподілу і встановлення порядку користування спірною земельною ділянкою між співвласниками домоволодіння з урахуванням часток власності: по долям власності домоволодіння з урахуванням сталого порядку користування. Але вирішити спірне питання сторони в добровільному порядку не можуть, тому вони вимушені звертатися до суду.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…»

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що вищезазначені будови і господарські споруди було проведено в межах займаної і в передбаченому законом порядку наданої під забудову земельної ділянки, тому визначення порядку користування земельною ділянкою не порушує прав фізичних та юридичних осіб. Проведене будівництво не порушує права інших власників сусідніх будинків, що підтверджено висновком експертизи. Суд приймає до уваги також і ті обставини, що органами державної влади у встановленому порядку сторонам видано домову книгу, прописано та зареєстровано у вказаному житлі всі їх родини, де вони і мешкають тривалий час, користуються земельною ділянкою, сплачують земельний податок, до будинку підключено воду, газ, електропостачання. Вказані обставини свідчать про визнання органами місцевої влади права позивачів та відповідачів не тільки на користування і володіння будинком і спорудами, а і на право користування земельною ділянкою, про що виносилися відповідні рішення виконавчого комітету і ради.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 120 ЗК України при переході права власності на будівлю або споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі або споруди,якщо інакше не передбачене у договорі відчуження будівлі і споруди.

В п. 21 постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року вказано наступне: виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до ст. 88 ЗК України бере до уваги цю угоду при вирішені спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов’язковою.

    Дана угода не ущемляє законні права сторін, не позбавляє їх можливості належно користуватися своєю частиною будинку, не суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам та єдиним можливим варіантом визначення порядку користування земельною ділянкою з урахуванням часток власності та сталого порядку користування цією земельною ділянкою, що підтверджується висновком експертизи ДНІІСЕ від 09 жовтня 2007 року.

    Судом встановлено, що між співвласниками вказаного домоволодіння тривалий час ще до придбання своїх часток сторонами не був встановлений сталий порядок користування земельною ділянкою, співвласники домовилися саме про існуючий порядок користування земельною ділянкою, що і передбачено експертним дослідженням.

Згідно ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельної ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

    Згідно з ч. 7 ст. 41 Конституції України використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію й природні якості землі. Тому якщо власник або співвласник будинку зведенням будівель і споруд погіршує права решти учасників спільної власності чи інших осіб, у тому числі погіршує для них екологічну ситуацію, то вони відповідно до ст. ст. 55, 124 Основного Закону та інших актів законодавства мають право заявляти в суді вимоги до знесення цих будівель і споруд (незалежно від того, зводились вони з відповідного дозволу чи без нього) або усунення допущених порушень іншим шляхом.

    Але відповідач ОСОБА_3 без погодження з позивачем і без його згоди на загальному проході, який знаходиться в загальному користуванні, у вказане домоволодіння спорудив хвіртку і закриває її на замок; ключі від цієї хвіртки відповідач позивачу не дає і останній вимушений проходити до своєї частини будинку через сусідню земельну ділянку, власником якої позивач не є. Відсутність ключа від хвіртки перешкоджає позивачу мешкати та користуватися своєю частино домоволодіння, наглядати за майном, проводити ремонтні роботи тощо. Спір з цього питання в добровільному порядку також не врегульовано. Більш то, відповідач поводиться агресивно і побив позивача, завдавши йому легкі тілесні ушкодження.

    Виходячи з вказаного, суд вважає можливим заборонити ОСОБА_3 перешкоджати ОСОБА_2 в користуванні хвірткою та проходом загального користування в домоволодінні № 20-А по вул. Армійській м. Дніпропетровська, зобов’язати ОСОБА_3 передати ОСОБА_2 дублікат ключів від замка встановленої ним хвіртки при вході в домоволодіння № 20-А по вул. Армійській м. Дніпропетровська, встановити порядок користування земельною ділянкою, розташованою по вул. Армійській, 20-А м. Дніпропетровська, між співвласниками цього домоволодіння, виділивши в користування по єдиному варіанту користування земельною ділянкою згідно ідеальних часток власності співвласників домоволодіння: - ОСОБА_2 частку цієї земельної ділянки площею 241 кв. м. для обслуговування своєї частки домоволодіння № 20-А  - 66/100 - по вул. Армійській м. Дніпропетровська, що відображена в плані розподілу земельної ділянки жовтим кольором, виконаному експертами ДНІІСЕ 09 серпня 2007 року, висновку № 550; - ОСОБА_3 частку цієї земельної ділянки площею 124 кв. м. для обслуговування своєї частки домоволодіння № 20-А – 34/100 - по вул. Армійській м. Дніпропетровська, що відображена в плані розподілу земельної ділянки синім кольором, виконаному експертами ДНІІСЕ 09 серпня 2007 року, висновку № 550; - земельна ділянка площею 38.27 кв. м. (червоний колір) висновку експертизи № 550 домоволодіння № 20-А  по вул. Армійській м. Дніпропетровська – в загальному користуванні. Саме цей варіант вказаного висновку про розподіл земельної ділянки за частками власності відповідає вимогам закону та не погіршує права та охоронювані законом інтереси сторін; будь-який інший варіант користування може створити спір і унеможливлює можливість сторін безперешкодного обслуговування своєї частини домоволодіння на межі спільного землекористування.

    Не може суд прийняти до уваги наполягання відповідача на своєму позові про усунення перешкод в користуванні спірною земельною ділянкою, оскільки воно спростовується вищенаведеним і об’єктивно нічим не підтверджено, більш того – з висновку № 550 експерта видно, що встановлена позивачем металева огорожа, яка розділяє земельну ділянку, відповідає діючим нормам і правилам і не створює перешкоди співвласнику домоволодіння ОСОБА_3 в користуванні земельною ділянкою; металева хвіртка, яка встановлена ОСОБА_3  при вході в домоволодіння на земельну ділянку спільного користування створює перешкоди ОСОБА_2 в користуванні земельною ділянкою та житловим будинком, ключі в ОСОБА_2 від хвіртки відсутні.

Крім того, суд вважає підлягаючими задоволенню і вимоги про стягнення моральної шкоди в сумі 10000 грн. з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача, оскільки ОСОБА_2 дійсно завдано значної моральної шкоди: суттєве пошкодження здоров’я, нервові хвилювання, моральні страждання, стресові ситуації, хвороба, безпідставне затягування питання про відшкодування шкоди і розгляд справи додатково спричинило нервові хвилювання, завдана фізична біль відповідачем позивачу, про що надано докази, порушується звичний порядок життя сім’ї позивача. Усвідомлення того факту, що через нього (позивача) його близькі та рідні вимушені змінити уклад свого життя, вживати додаткових зусиль і позбавити себе нормального відпочинку постійно пригнічувало і продовжує пригнічувати позивача, особиста вимушена бездіяльність та безпомічність також спричиняли моральні страждання позивачу, оскільки за складом характеру і стилем життя позивач є дуже активною людиною, а в результаті конфлікту був вимушений на деякий час припинити своє спілкування із знайомими та друзями, колишніми колегами по роботі.

Статтею 1166 ЦК України встановлено право особи на відшкодування у повному обсязі майнової шкоди, завданої неправомірними діями особистому немайновому праву. Цією ж статтею на особу, яка завдала шкоди покладено обов'язок відшкодувати її у повному обсязі.

Але в судовому засіданні не знайшли свого об’єктивного підтвердження неправомірні дії відповідача стосовно позивача та завдання цими діями шкоди правам позивача, а тому на відповідача не може бути  покладено обов'язок відшкодувати її у повному обсязі.

Ст. 1167 ЦПК України містить підстави відповідальності за завдану моральну шкоду: моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті; моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; в інших випадках, встановлених законом. Відповідно до  ст.  23  ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

В позовній заяві та під час судового розгляду відповідачем ОСОБА_3 не було надано належних доказів наявності моральної шкоди та підтвердження факту заподіяння йому позивачем моральних страждань.

    Для відшкодування моральної шкоди за правилами ст. 1166 та 1167 ЦК України необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, наявність причинного зв’язку між протиправною поведінкою та шкодою, що є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, наявність вини завдавача шкоди. Таким чином лише наявність всіх вищезазначених умов є підставою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди. Суд приймає до уваги ті обставини, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 постанови № 4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися  на припущеннях. Позивач заперечує будь-які домовленості і зобов’язання стосовно відповідача по незаконним (з точки зору відповідача) діям відносно нього та його сім’ї, предмета спору, а відповідач цього не довів, твердження відповідача про наявність будь-яких інших зобов’язань стосовно основних позовних вимог є припущенням.

При таких обставинах суд вважає можливим позовні вимоги задовольнити та заборонити ОСОБА_3 перешкоджати ОСОБА_2 в користуванні хвірткою та проходом загального користування в домоволодінні № 20-А по вул. Армійській м. Дніпропетровська, зобов’язати ОСОБА_3 передати ОСОБА_2 дублікат ключів від замка встановленої ним хвіртки при вході в домоволодіння № 20-А по вул. Армійській м. Дніпропетровська, встановити порядок користування земельною ділянкою, розташованою по вул. Армійській, 20-А м. Дніпропетровська, між співвласниками цього домоволодіння, виділивши в користування по єдиному варіанту користування земельною ділянкою згідно ідеальних часток власності співвласників домоволодіння: - ОСОБА_2 частку цієї земельної ділянки площею 241 кв. м. для обслуговування своєї частки домоволодіння № 20-А  - 66/100 - по вул. Армійській м. Дніпропетровська, що відображена в плані розподілу земельної ділянки жовтим кольором, виконаному експертами ДНІІСЕ 09 серпня 2007 року, висновку № 550; - ОСОБА_3 частку цієї земельної ділянки площею 124 кв. м. для обслуговування своєї частки домоволодіння № 20-А – 34/100 - по вул. Армійській м. Дніпропетровська, що відображена в плані розподілу земельної ділянки синім кольором, виконаному експертами ДНІІСЕ 09 серпня 2007 року, висновку № 550; - земельна ділянка площею 38.27 кв. м. (червоний колір) висновку експертизи № 550 домоволодіння № 20-А  по вул. Армійській м. Дніпропетровська – в загальному користуванні, стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду 10000 грн.,  а також судові витрати 151 грн. судовий збір і 30 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 10181 грн.; в задоволенні ж зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні та стягнення моральної шкоди слід відмовити.

Таким чином позовні вимоги про усунення перешкод в користуванні спільною сумісною власністю, визначення порядку користування земельною ділянкою і стягнення моральної шкоди та витрат стсовно користування земельною ділянкою, розташованою по вул. Армійській, 20-А м. Дніпропетровська знайшли своє об’єктивне підтвердження в ході судового засідання і підлягають задоволенню; в задоволенні зустрічного позову про усунення перешкод в користуванні та стягнення моральної шкоди слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 13, 14, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 12, 86, 89, 116, 121 ЗК України, ст. ст. 10, 11, 209, 212-216, 218 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

 Позовні вимоги задовольнити.

Заборонити ОСОБА_3 перешкоджати ОСОБА_2 в користуванні хвірткою та проходом загального користування в домоволодінні № 20-А по вул. Армійській м. Дніпропетровська.

Зобов’язати ОСОБА_3 передати ОСОБА_2 дублікат ключів від замка встановленої ним хвіртки при вході в домоволодіння № 20-А по вул. Армійській м. Дніпропетровська.

Встановити порядок користування земельною ділянкою, розташованою по вул. Армійській, 20-А м. Дніпропетровська, між співвласниками цього домоволодіння, виділивши в користування по єдиному варіанту користування земельною ділянкою згідно ідеальних часток власності співвласників домоволодіння:

ОСОБА_2 частку цієї земельної ділянки площею 241 кв. м. для обслуговування своєї частки домоволодіння № 20-А  - 66/100 - по вул. Армійській м. Дніпропетровська, що відображена в плані розподілу земельної ділянки жовтим кольором, виконаному експертами ДНІІСЕ 09 серпня 2007 року, висновку № 550;

ОСОБА_3 частку цієї земельної ділянки площею 124 кв. м. для обслуговування своєї частки домоволодіння № 20-А – 34/100 - по вул. Армійській м. Дніпропетровська, що відображена в плані розподілу земельної ділянки синім кольором, виконаному експертами ДНІІСЕ 09 серпня 2007 року, висновку № 550;

земельна ділянка площею 38.27 кв. м. (червоний колір) висновку експертизи № 550 домоволодіння № 20-А  по вул. Армійській м. Дніпропетровська – в загальному користуванні.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду 10000 грн.,  а також судові витрати 151 грн. судовий збір і 30 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 10181 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні та стягнення моральної шкоди відмовити.

    Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя –