490/6309/16-ц                                                

нп 4-с/490/82/2019

У Х В А Л А

23 грудня 2019 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м.Миколаєва

в складі: головуючого судді Чулуп О.С.

за участю секретаря: Балдич Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження  Головний державний виконавець Інгульського ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області на дії державного виконавця,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даною скаргою, в якій просив визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Інгульського ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області, яка полягає у невжитті заходів щодо зняття арешту на все майно, що належить ОСОБА_1 , накладеного відповідно до постанови про арешт майна боржника від 10.04.2017 року за виконавчим провадженням № 53233865 та скасувати арешт на все майно ОСОБА_1 .. В обгрунтування вимог скарги, представник вказав, що при виконанні рішення суду про стягнення аліментів головним державним виконавцем Інгульського ВДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області накладено арешт на все майно, яке йому належить. Однак, підстави для звернення стягнення на його майно відпали, оскільки заборгованість погашена повністю, а аліменти сплачуються щомісячно, отже, немає підстав і для подальшого продовження арешту майна.

Скаржник надав суду заяву в якій вимоги скарги підтримав, просив про розгляд справи у його відсутності.

Представник державної виконавчої служби в судове засідання не з`явився, надіслав суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні скарги з підстав наведених у відзиві.

Суд, дослідивши матеріали скарги, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом досліджено постанову старшого державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 12.01.2017 року згідно якої відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 490/6309/16-ц виданого 09.12.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі ј частини від всіх видів доходів відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.06.2016 року і до досягнення дитиною відповідного віку.

Судом досліджено постанову старшого державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 10.04.2017 року згідно якої накладено арешт на все майно боржника ОСОБА_1 .

Судом досліджено постанову старшого державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про розшук майна боржника від 17.05.2017 року згідно якої оголошено в розшук автомобіль, що належить ОСОБА_1 .

Судом досліджено постанову головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 31.07.2018 року згідно якої припинено розшук майна боржника, а саме автомобіля, що належить ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що згідно розрахунку заборгованості станом на 01.07.2018 року заборгованість по аліментам боржником сплачена в повному обсязі.

Судом досліджено розрахунок заборгованості по аліментам від 05.03.2019 року наданий Інгульським відділом державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області згідно якого заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів відсутня, переплата складає 1696,35 грн.

В силу ст. ст.15,16 ЦК України, ст.ст.4,5 ЦПК України кожен може звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав та свобод у спосіб, передбачений законом.

Відповідно до ч. 5 ст.124і ч. 3 ст.129 Конституції України, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України, а обов`язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства. Обов`язковий характер судового рішення, постановленого іменем держави, підкреслює авторитет судової влади і сприяє утворенню в Україні режиму законності.Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантується: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюютьсяЗаконом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно зі ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт з майна (коштів) може бути знятий за рішенням суду.

У відповідності до п. 7 ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на майно боржника може бути звернено за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Статтею 451 ЦПК передбачено що, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи, що державним виконавцем зазначено, що заборгованість ОСОБА_1 по сплаті аліментів погашена та існує переплата, то суд приходить до висновку, що немає підстав для звернення стягнення на майно, що йому належить, а за такого немає підстав для подальшого продовження арешту майна.

За такого, суд приходить до висновку, що вимоги скарги є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись вимогами ст.ст.447-452 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Скаргу – задоволити.

Визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Онісіч (Сидорової) Наталі Володимирівни, яка полягає у невжитті заходів щодо зняття арешту на все майно, що належить ОСОБА_1 накладеного відповідно до постанови про арешт майна боржника від 10.04.2017 року за виконавчим провадженням № 53233865.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області від 10.04.2017 року про накладення арешту на все майно ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 53233865.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки передбачені ст. 273 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Миколаєва протягом 15 днів з дня її проголошення.

Суддя