Номер провадження: 22-ц/813/3640/20

Номер справи місцевого суду: 522/5065/15-ц

Головуючий у першій інстанції Єршова Л. С.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2020 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого - Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я.,

за участю секретаря - Чепрас А.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - ОСОБА_2

відповідач - ОСОБА_3

відповідач - Перший Приморський відділ державної виконавчої служби м. Одеса

Головного територіального управління юстиції в Одеській області

третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Шепелюк Р.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 червня 2019 року у складі судді Єршової Л.С.,

встановив:

У березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 (правонаступник ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 , Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції та з урахуванням уточнень просив суд визнати недійсними постанову та акт від 24.12.2014 про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу, свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів видане 16.02.2015 та скасувати державну реєстрацію права власності вчинену 16.02.2015.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що на виконанні Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебуває зведене виконавче провадження №37261086 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 23020 євро, що еквівалентно станом на 01.02.2012, 252 462,00 грн., та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 263 7960,66 грн. Під час виконання в рамках вказаного вище виконавчого провадження була винесена постанова державного виконавця від 24.12.2014 року про передачу стягувачу ОСОБА_4 в рахунок погашення боргу за виконавчим листом №2-11570/11, виданим 18.02.2013 Приморським районним судом м. Одеси, належну ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 , вартістю 1755921,0 грн., на підставі чого було видано акт від 24.12.2014 про передачу майна ОСОБА_4 та свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, які не відбулися. Вказані документи підлягають визнанню недійсними зі скасуванням реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомості як вчинені в порушення діючого законодавства, а саме в порушення порядку черговості надходження виконавчих документів до виконання, визначеної ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий лист на користь позивача надійшов на виконання раніше від виконавчого листа про стягнення коштів на користь ОСОБА_4 , що призвело до порушення законних прав та інтересів позивача. Державний виконавець не повідомляв позивача про результати торгів, не направляв пропозиції позивачу залишити за собою нереалізоване майно та, як наслідок, порушив першочергове право позивача на залишення майна у власність, оскільки виконавчий лист на користь позивача надійшов раніше від виконавчого листа ОСОБА_4 .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 05 червня 2019 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській област), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Шепелюк Р.Ю., про визнання недійсними постанови та акта державного виконавця про передачу майна стягувачу, свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації прав власності на нерухоме майно- відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати і ухвалити нове, яким позов задовольнити. Визнати недійсними постанову заступника начальника Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Козюка О.М. від 24.12.2014 та складений ним акт від 24.12.2014 про передачу стягувачу ОСОБА_4 в рахунок погашення боргу за виконавчим листом №2-11570/11, виданим 18.02.2013 Приморським районним судом м. Одеси, належну боржнику ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1 вартістю 1755921 грн; свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, які не відбулися, №98, видане 16.02.2015 нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шепелюк Р.Ю. на ім`я ОСОБА_4 ; скасувати державну реєстрацію права власності (номер запису про право власності: 8738148) ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 , що вчинена 16.02.2015 нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шепелюк Р.Ю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що порушення призвели до неможливості виконання рішення суду із-за відсутності у боржника іншого майна, на яке можливо було звернути стягнення. Оскільки суд підтвердив наявність обставин, на які посилався позивач в обґрунтування своїх вимог, він фактично встановив порушення ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на час виникнення правовідносин, а відтак встановлено порушення прав позивача на першочергове залишення за собою нереалізованого майна боржника. Враховуючи правову позицію ВСУ від 16.11.2016 у справі №635/7415/14-ц визнання недійсними постанови, акту державного виконавця та нотаріально посвідченого свідоцтва про право власності є законним та ефективним способом захисту порушеного права; право на такий позов належить не тільки власнику майна, а й будь-якій особі, чиї права чи законні інтереси порушені. Не застосування ст.ст. 203,215 ЦК України до правовідносин сторін немає впливати на рішення суду щодо визнання оскаржуваних актів недійсними. Встановивши порушення норм закону, що призвело до порушення прав позивача, суд мав застосувати ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 15,16 ЦК України, чого не зробив.

22.08.2019 ОСОБА_2 надала суду відзив на скаргу, в якому просила відмовити в її задоволенні, рішення - залишити без змін.

ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.

Представник Першого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеса ГТУЮ в Одеській області та Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Шепелюк Р.Ю. в судове засідання не з`явилися, про дату. час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Представник апелянта та представник ОСОБА_2 не заперечували проти розгляду справи за відсутністю сторін, які в судове засідання не з`явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта та представника ОСОБА_2 , дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що передача державним виконавцем стягувачу нереалізованого на прилюдних торгах арештованого майна в рахунок погашення боргу, постанова, прийнята державним виконавцем у результаті цієї процедури, та акт про передачу майна стягувачу, не можуть визнаватися недійсними на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину за статтями 203, 215 ЦК України. Крім того, суд вказав, що оскільки позивач не є власником майна, нереалізованого на прилюдних торгах та переданого стягувачу в рахунок заборгованості на підставі постанови та акта державного виконавця, він не може звертатися до суду в порядку ст. 393 ЦК України з вимогою про визнання недійсними постанови та акта державного виконавця про передачу майна стягувачу.

Однак, погодитися із такими висновками апеляційний суд не може з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції 1999 року заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Частиною 5, 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції 1999 року визначено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Згідно з ч. 1 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції 1999 року реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Відповідно до Тимчасового Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 16.04.2014 № 656/5 (яке діяло на час проведення торгів), електронні торги - прилюдні торги (аукціон), що здійснюються в електронній формі в Системі.

Великою Палатою Верховного Суду в справі №910/856/17 від 05.06.2018 зроблено висновок про те, що правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення електронних торгів, що передбачено пунктом 8 розділу X Порядку реалізації майна, та вказано, що акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Тобто вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором (правочином).

В свою чергу правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України). Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).

Таким чином відчуження майна на електронних торгах за своєю правовою природою відноситься до угод купівлі-продажу й така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину за статтями 203, 215 ЦК України.

Разом з тим Закон України «Про виконавче провадження» допускає, що реалізація арештованого майна на електронних торгах може не відбутися.

Згідно з ч. 5, 6, 7, 8, 9 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції 1999 року не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна. У разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду. У разі якщо стягувач у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. У разі відсутності в боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання. У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов`язаний у п`ятнадцятиденний строк з дня надходження до державного виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок для обліку депозитних сум органу державної виконавчої служби різницю між початковою вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо початкова вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягується виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові. Майно передається стягувачу за ціною, що дорівнює початковій вартості майна, за якою воно передавалося на реалізацію. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. За фактом такої передачі державний виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно.

Частиною 1 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Згідно ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, можуть бути: договори та інші правочини; інші юридичні факти.

За змістом ст. 15 ЦК України порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Крім визнання правочину недійсним, способами захисту цивільних прав та інтересів також можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (ст. 16 ЦК України).

Матеріали справи свідчать, що 19.03.2012 державним виконавцем Першого Приморського ВДВС ОМУЮ відкрито виконавче провадження №31930458 з примусового виконання виконавчого листа №2/1522/3509/11, виданого 06.03.2012 Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 23020 євро, що еквівалентно 252462,00 грн. станом на 01.02.2012.

За рахунок реалізації побутового майна боржника ОСОБА_3 стягнуто на користь ОСОБА_1 та перераховано 27.11.2012 - 91 321,00 грн., 01.02.2013 - 20 096,00 грн., 08.07.2014 - 47,73 грн., а всього 111 464,73 грн. Залишок несплаченої за рішенням суду суми становив 12 348,56 євро.

04.03.2013 старшим державним виконавцем Першого Приморського ВДВС Одеського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження №36858026 з примусового виконання виконавчого листа №2-11570/11, виданого 18.02.2013 Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 2 637 960,66 грн.

28.03.2013 старшим державним виконавцем Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Білим К.І. винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень №31930458 та №36858026 у зведене виконавче провадження №37261086, яке веде Перший Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

25.11.2014 заступником начальника Першого Приморського ВДВС Одеського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження №45572539 з примусового виконання виконавчого листа №522/12806/14-ц, виданого 13.11.2014 Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 110 678,84 грн.

Таким чином у зв`язку з наявністю двох виконавчих проваджень щодо стягнення коштів з одного боржника ОСОБА_3 , на підставі ст. 33 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції 1999 року, ДВС провадження за виконавчими листами про стягнення на користь ОСОБА_1 , виданого 06.03.2012 та ОСОБА_4 , виданого 18.02.2013 було об`єднано в одне зведене виконавче провадження.

В процесі примусового виконання за зведеним виконавчим провадженням №37261086 звернено стягнення на належну ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 , оцінка якої згідно з висновком від 21.07.2014 складала 175 5921,00 грн.

Торги та повторні торги не відбулися у зв`язку з відсутністю купівельного попиту, у зв`язку з чим актом від 29.09.2014 та від 10.11.2014 державним виконавцем здійснювалась уцінка майна на 1% та 2% відповідно.

Відповідно до протоколу №20885 від 15.12.2014 торги, що були призначені на 15.12.2014 квартири АДРЕСА_2 за стартовою ціною 1 720 802,58 грн. не відбулися у зв`язку з відсутністю допущених учасників торгів.

16.12.2014 Одеська філія ДП «Інформаційний центр» на адресу Першого Приморського ВДВС направило листа про те, що 15.12.2014 електронні торги не відбулися. Вказаний лист Перший Приморський ВДВС отримав 26.12.2014, про що свідчить штам ДВС про отримання листа ДП «Інформаційний центр».

В матеріалах справи наявний лист заступника Першого Приморського ВДВС Козюк О.М. датований 16.12.2014 та адресований ОСОБА_4 й ОСОБА_1 за змістом якого запропоновано стягувачам в 15-денний строк письмово заявити про своє бажання залишити за собою непродане майно за оцінкою 1 755 921,00 грн.

За приписами ч. 1 ст. 31 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції 1999 року, визначено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов`язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 62 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачає, що у разі якщо стягувач у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання повідомлення державного виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. У разі відсутності в боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.

Частиною 10 ст. 62 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції 1999 року передбачено, що у разі наявності кількох стягувачів, які виявили бажання залишити за собою нереалізоване майно, воно передається в порядку календарного надходження виконавчих документів до виконання з урахуванням черговості, визначеної статтею 44 цього Закону.

Доказів того, що на адресу першого стягувача ОСОБА_1 . Першим Приморським ВДВС надсилалися документи щодо результатів торгів, а також лист від 16.12.2014, яким позивачу запропоновано письмово заявити про своє бажання залишити за собою непродане майно за оцінкою 1 755 921,00 грн. матеріали справи не містять.

Крім того, законодавець визначив, що п`ятнадцятиденний строк звернення стягувача з заявою відраховується з дня отримання ним повідомлення державного виконавця, що передбачає наявність обов`язкового підтвердження отримання стягувачем такого поштового повідомлення, однак такі докази відсутні.

Отже, в порушення ст. ст. 31,62 ЗУ «Про виконавче провадження», яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, ОСОБА_1 , який є першочерговим стягувачем за зведеним виконавчим провадженням, не був повідомлений про те, що торги не відбулися та про наявність у останнього права письмово заявити про своє бажання залишити за собою непродане майно, що позбавило останнього можливості скористатися своїм переважним правом, залишити за собою нереалізоване майно.

23.12.2014 на адресу Першого Приморського ВДВС надійшла заява від ОСОБА_4 про залишення за ним нереалізованого майна.

24.12.2014 постановою заступника начальника Першого Приморського ВДВС ОМУЮ було передано стягувачу ОСОБА_4 в рахунок погашення боргу за виконавчим листом №2-11570/11, виданим 18.02.2013 Приморським районним судом м. Одеси, належну боржнику ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 , вартістю 1755921,00 грн. Залишок боргу за виконавчим листом №2-11570/11, виданим 18.02.2013 Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 у розмірі 2637960,66 грн., складає 880 939,66 грн.

Відповідно до акту від 24.12.2014 заступником начальника Першого Приморського ВДВС вказану квартиру передано ОСОБА_4

Постановою заступника начальника Першого Приморського ВДВС ОМУЮ Козюка О.М. від 24.12.2014 скасовано постанову державного виконавця Першого Приморського ВДВС ОМУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №31930458 від 21.06.2012.

Таким чином, передача майна відбулася раніше 15 днів, навіть рахуючи з часу повідомлення ОСОБА_4 .

На підставі вказаних постанови та акту на ім`я ОСОБА_4 нотаріусом видано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, які не відбулися, та здійснена державна реєстрація права власності на вищевказану квартиру на ім`я ОСОБА_4 .

З викладеного слідує, що державним виконавцем, шляхом не повідомлення першого стягувача ОСОБА_1 про наявність у останнього права письмово заявити про своє бажання залишити за собою непродане майно, було порушено процедуру реалізації майна боржника, що потягло за собою незаконну передачу нерухомого майна іншому стягувачеві, який здійснив оформлення права власності на це майно.

Враховуючи, що право на нерухоме майно вже перейшло до стягувача ОСОБА_4 , суд апеляційної інстанції вважає, що відновлення порушеного права стягувача ОСОБА_1 можливе шляхом розгляду його заявлених вимог в порядку позовного провадження.

Наведене узгоджується також з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі №6-1655цс16 та від 14 червня 2017 року у справі №6-1804цс16, а також в постанові Верховного Суду у справі №463/593/16-ц від 28.02.2018, яку відповідно до ст. 263 ЦПК України суд повинен враховувати при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Встановивши порушення відповідачем Першим Приморським відділом державної виконавчої служби м. Одеса ГТУЮ в Одеській області права стягувача ОСОБА_1 на першочергове залишення за собою нереалізованого майна боржника, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 в частині визнання недійсними постанови заступника начальника Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Козюка О.М. від 24.12.2014; акту від 24.12.2014 про передачу стягувачу ОСОБА_4 в рахунок погашення боргу за виконавчим листом №2-11570/11 виданого 18.02.2013 Приморським районним судом м. Одеси, належну боржнику ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, які не відбулися, за №98, виданого 16.02.2015 нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шепелюк Р.Ю. на ім`я ОСОБА_4 .

Враховуючи, що визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів є підставою для скасування державної реєстрації права власності, позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Зважаючи на викладене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду - скасуванню, позов - частковому задоволенню з підстав та мотивів, викладених вище.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 05 червня 2019 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсною постанову заступника начальника Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Козюка О.М. від 24.12.2014, акт від 24.12.2014 про передачу стягувачу ОСОБА_4 в рахунок погашення боргу за виконавчим листом №2-11570/11 виданим 18.02.2013 Приморським районним судом м. Одеси, належну боржнику ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 ; визнати недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, які не відбулися, за №98, видане 16.02.2015 нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Шепелюк Р.Ю. на ім`я ОСОБА_4 .

В решті вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складений 14.02.2020.

Головуючий:

Судді: