ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/4020/15-ц Номер провадження 22-ц/814/221/20Головуючий у 1-й інстанції Миронець О. К. Доповідач ап. інст. Бондаревська С. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2020 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Бондаревської С.М.,

суддів: Абрамова П.С., Пилипчук Л.І.,

секретар: Зеленська О.І.

за участю боржника - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 07 листопада 2019 року

у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича про примусове проникнення до житла

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. 05 листопада 2019 року звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до помешкання боржника.

В обґрунтування подання зазначав, що на виконанні у приватного виконавця Скрипника В.Л. перебуває виконавче провадження №59279054 з примусового виконання виконавчого листа №552/4020/15-ц, виданого Київським районним судом міста Полтави 10 липня 2017 року про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості.

Постановами приватного виконавця Скрипника В.Л. від 05 червня 2019 року відкрито виконавче провадження та накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.

Згідно відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .

Відповідно до актів від 03 жовтня 2019 року та 17 жовтня 2019 року приватним виконавцем при виході за адресою АДРЕСА_2 добровільного доступу до помешкання надано не було, рухомого майна, належного боржнику на праві приватної власності, - не встановлено.

Приватним виконавцем неодноразово здійснювалися виклики ОСОБА_1 , згідно поштових повідомлень боржник не отримувала повідомлення та до приватного виконавця так і не з`явилася, заборгованість боржником не погашена, рішення суду не виконано.

Посилаючись на норми ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», згідно яких визначено обов`язок виконавця вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а також право виконавця звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб, - просив дозволити примусове проникнення до квартири за адресою АДРЕСА_2 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

При цьому вказував, що здійснення опису та арешту майна - необхідне для його подальшої реалізації і неможливе без проникнення до вищевказаної квартири, яка належить на праві власності боржнику ОСОБА_1 , а оскільки добровільного доступу не було надано, - вважає, що примусове проникнення до житла є в цьому випадку єдиним можливим спо-собом виконання рішення Київського районного суду м. Полтави у справі №552/4020/15-ц від 14 квітня 2016 року, який допускає правомірне та виправдане обмеження права власності задля цілей виконавчого провадження та гарантування виконання рішення суду.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 07 листопада 2019 року подання приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. - задоволено.

Надано дозвіл приватному виконавцю виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимиру Леонідовичу на примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Не погодившись з зазначеною ухвалою суду першої інстанції, боржник ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, - просила ухвалу Київського районного суду міста Полтави від 07 листопада 2019 року - скасувати.

Вказувала, що районним судом не взято до уваги виключну підсудність щодо надання дозволу на примусове проникнення до житла; оскаржувана ухвала не містить жодної інформації щодо того, для яких дій надається дозвіл на примусове проникнення до житла.

Вважає, що районним судом також не враховано, що в помешканні, на яке надається дозвіл на примусове проникнення, народилася, зареєстрована, проживає та має право користування неповнолітня дитина, щодо якої можуть бути вчинені протизаконні дії, в тому числі і жорстоке поводження під час примусового проникнення.

Крім того, в оскаржуваній ухвалі районного суду визначено, що зазначені дії відбуваються щодо стягнення на користь ПАТ КБ «Надра», але з 17 вересня 2019 року на публічних торгах право вимоги по кредитному договору№509/06-К від 21 грудня 2006 року, щодо якого приймалося рішення по справі №552/4020/15-ц, було відступлене (шляхом продажу) фізичній особі.

На апеляційну скаргу ОСОБА_1 свій відзив подав приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л., в якому, спростовуючи доводи апелянта, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги боржника та залишити в силі ухвалу районного суду.

Вказував, що згідно положень Закону України «Про виконавче провадження» саме виконавець визначає обсяг дій, які слід вчинити для виконання судового рішення.

Надання виконавцю доступу до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, є обов`язком боржника відповідно до вимог зазначеного Закону. При цьому, підставою для задоволення подання виконавця про надання дозволу на примусове проникнення до майна боржника є саме факт ненадання ним доступу до такого майна.

У поданні про примусове проникнення до помешкання боржника ОСОБА_1 виконавцем зазначено про факт ненадання боржником добровільного доступу до житла та надано відповідні підтверджуючі докази, на підставі яких судом першої інстанції правомірно задоволено подання та винесено законну ухвалу.

При цьому звертав увагу, що заборгованість за кредитним договором стягнуто зі ОСОБА_1 згідно рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2016 року, проте боржник на протязі майже чотирьох років фактично ухиляється від виконання судового рішення.

До того ж, в порушення п. 3 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», боржником не було надано декларацію про доходи та майно , зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належне йому від інших осіб.

Про обставини, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або про інші підстави, внаслідок виникнення яких боржник був позбавлений можливості скористатися правами, наданими йому Законом України «Про виконавче провадження», та які можуть бути підставою для відкладення виконавцем проведення виконавчих дій, боржник не повідомив та з письмовими заявами до виконавця не звертався.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали районного суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи слідує, що в липні 2015 року ПАТ КБ «Надра» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 21 грудня 2006 року №509/06-К у розмірі 21 653,42 дол. США, що еквівалентно 455 615 грн. 78 коп.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 14 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 02 червня 2016 року, позов ПАТ КБ «Надра» - задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитом у розмірі 17 817, 93 дол. США, що складає 374 912 грн. 14 коп.; заборгованості за процентами у розмірі 1 663, 13 дол. США, що складає 34 994 грн. 39 коп., та пеню у розмірі 543,09 дол. США, що складає 11 427,31 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого Суду України від 29 березня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 - відхилено. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 14 квіт-ня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 02 червня 2016 року - залишено без змін.

На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрип-ник В.Л. перебуває виконавче провадження №59279054 з примусового виконання виконав-чого листа №552/4020/15-ц, виданого Київським районним судом м. Полтави 10 липня 2017 року про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості.

Постановами приватного виконавця Скрипника В.Л. від 05 червня 2019 року відкрито виконавче провадження та накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника.

Згідно відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .

Відповідно до актів від 03 жовтня 2019 року та 17 жовтня 2019 року приватним виконавцем при виході за адресою АДРЕСА_2 добровільного доступу до помешкання надано не було, рухомого майна, належного боржнику на праві приватної власності, - не встановлено.

Приватним виконавцем неодноразово здійснювалися виклики ОСОБА_1 , згідно поштових повідомлень боржник не отримувала повідомлення та до приватного виконавця так і не з`явилася, заборгованість боржником не погашена, рішення суду не виконано.

Задовольняючи заяву приватного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що на дату звернення виконавця до суду з зазначеним поданням, заборгованість ОСОБА_1 не погашена, рішення суду не виконано, боржник не вживає заходів щодо виконання рішення та погашення наявної заборгованості, добровільного доступу до житла не надає.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно п. 4 ч. 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи виконавець має право безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

Відповідно до пункту 13 частини третьої вищевказаного Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

Таким чином, звернення приватного виконавця до суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника повною мірою узгоджується з його повноваженнями , визначеними Законом України «Про виконавче провадження».

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем вживались всі необхідні дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», з метою примусового виконання виконавчого листа №552/4020/15-ц, виданого Київським районним судом м. Полтави 10 липня 2017 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості.

Враховуючи, що заборгованість боржником не погашена, рішення суду не виконано, - необхідне здійснення опису та арешту майна для його подальшої реалізації, яке неможливе без проникнення до квартири, що належить на праві власності ОСОБА_1 , а оскільки боржником добровільного доступу до квартири не надано, - примусове проникнення до житла є в даному випадку єдиним можливим способом виконання судового рішення, який допускає правомірне та виправдане обмеження права власності задля цілей виконавчого провадження та гарантування виконання рішення суду.

Твердження скаржника про те, що подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння розглядається виключно судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння є безпідставним, оскільки за нормами ч. 1 ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Окрім того, посилання апелянта на відсутність інформації в ухвалі районного суду для яких дій надається дозвіл на примусове проникнення до житла не заслуговують на увагу, з огляду на те, що згідно Закону України «Про виконавче провадження» - саме виконавець визначає обсяг дій, які слід вчинити для виконання судового рішення, в свою чергу норми статті 439 ЦПК України не містять вимоги щодо необхідності зазначення судом в ухвалі про надання дозволу на примусове проникнення до житла для виконання яких виконавчих дій надається такий дозвіл.

Помилковими також є доводи апеляційної скарги про порушення прав неповнолітньої дитини внаслідок відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування, передбаченого ч. 4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», згідно якої для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, - оскільки в даному випадку заявником помилково ототожнюються виконавчі дії у вигляді примусового проникнення до житла з правочином щодо нерухомого майна, право користування яким мають діти.

Окрім того, вказана виконавча дія необхідна для з`ясування майнового стану боржни-ка та виявлення майна, на яке можливо звернути стягнення для погашення заборгованості за рішенням суду та жодним чином не може бути спрямована на протизаконні дії щодо порушення прав дитини.

Не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали районного суду також посилання заявника на відступлення права вимоги за вказаним вище кредитним договором, зважаючи на те, що заміна сторони виконавчого провадження не звільняє боржника від виконання рішення суду та не припиняє його зобов`язання з погашення заборгованості за кредитним договором.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильності висновків районного суду, як і не підтверджують належними доказами їх неправомірність.

Ухвалу суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог закону, тому підстав для її скасування - не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 07 листопада 2019 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: Бондаревська С.М.

Судді: Абрамов П.С.

Пилипчук Л.І.