Справа № 2-186/2010 р.
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
19 березня 2010 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:
головуючого судді Оладько С.І
при секретарі Подолян Л
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ірпінського міського суду справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Островок ОСОБА_2» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и в :
В грудні 2009 року позивач звернулась до суду із даним позовом, посилаючись на те, що 21.10.2006 року була прийнята на роботу до відповідача продавцем-консультантом,згодом була переведена на посаду касира,звільнилась із посади старшого касира .22.10.2009 року була звільнена з посади на підставі ч. 1 ст. 36 КЗпП України, розмір заробітної плати щомісяця складає 538 грн.
Вказує, що при звільненні вона не отримала трудову книжку, остаточний розрахунок із нею проведений не був та не виплачено заробітну плату за вересень та жовтень 2009 року. Вважає, що за затримку розрахунку при звільненні їй має бути виплачено середній заробіток за весь час затримки, а також діями відповідача їй заподіяно моральну шкоду, оскільки вона залишилась без засобів до існування, її переслідує почуття тривоги, нервові розлади та хвилювання, вона невзмозі оплатити квартирну плату та комунальні послуги, заподіяну моральну шкоду оцінює в 5000 грн.
В зв’язку із викладеними обставинами позивач просила стягнути із відповідача заборгованість по заробітній платі за вересень та жовтень 2009 року в розмірі 1076 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 764,64 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали, підтвердили обставини, що викладені в позовній заяві, під час розгляду справи уточнили заявлені позовні вимоги, просили стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі за вересень та жовтень 2009 року в суммі 1190гр38 коп, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні із 31.10.2009 року по день винесення рішення в розмірі 4354гр87 коп. із розрахунку розміру середньоденної заробітної плати 31,33 грн.; моральну шкоду в розмірі 5000 грн. та судові витрати,які позивачка понесла на правову допомогу.
Відповідач направив до суду клопотання про розгляд справи у відсутності відповідача, де зазначив, що відповідач не погоджується із заявленим позовом. Вказував, що позивач прийнята на роботу на посаду продавця-консультанта з 21.07.2009 року, з позивачем було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, одна працівник всупереч своїм посадовим обов’язкам та підписаному договору про повну матеріальну відповідальність разом із іншими працівниками вчинила крадіжку, при проведенні інвентаризації виявлено недостачу на загальну суму 57247 грн., на даний час порушена кримінальна справа за фактом таємного викрадення майна. Вказує, що заробітна плата за вересень 2009 року була утримана з позивача у зв’язку із невиконанням своїх трудових обов’язків та нанесенням підприємству збитків. Заборгованість за жовтень 2009 року у сумі 535,38 грн. була сплачена поштовим переказом, трудова книжка позивача направлена поштою. Заперечував вимоги про стягнення середнього заробітку та відшкодування моральної шкоди.
Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Суд, заслухавши пояснення позивача та його представника, вивчивши письмові докази по справі, вважає заявлений позов таким, що підлягає до часткового задоволення, виходячи із наступного.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
В судовому засіданні встановлено, що позивач наказом № 12-к від 22.07.2009 року із 22.07.2009 року була прийнята на посаду старшого касира по переводу до відповідача.
Наказом № 49/1-к від 31.10.2009 року позивач була звільнена з займаної посади за власним бажанням згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України із 31.10.2009 року (накази а. с. 34,40).
Наведені обставини визнані сторонами та відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України доказуванню не підлягають.
Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. В судовому засіданні також було беззаперечно встановлено, що при звільненні позивача відповідач не провів із ним остаточного розрахунку.
Як вбачається із заперечень відповідача, відповідач не виплатив позивачу заробітну за вересень 2009 року, утримавши даний розмір заробітної плати із позивача. Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про можливість утримання заробітної плати із відповідача з огляду на вимоги ст. 132 КЗпП України. Ті обставини, що із позивачем було укладено договір про повну матеріальну відповідальність, однак позивач всупереч підписаному договору про повну матеріальну відповідальність разом із іншими працівниками вчинила крадіжку та має відшкодовувати заподіяну підприємству матеріальну шкоду, будь-якими доказами відповідач не підтвердив, доказів щодо порушення кримінальної справи стосовно позивача не надав.
З врахуванням наданих сторонами доказів суд прийшов до висновку, що заробітна плата за вересень 2009 року в розмірі 655 грн. підлягає стягненню із відповідача на користь позивача. Що стосується заробітньої плати позивачки за жовтень 2009р в суммі 535гр38 коп,то суд також вважає за необхідне стягнути із відповідача дану суму,поскільки суду не надано доказів того,що позивачка отримала зазначену суму поштовим переказом.Заперечуюси проти позовних вимог,відповідач послався на ті обставини,що заробітню плату за жовтень 2009р вони переслали позивачці поштовим переказом,про що надали копію квитанції,але не надали доказів того,що позивачка зазначену суму отримала.В судовому засіданні позивачка пояснила,що кошти на почті вона не отримала,поскільки як їй пояснили на почтовому відділенні , відповідач дані кошти відкликав. Тому суд стягує із відповідача на користь позивачки заборгованість по заробітній платі за період з вересня по жовтень 2009р в суммі 1190гр38 коп.
Оскільки в судовому засіданні було встановлено, що з вини відповідача позивачка не отримала при звільненні всі нараховані їй кошти по заробітній платі, у відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України суд стягує із відповідача на користь позивачки середній заробіток за весь час затримки розрахунку із 31.10.2009 року по день винесення рішення ,що складає 139 календарних дні, в розмірі 4138,03 грн., враховуючи середньоденний заробіток позивачки в розмірі 29,77 гр. Суд вважає,що відповідачем неправильно було вираховано середньоденну заробітню плату позивачки у розмірі 9гр 43 коп,як зазначено у довідці (а.с.41).Враховуючи довідку про нараховану позивачці заробітню плату (а.с. 41), середньоденна заробітня плата позивачки складає 29гр77 коп( 655гр+655гр(заробітня плата позивачки за серпень та вересень)=1310гр : 44 робочі дні=29,77гр).
Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов’язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без урахування цього податку й інших обов’язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України суд частково задовольняє позовні вимоги позивачки і стягує на користь позивача моральну шкоду в розмірі 1000 грн., оскільки позивачці тривалий час не виплачувалась відповідачем заробітня плата ,не видавалась трудова книжка,що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагали від позивача додаткових зусиль для організації свого життя.
Що стосується позовних вимог позивачки в частині повернення трудової книжки,то дані вимоги не підлягають до задоволення,поскільки в судовому засіданні встановлено,що трудову книжку відповідач відправив позивачці по пошті і позивачка отримала трудову книжку.
Оскільки суд частково задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги, суд стягує із відповідача судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог в дохід держави судовий збір в розмірі 51 грн. , витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. та на користь позивачки 1000 гр понесених витрат на правову допомогу.
На підставі вищевикладеного, ст. ст. 116, 117, 233, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214 – 215, 224 – 229, 367 ЦПК України, суд, -
в и р і ш и в :
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Островок ОСОБА_2» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Островок ОСОБА_2» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 1190гр38 коп (одну тисячу сто дев”яносто гр.38 коп).
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Островок ОСОБА_2» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 4138,03 грн.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Островок ОСОБА_2» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000гр (одну тисячу гр).
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Островок ОСОБА_2» на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені позивачкою на правову допомогу у розмірі 1000 гр.
В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Островок ОСОБА_2» в дохід держави судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн.
Повне рішення буде виготовлене протягом п’яти днів з дня закінчення розгляду справи після 24.03.2010 року.
Копію рішення направити відповідачу для відома.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Оладько С.І