П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

___________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2020 р.м. ОдесаСправа № 420/6440/18

Головуючий в І інстанції: Корой С.М.

Дата та місце ухвалення рішення: 29.05.2019 р. м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шеметенко Л.П.

судді - Стас Л.В.

судді - Турецької І.О.

за участю секретаря - Коваль Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство охорони здоров`я України, Одеський національний медичний університет, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання дій протиправними, зобов`язання утриматись від вчинення дій та визнання бездіяльності протиправною, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, Державної казначейської служби України, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство охорони здоров`я України, Одеський національний медичний університет, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому позивач просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, а саме: протиправне здійснення платежів Одеського національного медичного університету за платіжними та іншими розрахунковими документами Одеського національного медичного університету за підписами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

- зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області утриматися від вчинення дій, а саме: від здійснення платежів Одеського національного медичного університету за платіжними та іншими розрахунковими документами Одеського національного медичного університету за підписами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

- визнати протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання повноважень щодо контролю за діяльністю територіального органу Казначейства, а саме: Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області щодо здійснення платежів Одеського національного медичного університету за платіжними та іншими розрахунковими документами Одеського національного медичного університету за підписами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, та порушення норм матеріального права.

Представником відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Також, від представника третьої особи ОСОБА_3 та Міністерства охорони здоров`я України надійшли відзив та пояснення на апеляційну скаргу, в яких треті особи просять залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом першої інстанції, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 послався на те, що він є тимчасово виконуючим обов`язки ректора Одеського національного медичного університету, в свою чергу, Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на його переконання незаконно проводить платежі щодо Одеського національного медичного університету за підписами неуповноважених на те осіб - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

На підставі наведеного, позивач стверджує, що протиправні дії Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області та протиправна бездіяльність Державної казначейської служби України призводять до порушення прав позивача як тимчасово виконуючого обов`язки ректора Одеського національного медичного університету.

Виходячи із вищевикладеного, позивач наголошує, що його права як тимчасово виконуючого обов`язки ректора Одеського національного медичного університету порушені, оскільки останній фактично позбавлений можливості зупинити протиправні дії щодо розпорядження коштами Одеського національного медичного університету поза рамками фінансового плану (кошторису) Одеського національного медичного університету на 2018 рік, забезпечення виконання якого знаходиться у безпосередній компетенції позивача.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку у позивача відсутнє порушене право, яке підлягає захисту в порядку адміністративного провадження, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи справу в апеляційному порядку колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно ч.ч. 1, 2, 4 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 74 КАС України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина 1 статті 75 КАС України).

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом (ч. 3 ст. 77 КАС України).

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Частиною 1 статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 3 ст. 242 КАС України).

Таким чином, Кодексом адміністративного судочинства України розподілено обов`язки щодо доказування і подання доказів між особами, які беруть участь у справі та передбачає активну роль суду в процесі збору доказів і їх застосування, а забезпечення повного з`ясування обставин у справі базується на поєднанні принципів змагальності та офіційності.

В свою чергу, суд не є пасивним спостерігачем у збирання доказів по справі і за потребою може приймати активну участь в такому процесі.

Щоб правильно встановити фактичні обставини справи, суд наділено повноваженням збирати та оцінювати докази, а також сприяти реалізації прав сторін по справі в частині доказування обставин, шляхом витребовування необхідних доказів у разі потреби.

Виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права, а тому статтею 9 КАС України на суд покладено обов`язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для правильного з`ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Дієвість адміністративного судочинства залежить від того, на скільки повно і всебічно будуть підтверджені доказами обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, з аналізу наведених норм слідує, що завданням адміністративного судочинства є повне, всебічне та об`єктивне встановлення обставин у справі, при цьому, суд вживає необхідні заходи для з`ясування обставин у справі, у т.ч., шляхом витребування доказів за клопотанням осіб або власної ініціативи.

Предметом розгляду даної справи є вимоги позивача про:

- визнання протиправними дій Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, а саме: протиправне здійснення платежів Одеського національного медичного університету за платіжними та іншими розрахунковими документами Одеського національного медичного університету за підписами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

- зобов`язання Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області утриматися від вчинення дій, а саме: від здійснення платежів Одеського національного медичного університету за платіжними та іншими розрахунковими документами Одеського національного медичного університету за підписами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;

- визнання протиправною бездіяльність Державної казначейської служби України щодо невиконання повноважень щодо контролю за діяльністю територіального органу Казначейства, а саме: Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області щодо здійснення платежів Одеського національного медичного університету за платіжними та іншими розрахунковими документами Одеського національного медичного університету за підписами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Проте, в матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких можливо встановити наявність або відсутність обставин (фактів), якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В рішенні суду першої інстанції, що є предметом апеляційного перегляду, не наведено обставин, встановлених судом при розгляді даної справи.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що в підготовчому засіданні 10.05.2019 року представником позивача було заявлено клопотання про витребування доказів, дослідження яких необхідно для з`ясування всіх обставин у справі, з посиланням на неможливість їх отримання самостійно.

Однак, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23 травня 2019 року у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів було відмовлено.

Доходячи наведеного висновку та приймаючи рішення у даній справі за відсутності доказів, на підставі яких можливо встановити наявність або відсутність обставин (фактів), якими учасники справи обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, судом першої інстанції порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, закріплений у ч. 4 ст. 9 КАС України, який зобов`язує суди вживати заходи для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі шляхом виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

В поданій апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, зокрема, норм процесуального права, а саме ст. 9 КАС України, що і стало підставою для звернення із такою апеляційною скаргою та звернення до суду апеляційної інстанції із клопотанням про витребування доказів у даній справі.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

На підставі наведеного, для повного та всебічного розгляду справи, з метою вжиття заходів щодо з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, з огляду на те, що позивачем доведено неможливість подання доказів в обґрунтування своїх вимог самостійно та у строки, встановлені КАС України, ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів у справі задоволено частково, витребувано від Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області: інформацію та відповідні підтверджуючі докази стосовно того, чи в період з 31.08.2018 року по 10.12.2018 року здійснювались платежі (здійснювалось перерахування коштів) Одеського національного медичного університету за платіжними та іншими розрахунковими документами Одеського національного медичного університету за підписами ОСОБА_2 із зазначенням дати проведеної операції та найменування документу, на підставі якого проведено операцію; інформацію та відповідні підтверджуючі докази стосовно того, чи в період з 31.08.2018 року по 10.12.2018 року здійснювались платежі (здійснювалось перерахування коштів) Одеського національного медичного університету за платіжними та іншими розрахунковими документами Одеського національного медичного університету за підписами ОСОБА_3 із зазначенням дати проведеної операції та найменування документу, на підставі якого проведено операцію; належним чином засвідчені копії платіжних та інших розрахункових документів за підписом ОСОБА_2 , на підставі яких були проведенні платежі (здійснювалось перерахування коштів) Одеського національного медичного університету в період з 31.08.2018 року по 10.12.2018 року (якщо такі проводились за підписом ОСОБА_2); належним чином засвідчені копії платіжних та інших розрахункових документів за підписом ОСОБА_3 , на підставі яких були проведенні платежі (здійснювалось перерахування коштів) Одеського національного медичного університету в період з 31.08.2018 року по 10.12.2018 року (якщо такі проводились за підписом ОСОБА_3 ).

З урахуванням витребуваних судом апеляційної інстанції доказів, колегією суддів встановлено, що у спірний період, зокрема, в період з 31.08.2018 року по 04.12.2018 року, Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області здійснювались платежі (здійснювалось перерахування коштів) Одеського національного медичного університету за платіжними та іншими розрахунковими документами Одеського національного медичного університету за підписами ОСОБА_2 , як в.о. ректора (а.с.134-273 т.11, а.с.1-262 т.12, 1-250 т.13, 1-262 т.14), згідно поданої 25.07.2018 року ОСОБА_2 до ГУДКСУ в Одеській області картки щодо його права підпису від імені університету на підставі наказу Міністерства охорони здоров`я України від 17.07.2018 року № 34-о «Про звільнення ОСОБА_7 », згідно п. 2 якого покладено з 18.07.2018 року виконання обов`язків ректора Одеського національного медичного університету на ОСОБА_2 , завідувача кафедри психології Одеського національного медичного університету, до призначення ректора у встановленому законодавством порядку (а.с.199-210 т.5).

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що 29.08.2018 року згідно ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва про забезпечення позову ОСОБА_1 у справі № 826/13413/17 зупинено дію пункту 2 наказу Міністерства охорони здоров`я України від 17 липня 2018 року № 34-о «Про звільнення ОСОБА_7 » щодо покладення виконання обов`язків ректора Одеського національного медичного університету на завідувача кафедри психології Одеського національного медичного університету ОСОБА_2 , з 18 липня 2018 року й до призначення ректора у встановленому законодавством порядку, заборонено Міністерству охорони здоров`я України призначати виконуючого обов`язки ректора Одеського національного медичного університету та вчиняти будь-які інші дії щодо покладення обов`язків ректора Одеського національного медичного університету на будь-яку особу, окрім випадків, визначених положеннями Закону України «Про вищу освіту» (а.с.73-78 т.1).

Також, у відповідності до матеріалів справи, згідно наказу Одеського національного медичного університету від 24.07.2018 року № 529-л, за підписом в.о. ректора ОСОБА_2, переведено ОСОБА_3 на посаду проректора з науково-педагогічної роботи з 24.07.2018 року (а.с.79 т.1).

Крім того, колегією суддів встановлено, що 04.09.2018 року ОСОБА_2 подав до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області картку із зразками підписів щодо права першого підпису проректора з наукового-педагогічної роботи Одеського національного медичного університету ОСОБА_3 на підставі наказу Одеського національного медичного університету від 24.07.2018 року № 529-л (а.с.211-226 т.5).

Поряд з цим, за матеріалами справи колегією суддів встановлено, що згідно ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 29.08.2018 року у справі № 522/15228/18 про забезпечення позову про визнання протиправним вказаного наказу зупинено дію наказу Одеського національного медичного університету від 24 липня 2018 року № 529-л. (а.с.80-82 т.1).

Згідно наказу від 30.08.2018 року № 413-о, за підписом в.о. ректора Одеського національного медичного університету ОСОБА_2, покладено виконання обов`язків ректора Одеського національного медичного університету на проректора з науково-педагогічної роботи ОСОБА_3 (а.с.83 т.1).

Також, згідно наказу Міністерства охорони здоров`я України від 07.09.2018 року № 1638 визнано виконання обов`язків ректора Одеського національного медичного університету ОСОБА_3 відповідно до наказу від 30.08.2018 року № 413-о (а.с.84 т.1).

Однак, згідно ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва про забезпечення позову ОСОБА_1 від 27.09.2018 року у справі № 826/13413/17 зупинено дію наказу Міністерства охорони здоров`я України від 07.09.2018 року № 1638 (а.с.89-92 т.1).

Більш того, колегією суддів встановлено, що згідно рішення Вченої ради Одеського національного медичного університету від 31.08.2018 року визначено ОСОБА_1 особою, яка має право здійснювати безпосереднє управління діяльністю Одеського національного медичного університету, а саме здійснювати повноваження, права та обов`язки, передбачені ст. 34 Закону України «Про вищу освіту» та п. 1 р. 6 Статуту Одеського національного медичного університету, затвердженого Наказом МОЗ України від 18.08.2016 року № 863 (а.с.22-23 т.1).

Також, у відповідності до матеріалів справи, станом на 12.09.2018 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були внесені відомості про те, що керівником Одеського національного медичного університету та особою, яка обирається (призначається) до органу управління юридичної особи, яка уповноважена представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або особою, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, є ОСОБА_1 (а.с.142-148 т.5).

Крім того, згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.12.2018 року та від 04.03.2019 року ОСОБА_1 є керівником Одеського національного медичного університету та особою, яка обирається (призначається) до органу управління юридичної особи, яка уповноважена представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або особою, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори (а.с.24-31 т.1, а.с.74-83 т.4).

При цьому, дата обрання ОСОБА_1 т.в.о. ректора ОНМедУ згідно наведених даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань визначена - 31.08.2018 року.

Колегією суддів також встановлено, що 10.09.2018 року ОСОБА_1 направив на адресу Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області лист, до якого, з посиланням на кадрові зміни в Одеському національному медичному університеті, був доданий наказ від 04.09.2018 року № 599-л, згідно якого, на виконання п. 3 рішення Вченої ради Одеського національного медичного університету від 31.08.2018 року, ОСОБА_1 приступає до виконання обов`язків ректора університеті (а.с.78-101 т.5).

Відомості щодо повернення чи розгляду цих документів відсутні.

Окрім цього, 13.09.2018 року ОСОБА_1 , листом № 01-08/96, до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області була подана картка щодо його права підпису, як в.о. ректора Одеського національного медичного університету, а також до вказаної картки позивачем були додані, зокрема, наведене вище рішення Вченої ради Одеського національного медичного університету від 31.08.2018 року та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.09.2018 року, згідно яких керівником Одеського національного медичного університету та особою, яка обирається (призначається) до органу управління юридичної особи, яка уповноважена представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або особою, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, є ОСОБА_1 (а.с.128-175 т.5).

Поряд з цим, згідно попередження Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області від 17.09.2018 року № 12/98 вказані документи, подані листом від 13.09.2018 року № 01-08/96, повернуті до опрацювання (а.с.227 т.5).

У відзиві на позовну заяву Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області вказує, що причиною повернення наведених документів стали обставини відсутності належним чином засвідченого наказу установи вищого рівня на призначення керівника - в.о. ректора ОСОБА_1 На думку відповідача, наданий позивачем наказ від 04.09.2018 року № 599-л не міг бути прийнятий до уваги, оскільки підписаний самим позивачем, а не МОЗ України.

Водночас, посилаючись на вказані обставини, Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області не визначено жодних підстав для неприйняття до уваги наданих позивачем рішення Вченої ради Одеського національного медичного університету від 31.08.2018 року та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.09.2018 року, згідно яких керівником Одеського національного медичного університету та особою, яка обирається (призначається) до органу управління юридичної особи, яка уповноважена представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або особою, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, є ОСОБА_1

Таким чином, колегією суддів встановлено, що у спірний період з 31.08.2018 року по 04.12.2018 року Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області здійснювались платежі (здійснювалось перерахування коштів) Одеського національного медичного університету за платіжними та іншими розрахунковими документами Одеського національного медичного університету за підписами ОСОБА_2, як в.о. ректора, в той час, як згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 12.09.2018 року, а також згідно витягів з ЄДР від 10.12.2018 року та від 04.03.2019 року, ОСОБА_1 із зазначенням дати обрання 31.08.2018 року був керівником Одеського національного медичного університету та особою, яка обирається (призначається) до органу управління юридичної особи, яка уповноважена представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або особою, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, що свідчить про протиправність дій Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області.

Поряд з цим, колегією суддів встановлено, що позивачем не оскаржувались дії Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області щодо повернення поданих ним документів щодо його права підпису, як в.о. ректора Одеського національного медичного університету.

Також, як вбачається з матеріалів справи та визнається сторонами, за поданою позивачем 10.12.2018 року карткою із зразками підписів та доданими до неї документами, що підтверджують повноваження осіб, зазначених в картках із зразками підписів, з 12.12.2018 року до виконання Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області приймаються документи лише за підписом ОСОБА_1

В контексті наведених обставин, колегія суддів зазначає, що згідно ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 Кодексу адміністративного судочинства України.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України, в рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004, дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Звідси, поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» має один і той же зміст.

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення саме суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають, що начебто певні обставини впливають на їх правове становище.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, проте обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Право на захист є самостійним суб`єктивним правом, яке з`являється у власника прав лише в момент їх порушення або оспорювання та реалізується в межах охоронюваних правовідносин, які при цьому виникли.

При цьому, обґрунтованість вимог позивача має ґрунтуватися на наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та контролюючим органом, протиправні дії якого, на суб`єктивну думку позивача, порушили його право. Факт порушення права позивача та, як наслідок, наявність спірних правовідносин потребують доведення та встановлення в ході судового розгляду справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У будь-якому разі обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення його порушених прав, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.

За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що в заявленому позові ОСОБА_1 не оскаржує будь-якої відмови Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області, яка прийнята за наслідками розгляду його звернення, як тимчасово виконуючого обов`язки ректора Одеського національного медичного університету, в тому числі, щодо здійснення платежів від імені цього університету.

Також, позивач не вказує на наявність будь-якого нерозгляду його звернень/клопотань з боку Державної казначейської служби України, яка виступає другим відповідачем у справі.

Крім того, колегія суддів вказує, що, як в позовній заяві, так і в поданій апеляційній скарзі, позивачем не визначено, яким чином при задоволенні заявленої ним редакції позовної заяви будуть відновлені його права (не вказано, які саме права підлягають відновленню).

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не спрямований на відновлення порушених прав.

Поряд з цим, колегія суддів враховує, що згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Водночас, як встановлено колегією суддів та визнається сторонами, станом на момент звернення із заявленим позовом за поданою позивачем 10.12.2018 року карткою із зразками підписів та доданими до неї документами, що підтверджують повноваження осіб, зазначених в картках із зразками підписів, Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області до виконання приймаються документи Одеського національного медичного університету лише за підписом ОСОБА_1

За таких обставин, враховуючи, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права, а також, з огляду на те, що станом на момент звернення із заявленим позовом за поданою позивачем 10.12.2018 року карткою із зразками підписів та доданими до неї документами, що підтверджують повноваження осіб, зазначених в картках із зразками підписів, Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області до виконання приймаються документи Одеського національного медичного університету лише за підписом ОСОБА_1, тобто, права позивача, про порушення яких ним заявленому у поданому позові, станом на момент подання цього позову відновлені, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити за цих підстав, оскільки прийняте судом рішення не бути наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.

Окрім викладеного, вирішуючи вимоги позивача в частині щодо зобов`язання Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області утриматися від вчинення дій, а саме: від здійснення платежів Одеського національного медичного університету за платіжними та іншими розрахунковими документами Одеського національного медичного університету за підписами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , колегія суддів зазначає, що, обираючи спосіб захисту наведеним шляхом, позивач фактично просить суд зобов`язати відповідача утриматись від певних дій у майбутньому при наявності лише припущення, що такі дії будуть вчинятись останнім, проте, чинне законодавство не передбачає можливості захисту в адміністративному судочинстві прав у майбутньому без встановлення такого порушення, а лише допускаючи можливість подальшої неправомірної поведінки суб`єкта оскарження.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, оскільки судом першої інстанції вірно вирішено заявлений позов по суті його вимог, проте, з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладеним у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також з порушенням норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції зміні із виключенням мотивів, з яких виходив суд першої інстанції, та визначенням мотивів за цією постановою, які викладені у рішенні суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року змінити, виключивши мотиви, з яких виходив суд першої інстанції, та визначити мотиви за цією постановою, які викладені у рішенні суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судове рішення складено у повному обсязі 17.02.2020 р.

Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О. Турецька