Справа № 2-а-278

            2010 рік            

П О С Т А Н О В А

                                І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

19 березня 2010 року                                                       м.Івано-Франківськ

       Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого – судді         Гургули В.Б.

        секретаря                 Кукули О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі про визнання неправомірною відмову відповідача щодо підвищення  їй пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов”язання  нарахувати та виплатити їй підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з  09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 22.12.2008р. та з 01.01.2009р. по 31.12.2009р.

в с т а н о в и в:

            Позивачка звернулася в суд із адміністративним позовом до відповідача про визнання неправомірною відмову відповідача щодо підвищення  їй пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зобов”язання  нарахувати та виплатити їй підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з  Позов обґрунтовувала тим, що згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни, до яких вона відноситься, з 01.01.2006 р. пенсії підвищуються на 30% від мінімальної пенсії за віком. Незважаючи на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» призупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. визнано неконституційними вказані положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Так само згідно Рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008р. від 22.05.2008р. визнані неконституційними положення  Закону України „ Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, згідно яких ст.6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни” викладена в новій редакції. Однак, відповідач у 2007р. взагалі не виплачував підвищення до пенсії, а за 2008р. виплачував лише 10 % мінімальної пенсії за віком. На її звернення відповідач відмовився провести перерахунок і виплатити їй належне підвищення до пенсії як дитині війни.

Позивачка у судове засідання не з”явилась, у поданій суду заяві позов підтримала, просила справу розглянути у її відсутності.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав і пояснив, що у зв’язку з відсутністю мехінізму реалізації положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі вважає заявлений позов безпідставним. Крім того, законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії, так як ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком, за наявності встановленого законом достатнього страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; ч.3 вказаної статті зазначає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених  згідно з цим Законом. Крім того, позивачкою пропущено встановлений ст.99 КАС України річний строк звернення до суду з позовом щодо вимоги за 2007-2008р.р. У 2008 році п.41 розд.ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст.6 Закону викладено в новій редакції, згідно якої дітям війни  виплачується підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, що складало 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність. Дана доплата виплачувалась позивачці у повному обсязі. Просив відмовити у позові із вказаних підстав.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

    Встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо захисту порушеного права на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Позивачка є пенсіонером, народилася  06 травня 1944 р. Вона відповідно до вимог ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 р., набула статусу «дитина війни», тому згідно ст.6 вказаного Закону має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 р. було зупинено ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік” (з урахуванням положень п.12 ст.71 цього Закону).

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 визнані неконституційними положення п.12 ст.71 та ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відновлено. Відповідно до п.5 резолютивної частини вказаного рішення воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними. У відповідності з вимогами ч.2 ст.152 Конституції України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.

Згідно Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов’язок по нарахуванню і виплаті передбаченої ст.6 Закону доплати до пенсії позивачу покладено на управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі.

Судом встановлено, що всупереч рішенню Конституційного Суду України відповідач не нараховував та не виплачував позивачці вказане підвищення до пенсії, що мало бути нараховане і виплачене за період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та  перше півріччя 2008р.

            Стосовно вимоги за 2008р. судом встановлено, що згідно п.41 розд.П Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладена в новій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Вказані положення визнані неконституційними згідно Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. Незважаючи на те, що з 22.05.2008 р. відновлено дію ст.6 Закону у попередній редакції, відповідач всупереч рішенню Конституційного Суду України в період з 22.05.2008р. до 30.06.2009р . нараховував та виплачував позивачці підвищення до пенсії у розмірі лише 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

У відповідності до ч.2  ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод чи інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо  не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.100 КАС Цукраїни пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Оскільки позивачка звернулася з позовом лише 09.03.2010р., а відповідачем заявлено клопотання про застосування річного строку звернення до суду, суд вважає, що у позові за період з 09.07.2007р. до 31.12.2007р. та з 22.05.2008р. до 22.12.2008р. слід відмовити за пропуском строку до адміністративного суду.

Положення ч.3 ст.28 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини – мінімального розміру пенсії за віком для розрахунку інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч.1 ст.28 вказаного Закону, мінімального розміру пенсії за віком.

      Відповідно до ст.54 Закону України „ Про державний бюджет на 2009р.”, встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, дорівнює розміру, який діяв у грудні 2008р. (498 грн.).

       За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені позивачкою вимоги за 2007р. і 2008р., 2009р. підлягають до часткового задоволення. Слід визнати неправомірними дії відповідача щодо невиплати позивачці підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 23.12.2008р. до 30.06.2009р .; зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 23 грудня 2008 року до 30 червня 2009  р.  з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.54 Закону України „ Про державний бюджет на 2009р.”та виплачених сум.

       На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 55, 124 Конституції України, ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», ст.54 Закону України „Про Державний бюджет на 2009 рік”, Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007, Рішення Коституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, керуючись ст.ст. 159-163, 167 КАС України, суд –

 п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Тисменицькому районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 23 грудня 2008 року до 30 червня 2009  р. з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.54 Закону України „ Про державний бюджет на 2009р.”та виплачених сум.

У решті позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання заяви про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Заяву про апеляційне оскарження постанови суду до Львівського апеляційного адміністративного суду може бути подано протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАСУ – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються через Тисменицький районний суд.

Головуючий                                              В.Б.Гургула

Постанова в повному обсязі виготовлена   23 березня 2010 року.

Постанова не набрала законної сили.

З оригіналом згідно.

Суддя                                                                                                                       В.Б.Гургула